Наукові конференції, Научные конференции » Інновації та традиції (21-23.08.2014) » кандидат педагогічних наук, Никитюк Л. В. ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТИ У ВІТЧИЗНЯНИХ ШКОЛАХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.

кандидат педагогічних наук, Никитюк Л. В. ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТИ У ВІТЧИЗНЯНИХ ШКОЛАХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.

Категорія: Інновації та традиції (21-23.08.2014), Педагогіка

УДК 373.545(477)"18/19"

 

ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТИ У ВІТЧИЗНЯНИХ ШКОЛАХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.

кандидат педагогічних наук, Никитюк Л. В.

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Україна, м. Харків

 

У статті автор зазначив, що гімназії в історії української наукової думки забезпечували загальну і гуманітарну підготовку, необхідну для академічної університетської освіти. Природнича освіта відігравала роль додаткового засобу загального розвитку гімназистів, була засобом засвоєння гуманітарних дисциплін.

Значимість природничої освіти у першу половину ХІХ століття визначалася необхідністю зближення гімназичного навчання до реального життя. Вагомий внесок у розробку змісту навчально-виховної роботи учнів з природознавства зробив А. Теряєв.

Ключові слова: гімназія, природничі науки, природна історія, наука, шкільництво.

 

Никитюк Л. В. Изучения вопросов естественнонаучного образования в отечественной школе первой половины ХІХ ст./ Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды, Украина, Харьков.

В статье автор отметил, что гимназии в истории украинской научной мысли обеспечивали общую и гуманитарную подготовку, необходимую для академического университетского образования. Естественное образование являлось дополнительным средством общего развития гимназистов, средством освоения гуманитарных дисциплин.

Значимость естественнонаучного образования в первую половину XIX века определялась необходимостью сближения гимназического обучения к реальной жизни. Весомый вклад в разработку содержания учебно-воспитательной работы учащихся по природоведению сделал А. Теряев.

Ключевые слова: гимназия, естественные науки, естественная история, наука.

 

Nikituk L. Study questions scince education in the national school first half of ХІХ century/ Kharkiv national pedagogical university of the name of G. S. Skovorodi, Ukraine, Kharkiv

The article said that in the history of Ukrainian school of thought provided overall humanitarian and training necessary for academic university education. Science Study the role played by additional means of total pupils, was a means of mastering the humanities.

Groundbreaking Science Study in the first half of the nineteenth century was determined by the need of convergence gymnasium learning to real life. An important contribution to the development of the content of educational work with students of natural science did Alexander Teryaeva.

Key words: natural history, gymnasium, science, education.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Сучасна українська школа потребує творчої актуалізації цінного досвіду організації вивчення окремих дисциплін. Концепцією профільного навчання у старшій школі основними стратегічними напрямами розвитку природничої освіти в умовах сьогодення визначено розробку наукових засад такої освіти на основі здобутків української та зарубіжної освітньої практики за участю провідних учених НАПН України й Міністерства екології та природних ресурсів України, активізацію діяльності громадських екологічних організацій. цим визначається доцільність аналізу історичного досвіду природничої освіти.

Аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Наукові підходи до формування змісту навчання в гімназіях на тлі реформування освіти певною мірою відображено в монографіях, історичних публікаціях О. Барліт, О. Біди, Л. Ілійчук, В. Коваленка, І. Лов’янової, Т. Мантули, І. Прокопенка, І. Шоробури.

Виділення невирішених частин загальної проблеми, яким присвячено статтю. Визначення конструктивних шляхів вдосконалення природничої освіти школярів вимагає осмислення й використання історичного досвіду природничої освіти. Це надає додаткові можливості обґрунтованого впровадження новітніх освітніх технологій в сучасній українській школі.

Мета статті. Розкрити історію розробки питань організації природничої освіти у вітчизняному шкільництві першої половини XIХ століття.

Виклад основного матеріалу дослідження. Дослідженням установлено, що на початку XIX ст. на науковій основі відроджується атомістична гіпотеза. Це слугувало створенню і прогресуванню природничої освіти.

У період бурхливого розвитку науково-технічної революції, коли наука все більшою мірою стає безпосередньою продуктивною силою суспільства, природнича освіта набуває особливо актуальне значення. Науково-технічна революція супроводжується швидким розвитком фізики, хімії, математики і астрономії, а також біологічної науки у всьому її різноманітті. Особливо інтенсивно розвиваються такі розділи біології, як біохімія, біофізика, мікробіологія, вірусологія, генетика, гістологія, що сприяє глибокому пізнанню основних процесів життя на рівні кліток, субклітинних структур і молекул. Фахівці, що здобули освіту в галузі мікробіології, мікології, генетики, біохімії, разом з інженерами, технологами, хіміками здійснюють цілий ряд біологічних синтезів, які не можуть бути виконані чисто хімічним шляхом (біосинтез антибіотиків, вітамінів, гормонів, ферментів, амінокислот і ін. біологічно активних з’єднань).

