ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Калашна В. В., Кононюк А. О., к. е. н., доцент, Бондарчук Л. В. ФОРМУВАННЯ ТА АДАПТАЦІЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ЗА УМОВИ СУЧАСНИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

УДК 338,24(045)

 

ФОРМУВАННЯ ТА АДАПТАЦІЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ЗА УМОВИ СУЧАСНИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Калашна В. В., Кононюк А. О., к. е. н., доцент, Бондарчук Л. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна, м. Вінниця

 

У статті визначені основні фактори що впливають на розробку, необхідність внесення змін у стратегічний план діяльності підприємств та розглянуте саме поняття стратегії і стратегічних змін. Також у статті визначені основні гіпотези стратегічного управління та можливі варіанти змін у стратегії підприємства, зважаючи на зарубіжний управлінський досвід і сучасні умови господарювання в Україні.

Ключові слова: підприємство, стратегія, планування, стратегічне управління, стратегічні зміни.

 

Калашник В. В., Кононюк А. А., к. э. н., доцент, Бондарчук Л. В. Формирование и адаптация стратегии развития предприятия при современных условиях хозяйственной деятельности / Винницкий торгово-экономический институт КНТЭУ, Украина. Винница

В статье определены основные факторы влияющие на разработку, необходимость внесения изменений в стратегический план деятельности предприятий и рассмотрено само понятие стратегии и стратегических изменений . Также в статье определены основные гипотезы стратегического управления и возможные варианты изменений в стратегии предприятия , учитывая зарубежный управленческий опыт и современные условия хозяйствования в Украине .

Ключевые слова: предприятие, стратегия, планирование, стратегическое управление, стратегические изменения .

 

Kalashna V., Kononyuk A., PhD, assistant professor Bondarchuk L. V. Сreation and adaptation development strategy in today economic conditions / Vinnitsa trade and economic institution KNTEU , Ukraine, Vinnytsy.

In the article the main factors affecting the development, the need for changes in the strategic plan of enterprises and considered the concept of strategy and strategic change. Also in the article the basic hypothesis of strategic management and the possible changes in business strategy, due to foreign management experience and current economic conditions in Ukraine.

Key words: enterprise , strategy, planning , strategic management , strategic changes.

 

Вступ. Зовнішнє середовище змінюється так швидко, що сучасним підприємствам вже не достатньо одних тільки оперативних заходів менеджменту з функціонування фірми та її адаптації до нових умов. Підприємство без ясної і ефективної стратегії - це не бізнес. Для того, щоб організація не тільки виживала, а й займала конкурентні позиції на ринку, менеджерам необхідно звертати увагу на стратегії функціонування фірми, їх формування і реалізацію.

Значний внесок в дослідження та розробку системного бачення процесу стратегічних змін внесли фундаментальні наукові праці українських учених і зарубіжних учених: М. Хамера, Д. Чампі, І. Ансоффа, В.Г. Афанасьєва, О.О. Богданова, В. О. Василенка, О. С. Віханського, А. Б. Гур’якова, О. В. Кустовської, О. Є. Остапчука, С. Попова.

Завданням статті є аналіз та елементи необхідністі формування ефективного стратегічного плану розвитку підприємства і можливі шляхи адаптації його до зовнішнього середовища в умовах сучасного процесу господарювання .

Перш ніж перейти до розгляду поняття, ролі та умов формування та адаптації стратегії розглянемо сутність стратегії управління взагалі. Стратегія управління - це напрям розвитку організації відповідно поставленої цілі.

Однак слід зважати на мінливість сучасних умов господарювання, що спричиняють ряд труднощів, що впливають на реалізацію стратегічного плану. Причини даних труднощів можна умовно поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

До зовнішньоекономічних причин відносять: стан національної економіки, політичні фактори, правові фактори, соціальні фактори, технологічні фактори.

Внутрішні причини - це цілі і принципи, організація збуту і маркетингу, рівень витрат, виробничий і управлінський потенціал, стимулювання праці на самому підприємстві тощо [1. с.103].

