Наукові конференції, Научные конференции » Соціум. Наука. Культура (19-21.01.2015) » доктор педагогічних наук, доцент, Мірошніченко В. І. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРОФЕСІЙНОГО ВИХОВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

доктор педагогічних наук, доцент, Мірошніченко В. І. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРОФЕСІЙНОГО ВИХОВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Категорія: Соціум. Наука. Культура (19-21.01.2015), Педагогіка

УДК: 37.035. 378.14:355.23.351.746.1

 

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРОФЕСІЙНОГО ВИХОВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

доктор педагогічних наук, доцент Мірошніченко В. І.

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Україна, м. Хмельницький

 

В статті мова йде про зарубіжний досвід професійного виховання, зокрема в США. Автор приходить до висновку, що на специфіку зарубіжного професійного виховання військовослужбовців впливають такі фактори: вирішальна на роль професіоналізму в армії, наявність спеціалізованих організацій, особливості соціально-політичного розвитку країн. Професійні якості залишаться тією міцною зв’язуючою ланкою, що перетворює армію майбутнього в згуртовану, навчену та боєздатну силу, якої і потребує нація. Професійними якостями вчені вважають три головних якості: компетентність, відповідальність і відданість своїй справі. Досвід засвідчує, що професійне виховання військовослужбовців – одна з ключових проблем в армії, вона вимагає концептуальних підходів. Цю проблему треба вирішувати повсюдно і безперервно, з урахуванням соціальних змін, індивідуальних особливостей особового складу,вимог до його характеристик.

Ключові слова: професійне виховання військовослужбовців, збройні сили, мета виховання, професійні якості, досвід.

 

Мирошниченко В. И. Зарубежный опыт профессионального воспитания военнослужащих / Национальная академія Государственной пограничной службы Украины шимени Богдана Хмельницкого, Украина, г. Хмельницкий

В статье речь идет о зарубежном опыте профессионального воспитания, в частности в США. Автор приходит к выводу, что на специфику зарубежного профессионального воспитания военнослужащих влияют такие факторы: решающая на роль профессионализма в армии, наличие специализированных организаций, особенности социально-политического развития стран. Профессиональные качества останутся тем крепким связывающим звеном, которое превращает армию будущего в сплоченную, наученную и боеспособную силу, в которой и нуждается нация. Профессиональными качествами ученые считают три главных качества: компетентность, ответственность и преданность, своему делу. Опыт удостоверяет, что профессиональное воспитание военнослужащих – одна из ключевых проблем в армии, она требует концептуальных подходов. Эту проблему нужно разрешать повсеместно и непрерывно, с учетом социальных изменений, индивидуальных особенностей личного состава, требований, к его характеристикам.

Ключевые слова: профессиональное воспитание военнослужащих, вооруженные силы, цель воспитания, профессиональные качества, опыт.

 

MiroshnichenkO V. I. Foreign experience of professional education of servicemen / National akadem³ya of Government boundary service of Ukraine of shimeni Bogdan Khmel'nickogo, Ukraine, Khmel'nickiy

In the article the question is about foreign experience of professional education, in particular in the USA. An author comes to the conclusion, that such factors influence on the specific of foreign professional education of servicemen: decision on the role of professionalism in armies, presence of the specialized organizations, features of socio-political development of countries. Professional qualities will remain a that strong relating link, which converts the army of the future into the force which nation needs joined, taught and efficient. Scientists consider three main qualities professional qualities: competence, responsibility and devotion, to the business. Experience certifies that professional education of servicemen – one of key problems in an army, it requires conceptual approaches. This problem needs to be settled everywhere and continuously, taking into account social changes, individual features of personnel, requirements, to his descriptions.

Keywords: professional education of servicemen, military powers, purpose of education, professional qualities, experience.

 

Військова освіта є невід’ємною складовою освітньої системи України. Вона сприяє кадровому забезпеченню Збройних Сил України та інших військових формувань, допомагає у підготовці висококваліфікованих військових фахівців відповідно до сучасних вимог. Проблема професійного виховання посідає вагоме місце в педагогічній теорії та практиці загалом, а для військово-педагогічної теорії, військового освітнього процесу, професійної діяльності військовослужбовців – набуває особливої актуальності, оскільки ця діяльність безпосередньо пов’язана зі зміцненням обороноздатності держави, зростанням її авторитету на міжнародній арені.

Проблемам професійного виховання молоді в умовах розбудови української державності присвячені дослідження І. Зязюна, В. Кременя, В. Лугового, Г. Троцко, О. Шестопалюка та ін. Різноманітні аспекти проблеми професійної підготовки військових кадрів стали предметом наукових розробок А. Галімова, І. Грязнова, О. Діденка, О. Ставицького, О. Торічного, В. Ягупова.

