Наукові конференції, Научные конференции » Сучасна наука в мережі Internet (27.02-1.03.2014) » Качала О. А. ТАРАС ШЕВЧЕНКО І СЛОВ’ЯНСЬКЕ ПИТАННЯ. ПЕРЕДУМОВИ НАПИСАННЯ ПОЕМИ «ЄРЕТИК»

Качала О. А. ТАРАС ШЕВЧЕНКО І СЛОВ’ЯНСЬКЕ ПИТАННЯ. ПЕРЕДУМОВИ НАПИСАННЯ ПОЕМИ «ЄРЕТИК»

Категорія: Сучасна наука в мережі Internet (27.02-1.03.2014), Філологічні науки

Качала О. А.

НУ «Львівська політехніка», м. Львів, Україна

ТАРАС ШЕВЧЕНКО І СЛОВ’ЯНСЬКЕ ПИТАННЯ. ПЕРЕДУМОВИ НАПИСАННЯ ПОЕМИ «ЄРЕТИК»

 

Ідею братерства слов’янських народів вперше висунуло «Товариство з’єднаних слов’ян», яке намітило низку програмних вимог: об’єднання всіх слов’янських народів у федеративний союз слов’янських республік, ліквідація монархічної влади, звільнення селян від кріпацтва. Виникло це «Товариство» в 1818 р. і в 1825 р. злилося з «Південним товариством» декабристів. Відомим є також порушення слов’янського питання у програмі «Кирило-Мефодіївського братства», одним з членів якого у 1846-47 рр. був Шевченко, котрий, як стверджує той же Гонтар, якраз і підготував ідеологічні передумови для виникнення братства («Сон», «Єретик», «І мертвим, і живим...», «Кавказ», «3аповіт»). Слов’янське питання зацікавило Шевченка ще скоріше, коли поет у 1840-х рр. перебував у Петербурзі. Доказом цього є те, що вже в ранній період своєї творчості Шевченко висунув ідею дружби і єдності слов’янських народів. Зокрема в поемі «Гайдамаки», змальовуючи картину повстання українських селян Правобережної України проти панівної польської шляхти, він пише:

Отаке-то було лихо

По всій Україні!

Гірше пекла... А за віщо,

За що люди гинуть?

Того ж батька, такі ж діти,

Жити б та брататься...

І далі:

Болить серце, як згадаєш:

Старих слов’ян діти

Впились кров’ю.

 

Шевченко глибоко пройнявся питанням єдності слов’янських народів. Це, мабуть, і було одним з чинників, що посприяли написанню «Послання славному Шафарикові» і поеми «Єретик».

Помітну роль в ознайомленні Шевченка з культурним надбанням слов’янських народів, зокрема з наукою та літературою чеського народу, відіграла дружба Шевченка з відомим славістом, професором Московського університету Осипом Бодянським. Ще молодим, навчаючись у Переяславській духовній семінарії, Бодянський самотужки вивчив польську і сербську мови. Тут, у семінарії, під впливом народних пісень українських та сербських він придбав рідкісну тоді книгу – збірку народних пісень Вука Караджича, розпочав писати вірші українською мовою. 1831 р. як найздібніший із семінаристів Бодянський після закінчення семінарії поїхав до Московського університету. Історико-філологічний факультет університету він закінчив у 1834 році. В 1837 р. Бодянський надрукував працю «О народной поэзии славянских племен».

Перша зустріч Шевченка з Бодянським відбулася в лютому 1844 року. То був час, коли Бодянський, повернувшись зі своєї наукової подорожі по слов’янських країнах, читав лекції зі слов’янознавства у Московському університеті. Це були перші лекції з чеської мови, історії та літератури в Російській імперії. Одним із частих відвідувачів лекцій Бодянського був Гавлічек Боровський, який працював тоді в Москві. П. Гонтар припускає, що, можливо, перебуваючи в Бодянського взимку 1844 р., Шевченко зустрічався з Гавлічком Боровським, слухав його розповіді про чеське життя, історію чеського народу.

В березні 1845 року Шевченко проїздом з Петербурга на Україну знову зустрівся з Бодянським у Москві. Останній мав гарну бібліотеку, в якій були книги з історії Чехії. Бодянський, який викладав тоді чеську мову, історію та літературу, міг, як вважає П. Гонтар, багато розповісти Шевченкові про слов’ян, зокрема чехів. В доказ того, що такі розмови справді відбулись між Шевченком та Бодянським, він наводить переконливі записи Шевченка, зроблені в «Журналі», щоправда, пізніше, 18 березня 1858 р. «Вечером был у Бодянского, наговорились досыта о славянах...», – пише поет у своєму щоденнику.