Для формування і ефективної реалізації стратегії необхідно враховувати три основних положення: рівень змін докорінного характеру у стратегії організації має відповідати змінам у середовищі; готовність керівників фірми до змін має відповідати агресивності її стратегії; компоненти (вміння та навички менеджерів, організаційна культура, структура влади, структури та системи управління за моделлю 7S — Мак-Кінсі) мають бути узгодженими одна з одною.

Також потрібно також мати на увазі, що стратегічне управління розвивається з розвитком економіки. І. Ансофф сформулював ключові гіпотези стратегічного управління на ХХІ століття:

1. Гіпотеза випадковості, яка стверджує, що єдиного рецепту оптимального управління компанією не існує.

2. Гіпотеза про залежність від зовнішнього середовища: проблеми, які ставить перед компанією зовнішнє середовище, визначають оптимальну модель поведінки фірми.

3. Гіпотеза про відповідність (запозичена з кібернетики). Для досягнення успіху рівень агресивності стратегії компанії має відповідати рівню турбулентності середовища.

4. Гіпотеза про стратегії, здібності і обрані види діяльності. Діяльність компанії, коли її стратегічна поведінка відповідає рівню турбулентності середовища, а ділові здібності відповідають стратегічній поведінці, мають досягати успіху.

5. Гіпотеза про багатоелементність, яка заперечує те, що якийсь один компонент управління — чи то ключові менеджери, чи то структура, культура чи система — є головною умовою успіху. Навпаки, успіх компанії — результат взаємодії і взаємодоповнення декількох ключових елементів (хоча за різних умов один чи кілька компонентів можуть переважати над іншими).

6. Гіпотеза збалансованості системи. Для кожного рівня тур¬булентності середовища можна підібрати комбінацію (вектор) елементів, що оптимізує успіх фірми [5. с. 318].

Варто мати на увазі, що наведені гіпотези сформульовані для країн з розвинутою ринковою економікою та за більш сталих умов, ніж у нашій країні на даний момент. Управління в умовах стратегічних несподіванок рекомендується до використання в умовах, коли зміни в середовищах здійснюються дуже швидко, а отже: проблеми з’являються раптово; виникають нові завдання, що не відповідають нагромадженому досвіду фірми; невміння та неготовність керівників та персоналу своєчасно прийняти відповідні заходи призводять до різноманітних втрат (часу, грошей, іміджу); контрзаходи мають впроваджуватися швидко, але звичайний порядок розробки та виконання рішень не дає змоги це зробити [5. с. 320].

Всі ці фактори зумовлюють необхідність змін. Існують ситуації, коли фактично не потрібне проведення змін, проте бувають ситуації, коли виконання стратегії припускає проведення дуже глибоких перетворень. Залежно від стану основних факторів, що визначають необхідність і ступінь змін, від стану галузі, організації, продукту і ринку можна виділити п'ять типів змін.

Перебудова підприємства передбачає фундаментальну зміну підприємства, яка зачіпає його місію і організаційну культуру. Даний тип зміни може проводитися тоді, коли підприємство міняє свою галузь, і, відповідно, міняється його продукт і місце на ринку. У випадку перебудови підприємства виникають найбільші труднощі з виконанням стратегії. Самої серйозної уваги заслуговує робота зі створення нової організаційної культури. Дуже великі зміни відбуваються і у технологічній області, а також у сфері трудових ресурсів.

Радикальне перетворення підприємства проводиться на стадії виконання стратегії в тому випадку, якщо воно не міняє галузі, але при цьому на ньому відбуваються радикальні зміни, викликані, наприклад, його злиттям з аналогічним підприємством. У цьому випадку злиття різних культур, поява нових продуктів і нових ринків вимагають сильних внутрішньо-організаційних змін, які особливо пов'язані з організаційною структурою.

Помірне перетворення здійснюється в тому випадку, коли підприємство виходить із новим продуктом на ринок і намагається сформувати коло покупців. У цьому випадку зміни пов'язані з виробничим процесом, а також маркетингом, особливо в тій його частині, що стосується залучення уваги до нового продукту.

Звичайні зміни, пов'язані із проведенням перетворень у маркетинговій сфері з метою підтримки інтересу до продукту підприємства. Ці зміни не є істотними, і їхнє проведення мало стосується діяльності підприємства в цілому.

