Наукові конференції, Научные конференции » Соціум. Наука. Культура. (28-30.01.2014) » Юсупова Т. С., Білозерова О. В. ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАЛІЗАЦІЇ НА ЗАНЯТТЯХ З ОСНОВНОГО ІНСТРУМЕНТУ ТА АКОМПАНЕМЕНТУ ЗІ СТУДЕНТАМИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ

Юсупова Т. С., Білозерова О. В. ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАЛІЗАЦІЇ НА ЗАНЯТТЯХ З ОСНОВНОГО ІНСТРУМЕНТУ ТА АКОМПАНЕМЕНТУ ЗІ СТУДЕНТАМИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ

Категорія: Соціум. Наука. Культура. (28-30.01.2014), Мистецтво

Юсупова Т. С., Білозерова О. В.

Луцький педагогічний коледж

Україна, Луцьк

ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАЛІЗАЦІЇ НА ЗАНЯТТЯХ З ОСНОВНОГО ІНСТРУМЕНТУ ТА АКОМПАНЕМЕНТУ ЗІ СТУДЕНТАМИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ

У статті висвітлено функції та види педалізації, прийоми її застосування. Досліджено досвід провідних піаністів-педагогів щодо поставленої проблеми.

Ключові слова: педаль, вид, функція, стиль.

ОСОБЕННОСТИ ПЕДАЛИЗАЦИИ НА ЗАНЯТИЯХ ПО ОСНОВНОМУ ИНСТРУМЕНТУ И АККОМПАНЕМЕНТУ СО СТУДЕНТАМИ ПЕДАГОГИЧЕСКОГО КОЛЛЕДЖА

Юсупова Т. С., Билозерова Е. В.

Луцкий педагогический коледж

Украина, Луцк

В статье освещены функции и виды педализации, приемы ее применения. Исследован опыт ведущих пианистов-педагогов по поставленной проблеме.

Ключевые слова: педаль, вид, функция, стиль.

PARTICULAR QUALITIES OF PEDALING ON THE LESSONS OF MAIN INSTRUMENT AND ACCOMPANIMENT WITH STUDENTS OF PEDAGOGIC COLLEGE

Yusupova T. S., Bilozerova O. V.

Lutsk Teachers College

Ukraine, Lutsk

In the article was enlightened functions and sorts of pedaling, methods of its usage. It was researched the experience of the advanced piano pedagogues about problem in question.

Key words: pedal, sort, function, style.

«... Мистецтво педалізації є, перш за все, вміння грати без педалі»

(А.Б. Гольденвейзер)

Аналіз сучасних досліджень та публікацій, формування мети. Актуальність статті полягає у тому, що в ній розглядаються питання щодо формування навичок педалізації у студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації. Відомо, що проблемам педалізації присвячено значну кількість наукових робіт. Серед авторів слід виділити С. Фейнберга, Н. Голубовську, Г. Когана, Н. Любомудрову, Г. Нейгауза, А. Щаповова, А. Алексеєва та інших.

Виклад основного матеріалу. Проблема педалізування привертає до себе увагу як педагогів, так і виконавців. Шляхи її дослідження досить різноманітні. Процес навчання педалізації, так само, як і процес навчання гри на фортепіано, має поступовий характер і будується відповідно до стадії навчання та рівня розвитку індивідуальних музичних здібностей студента. Вміння педалізувати – один з елементів професійного мислення виконавця.

Серед засобів виразності, якими повинен володіти студент педагогічного коледжу, найбільш специфічним є система фортепіанної педалізації. Вона включає в себе праву (демпферну) педаль, ліву і педаль-sostenuto, що дозволяє вибірково затримувати окремі звуки і співзвуччя. У сукупності ці педальні механізми впливають на характеристику звучання – його тривалість, тембр і динаміку.

Педалізування не підлягає точній фіксації в нотах, а диктується і контролюється слухом. Обумовлена об'єктивними закономірностями, пов'язаними з її акустичними властивостями і з особливостями самого музичного матеріалу, педалізація є невід'ємною частиною індивідуального виконавського трактування твору. Точно визначити момент взяття і зняття педалі, глибину натискання майже неможливо. Ці градації в процесі її використання практично не піддаються точному обчисленню, але саме вони відрізняють гру професіонала від студента-початківця. Тому мистецтво педалізації є творчим актом, де моторика, фізичні дії несвідомо підпорядковані художній ідеї, творчій волі виконавця.

