Наукові конференції, Научные конференции » Філологічні науки » Яремчук С. М. ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Яремчук С. М. ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Категорія: Філологічні науки, Сучасна наука в мережі Internet (25-27.02.2013 р.)

Яремчук С. М.

Національний університет «Львівська політехніка»

ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Художні тексти відіграють важливу роль у процесі вивчення української мови в іншомовній аудиторії, оскільки вони є «багатим джерелом змістової та країнознавчої інформації, а також впливають на почуття, емоції людини, формують її естетичний смак» [3, c.61]. На заняттях можна використати українські народні думи, перекази, байки, балади, народні пісні і навіть анекдоти з національним колоритом. Проте, на наш погляд, найкраще залучати в процесі викладання української мови як іноземної українські народні казки.

Дехто вважатиме, що вивчення «дитячих» казок у дорослій аудиторії може бути недостатньо цікавим, але насправді студенти-іноземці не зможуть повністю інтегруватися в мовну культуру народу без такої важливої її складової, як здобутки усної народної творчості [2, с.190]. За правильного подання матеріалу українські народні казки можуть стати джерелом безцінного навчального досвіду для чужоземних студентів [5, с. 87-88].

Тематика, яка розробляється в народних казках, безпосередньо стосується життя, навчання та побуту студентів. Саме тому вони є джерелом для цікавих і змістовних дискусій, вони змушують як студентів, так і викладачів замислюватися та шукати відповідей. Наприклад, казки «Про злидні», «Розум та щастя». Деякі з них сповнені народним гумором («Як гуцул наймався у попа», «Заяче сало» та ін.) та є досить легкими для сприйняття студентами-іноземцями.

На думку дослідниці М. Єлісової «важливою для не носіїв мови є така структурна особливість казок, як наявність повторів, особливо ритмізованих, що полегшує іноземним студентам засвоєння лексики і знайомить їх з ритмом і мелодикою української мови» [2, с.190], наприклад, казки «Рукавичка», «Івасик-Телесик», «Коза-дереза» та ін.

Добирати тексти казок слід відповідно до рівня студентів. При цьому потрібно враховувати довжину казки, її лексичний склад, синтаксичну будову речень тощо. Необхідно звернути увагу на те, що більшість із текстів казок потребують адаптації і скорочення, особливо на початковому етапі вивчення мови. Завдяки спрощеній манері викладу, не носії мови сприймають казки набагато легше, ніж серйозніші літературні твори. Народні казки також є матеріалом для розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності студентів-іноземців, допомагають розвинути навички читання, аудіювання, письма, розширювати активний і пасивний лексичний запас.

Під час вивчення народних казок в іншомовній аудиторії доцільним є виконання лексичних, фонетичних, граматичних вправ і вправ на розуміння прочитаного тексту. У посібнику М. Єлісової «Коментоване читання художніх творів» подано декілька видів вправ, що викликають особливе зацікавлення в іноземних студентів: «мозковий штурм» при опрацюванні лексики за темою казки; «салат із казок» (поєднання в одній казці героїв з різних казок та придумування їх спільних історій); «казки навиворіт» (характери героїв відомої казки змінюються на протилежні); «перебріхування казок» (додавання у казку чарівних предметів); «казка-перетворення»; переказ від імені одного з персонажів; написання свого фіналу казки; рольова постановка казки [1]. Більшість із цих вправ були розроблені для дітей – носіїв мови, проте досвід викладання мови доводить, що вони цілком можуть використовуватися для дорослих, оскільки мета (засвоєння мови) є тією ж самою. Дослідження американських лінгвістів доводять, що навіть словниковий склад англійських народних і чарівних казок великою мірою збігається зі словниковим складом навчальних текстів, розроблених для вивчення англійської мови як другої [4].

Як зазначалося вище, робота над текстом казки містить різні види завдань, спрямованих на розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності: слухання, читання, говоріння, письмо. Це вправи на покращення вимови звуків, розширення словникового запасу, вправи на побудову словосполучень і речень за поданою моделлю, дискусії тощо.

Кожен урок повинен складатися з до текстових, при текстових та після текстових вправ. Дотекстові вправи готують студентів до самостійного читання і розуміння змісту тексту. Вони спрямовані на подолання труднощів у вимові та читанні незнайомих слів, на вироблення навичок сприйняття і використання слів, словосполучень та речень. Притекстові (власне текстові) завдання супроводжують процес читання, вказують на комунікативний намір. Вони мають націлити студента на здобування інформації з тексту та перевірку того, як ця інформація здобувається та засвоюється. Післятекстові завдання поділяються на два типи:

1) лексичні, фонетичні та граматичні вправи:

  • фонетико-графічний розбір слів

  • вправи на синонімію, антонімію та сполучуваність слів

  • вправи на будову слова та словотвір

  • завдання на вживання правильної форми слова

  • утворення словоформ за певними моделями

  • конструювання словосполучень і речень з поданих слів

2) вправи на розуміння прочитаного тексту:

  • відповіді на запитання до тексту

  • вибір правильної відповіді з кількох запропонованих варіанті

  • бесіда за темою тексту

  • короткий переказ тексту

  • висловлення свого ставлення до запропонованих тверджень

  • аналіз назви твору, його теми та ідеї

За умови достатньої кількості часу вивчення однієї казки доцільно розбити на декілька уроків. На першому уроці виконують дотекстові та притекстові вправи, а також частина після текстових вправ. На наступних заняттях розглядають більш складні після текстові вправи. Завершує вивчення казки творча робота студентів та рольова постановка.

Українські народні казки є джерелом цікавого лінгвістичного та лінгвокультурного матеріалу, що мотивує як учнів, так і викладачів та дозволяє уникнути «механічної» взаємодії викладача зі студентом, передбачуваності відповідей.

Отже, вивчення українського фольклору, зокрема народних казок на заняттях з української мови як іноземної є важливим засобом інтегрованого навчання. Воно сприяє не лише засвоєнню мови, а й розвитку особистості.

Література:

1. Єлісова М.О. Коментоване читання художніх творів: Навчальний посібник для іноземних студентів / М. О. Єлісова. – К. : ТОВ НВП «ІНТЕРСЕРВІС», 2010. – 120 с.

2. Єлісова М. О. Особливості роботи над текстом української народної казки в іншомовній аудиторії / М. О. Єлісова // Теорія і практика викладання української мови як іноземної . – 2011. – Вип. 6. – С. 190-195.

3. Процик І. Художні твори як навчальні тексти для читання на заняттях із чужоземцями та система вправ для навчання читання як виду мовленнєвої діяльності (на матеріалі новели «Дитинство» з роману Ю. Яновського «Вершники») / І. Процик // Теорія і практика викладання української мови як іноземної . – 2010. – Вип. 5. – С. 61-69.

4.Fairy Tales and ESL Texts: an Analysis of Linguistic Features Using the Gramulator / Rachel M. Rufenacht, Philip M. Mc.Carthy, Travis A. Lamkin. University of Memphis, Department of English. – Proceeding of the Twenty-Fourth International Florida Artificial Intelligence Research Society Conference [Електроннийресурс]Режимдоступу:www.aaai.org/ocs/index.php/FLAIRS/FLAIRS11/paper/download/.../3042

5. Goh L. Using Myth, Folktales and Fairy Tales in Adult ESL Classroom. – Simon Fraser University, 1996. – 168p.

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^