Наукові конференції, Научные конференции » СУЧАСНА НАУКА В МЕРЕЖІ INTERNET (16-18.02.15) » кандидат педагогічних наук, Тогочинський О. М. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КУРСАНТІВ І СЛУХАЧІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ

кандидат педагогічних наук, Тогочинський О. М. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КУРСАНТІВ І СЛУХАЧІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ

Категорія: СУЧАСНА НАУКА В МЕРЕЖІ INTERNET (16-18.02.15), Педагогіка

УДК 37.01:355.233 (477)

 

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КУРСАНТІВ І СЛУХАЧІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ

кандидат педагогічних наук, Тогочинський О. М.

Департамент по роботі з персоналом Державної пенітенціарної служби України, начальник Департаменту, м. Київ

 

У статті розкрито концептуальні основи формування соціальної компетентності курсантів і слухачів вищих навчальних закладів МВС України. Вказано на важливість урахування впливу соціальних чинників, використання потенціалу навчально-виховного середовища, зокрема навчального закладу МВС, оптимальної організації власне процесу навчання. Доведено необхідність використання у цій роботі положення про актуальний і потенційний рівень розвитку особистості, забезпечення розкриття особистісного потенціалу курсантів і слухачів, організації своєчасної педагогічної підтримки та супроводу їх діяльності.

Ключові слова: соціальна компетентність, концепція, соціальні чинники, навчання, курсанти, слухачі.

 

кандидат педагогических наук, Тогочинский А. М. Концептуальные основы формирования социальной компетентности курсантов и слушателей высших учебных заведений МВД Украины / Департамент по работе с персоналом Государственной пенитенциарной службы Украины, начальник Департамента, г. Киев

В статье раскрыты концептуальные основы формирования социальной компетентности курсантов и слушателей высших учебных заведений МВД Украины. Указано на необходимость учета влияния социальных факторов, использования потенциала учебно-воспитательного среды, в частности учебного заведения МВД, оптимальной организации самого процесса обучения. Доказана необходимость использования в этой работе положения об актуальном и потенциальном уровне развития личности, обеспечение раскрытия личностного потенциала курсантов и слушателей, организации своевременной педагогической поддержки и сопровождения их деятельности.

Ключевые слова: социальная компетентность, концепция, социальные факторы, обучение, курсанты, слушатели.

 

PhD in Pedagogy Tohochynskyi О. М. Conceptual bases of formation of social competence of cadets and students of higher educational establishments of MIA of Ukraine / The Department of Human Resources of the State Penitentiary Service of Ukraine (Kyiv), Ukraine. The Head of the Department, Kyiv.

The article deals with the conceptual basis for the formation of social competence of cadets and students of higher educational establishments of Ukraine. The importance of considering the impact of social factors, using the potential of the educational environment, in particular the educational institutions of MIA, optimal organization of their own learning process were specified. The necessity to use in this work the provision as for current and potential level of personal development, providing disclosure of personal potential cadets and trainees of educational support and timely support of their activities was proved.

Keywords: social competence, concept, social factors, education, cadets, trainees.

 