Узагальнюючи судження видатних педагогів-піаністів можна виділити кілька функцій педалі: запізнюючу (натискається після взяття на клавіатурі звуку, чи акорду); одночасну (береться точно зі звуком); попередню (натиск педалі відбувається раніше, ніж дотик з клавішею).

Крім того, педалізування поділяється за глибиною натискання: повну, півпедаль, чвертьпедаль з можливимими між ними градаціями. Зміна півпедалі, (за Г. Нейгаузом) дозволяє абсолютно чисто і прозоро виконувати таку музичну побудову – в якій басова нота тримається цілий такт, в той час як в більш високих регістрах відбувається зміна різних гармоній.

Права педаль фортепіано виконує різні функції – декоративну (використовується для пом'якшення і додаткового тембрування лише з метою придбання нових якостей звучання), тектонічну, акустичну, просторову, лімітовану, компромісну (переслідує різні цілі, реалізація яких залежить від почуття міри і професійності виконавця), попередню і запізнюючу, навмисно дубльовану (повторює те, що пальці витримують на клавіатурі) і вокальну (надмірно-заключне продовження звуку, якби доповнює нотний запис) [7; с.116]. С. Фейнберг детально описує декоративну педаль, яка застосовується для:

• більш м'якого забарвлення звуку чи акорду;

• додання звукові опуклості і пом'якшення удару;

• плавного припинення звуку, особливо перед паузами;

• «легатної» гри у скрутних аплікатурних випадках;

• зв'язкового повторення одного звуку;

• заміни віддзеркалень звукових хвиль при жорсткій акустиці приміщення;

• загального тембрового збагачення та створення музичного відтінку.

За допомогою тектонічної педалі створюють модуляційну тканину музичного твору: «Якщо затримана на педалі нота залишається в основі змінної гармонії – каденції, органному пункті, фігураційному ході, – то така модуляція справляє враження зростаючої над загальним музичним фоном» [7; с.117]. У французьких імпресіоністів можна зустріти ремарки «віддалено», «дуже віддалено», у Р. Шумана – «голос здалека». Педаль, яка допомагає здійснити такі вказівки на фортепіано є просторовою. Строго вивірене, гранично-економне педалізування у творах добетховенського періоду називатиметься лімітованою.

Однак, розкриваючи значення і мету застосування того чи іншого виду педалізації, слід зробити застереження, що в такій складній галузі, жоден із термінів не може з вичерпною повнотою дати точне визначення даного виду. Автор підкреслює, що «декоративні і тектонічні тенденції, вокальні та просторові завдання зливаються в одному русі. У живому мистецтві все сплавлено, злито, переплетено » [7; с.122]. Тому в більшості випадків той чи інший термін є лише натяком, нагадуванням на ряд явищ, які можна виявити при виконанні і роботі над твором. У будь-якому випадку, педаль залежить від багатьох факторів.

Класифікація видів педалізації, сформована А. Щаповим, заслуговує окремої уваги. Він поділяє гармонічну, мелодійну, вуальовану, фонову педаль, півпедаль.

Призначення вуальованої педалі «робить звучання швидких візерунків більш злитим і плавним»; завдання фонової – створити звучний фон зі звуків, не утримуваних пальцями. Говорячи про запізнюючу педаль, автор акцентує увагу на різних моментах її включення, виділяючи досить «близьке» і більш пізнє натискання. Півпедаль має два різних прийоми: напівнатиснення і швидка підміна педалі, при якій «демпфери встигають заглушити або хоча б послабити звучання струн середнього регістру, але не встигають заглушити бас» [6; с.137].

Ліву педаль студентам слід використовувати для зміни тембру, а не для маскування недоліків при грі piano і pianissimo. Щодо правил використання лівої педалі при звучанні forte Г. Коган зазначає: «Ліва педаль вважається призначеною лише для деяких епізодів piano, проте застосування її в епізодах forte дає часом своєрідний, художньо виправданий ефект». Автор вважає, що «вправний піаніст повинен вміло користуватися усіма багатствами фарб фортепіанної звучності, застосовуючи при цьому самі різні способи і прийоми: педаль (праву), повну, половинну, четвертну, тремолюючу або вібруючу, ритмічну і гармонійну, одночасну і запізнюючу, спільну дію обох педалей (правої та лівої), одну ліву педаль (що додає звучанню особливий «тіньовий» або «графічний» колорит), протиставлення педального і безпедального звучання» [3; с.96].

