Наукові конференції, Научные конференции » Науковий потенціал 2013 (25-27.03.2013) » канд. іст. наук, Татаринов С. Й., Руденко С. О. «ПИТНА СПРАВА» У БАХМУТСЬКОМУ ПОВІТІ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ

канд. іст. наук, Татаринов С. Й., Руденко С. О. «ПИТНА СПРАВА» У БАХМУТСЬКОМУ ПОВІТІ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ

Категорія: Науковий потенціал 2013 (25-27.03.2013), Економіка

доц., канд. іст. наук, Татаринов С. Й.

студент 4 курсу Руденко С. О.

Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут Української інженерно-педагогічної академії

«ПИТНА СПРАВА» У БАХМУТСЬКОМУ ПОВІТІ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ

Татаринов С.Й., Руденко С.О. «Питна справа» у Бахмутському повіті. У статті розглядаються питання організації алкогольного бізнесу, його регламентації та ролі у поповненні бюджетів Бахмутського повіту та Бахмуту у другій половині XIX -на початку ХХ столітть.

Ключові слова: вино, пиво, спирт, акциз, ациз, трактир, палатка, погріб

 

Татаринов С.И., Руденко С.А. «Питейное дело» в Бахмутском уезде. В статъе рассматриваются вопросы организации алкогольного бизнеса, его регламентации и роли в пополнении бюджетов Бахмутского уезда и Бахмута во 2 половине XIX - начале XX столетий.

Ключевые слова: вино, пиво, спирт, акциз, трактир, палатка, погреб.

 

Tatarinov S.I., Rudenko S.A. «Alcohol Business» in Bakhmut County.The article investigates the issues of establishment the alcohol business, it’s regulation and role in the increase of budgets of Bakhmut in the county (uyezd) and the town of Bakhmut in the second half of the 19-th and the beginning of the 20-th centuries.

 

Актуальність дослідження полягає в тому, що у незалежній Україні, на відміну від часів СРСР, відвутня «горілчана» моноплія. Її введення могло б сприяти суттєвому наповненню надходженнями як державного, так і місцевих бюджетів.

Реформування місцевого самоврядування сьогодні пов’язано з податковою базою наповнення бюджетів. Досвід 50-літньої діяльності земств є корисним в цьому.

Аналіз публікацій. Впливу правоохоронних та фіскальних органів на питну справу Росії та України до 1917 р. в останній час присв’ячені праці О.Ярмиша [1,2], В. Гончарука [3] . Серед досліджень з історії Донеччини взагалі, ролі «горілчаного» акцизу у наповненні місцевих бюджетів зокрема, немає праць з історії дорадянської «питної справи». «Питна справа» мала значний вплив на формування бюджетів Бахмутського повіту та Бахмуту, але це питання раніше дослідниками історії Донбасу не розглядалося.

Мета статті. На матеріалах Бахмутського повітового земства дослідити систему акцизів на алкогольніф вироби та напої та їх роль у формуванні бюджету.

 

Виклад основного матеріалу. У Російській імперії значну частину прибутків державної казни давала питна справа, податки та акцизи жорстко регламентувалися [4-14].

Перша згадка про «питну справу» міститься у Наказі, який купці Бахмуту - президент і міський Голова Тимофій Назаров, бургомістр Осип Грошев, ратман Петро Михайлов, цивільний староста Іван Четвериков, купець Парфен Гаврилов і ще 30 купців, відставні сержанти бахмутського батальйону Малєєв і Півнів, каптенармус Шеталов склали з 11 «кондицій до Комісії з Уложення Катерини II у 1767 році [15, с.154-159] . Просили також дозволити купцям купівлю земель під посадку лісу, заготівлю дрів для винокуріння і встановити звичайний акциз з відра горілки.Соляна контора віддала питну справу одному купцю Парфену Гаврилову (він був серед авторів Наказу…), після закінчення терміну потрібно віддати Магістрату право розподіляти питну справу між купцями.

У 1859-62 рр. в Бахмуті було 8 горілчаних складів, у повіті- 11 [16] . Винокурінням у повіті займалося 5 заводів з об'ємом 1,5 мільйони відер ( Отрадівський Хренніка і Ільїновський генерала Станковича), акциз складав 180 тис. рублів [17] .

У загальній сумі податків повіту у 1867 р. [17] у 23436 рублів «питна справа» давала:

-за 491 питні патенти 1658 рублів,

-з 19 виннх складів 190 рублів,

-з 7 складів ренських вин 112,

-з 76 погребів російських вин 76,

-з ярмаркових виставок алкогольних напоїв 410 рб.

-10 винокурних заводів (патенти на 12,6 тис. рублів)

 

Вино-горілчаною продукцією торгували у повіті у 80 роки У 80 роки ХIХ століття у повіті було винокурень 14. Вино-горілчаною продукцією торгували кабаків 12, трактирів 2, питних лавок та складів 20, гостинниця, постоялих дворів 6 [18, с.123].