Аналізуючи ці та інші наукові напрацювання А. Катковський [1] доходить висновку, що у визначенні сутності професійного виховання військовослужбовців, його змісту та місця мають місце декілька підходів. Перший підхід полягає в тому, що професійне виховання військовослужбовців розглядається як складова частина військового (трудового) виховання і закликає вирішувати специфічні завдання з формування якостей фахівця, його знань, навичок та вмінь (В. В. Колесников, Н. В. Кузьміна, Ю. А. Москальов, Р. Д. Расказов та інші). У другому підході військове та професійне виховання ототожнюються, розглядаються як однопорядкові, які мають загальну сутність і відповідний зміст, покликані формувати військовослужбовця з необхідними для служби якостями (В. В. Кутузов, І. В. Осадчий, В. М. Адаменко та ін.) . Третій підхід уявляється більш широким і полягає в тому, що формування особистості професіонала відбувається у процесі діяльності та не зводиться до розвитку лише операційної сфери у вигляді отримання та накопичення знань, навичок та вмінь, а припускає формування складних психологічних систем регуляції її (особистості) соціальної та професійної поведінки (Б. Г. Ананьєв, В. А. Бодров, І. М. Кондаков, Т. В. Кудрявцев, А. С. Сухарєв та ін.). Саме останній підхід, вслід за А. Катковським, вважаємо за доцільне покласти в основу дослідження. Відтак, необхідним є ознайомлення із зарубіжним досвідом з метою всебічного вивчення проблеми професійного виховання військовослужбовців.

Результати аналізу зарубіжних джерел свідчать, що термін “виховання” рідко використовується в дослідженнях вчених. Проте, “виховання” можна аналогічно пов’язати з такими поняттями як “підготовка”, “розвиток”, “управління”, “вплив” тощо. Так чи інакше це є дія, яка формує певні необхідні якості або сприяє цілеспрямованій зміні в поведінці військовослужбовців. Більш того, в американській армії немає чітких меж між поняттями “виховання” та “навчання”. Під “вихованням” військовими теоретиками Сполучених Штатів найчастіше розуміється “політична освіта”, “формування морального духу” тощо. Виховання в армії вони вважають доцільним розглядати не як “процес впливу…” (це досить вузько), а як цілеспрямовану діяльність державних і суспільних організацій, інститутів збройних сил, командирів, їх помічників по роботі з особовим складом щодо формування та розвитку особистості військовослужбовця.

Для формування і розвитку професіоналізму у військовослужбовців у США, наприклад, розроблено концепцію професіоналізму. Термін “професіоналізм” найбільш уживаний в американському суспільстві і використовується щодо кожного його члена. На думку американських вчених, професіонал в армії – це той, хто є професійним військовим фахівцем, несе відповідальність за виконання своїх службових завдань, взяв на себе зобов’язання щодо оборони нації, суворо дотримується етичних норм.

Професіоналізм в американській армії має вирішальне значення. Професійні якості залишаться тією міцною зв’язуючою ланкою, що перетворить армію майбутнього в згуртовану, навчену та боєздатну силу, якої і потребує нація.

Професійними якостями американські вчені вважають три головних якості: компетентність, відповідальність і відданість своїй справі. Ці якості запропонував на розгляд С. Хантінгтон у роботі “Солдат і держава. Теорія і політика цивільно-військових відносин” [2]. Модель С. Хантінгтона відштовхувалася від ідеї професіоналізму офіцерського складу, що визначався через досвід, відповідальність та корпоративність.

Справедливим, на нашу думку, є зауваження О. Полторакова, що західне розуміння поняття “професіоналізму” суттєво відрізняється від вітчизняного, а це ускладнює розуміння самої ідеї професійного військового. Адже у східнослов’янських мовах “професія” – це не більш ніж основний вид трудової діяльності, що вимагає відповідної підготовки та є основним джерелом існування. У германських мовах основне значення інше – воно тлумачиться як “публічна урочиста заява” чи навіть “обітниця” [3]. Саме в таких значеннях М. Вебер використовував термін “bеruf” (“bеruf” може бути перекладене і як “професія”, і як “покликання”. На підставі аналізу протестантизму М. Вебер дійшов висновку, що така двозначність терміна “beruf” не випадкова: вона виростає з розуміння професійної діяльності як божественного покликання та має принципові для європейського суспільства і європейської культури наслідки. Тому зазвичай для перекладу терміна “beruf” використовують відразу обидва значення) у своїх есе “Wissenschaft als Beruf” (1918), “Politik als Beruf” (1919) та ін. [4]. Відповідно, широко вживаний у втчизняному воєнно-політичному дискурсі термін “професійна армія” для західного експертного співтовариства є незрозумілим.