Незмінне та ефективне функціонування підприємства відбувається тоді, коли воно постійно реалізує ту саму стратегію. У цьому випадку на стадії виконання стратегії не потрібно проводити ніяких змін, тому що при певних обставинах організація може одержувати гарні результати, спираючись на накопичений досвід. Однак при такому підході дуже важливо уважно стежити за можливими небажаними змінами в зовнішньому середовищі [3. с.212].

Існує декілька основних інструментів для реалізації необхідних змін. Перший з них реінжиніринг — це радикальна перебудова ділових процесів з метою досягнення істотного їх поліпшення.Він передбачає відмову від застарілих правил, систем і структур, які склалися, та пропонує нові способи організації діяльності з метою істотної (іноді на порядок) зміни показників діяльності.

Наступним інструментом є реструктуризація організації — це проведення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури, форми власності, організаційно-правової форми організації з метою підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягу випуску конкурентоспроможної продукції, фінансового оздоровлення.

Реструктуризація організацій може здійснюватися декількома способами: шляхом об'єднання (злиття) організацій з утворенням нової юридичної особи; виділення окремих структурних підрозділів з утворенням на їх основі нових юридичних осіб або для подальшої приватизації; створення державної холдингової компанії з дочірніми підприємствами; ліквідації чи перепрофілювання організації.

Ефективне функціонування підприємства часто зумовлена необхідністю впровадження нововведень, що визначають ступінь стратегічних змін відносно актуальних моментів сучасного сприйняття та адаптації до необхідних ринкових умов господарювання. Стратегічні новації розглядають як процес створення таких нових технологій чи товарів, які найкраще та найсучасніше б задовольняли потреби споживачів. Загалом розрізняють три складові нововведення: потребу (набір функцій, які слід виконати); концепцію об'єкта, яка може задовольнити потребу (нова ідея); компоненти (сукупність знань, матеріалів і технологій, які сприяють доведенню концепції до відповідного робочого стану) [4. с. 186].

Висновки. Сучасні умови господарювання вимагають істотних змін в організації. В першу чергу ці зміни відображаться на стратегічному плануванні. Існують ряд засобів, які забезпечують життєздатність підприємства. Але не слід забувати, що не існує універсальних заходів порятунку від нестабільних ситуацій і всі засоби потрібно індивідуально адаптувати під кожне підприємство.

 

Література:

1. Бондар О. В. Ситуаційний менеджмент. Навч. посіб.2-ге вид., перероб та доповн. –. К.: Центр учбової літератури, 2012. – 388 с.

2. Василенко В.О. Стратегічне управління: [навч. Посібник] / Василенко В.О., Ткаченко Т.І. - К.: ЦУЛ, 2011. - 396с.

3. Дикань В.Л. Стратегічне управління: навчальний посібник / В.Л. Дикань, В.О. Зубенко, І.В. Токмакова, О.В. Маковоз, О.В. Шраменко. – К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 272 с.

4. Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент: Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 366 с.

5. Шершньова З. Є. Стратегічне управління Підручник. — 2-ге вид.,перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2004. — 699 с.

 

References:

1. Bondar O. V. Sytuacijnyj menedzhment. Navch. posib.2-ghe vyd., pererob ta dopovn. –. K.: Centr uchbovoji literatury, 2012. – 388 s.

2. Vasylenko V.O. Strateghichne upravlinnja: [navch. posibnyk] / Vasylenko V.O., Tkachenko T.I. - K.: CUL, 2011. - 396s.

3. Dykanj V.L. Strateghichne upravlinnja: navchaljnyj posibnyk / V.L. Dykanj, V.O. Zubenko, I.V. Tokmakova, O.V. Makovoz, O.V. Shramenko. – K.: «Centr uchbovoji literatury», 2013. – 272 s.

4. Kindracjka Gh.I. Strateghichnyj menedzhment: Navch. posib. — K.: Znannja, 2006. — 366 s.

5. Shershnjova Z. Je. Strateghichne upravlinnja Pidruchnyk. — 2-ghe vyd.,pererob. i dop. — K.: KNEU, 2004. — 699 s.

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.