Торгівля                      у місті                            у повіті

Чаркові                           11                                  124

Ренських вин                   7                                   3

Питні будинки                 69                                  337

Російських вин                 1                                    75

Трактирів                         5                                    3

Буфетів 4 -

В заїжджих

дворах                             3                                    8

На розлив на

ярмарках                         196                                286

 

Збори з роздрібної торгівлі складали з рюмочної- 5 рб., ренського погребу - 3 рб., з горілчаного підвалу по 20 рб., з питного будинку 5 рб., з розливу на ярмарку по 1 рб. [18, с.124] .

Виділялися Отрадівський винокурний завод Хренова (272,6 тис. відер горілки), Ільїнівський Станкевича (339,5 тис.відер). Прибуток акцизу від діючих 5 заводів становив 179,9 тис.рублів.

У 1874 р. Думи та земства отримали право визначати кількість місць продажу та забороняти торгівлю спиртними напоями в тих чи інших місцевостях.

Починаючи з реформи управління "питною справою" 1885 р. [8,9,14,19] і до введення державної монополії на обіг спирту в середині 90-х рр. XIX ст. [20,21], представники органів земського самоврядування співпрацювали з чинами губернської адміністрації у складі губернського з повітових справ Присутствія. Його очолював губернатор, входили віце-губернатор, прокурор судової палати, управляючі акцизними зборами і Казенної палати, губернський предводитель дворян, голова губернської земської управи і міський голова Катеринослава. Члени повітових Присутствій з питних справ виконували свої обов’язки на громадських засадах.

Земства не мали права відкривати заклади з продажу спиртних напоїв [21,22].

У 1895 році в Бахмуті і повіті було 3 пиво - медоварних заводи із загальним виробництвом 72 тисячі пудів пива [23].

З 1869 по 1880 рр. існував пивоварний завод купця Адельмана з річним доходом 3450 рб. В 1880 році він був куплений А. Я. Абрамовичем [23]. З 1895 р. завод належав співвласникам Юрію, Григорію, Ізраїлю, Давиду, Якову, Іллі і Мойсею Абрамовичам [24].

Завод випускав пиво столове, пільзенске, чорне. Для виробництва продукції використовувався ячмінь російський в кількості 12 тисяч пудів на 6 тис. рб. на рік. Цей ячмінь доставлявся по залізниці з Дубна, Любліна і Варшави. Ячмінь з Нюрнберга і Баварії на суму 2 тис. рб. на рік. Пивоварний завод мав «біологічне очищення». Виробництвом завідував майстер - чех, що закінчив Школу пивоварів в Трітті у Австрії. Пиво і мед продавалися аптекам дрібним оптом, у роздріб в лавки Бахмуту, велика частина продукції вивозилася по залізниці [25]. В 1910 році керуючим пивоварним заводом Абрамовичів став Абрам Мосін за дорученням дружин купців Ревеки, Сури. Мірри, Рози Абрамович [25].

Пиво-медоварний завод Соломона Йосиповича Трахтерова був заснований 9 липня 1896 р. [23,27]. Статутний капітал становив 300 тис. рб. - 600 іменних акцій по 500 рб. Дозвіл на виробництво отримано 13 лютого 1898 р. [27]. В 1898 році завод виробив 13570 відер пива і 450 відер меду на суму 8585 рб. Об'єм реалізації в 1909 - 1910 рр. складав 30 тисяч відер пива по I рублю і 300 відер меду по 1 рублю 20 копійок. Виробництвом завідував Альберт Францевич Єбір - дипломований пивовар з Праги. Провідними професіями були бондар, бродинник (два помічника бродилыцика), підвальний, кочегар, солодовник (3 помічники солодовника), 3 дробильникі солоду, 2 сушарники солоду. Продукцію фасували в скляні пляшки 3 мийники пляшок і 2 укупорщики. Доставкою продукції займалися 2 візники. До 1914 року загальне виробництво пива на заводі Трахтерова складало 180 тисяч пудів [27].

Завод Новоросійського товариства Юза Айвора мав пивоварний завод на 2 парові котли та 23 робітники на хут.Черепашки, де виробляв пива на 61 тис.рб. В 1903 році на заводі Юза виробляли пива більше, ніж Абрамович – Трахтеров [28].

Іван Кузякін мав пивоварний завод біля Петровських заводів (Єнакієво) на 30 тис рублів і 15 робітників.

Виробництвом сирого спирту з 1900 р. у селі Авдотьїно займався Животинський Сергій, виробляв продукції на 71 тис.рб., мав 2 парові казани та 28 робітників. Ректифікованого спирту він виробляв на 10 тис.рб. [29].