Як свідчить аналіз літератури, основною формою виховної роботи в американській армії є індивідуальна робота. У процесі виховної роботи у збройних силах використовуються такі методи: впливу, навіювання, прикладу, морального та матеріального заохочення, примусу [5, с.9]. Виховання професіонала-військовослужбовця включає такі елементи:

виховання в особового складу почуття гордості за свою країну та її збройні сили;

формування переконаності у справедливості та виключності соціально-економічних укладів в США;

виховання особового складу на прикладах історії в дусі традицій збройних сил;

формування у солдатів та офіцерів корпоративного духу;

широке рекламування військової служби [5, с. 11].

У програмі наголошується про необхідність безперервної роботи щодо створення професійного іміджу кожного військовослужбовця, підвищення рівня професіоналізму кожного, хто проходить службу в армії. Автори програми впевнені, що розвиток професійних якостей в особового складу повинен стати компанією на всіх рівнях, компанією, спрямованою на користь солдат, на збільшення добробуту армії і на користь нації. Розуміння цього прийшло не відразу. За час існування “вільнонаймана армія” США пройшла чотири різних за змістом етапи.

Перший етап – з 1973 по 1976 роки. Характеризується значною перевагою матеріального стимулювання над матеріальним. Конгрес увів безпрецедентне підвищення грошового постачання (більш, ніж на 60%, у порівнянні із зарплатою високооплачуваного цивільного фахівця). Великі асигнування було виділено і на заходи щодо найму військовослужбовців. Збройні сили було укомплектовано повністю. Проте, якісний рівень поповнення характеризувався як високо підготовленими фахівцями, так і різними особами з відхиленнями у поведінці, що потрапили в армію через недосконалу систему відбору.

Другий етап – “вільнонаймана армія” (з 1977 по 1979 роки). Ця армія мала найгірші результати. Вона була набрана лише на основі матеріальних мотивів у військовослужбовців (при збільшенні зарплати в приватному секторі і значній інфляції). Після припинення з 1976 року дії закону, що гарантував грошове забезпечення військовослужбовців вище середньої зарплати на 60%, армія втратила висококваліфікованих фахівців, стали процвітати різні негативні явища (наркоманія, алкоголізм, різні перекручення тощо). Рівень професіоналізму різко знизився.

Третій – “вільнонаймана армія” (з 1980 по 1982 роки). Характеризується підвищенням рівня матеріального добробуту і соціальної значущості професії військовослужбовця (так, у 1981 і в 1982 роках грошове постачання підвищувалося відповідно на 11,1% і 14,3%). Збільшилися асигнування на допомогу в отриманні освіти колишнім військовослужбовцем (важливість цього стимулу було підтверджено дослідженнями). Величезну роль у комплектуванні і вихованні армії відіграла реклама. Вона діяла під закличним девізом: “Будь усім, ким ти можеш бути!” Разом з цим, як відзначають американські вчені, введення новаторських методів керівництва і управління в повсякденну діяльність командування було основним чинником, що визначив успіх вільнонайманої армії третього періоду. Особи, які займалися вербуванням, за останній критерій відбору в армію взяли якісні параметри, розробили і використовували “комплекс завдань за наймом”.

Четвертий – “вільнонаймана армія” (з 1983 по 1987 роки). Характеризується закріпленням успіху, досягнутого в попередньому періоді, що означало: посилення вимог до якості найманого контингенту, пріоритет нематеріального стимулювання, пошук оптимальних способів удосконалення підготовки військовослужбовців-професіоналів. У дослідженні Х. Вільєма зазначається, що раніше служба асоціювалася з “покликанням”, а нині – з “професією”. Основну увагу було зосереджено на формуванні професійної вірності національним символам і цілям, почуття громадської самосвідомості і професійного обов’язку, на культивуванні професійного лідерства. Армія США стала професійною, її уособленням став військовослужбовець за наймом, його служба стала престижною в суспільстві та державі і високооплачуваною. Провідною ідеєю професійного становлення став професіоналізм, патріотизм, відданість і гордість за свою країну. На думку американців, не можна допустити, щоб індивіди, що поступають на службу в армію і мають професійну орієнтацію, були розчаровані.

Досвід американців засвідчує, що професійне виховання військовослужбовців – одна з ключових проблем в армії, вона вимагає концептуальних підходів. Цю проблему треба вирішувати повсюдно і безперервно, з урахуванням соціальних змін, індивідуальних особливостей особового складу, вимог до його характеристик.