На тлі інтенсивного розвитку природничих наук, прогресувала також освітня галузь. У ході наукового дослідження, виявлено, що згідно зі «Статутом навчальних закладів, підпорядкованих університетам» 1804 р. метою гімназій була підготовка до університетів. Тому й навчальний план, повинен був відповідати меті, у зв’язку з чим на природознавство в ньому відводилось у 3 і 4 класах по 4 години на тиждень. Природознавству надавалось також і велике загальноосвітнє значення, віднесено до розряду «наук початкових, але повних, необхідних для вихованої людини» [1, с. 7].

Аналізуючи «Статут гімназій і народних училищ, підпорядкованих університетам» від 8 грудня 1828 р. (§ 134) видно, що вже у той час на гімназії покладалася подвійна мета. Перша – це підготовка до практичної роботи молоді, яка за своїм становищем не може продовжувати своєї освіти, і друга – підготовка контингенту для університетів [1, Т. ІІ, с. 200-238]. При гімназіях засновувались пансіони. Згідно § 143 курс навчання у гімназіях складав 7 років з таким переліком предметів: закон Божий, російська граматика, логіка, мови: латинська, німецька та французька, математика, географія і статистика, історія, фізика, краснопис, креслення та малювання. Отже, аналіз Статуту підтвердив, що природничі дисципліни було вилучено з навчальних планів гімназій. Це пояснювалося загальними процесами розвитку гімназичної освіти, яка спрямовувалась на підготовку молоді до вступу в університет. Дослідження засвідчило, що у 30 – 40 ті рр. ХІХ ст. природнича освіта у гімназіях розвивалась виключно за ініціативи окремих методистів, природодослідників.

Вивчення та узагальнення історичних матеріалів приводить до висновку, що – протягом 30-х рр. ХІХ ст. вагомий внесок у розробку змісту навчально-виховної роботи учнів з природознавства зробив А. Теряєв (1767 – 1827), який був єдиним на той час у Росії методистом-природником педагогічного вищого навчального закладу. Через нього проходили всі викладачі природознавства Росії. А. Теряєв намагався дати полегшені й зручні для запам’ятовування схеми й таблиці, переклав на російську мову ботанічну філософію К. Ліннея, пристосовуючи її до умов гімназій, створив перший у Росії шкільний ботанічний атлас з морфології рослин, а головне – прагнув забезпечити школи натуральними посібниками. «Науки, які входять до складу природної історії, – пише він у записці 20 червня 1812 р. у головне керування училищ, – враховуючи всі знання й дбайливість учителя не можна гарно викладати природознавство без практичних посібників. Посібники потрібні: мінеральні колекції, гербарій, збори тварин, принаймні таких, які без великих витрат відносно спирту й банок у сухому виді можна зберігати» [ 3, с. 157]. У 1818 р., нарешті, заснували комітет, який очолив А. Теряєв, який отримав назву «Експедиція про постачання училищ посібниками з галузі природної історії».

У середині XIX століття склалися сприятливі умови для розвитку природничих наук. Пояснення явищ природи, знання її основних законів сприяють більш раціональному використанню цих законів на користь розвитку суспільства, а також формуванню матеріалістичного світогляду. Розрізняють загальне і спеціальне природознавство. Систематичне вивчення і пізнання основ природних наук і окремих найбільш загальних законів природи здійснювалися в таких напрямах вивчення основ біології, хімії, фізики, математики, астрономії, географію. Формувалися загальні уявлення про різні форми руху матерії, про закони розвитку природи і ін. Загальне природознавство стало об’єктивною потребою учнів професійних і спеціальних учбових закладів, студентів професійних шкіл. Спеціальне природознавство підготовка фахівців у галузі природних наук для народного господарства, науки і освіти здійснюється в університетах, педагогічних, сільськогосподарський, медичних, геологорозвідувальних, а також у деяких технологічних і технічних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Основними науковими центрами природознавства стають університети.

Зокрема, Харківський університет відіграв важливу роль у розвитку природничих наук та виховав цілу плеяду провідних учених. Серед них були і біологи – В. Черняєв, І. Калениченко, П. Степанов, І. Мечніков, брати О. та В. Данилевські, В. Високович, І. Щелков та ін.