Дворянин Карпов П.О. у маєтку хут.Трудовий на винокурному заводі виробляв спирту на 25 тис. рб., мав 2 парові казани та 22 робітники [29].

З 1909 року (з 1 квітня до 1 вересня) Бахмутською міською Думою було дозволено встановлення на тротуарах парусинових наметів для дрібної торгівлі морозивом і прохолоджуючими напоями (торгувати вином і пивом заборонялося). Це могло - продаж міцних напоїв - ускладнити "необхідний за ними поліцейський і акцизний нагляд". За намет платили в сезон 25 рублів [30].

До так званої "сфери громадського харчування", де вели роздрібну торгівлю горілчаними напоями та вином. у Бахмуті відносилися 6 готелів з номерами, 5 Заїжджих двори, 7 трактирів, 2 ресторани, 2 їдальні, 2 харчевні, "чайна" і 25 пивних лавок [31].

Справжньою бідою для сел Бахмутського повіту напередодні 1 Світиової війни були пияцтво і пов'язані з ним правопорушення. У січні 1914 року «Народная газета» порівнювала поведінку селян сусідніх сіл Кодемо та Зайцево: «Может кто знает наше село Кодемо. Село это как будто забыто, заброшено, хотя в нем имеется одноклассная земская школа, учительница, причт и другая интеллигенция, но сказать мужику просветительное слово никто не может, потому что занят личным своим делом… Были большие праздники: Рождество, Новый год, Крещение и кодемцы провели их хорошо и весело – были и пьяны, и веселы, и нос в табаке, провели праздники в драке, озорстве, били окна мирных жителей, оскорбляли прохожих, …пьют кодемцы зимой, пропивая потом нажитый хлеб». На противагу автор вказував, що «в 4 верстах расположено село Зайцево с таким же населением, но с хорошим духовным наставником в лице священника о. Владимира Гончарова, это село гораздо благоразумнее, …есть кредитное товарищество» [32]. Це був прозорий натяк на кодемського священика – 40 річного Федора Івановича Зайцева.

Не покращило справу закриття в 1914 р., у зв'язку з початком I Світової війни. казенних винних лавок [11]. Навпаки, пишно розцвіло самогоноваріння і вживання отруйних спиртових рідин. Селяни повіту ящиками розкуповували "політуру". Розповсюдилася торгівля різними одурманюючими "квасами", "спотикачами", «ханжами». Увійшов у вжиток "денатурат" (забарвлений спирт для розтирання), пляшка його доходила в ціні до 4-х рб. [33]. Кореспондент «Народної газети» І.Евенбах описує випадок, коли в селянській сім'ї під час проводів сина на війну було випито 3 пляшки "денатурату" вартістю в 12 рублів і відмічав, що справжня ціна цим пляшкам 36 копійок. Така екзотична суміш, як "ханжа" готувалася з "тютюну, оцту і всякої погані, заправлялася цукром і ароматичними речовинами". Цукор для браги закуплявся у великій кількості [33].

Поголовне пияцтво примусило поліцію Бахмутського повіту посилити покарання за появу в публічних місцях у нетверезому стані. Вперше за це відбувався арешт від 7 днів до 2-х тижнів або штраф від 35 до 50 рб., другий раз - арешт від 2-х тижнів до 1 місяця або штраф 50-100 рб., а утретє - від 1 до 3-х місяців або штраф від 100 до 300 рб.

Евенбах писав про те, як пройшло святкування Великодня у Бахмуті у квітні 1915 р.: «на первый день Пасхи и в последующие дни нигде не было видно пьяных, …драки и ссоры не замечены. Тихо и мирно двигалась праздничная толпа в центр города. У всех было настроение приподнятое от прекрасного весеннего дня, который опьянял своим чарующим запахом. Сразу потянуло в степь, там где зеленела травка… и степь покрылась гуляющими». Автор наважився пройтися Забахмуткою, де живуть «люди тяжелого труда, ...я думаю, что в прошлом году побоялся бы прогулки сюда из-за буйных пьяниц». Евенбах побачив на Забахмутці закритими шинок і винну лавку [34].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Треба зазначити, що у Російській імперії законодавчо було забеспечене наповнення бюджетів повітових земств та міських Дум за рахунок видачі Свідоцтв на «питну справу», акцизів та місцевих податків.

Література:

1. Ярмиш О.Н. Судові органи царської Росії в період імперіалізму (1900-1917 рр.). - К. 1990.

2. Ярмыш А.Н. Наблюдать неотступно. Административно-полицейский аппарат и органы политического сыска царизма в Украине в конце XIX - начале XX в. - К.1992. - 186 с.

3. Гончарук В.Я. Правове регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв у Російській імперії в другій половині XIX - на початку XX ст. (на матеріалах укра¬їнських губерній)/ / Дис. канд. юрид. наук. – Харків, ХНУ внутр. справ. 2001. - 195 с.