На особливу увагу, як зазначає О. Полтораков [3], заслуговує висновок С. Хантінгтона про те, що молодь зазвичай достатньо прохолодно ставиться до інституту армії і що у багатьох випадках подібні настрої превалюють у всьому суспільстві. Однак популярність і авторитет збройних сил мають неухильно зростати в умовах, якщо міжнародна обстановка ставатиме складнішою, непередбачуваною та небезпечною – чим вищий ступінь занепокоєння суспільства власною безпекою, тим популярнішою стає армія й тим більшої значущості вона набуває в очах населення. Підтвердження істинності цієї думки має місце сьогодні в українському суспільстві, коли в умовах військових дій на сході України значно зріс авторитет армії, авторитет людей у погонах.

Професійне виховання на різних етапах формування і розвитку армії мало тенденцію до розширення його функцій, основними з яких сьогодні є: формування професійних якостей; виховання любові до військової професії, відданості державним і суспільним цінностям, упевненості в своїх професійних можливостях, дотримання професійно-етичних норм; розвиток прагнення до професійного самовдосконалення; турбота про підвищення задоволення і зниження розчарування в обраній професії. Професійне виховання, що стосувалося раніше курсантів та офіцерів, сьогодні є актуальним і для рядових та сержантів, які проходять службу за контрактом.

Професійне виховання контрактників – це цілеспрямована діяльність офіцерів-вихователів з формування та розвитку у військовослужбовців за контрактом професійно значущих якостей та їх прагнення до професійного самоудосконалення. Реалізація професійного виховання потребує врахування впливу на військовослужбовців за контрактом суспільних і державних інститутів, протиріч, особливостей професійної служби і статусу військовослужбовця за контрактом [1]. Воно передбачає наявність базової освіти, вимагає вивчення соціального середовища, формування професійної спрямованості військовослужбовців, урахування їх особливостей.

Висновки. Зарубіжний досвід професійного виховання військовослужбовців становить певний науковий і практичний інтерес, хоч і трактується по іншому (“політична освіта”, “формування морального духу”). Його можна використовувати у військових формуваннях та правоохоронних органах України з урахуванням вітчизняних підходів до розв’язання проблеми та сучасної соціально-політичної ситуації в країні. Перспективою подальших наукових пошуків може бути застосування різноманітних методів, засобів і способів професійного виховання військовослужбовців за контрактом чи інших категорій.

 

Література:

1. Катковський А. Удосконалення професійного виховання військовослужбовців за контрактом у Прикордонних військах України : автореф. дис. … канд. пед. наук / А. Катковський. – Хмельницький, 2000. – 18 с.

2. Huntington S. The Soldier and the State: The Theory and Policies of the Civil-Military Relations. – The Cambridge: Belknap Press of Harvard University Press, 1957.

3. Полтораков О. Нова модель цивільно-військових відносин. Переосмислення концепції С. Хантінгтона в умовах початку ХХІ ст. // Національна безпека: український вимір. – 2009. – №6. – С.67-71.

4. Шутова В. А. Феномен призвания в работах М. Вебера // Вестник Челябинского государственного университета. – 2009. – № 18 (156).

5. Уткин В. Особенности воспитательной работы в вооруженных силах США, Великобритании и Франции / В. Уткин // Зарубежное военное обозрение. – 2001. – № 11. – С. 8 – 12.

 

References:

1. Katkovskiy A. Udoskonalennya profesiynogo vihovannya viyskovosluzhbovtsiv za kontraktom u Prikordonnih viyskah Ukrayini : avtoref. dis. … kand. ped. nauk / A. Katkovskiy. – Hmelnitskiy, 2000. – 18 s.

2. Huntington S. The Soldier and the State: The Theory and Policies of the Civil-Military Relations. – The Cambridge: Belknap Press of Harvard University Press, 1957.

3. Poltorakov O. Nova model tsivilno-viyskovih vidnosin. Pereosmislennya kontseptsiyi S. Hantingtona v umovah pochatku HHI st. // Natsionalna bezpeka: ukrayinskiy vimir. – 2009. – №6. – S.67-71.

4. Shutova V. A. Fenomen prizvaniya v rabotah M. Vebera // Vestnik Chelyabinskogo gosudarstvennogo universiteta. – 2009. – № 18 (156).

5. Utkin V. Osobennosti vospitatelnoy raboty v vooruzhennyh silah SShA, Velikobritanii i Frantsii / V. Utkin // Zarubezhnoe voennoe obozrenie. – 2001. – № 11. – S. 8 – 12.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^