Вступ. У наш час представник правоохоронних органів для належного виконання завдань професійної діяльності повинен мати високий рівень правової культури, правової свідомості, правової та громадянської відповідальності, уміти брати на себе відповідальність; усвідомлювати сутність державної політики, знати її символи та атрибути, уміти співвідносити свої інтереси з інтересами суспільства. Він також повинен розбудовувати свої відносини з навколишніми на засадах гуманізму та поваги до їх прав та свобод, успішно діяти і взаємодіяти в системах «людина – людина», «людина – колектив», «людина – великі соціальні групи», бути здатним встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми на основі сукупності знань та вмінь, що забезпечують професійну комунікацію на мовному, мовленнєвому та соціокультурному рівнях. Наведений перелік знань, умінь і навичок, про які йдеться у різних нормативно-правових актах, що регламентують професійну діяльність офіцера ОВС, структурно становлять зміст його соціальної компетентності. У наш час формування зазначених складових соціальної компетентності правоохоронців є важливим завданням в системі їх професійної підготовки та обумовлює необхідність пошуку відповідних шляхів організації роботи з формування зазначеної професійно важливої властивості під час навчання майбутніх офіцерів ОВС у вищому навчальному закладі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення зазначеної проблеми та на які опирається автор. Проблема формування соціальної компетентності стала предметом активного зацікавлення у педагогіці з 90-х років ХХ-го ст. у контексті дискусії про якість професійної освіти, про те, яким повинен бути фахівець. Соціальна компетентність необхідна особистості при виконанні завдань професійної діяльності у сфері «людина – людина», при виконанні функцій громадянина, сім’янина, для особистісного самовдосконалення. З огляду на це дослідження соціальної компетентності набуло міждисциплінарного характеру. Російські вчені С. Краснокутська, Н. Рототаєва, Ю. Слесарєв, О. Спірін, О. Шавріна та ін. досліджують соціальну компетентність через зв’язок з такими характеристиками особистості, як громадянська спрямованість, соціальна відповідальність, міжособистісна толерантність, активність та ін. І. Гладіліна вивчає проблеми розвитку соціальної компетентності студентської молоді в процесі творчої діяльності, Т. Кармазін – соціально-психологічні особливості рольової поведінки курсантів в процесі навчання. У свою чергу С. Бахтєєва, І. Карась, В. Масленнікова, О. Ромулус, В. Цвєтков та ін. розглядають соціальну компетентність як важливий фактор формування соціальної ідентичності людини, інтегральний показник особистісного розвитку, важливий фактор самоактуалізації та самореалізації особистості. Загалом значення соціальної компетентності дослідники вбачають у тому, що сучасний фахівець повинен ефективно взаємодіяти з іншими людьми, узгоджувати свої потреби з вимогами соціуму.

Вітчизняні дослідники Н. Бібік та І. Єрмаков, М. Євтух, Л. Лєпіхова, І. Сингаївська, Л. Сохань та Г. Несен вивчають різні аспекти соціально-психологічної компетентності вчителя та життєвої компетентності особистості. Вчені звертають увагу також на особливості формування соціальної компетентності у представників різних соціальних та вікових груп. Йдеться про роботи М. Гончарової-Горянської (соціальна компетентність дошкільнят), М. Докторович (формування соціальної компетентності старшого підлітка з неповної сім’ї), І. Печенко (соціалізація дітей в умовах сільських навчально-виховних комплексів), Е. Позднякової (формування соціальної компетентності учнів з обмеженими можливостями здоров’я засобами проектної діяльності), С. Семчук (особливості впливу засобів масової інформації на соціалізацію дітей дошкільного віку) та ін.

Однак слід зазначити, що комплексного дослідження формування соціальної компетентності в курсантів і слухачів ВНЗ МВС України на сьогодні немає, що обумовлює необхідність визначення концептуальних основ формування зазначеної професійно важливої властивості у майбутніх офіцерів ОВС.

Метою статті є розгляд концептуальних основ формування соціальної компетентності курсантів і слухачів вищих навчальних закладів МВС України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Концепція роботи має надзвичайне значення, оскільки є єдиним визначальним задумом, головною ідеєю дисертації. Наукова концепція − це система поглядів, система опису певного предмета або явища щодо його побудови, функціонування, яка допомагає його краще зрозуміти, тлумачити, вивчити головні

ідеї [8, с. 61−62].

Результати аналізу наукових досліджень свідчать про те, що концепція може ґрунтуватися на загальноприйнятих теоріях певної наукової школи, а може бути авторською, тобто розкривати теоретичні міркування дослідника. І в першому, і в другому випадку викладені положення є низкою понять, а не штучним набором окремих різнопланових тверджень. Дотримання цієї вимоги дає можливість сформулювати гіпотезу, що в концентрованому вигляді відображає концептуальний зміст дослідження [3, с. 56].

Насамперед важливою концептуальною тезою дослідження є те, що соціальна компетентність є однією з найважливіших складових успішної професійної діяльності співробітника ОВС, обов’язковою умовою ефективного виконання ним професійних обов’язків. Соціальна компетентність виявляється в готовності ефективно вирішувати професійні завдання, пов’язані із забезпеченням громадського порядку, здійснювати ефективну комунікацію і виконувати соціальні ролі у професійному та криміногенному середовищі, а також в здатності до професійної і соціальної адаптації та самореалізації, спільної командної діяльності, умінні відповідально і конструктивно розв’язувати життєві проблеми та конфліктні ситуації. Соціальна компетентність офіцерів органів внутрішніх справ нерозривно пов’язана з особливостями їх професії, спеціальністю, професійними завданнями, способами практичного виконання та обумовлюється професійною компетентністю, сферою повноважень, обов’язків і відповідальності.