Внаслідок цих розмов і зацікавлень Шевченка і, очевидно, внаслідок його захоплення мужньою боротьбою чеського народу проти засилля та сваволі католицизму та його тодішніх лідерів, і, звичайно, постаттю мученика за правду і волю Яна Гуса, – і була створена поема «Єретик». Поет присвятив її П.Й. Шафарикові, наукову і громадську діяльність якого високо цінив.

Ґенеза поеми Шевченка «Єретик» пов’язана з висвітленням джерел, праць, відомостей про героїчне минуле чеського народу, а також про життя та діяльність Шафарика, з яким Шевченко був знайомий. І тут не останню роль відіграв Бодянський.

Ім’я Шафарика в Росії на той час було менш популярне, ніж ім’я іншого чеського вченого – Вацлава Ганки. Завдяки своєму «Краледвірському рукописові», широким зв’язкам, листуванню, численним знайомствам Ганка зумів собі знайти безліч прихильників у Росії – зробити своє ім’я набагато відомішим, ніж ім’я працьовитого і скромного Шафарика. П. Гонтар пише, що лише один Бодянський в Росії не захоплювався Ганкою. Він завжди вище ставив ім’я Шафарика, цінив його знання. В листі до Поґодіна, ще в 1838 р. з Чехії, Бодянський пише про Шафарика: «Він для мене ціла Академія: йому я більш за всіх вдячний і не знаю, чи хтось був коли-небудь таким корисним для мене, як він, Звичайно, є тут інші розумні, вчені, заслужені чехи, але вони здебільшого займаються лише однією якою-небудь галуззю, Шафарик, навпаки, почуває себе міцно у всіх частинах Слов’янщини; це ціла бібліотека, жива енциклопедія всіх відомостей про слов’ян».

Бодянський сам переклав твори Шафарика на російську мову, листувався з ним. Шевченко був добре обізнаний з науковою діяльністю Шафарика, спрямованою на відродження слов’янських народів, і чимала заслуга в цьому належить Бодянському. Бодянський перший подарував Шафарикові в 1845 році «Кобзар чигиринський» і «Гайдамаки» Шевченка.

Український вчений ознайомив Шевченка з творами П.Й. Шафарика. Бодянський знав Шафарика особисто зі своїх наукових відряджень до Праги. Вже 1838 р. О. Бодянський переклав Шафарикові «Слов’янські старожитності», а через рік після чеського видання «Слов’янської етнографії» виходить в Росії перекладений ним цей твір Шафарика (1843 р.). В передмові до перекладу Бодянський каже, що особливо глибоке враження має на читача Шафарикова мапа місцеперебування слов’ян: «Тут уперше опинились слов’яни в одній великій сім’ї, як діти однієї матері».

Нема сумніву, що Шевченкові були відомі ці переклади. Від О. Бодянського Шевченко дізнався про заслуги Шафарика в розвитку слов’янознавства. Відтак перед Шевченком постала велика особистість П.Й. Шафарика, яку пізніше український поет так сердечно уславив.

З-поміж інших творів, що якимсь чином слугували Шевченкові джерелом написання його поеми, великої уваги заслуговує історико-дослідницька праця учня Бодянського С. Палаузова «Иоанн Гус и его последователи» (Москва, 1845 р.). Крім того, Шевченко, безперечно, читав «Русалку Дністрову» та «Думки, пісні та ще дещо» Метлинського – твори, які містять переклади з «Краледвірського рукопису».

О. Афанасьєв-Чужбинський, описуючи період перебування на Україні Шевченка в 1843-46 рр., зазначає, що в Києві він прочитав всі джерела про гуситів і не залишив у спокої жодного чеха, що зустрічався йому, розпитуючи про різні топографічні та етнографічні подробиці. В листуванні Шевченка згадано лише одного з них – талановитого чеського музиканта, композитора і фольклориста Алоїза Єдлічку, який довгі роки працював на Україні, збираючи тут народні пісні. Шевченко познайомився з Єдлічкою влітку 1845 р. і, як бачимо з листування, давав йому свої рукописні твори.

Серед своїх художніх творів поемі «Єретик» Шевченко надав особливого значення. Це видно хоч би з того, як, повернувшись із заслання, поет розшукує втрачений ориґінал поеми, як сердечно дякує він архівістові П. Бертеньєву за збереження ним частини поеми і намагається відновити цей твір у цілому.