4.Муллов П. Историческос обозрение правительствснных мер

по устройству городского общественного управлення. - СПб.

1864.

5.Устав о городском и сельском хозяйстве //Свод законов Российской империи. В 16 т. - СПб. 1876. - т.12.

6.Положение о мерах к охранению государственного порядка и общественного спокойствия 14 августа 1881 // Свод законов Российской империи. – СПБ:Изд. 1892 г. - т. 15.

7.Новые узаконення о питейной торговле //Вестник финан-сов, промышлености и торговли. 1885. - №32. - с.404.

8.Новые узаконення о питейной торговле //Вестиик финансов, промышленпости и торговли. - 1885. - №33.

9.Правила о раздробитсльной продаже напитков: Высоч.утв. 14 мая 1885 г. Полн. собр. законов Российской империи (ПСЗ). Собр. 3-е. - т.5. - №2946.

10.Наказ податным инспекторам по губерниям Европейской Росии утв.управляющим Министерством финансов 12 авг. 1885 г. // Вестник финансов, промышленности и торговли. 1885. - Т. 3. - с. 579-582.

11.Положение о земеких учреждениях со всеми относящимися к нему узаконеннями, судебными и правительственными разьяснениями. Сост. Мыш М.И. - СПб.: Тип. Лебедева, 1886. - 948 с.

12.Министерство финансов 1802 - 1902. В 2 ч. - СПб. Експедиция заготовлення государственных бумаг. 1902.

13.КурчинскиЙ М. Реформа земских и городских финансов //Городское дсло, 1912. - №3. - с 165-175.

14.Фридман М.И. Винная монололия. –СПБ, 1915-1916.

15.Наказы в Екатерининскую комиссию по составлению нового уложения. От граждан Бахмута. - СПБ, б.г. - т.144.

16.Военно-статистическое описание Российской империи. - т.XI, - ч.4. Екатеринославская губерния. - СПБ, 1850; Новороссийский календарь на 1859 г. - Одесса, 1858.

17.Материалы для географии и статистики России собранные офмцерами генерального штаба. Екатеринославская губерния. Составил капитан В.Павлович. - СПБ, - 1862; Новороссийский календарь на 1862 г. - Одесса, 1861.

18.Отчет уездной управы за 1880 год XVI очередному собранию Бахмутского земства. - Бахмут, 1881. - 175 с.

19.Материалы, собранные для высочайше учрежлснной комиссии о преобразовании губернских й уездных учреждений. В 4ч. - СІІб.:Тип. МВД, 1870-1871; Сборник правительетвенных распоряжений по делам, до земских учреждений относящимся. Изд.2-е. - СПб.: Изд. хоз. ден. МВД, 1872. - т.1.

20.Обшее учреждение губернское// Свод законов Российской империи. В 16 т. - СПб.1892. - т. 2.

21.Шипов Д.Н. К вопросу о взаимных отношениях губернских и уездных земств. - М.1899

22.Кузнеиов Н.И. Систематический свод указов Правительствующего Сенати, последовавших по земским делам, 1866-1900 гг. - СПб.: Тип. Колпинского, 1902.

23.РГИА. - ф. 1290. - оп. 11, - д. 612. Опросный листок о состоянии г. Бахмута в 1896 году.

24.РГИА. - ф. 1290. - оп. 11. - д. 612.Опросный листок о состоянии города, разосланный в связи с подготовкой Первой Всероссийской переписи населения 1897 г.

25. РГИА. - ф. 32. - оп. 1. - д. 1571. Опросный Листок пивоваренного завода Абрамовича, «Общество пивоварения Трахтерова»; РГИА. - ф. 20. - оп. 12. - д. 52. Ведомость о состоянии пиво-медоваренного завода Торгового дома наследни¬ков А.Я. Абрамовича в 1895 г.

26.РГИА. - ф. 1290. - оп.5. - д.230. Анкета г. Бахмута с различными статистическими сведениями за 1907-1909 гг.

27.РГИА. - ф. 20. - оп. 12. - д. 53. Ведомость о состоянии пиво-медоваренного завода Трахтерова.

28.Журналы XXXVII очередного собрания Бахмутского уездного земства. - Ч.1. – Бахмут, 1903. - 213 с.

29.Журналы XXXIV очередного собрания Бахмутского уездного земства. - Бахмут, 1900.-275 С.

30.Отчет Бахмутской городской управы за 1910 год. - Бахмут,1911. – 105 с.

31.Отчет бахмутской городской управы за 1913 год. - Бахмут,1914. – 123 с.

32.Народная газета Бахмутского земства, 1914 г., - № 4.

33.Народная газета Бахмутского земства,1915 г., - №25;

34.Народная газета Бахмутского земства,1916 г., - № 29.

 

Скорочення

РГИА-Российский государственный исторический архив в Петербурге.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^