Соціальна компетентність курсантів і слухачів ВНЗ МВС є детермінантою їх ефективної професійної діяльності. Вона є стійкою характеристикою особистості офіцера-правоохоронця, її функціональною та інтегративною властивістю, що охоплює комунікативний, політико-правовий, рольовий, рефлексивно-психологічний та професійний компоненти. Їх поєднання забезпечує успішну та продуктивну професійну діяльність офіцерів органів внутрішніх справ.

Далі слід зазначити, що результати дослідження теоретичних основ формування соціальної компетентності курсантів і слухачів вищих навчальних закладів МВС дозволили нам з’ясувати, що становлення фахівця органів внутрішніх справ як соціальної особистості є тривалим процесом, на який впливає дуже багато факторів. Соціологізацію прийнято трактувати як процес становлення особистості через засвоєння знань, цінностей і норм, притаманних певному суспільству [7, с. 538]. Йдеться про вироблення в особистості необхідних життєвих установок через активне пізнання навколишнього світу, набуття соціального досвіду, засвоєння навичок відповідної поведінки тощо. Цей процес багатогранний, він тісно пов’язаний з навчанням, вихованням та формуванням особистості.

Дослідники П. Біленчук та С. Сливка зазначають, що соціалізація юриста ‒ це процес засвоєння ним насамперед певної системи правових знань, які дозволяють йому самоутвердитись як професіоналові, стежити за виконанням приписів права всіма членами суспільства, приймати справедливі рішення у кожній юридичній справі [1, с. 176]. Іншими словами, можна стверджувати, що соціалізація юриста означає насамперед його особистісне становлення у правоохоронній діяльності, усвідомлення свого службового обов’язку, вироблення почуття юридичної та моральної відповідальності.

Соціалізація юриста до вибору ним професії відбувається за загальними правилами: через стадію несвідомого процесу соціалізації, а далі через стадію свідомого процесу соціалізації. Якщо в дитинстві, до підліткового віку переважають «стихійні» механізми соціалізації, які діють взаємопов’язано і їх дію в житті важко розділити, то потім важливе значення мають колектив навчального закладу, юридичної установи, професійна (спеціалізована) група, «неформальна група», вищі державні та юридичні інстанції, різні суспільні інститути. Ця стадія свідомого процесу соціалізації людини, зазначають П. Біленчук та С. Сливка, має два види: загальний і професійний (ці процеси проходять паралельно і навіть деколи незалежно один від одного). Загальна стадія соціалізації формує у людини певні норми поведінки у суспільстві, знання про суспільні процеси тощо [1, с.178]. На стадії професійної соціалізації людина опановує ту інформацію, яка необхідна для її становлення як професіонала. П. Біленчук та С. Сливка підкреслюють, що у цей час особливе значення має процес навчання, при якому людина отримує системну професійно-правову інформацію, виробляє власну інформаційну культуру, засвоює соціальний досвід, у неї формується емоційно-ціннісне ставлення до дійсності [1, с. 177]. Саме у цей час на основі досвіду життя майбутній юрист виробляє власні життєві установки, у нього формується індивідуальний характер соціалізації та всі складові соціальної компетентності [1, с. 200]. З урахуванням цього ще однією важливою концептуальною тезою дослідження є визнання того, що провідна роль у формуванні соціальної компетентності належить середовищу, в якому перебуває особистість, соціальним умовам.

Окремо слід вказати на навчально-виховне середовище вищого навчального закладу. Загалом середовище – це соціально-побутові умови, у яких живе людина (її оточення); природні умови, у яких відбувається життєдіяльність певного організму; речовини, тіла, що заповнюють простір і мають певні властивості [6]. Навчально-виховним середовищем ВНЗ МВС ми називаємо частину загального навчально-виховного простору, у якому формується соціальний досвід особистості майбутнього правоохоронця, його ефективне соціальне становлення та активне перетворення на суб’єкта соціального розвитку себе й соціуму шляхом цілеспрямованої, науково обґрунтованої і системної педагогічної діяльності.