Вітчизняний методист А. Алексєєв визначає педалізування як художній засіб, що виконує ряд функцій: сполучну (дозволяє з'єднувати воєдино різні елементи музичної тканини, що знаходяться на значній відстані один від одного); барвисту (збагачує звучання фортепіано); роздільну (змінює тембр фортепіанного звуку, що додає великої повноти і співучості при виконанні). Функція ритмічної педалізації полягає в наступному: одночасне взяття з атакою звуку і зняття безпосередньо перед наступним звуком. Отримане таким чином legato, є дещо менш досконалим, проте, звучання набуває свого роду «розквіту, рум’янцю», завдяки «співчутливій» вібрації інших недемпферованих струн (що може давати надзвичайно гарний ефект у повільному cantabile) [1; с.116].

Слід згадати про ще одну особливість – іноді застосовують позначення staccato у комбінації з позначенням педалі. На перший погляд, таке поєднання суперечливе. Однак, мається на увазі, що виконавець повинен грати ці звуки тим самим дотиком й атакою, яку він використовував би для staccato, а не намагаючись їх скоротити. Як свідчить експеримент, такий спосіб створює дещо відмінне звучання, ніж гра тих самих нот на legato з педаллю.

Відома так звана педаль-legato (позначення педалі у дужках), яка використовується часто. Вона натискається одразу після того, як був зіграний звук і відпускається одночасно з атакою наступного. У результаті друга нота приєднується до першої досконалим legato.

Виділяючи ті чи інші види і функції педалізування, більшість педагогів-піаністів наголошують на тому, що педаль повинна бути комплексною і всі спроби її класифікації в достатній мірі умовні. Головним є те, що навички педалізації повинні підпорядковуватися завданню – створення художнього образу музичного твору, художньої ідеї, а отже, вимогам слуху виконавця.

Виховання у студентів педагогічного коледжу культури і навичок педалізування вимагає спеціальної систематичної роботи. Основні причини фальшивої педалі – неуважність, неохайність виконання, відсутність необхідних виконавських навичок, прагнення приховати в масі звуків свої піаністичні помилки. Тому майбутньому вчителеві музики та музичному керівникові необхідно всіляко розвивати уміння слухати себе, загострювати гармонічний слух, щоб чути не тільки горизонталь мелодії, а й усю гармонічну вертикаль музичної тканини. Неякісне педалізування виникає ще в тому випадку, коли при появі нової гармонії вухо ще чує попередню, при цьому затінюється чисте сприйняття нової гармонії.

Важливо навчити студента педагогічного коледжу вільно володіти художнім педалізуванням, яке допомагає передати саму суть музичного твору: «Щоб задовільнити вимоги педагога і оволодіти навичками педалізації як мистецтва, учень повинен був розвивати, загострювати свій гармонічний і тембровий слух, вчитися розуміти акустичну природу інструменту». «Головне ж: гранично «відточити» свій слух; тримати його «насторожі» під час виконання; виробити в нотах автоматичну миттєву і дуже чутливу реакцію на «підказки» слуху» [2; с.47].

Висновки. Мистецтво педалізації є індивідуальним, залежним від загальної музичної культури, художнього й піаністичного розвитку виконавця. Чим здібніший студент, тим його педальні вирішення будуть оригінальнішими, цікавішими, а звучання інструмента багатобарвним та неповторним.

 

Літертура:

1. Алексеев А.Д. Методика обученияигре на фортепиано / А.Д. Алексеев. – М., 1978. – 289 с.

2. Голубовская Н.И. Искусство педализации / Н. И. Голубовская. – М. : Музыка, 1967. – 107 с.

3. Коган Г.М. Работа пианиста / Г.М. Коган. – М.: Музыка, 1979. С. 182.

4. Любомудрова Н.А. Методика обучения игре на фортепиано. — М., Музыка, 1982. – 144 с.

5. Нейгауз Г. Об искусстве фортепианной игры / Г.Г. Нейгауз. – М., 1987. – 228 с.

6. Щапов А.П. Некоторые вопросы фортепианной техники / А.П. Щапов. – М.-Л., 1947. – 248 с.

7. Фейнберг С.Е. Пианизм как искусство / С.Е.Фейнберг. – М.,1965. – 598с.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^