Варто згадати і про переклади Шевченкової поеми чеською мовою. 1914 року, у зв’язку з тогочасними святами Яна Гуса Франтішек Тіхий зацікавився «Єретиком» Шевченка і свій переклад опублікував у першому річнику журналу Kalich. Згодом, 1918 р. він видав його з незначними поправками окремою книжечкою, за словами перекладача, власним накладом, а наступного, 1919 р. – другим виданням, ще більш уточненим. Хоча його переклад і не відзначається особливою художністю, Тіхий цією роботою багато допоміг популяризації Шевченка як автора «Єретика». Крім «Єретика» він переклав ще «3аповіт».

Повний переклад «Єретика» вийшов у Чехословаччині аж у 1918 р., коли поему переклав Франтішек Тіхий. Варто відзначити той факт, що ще давніше існував інший, майже невідомий до цього часу переклад цілого «Єретика» разом з його невідомим закінченням з часопису «Былое». Цей переклад, що навіть був придбаний вже через рік після видання українського тексту, вийшов на Україні, де його в 1907 р. надрукував київський чеський часопис Ruský Čech, разом з українським текстом.

Окрім згаданих вище авторів поему «Єретик» чеською перекладали Р. Єсенська, П. Матернова, Н. Жерновський, А. Черни, І. Барт, Й. Туречек-Їзерський, Я. Завада, М. Яріш, З. Берґрова та інші.

Тарас Шевченко у своїй поемі «Єретик» ставить питання єдності слов’ян на широкий демократичний та духовний ґрунт. Він відтворює у своєму творі один з епізодів визвольної боротьби чеського народу – виступ чеського реформатора Яна Гуса проти католицького Риму (зловживань його кліру), проти порушення християнської віри і проти німецьких феодалів, – та початок так званих Гуситських воєн – збройного народного повстання, очоленого Яном Жіжкою.

Шевченко присвятив поему своєму сучасникові – видатному чеському вченому-славістові П. Й. Шафарикові. У посвяті поет називає одвічними ворогами слов’янських народів, їх «злими сусідами» німецьких феодалів-завойовників, «німоту», яка «запалила велику хату» слов’ян і їх «сім’ю... роз’єдинила», пустивши в неї «усобиць лютую змію». Поет славить Шафарика за те, що той своєю діяльністю «... не дав потонути в німецькій пучині нашій правді», сприяв зміцненню приязні і єдності слов’ян, висловлює своє заповітне бажання, «... щоб усі слов’яне стали добрими братами, і синами сонця правди, і єретиками, отакими, як Констанцький Єретик великий». Шевченко був упевнений, що слов’янським народам належить велике майбутнє, що слов’яни ще відіграють прогресивну роль в історії людства, вони «мир мирові подарують і славу вовіки».

Поема про житгя, боротьбу і загибель Яна Гуса сповнена оптимізму. Вона є найвизначнішим твором Т. Шевченка періоду 1843-47 рр. Поема «Єретик» завжди привертала до себе увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних письменників, літературознавців, перекладачів. На думку І. Франка, Шевченкова поема «Єретик» та його «Послання славному Шафарикові» є найвеличнішими історико-літературними фактами українсько-чеського культурного єднання ХІХ століття.

 

Література:

1. Афанасьєв-Чужбинський O. С. Спогади про Т. Г. Шевченка. – К., Дніпро, 1982.

2. Гонтар П. Українсько-чеські літературні зв’язки ХІХ ст. – К., 1956.

3. Мольнар Михайло. Т. Шевченко у чехів та словаків. Словацьке педагогічне видавництво. Відділ укр. л-ри в Пряшеві. 1961.

4. Шевченко Т. Том ІІІ. Драматичні твори. Повісті. – К., Наукова думка, 1993. С. 6-15.

5. Шевченко Тарас. Кобзар. – Київ: Дух і літера, 2009. – 552 с.

6. Sto padesát let česko-ukrajinských literárních styků. 1814-1964. Vědecko-bibliografіcký sborník. Svět sovětů. – Praha, 1968.

7. T. Ševčenko v české kultuře. Bibliografie. Sestavili Eva Velinská a Orest Zilynskyj. Státní knihovna ČSSR. Slovanská knihovna. 1962.

8. T. Ševčenko. Kacíř. – Praha, 1964. Přel. Zdenka Bergrová.

 

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^