У навчально-виховному середовищі ВНЗ МВС створюються умови для гармонізації соціального та індивідуального в розвитку особистості, соціального становлення, входження в соціум, а також забезпечуються соціальні умови навчання й виховання, оскільки курсанти і слухачі після завершення навчання мають бути готові до повноцінного існування та діяльності в умовах соціального професійного середовища.

Створення професійного педагогічного середовища забезпечує вищий навчальний заклад МВС як змістовна єдність для визначення цілей формування соціальної компетентності та основних напрямів педагогічної діяльності. Вищий навчальний заклад створює необхідне професійне педагогічне середовище через організацію навчально-виховного процесу, відповідні норми, правила поведінки, традиції, організацію дозвілля курсантів і слухачів, залучення їх до виконання суспільно важливих проектів тощо. У вищому навчальному закладі створення професійного педагогічного середовища відбувається в тому числі й через урізноманітнення зв’язків із соціальним середовищем. Це зумовлено необхідністю інтенсивного соціального розвитку курсантів і слухачів, проведенням навчальної, виховної, пізнавальної та творчої діяльності.

Не зважаючи на те, що молодь, яка вступає до ВНЗ МВС України, має певний соціальний досвід (а отже, і рівень соціальної компетентності), у дослідженні ми виходимо з припущення, що ґрунтовні основи соціальної компетентності закладаються, формуються і розвиваються безпосередньо в період навчання курсантів і слухачів у ВНЗ МВС. Саме у цей час слухачі та курсанти мають можливість набути багатий соціальний досвід, пов’язаний з виконанням професійних обов’язків. Курсанти і слухачі набувають сукупність соціально-психологічних характеристик, що сприяють формуванню у них знань, умінь, навичок, установок, особистісних якостей, які дозволять їм успішно виконувати соціально-професійну діяльність у правовому полі. Саме тому важливою концептуальною тезою нашого дослідження є визнання того, що соціальна компетентність є результатом професійної підготовки курсантів і слухачів у ВНЗ МВС.

Професійна підготовка відбувається під час навчально-виховного процесу і є важливим чинником формування соціальної компетентності особистості курсантів і слухачів. Водночас, як свідчать результати спостережень за навчально-виховним процесом у ВНЗ, професійна підготовка фахівців зорієнтована переважно на набуття знань і вмінь й не повною мірою забезпечує розвиток інших компонентів цієї компетентності, зокрема не задовольняє потреб курсантів і слухачів в оволодінні різними стилями й способами конструктивної міжособистісної взаємодії, набуття досвіду адекватної поведінки в складних ситуаціях, формування в них чіткої соціальної позиції та соціальної зрілості.

З огляду на це ми звертаємо увагу на підхід О. Бодальова, який вважає, що формування будь-якого явища, зокрема й соціальної компетентності, потрібно розглядати як єдність знань, переживань (мотивів) та поведінки, тобто цей процес має відображати формування когнітивного, емоційно-мотиваційного та поведінкового компонентів структури явища [2, с. 336–338]. О. Бодальов також звертає увагу на важливість такого компонента, як ставлення до дійсності, яке, з одного боку, відображає систему характерних тенденцій у способах дій в різних ситуаціях, а з іншого, – є відображенням тих самих знань, переживань і різноманітних дій.

Отже, формування соціальної компетентності відбувається завдяки системі знань, яку набуває людина, пізнаючи дійсність, завдяки емоційним переживанням, що виникають у неї при цьому, виконанню необхідних дій, а також через регуляцію, творчу діяльність й саморегуляцію. Зміст формування соціальної компетентності полягає у творенні життєво активної особистості курсантів і слухачів через конструювання такого змісту їхнього навчання й виховання, який би найбільшою мірою сприяв формуванню в них соціально значущих здібностей до аналізу своїх і чужих дій, до необхідного експериментування та прийняття рішень, до розуміння цінності соціальних знань у професійній діяльності й необхідності їх поглиблення, а також забезпечення єдності соціального й професійного розвитку, готовності вирішувати професійні завдання, пов’язані із суспільною природою людини. Йдеться про те, що результативне формування соціальної компетентності курсантів і слухачів залежить від правильно обраних методологічних підходів до розробки методики, її впровадження в педагогічну практику ВНЗ МВС.