Харківський університет був одним з перших вищих навчальних закладів, де читався курс фізіології рослин. О. Ходнєв у 1845 р. захистив магістерську дисертацію, а потім докторську «Про тканини рослин, які служать провідниками утворюючих соків». А. Пітра проводив дослідження з анатомії та фізіології вищих рослин, продовжував мікологічні дослідження, розпочаті В. Черняєвим та започаткував альгологічні роботи. Значний внесок у фізіологію рослин зробив професор Є. Деларю, який надрукував у зазначений період результати дослідження щодо обміну речовин у рослин та з мікології. Н. Сорокін, учень А. Пітри, працюючи в галузі фітопатології та мікології, видав перший російський підручник «Основи мікології» та склав «Курс морфології та систематики рослин». Значну роль у розвитку палеоботаніки відіграв професор Я. Зембницький, який упродовж 1825 − 1833 рр. надрукував праці, присвячені викопним рослинам. Палеоботанічні дослідження проводили в Україні також М. Зеленський, І. Палібін, О. Криштофович.

Значну роль у становленні та розвитку ботанічних досліджень на Україні відіграв професор Харківського університету В. Арнольді, який вивчав папороті, голонасінні, зміни ядер яйцеклітин в період запліднення.

У дослідженні з’ясовано, що в Україні у першій половині XIX ст. почали розвиватися еволюційні ідеї. Цікаве уявлення про мінливість організмів висловлював А. Андржеєвський. До вивчення зібраного палеонтологічного матеріалу він підходив з позиції еволюційного вчення, вважаючи, що рослини та тварини мають загальне походження і змінюються під впливом зовнішніх умов оточення. Тому у побудові системи тваринного та рослинного світу необхідно враховувати спорідненість видів. Прихильник еволюційної теорії К. Єльський надавав важливого значення розробці природної класифікації тварин. І. Мечников багато зробив в галузі ембріології та філогенії.

В поправках, датованих 1849 р. до чинного статуту гімназій від 1828 р. указувалося, що викладання природознавства уводилося на добровільних засадах для тих гімназистів, які вчилися успішно, «за відчуттям природного покликання, а не за безумовним обов’язком» [1, Т. ІІ, с. 200-238]. Гімназії готували майбутніх студентів університетів, тому відновити викладання природознавства потрібно було для того, щоб «тим самим відчутно полегшувалося б детальне і ґрунтовне вивчення природничих наук для студентів фізико-математичного та медичного факультетів» [2, с. 238].

Висновки дослідження і перспективи подальшої розробки проблеми. Отже, в гімназіях природнича освіта відігравала роль додаткового засобу загального розвитку гімназистів, була засобом засвоєння гуманітарних дисциплін. Вагомий внесок у розробку змісту навчально-виховної роботи учнів з природознавства зробив А. Теряєв. Ботанічні дослідження здійснював В. Арнольді. Поширенню еволюційних ідей сприяв викладач А. Андржеєвський. Про популяризацію природничої освіти в гімназіях свідчив той факт, що пояснення явищ природи, знання її основних законів сприяють більш раціональному використанню цих законів на користь розвитку суспільства, а також формуванню матеріалістичного світогляду.

 

Література:

1. Сборник постановлений по Министерству народного просвещения – Т. ІІ. – Царствование императора Николая І (1825 –1855). – СПб.: В. С. Балашева, 1875– 897 с. (200 − 238 устав 1828 р.);

2. Свод постановлений и распоряжений по гимназиям и прогимназиям ведомства Министерства народного просвещения / Сост. Л. Георгиевский. − СПб. : Мин. Нар. просвещ., 1888. − 299 с.

3. Теряев А. М. Начальные основания ботанической философии / А. М. Теряев. – СПб. : Изд-во при Имп. Акад. Наук, 1829. – 156 с.

References:

1. Sbornyk postanovlenyy po Mynysterstvu narodnoho prosveshchenyya – T. II. – Tsarstvovanye ymperatora Nykolaya I (1825 –1855). – SPb.: V. S. Balasheva, 1875– 897 s. (200 − 238 ustav 1828 r.);

2. Svod postanovlenyy y rasporyazhenyy po hymnazyyam y prohymnazyyam vedomstva Mynysterstva narodnoho prosveshchenyya / Sost. L. Heorhyevskyy. − SPb.: Myn. Nar. prosveshch., 1888. − 299 s.

3. Teryaev A. M. Nachal'nye osnovanyya botanycheskoy fylosofyy / A. M. Teryaev. – SPb. : Yzd-vo pry Ymp. Akad. Nauk, 1829. – 156 s.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^