Теоретичною основою формування соціальної компетентності курсантів і слухачів ВНЗ МВС є положення про актуальний і потенційний рівень розвитку особистості, про можливість впливу на цю компетентність спеціально організованого навчання. Процес формування соціальної компетентності як особистісної властивості необхідно розглядати з урахуванням способів і механізмів формування всіх її компонентів на основі системного (соціальна компетентність ‒ це цілісне, поліструктурне, багатовимірне, багаторівневе системне утворення, що базується на таких принципах системного підходу, як цілісність, структурованість, багатовимірність, ієрархічність, функціональність), компетентнісного (компетентність є сукупністю здібностей і якостей, необхідних для вирішення певного кола проблем чи виконання професійної діяльності; охоплює знання, навички, вміння, досвід та здатність вирішувати проблеми, що виникають в різних видах діяльності), діяльнісного (компетентність є інтегральною характеристикою, що визначає здатність людини виконувати та вирішувати професійні завдання з використанням знань, життєвого досвіду та особистісних цінностей; вона неможлива без діяльності, яка її неодмінною умовою; компетентність є певною формою виконання діяльності), особистісно-орієнтованого (навчання спирається на досягнутий рівень розвитку курсантів і слухачів; воно сприяє їхньому подальшому професійному вдосконаленню, переходу на черговий, вищий рівень; розвиток особистості курсанта та слухача залежить від змісту й організації навчального процесу) та технологічного (конструювання технологій формування і розвитку соціальної компетентності повинне ґрунтуватися на принципах активної взаємодії, стимуляції саморозвитку і створення комфортних умов для учасників освітнього середовища; такі технології є системою дій, що грунтується на методах активного соціально-психологічного навчання, спрямована на створення умов і можливостей освітнього середовища з формування соціальної компетентності й охоплює всіх його учасників; головними ланками технологічного процесу є побудова розвивальної взаємодії суб’єктів навчання, проектування і впровадження психолого-педагогічних програм розвитку соціальної компетентності курсантів і слухачів у навчальній та у позанавчальній діяльності) підходів.

Важливо також брати до уваги, що сьогодні професійна підготовка курсантів і слухачів у ВНЗ МВС, окрім надання майбутнім фахівцям певної сукупності фіксованих знань, умінь і навичок, повинна орієнтуватися також на розвиток їх особистості, здатної виявляти в житті та практичній діяльності за фахом свої таланти і здібності. Для цього важливою концептуальною тезою нашого дослідження є положення про необхідність спрямування навчально-виховного процесу у ВНЗ МВС на розвиток у курсантів моральних, духовних, культурних цінностей і потреб, етичних норм і загальноприйнятих правил поведінки для виконання соціальних ролей у подальшому житті. Для цього, ми вважаємо, слід переглянути зміст дисциплін гуманітарної та соціально-економічної підготовки, дисциплін фундаментальної, професійної і практичної підготовки на кожному факультеті та започаткувати або доповнити теми і розділи, що дають найбільш важливі знання, вміння та навички щодо соціальної компетентності курсантів і слухачів, усунути дублювання тем в цих дисциплінах, розширивши тим самим тематику соціальної інформації.

При цьому необхідною вимогою до відбору змісту навчальної інформації курсантів є цілеспрямоване урахування їх інтересів, потреб, а також проблем молоді у сфері їх підготовки до виконання соціальних функцій. Крім того, важливо враховувати потенційні можливості позааудиторних занять, зокрема збільшення їхнього обсягу та застосування таких активних методів, як тематичні дискусії, круглі столи, аналіз конкретних ситуацій професійної взаємодії, рольові ігри, проблемні семінари, диспути і тренінги. Позааудиторна робота містить також резерви для розширення системи гуртків і клубів, що мають на меті підготовку курсантів і слухачів до соціально-професійної діяльності. Важливе значення має також інформованість курсантів і слухачів про діяльність творчих співтовариств, громадських об’єднань та добровільних організацій, що допомагають міліції в охороні громадського порядку.

Впровадження зазначених ідей вимагає збільшення частки практичних дій та інтерактивних методів вирішення соціально значущих проблем. Йдеться про використання у навчально-виховному процесі змодельованих ситуацій соціальної і професійної спрямованості для формування необхідних соціальних умінь і навичок. Для цього також доцільно проводити консультації та вивчати думки курсантів, слухачів, офіцерів (які закінчили навчальний заклад не пізніше 5 років тому), представників начальницького складу, науково-педагогічного складу кафедр, де викладається навчальний матеріал, що стосується формування соціальної компетентності.

У практично-методичному контексті для формування соціальної компетентності важливо передбачати упровадження у професійну підготовку курсантів і слухачів технологій формування соціальної компетентності, які були б сукупністю теоретичної та практичної діяльності усіх суб’єктів навчально-виховного процесу (науково-педагогічного та командного складу, курсантів і слухачів), охоплювали усі компоненти педагогічного процесу та передбачали становлення у майбутніх офіцерів правоохоронців та магістрантів соціальних ціннісних орієнтацій, соціальних і психологічних знань, умінь та навичок, що забезпечують ефективну комунікацію і виконання соціальних ролей у професійному та криміногенному середовищі, здатностей до професійної і соціальної адаптації та самореалізації, спільної командної діяльності, а також якостей і досвіду відповідального та конструктивного вирішення життєвих проблем і конфліктних ситуацій.

Важливою концептуальною тезою дослідження є також те, що при формуванні соціальної компетентності курсантів і слухачів ВНЗ МВС важливо враховувати вплив особистісних чинників. Це насамперед їх загальна культура, цінності, психологічний стан, рівень розвитку соціального мислення, особистісні установки, його соціальна активність, самовиховання й самоосвіта. На думку І. Зарубінської, це важливі чинники становлення та розвитку соціально компетентної поведінки особистості, які передбачають її свідому діяльність, спрямовану на формування, удосконалення своїх якостей відповідно до соціальних чи індивідуальних цінностей, орієнтацій, інтересів, цілей, які формуються під впливом умов життя та суспільного виховання [5, с. 339].

Серед особистісних чинників особливе значення має професійна самоосвіта і професійне самовиховання. У дослідженні ми виходимо також з того, що поєднання цих взаємопов’язаних і взаємозалежних процесів, зокрема професійного самовиховання (цілеспрямованої активної діяльності, що має на меті формування і вдосконалення у себе позитивних й усунення негативних якостей відповідно до вимог службової діяльності офіцера) та професійної самоосвіти (цілеспрямованої роботи з розширення та поглиблення своїх професійних знань, удосконалення та набуття відповідних навичок і умінь під час навчання у вищому військовому навчальному закладі) слід вважати професійним самовдосконаленням [4, с. 6]. Приймаючи точку зору О. Діденка про те, що самовдосконалення – це систематична, послідовна робота особистості з удосконалення своїх позитивних і усунення негативних

якостей [4, с. 6], вважаємо, що цей процес є суспільно та особистісно необхідною умовою соціального становлення курсантів і слухачів.

Далі слід зазначити, що прийняття курсантом чи слухачем рішень щодо шляхів досягнення конкретних цілей у ситуаціях професійної і соціальної взаємодії має відбуватися на основі адекватної оцінки своїх здібностей і можливостей. У разі потреби курсант чи слухач приймає рішення про корекцію тих чи інших професійно важливих якостей, розвиток недостатніх здібностей, тобто про професійне самовдосконалення ‒ здобуття додаткової освіти, оволодіння суміжною спеціальністю або додатковими навичками й уміннями тощо. Часто суб’єкт оцінює свої ресурси і за потреби розраховує на можливість отримання допомоги для досягнення певних цілей. Таким чином, процес формування соціальної компетентності курсантів і слухачів має відбуватися за педагогічної підтримки або супроводу. Це, у свою чергу, передбачає підготовку та підвищення кваліфікації науково-педагогічного складу через проведення з ними семінарів і тренінгів, відвідування спеціальних курсів, стажування, обмін досвідом та врахування результатів аналізу практичної діяльності офіцерів ОВС у різних ситуаціях професійної діяльності.

Таким чином, для визначення концептуальних основ формування соціальної компетентності курсантів і слухачів вищих навчальних закладів МВС України важливе значення має врахування сутності та функцій соціальної компетентності, її особливостей для працівників ОВС. При формуванні соціальної компетентності курсантів і слухачів ВНЗ МВС слід брати до уваги вплив соціальних чинників, використовувати потенціал навчально-виховного середовища, зокрема навчального закладу МВС.

Для формування соціальної компетентності важливо використовувати ресурси власне процесу навчання, визначити його оптимальну організацію. Теоретичною основою формування соціальної компетентності курсантів і слухачів ВНЗ МВС є положення про актуальний і потенційний рівень розвитку особистості, про можливість впливу на цю компетентність спеціально організованого навчання. Процес формування соціальної компетентності як особистісної властивості необхідно організовувати з урахуванням способів і механізмів формування всіх її компонентів на основі системного, компетентнісного, діяльнісного, особистісно-орієнтованого та технологічного підходів. Для більш результативного формування соціальної компетентності важливо також забезпечити розкриття особистісного потенціалу курсантів і слухачів, організувати своєчасну педагогічну підтримку та супровід їх діяльності, надавати курсантам і слухачам консультаційну, інформаційну та юридичну допомогу.

Перспективами подальших наукових досліджень є розгляд конкретних практично-методичних і технологічних аспектів формування соціальної компетентності курсантів і слухачів.

 

Література:

1. Біленчук П. Д. Правова деонтологія / П. Д. Біленчук, С. С. Сливка / за ред. П. Д. Біленчука. – К.: АТІКА, 1999. – 320 с.

2. Бодалев А. А. Психология общения : Избранные психологические труды / А. А. Бодалев. – М.; Воронеж, 2002. – 374 с.

3. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження: методологічні поради молодим науковцям / С. У. Гончаренко. – К.; Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2008. – 278 с.

4. Діденко О. В. Педагогічні умови професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 / О. В. Діденко; Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Богдана Хмельницького. – Хмельницький, 2003. – 20 с.

5. Зарубінська І. Б. Теоретико-методичні основи формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю: дис. ... докт. пед. наук: 13.00.04 / Зарубінська Ірина Борисівна.– Хмельницький, 2011. – 506 с.

6. Максимовська Н. О. Формування культури материнства жіночої молоді у соціально-педагогічному середовищі вищого навчального закладу: дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.05 / Максимовська Наталія Олександрівна. – Луганськ, 2008. – 216 с.

7. Словник іншомовних слів / уклад. С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К. : Наук. думка, 2002. – 680 с.

8. Стеченко Д. М. Методологія наукових досліджень: підручник / Д. М. Стеченко, О. С. Чмир. − К.: Знання, 2005. − 309 с. − (Вища освіта XXI століття).

 

References:

1. Bilenchuk P. D. Pravova deontologija: / P. D. Bilenchuk, S. S. Slivka / za red. P. D. Bilenchuka. – К.: АТІКА, 1999. – 320 s.

2. Bodaljev А. А. Psihologija obshchenija : Izbrannije psihologicheskije trydy / А. А. Bodaljev. – М.; vorontzh, 2002. – 374 s.

3. Goncharenko S. U. Pedagogichni doslidzhennja: metodologichni porady molodym naukovzjam / S. U. Goncharenko. – К. ; Vinnyza : ДОВ «Vinnyza», 2008. – 278 s.

4. Didenko О. V. Педагогічні умови професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів: avtoref. dis. nа zdobuttja nauk. stupenja kand. ped. Nauk: spec. 13.00.04 / О. V. Didenko; Naz. akad. Derzh. prikordon. sluzhby Ukrajini ім. Bogdana Hmelnuzkogo. – Hmelnuzkuj, 2003. – 20 s.

5. Zarubinska I. B. Teoretiko-metodichnij osnovy formuvannja socialnoji kompetentnosti studentiv vyshuh navchalnuh zakladiv ekonomichnogo profilju: dys. ... dokt. ped. nauk : 13.00.04 / Zarubinska Iryna Borysivna. – K., 2011. – 506 s.

6. Maksymovska N. О. Formuvannja kultury materynstva zhinochoji molodi u sozialno-pedagogichnomu seredovyshchi vyshchogo navchalnogo zakladu: dys. ... kand. ped. nauk: 13.00.05 / Maksymovska Natalija Okeksandrivna. – Lugansk, 2008. – 216 s.

7. Slovnik inshomovyich sliv / uklad. S. М. Моrozov, L. М. Shkaraputa. – К.: Nauk. dumka, 2002. – 680 s.

8. Stechenko D. М. Metodologija naukovyh doslidzhen : pidruchnyk / D. М. Stechenko, О. S. Chmyr. − К.: Znannja, 2005. − 309 s. − (Vyscha osvita XXI stolittja).

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^