Наукові конференції, Научные конференции » Науковий потенціал 2014 (25-27.03.2014р.) » Гончаров А. Ю. ПРОФЕСІЙНА МОТИВАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА НА УРОКАХ НАВЧАННЯ ГРИ НА МУЗИЧНОМУ ІНСТРУМЕНТІ

Гончаров А. Ю. ПРОФЕСІЙНА МОТИВАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА НА УРОКАХ НАВЧАННЯ ГРИ НА МУЗИЧНОМУ ІНСТРУМЕНТІ

Категорія: Науковий потенціал 2014 (25-27.03.2014р.), Мистецтво

УДК: 78.07

 

ПРОФЕСІЙНА МОТИВАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА НА УРОКАХ НАВЧАННЯ ГРИ НА МУЗИЧНОМУ ІНСТРУМЕНТІ

Гончаров А. Ю.

Університетський коледж Київського університету імені Бориса Грінченка Україна, м. Київ

 

У статті розкриваються етапи професійної мотивації самостійної роботи студента на уроках навчання гри на музичному інструменті, напрямки педагогічного керівництва цим процесом.

Ключові слова: самостійна робота, музично-педагогічний артистизм, виконавська саморегуляція, самоконтроль, самопізнання, професійно-мотиваційна сфера.

 

Гончаров А. Ю. Профессиональная мотивация самостоятельной работы студента на уроках обучения игре на музыкальном инструменте / Университетский колледж Киевского университета имени Бориса Гринченка, Украина, г. Киев.

В статье освещаются этапы профессиональной мотивации самостоятельной работы студента на уроках обучения игре на музыкальном инструменте, направления педагогического руководства этим процессом.

Ключевые слова: самостоятельная работа, музыкально-педагогический артистизм, исполнительское саморегулирование, самоконтроль, самопознание, профессионально-мотивационная сфера.

 

Goncharov A. Y. Professional motivation of unsupervised work of a student at the lessons of teaching to play the musical instrument / University College of Boris Grinchenko Kiyv University, Ukraine, Kyiv.

The stages of professional motivation of unsupervised work of a student at music lessons are brought to light in the methodological work.

Key words: unsupervised work, music-pedagogical artistry, performing self-regulation, self-control, self-knowledge, professional motivational sphere.

 

Вступ

Самостійна робота розглядається мною як важлива якість особистості вчителя, що передбачає оволодіння певними знаннями та навичками з метою творчого вирішення музично-педагогічних завдань і включає в себе потребу в безперервному професійному вдосконаленні.

Педагог-дослідник М.Г. Арановський розглядає самостійну роботу студента як вид комунікативної діяльності. [1, с.37]

У програмі з музичного інструменту вказується, що формування самостійності – це вироблення свідомого ставлення студента до музичного мистецтва, розширення його кругозору, розвиток художньої індивідуальності, вдосконалення слухової уваги, самоконтролю, а також навчання раціональним методам роботи над музичним твором.

Оволодіння спеціальними знаннями та навичками, пов’язаними з грою на музичних інструментах, слід поєднувати з вирішенням таких професійних завдань:

- музично-педагогічних (розвиток музичних здібностей і художніх смаків);

- музично-освітніх (організація і проведення музичних лекторіїв);

- інструментально-методичних (навчання гри на музичних інструментах).

Як показує досвід, цього можна досягти, якщо в процесі інструментальної підготовки студента формується його професійна мотивація, виробляються механізми самоуправління навчально-виконавською діяльністю.

Продуктивність самостійної роботи студентів на інструменті значною мірою зумовлена станом їх професійно-мотиваційної сфери, без якої практично неможливе формування самостійності.

У становленні професійно-мотиваційної сфери майбутнього вчителя виділяємо два взаємно пов’язані аспекти: формування у студентів свідомого та активного ставлення до своєї музично-виконавської підготовки і ефективне педагогічне керівництво цим процесом. У першому випадку це досягається ознайомленням студентів зі змістом і специфікою їх майбутньої професійної діяльності, пов’язаної з грою на музичному інструменті. Педагогічне керівництво включає в себе реалізацію таких функцій: навчальної або методично-регулюючої, яка співвідносить індивідуальні можливості і цілісні орієнтації студента, а також методико-спонукальної, що полягає у формуванні емоційного, раціонального і вольового ставлення студентів до процесу виконавського самовдосконалення, до творів, що вивчаються, і засобів оволодіння ними.

Роботу розвитку мотиваційної сфери першокурсника пропоную починати з бесіди про специфіку його майбутньої роботи, спрямованої на музичне виховання та освіту школярів. Слід особливо підкреслити значення розуміння студентами синтетичної суті музично-педагогічної підготовки, в якій знання та навички з різних навчальних дисциплін взаємозбагачують одне одного.

Доктор педагогічних наук Апраксіна О.О. вказує на те, що думка вчених-педагогів, психологів, методистів спрямована на удосконалення різних напрямків самостійної діяльності студентів, створення в них особливого типу мислення: творчого, наукового, діалектичного. [2, с.66]

Виявлення перспектив загально-музичного та виконавського розвитку студента допомагає настроїтись на конкретну і серйозну роботу, усвідомити значення і завдання своєї навчально-виконавської діяльності, намітити загальну лінію професійного самовдосконалення.

Шляхи формування інтересу студента до професійної діяльності – це застосування спеціальних методів із засвоєння музичних творів.

Я вважаю, що найефективнішим шляхом досягнення поставлених завдань є звернення до професійно-мотиваційної сфери студента, як одного з шляхів становлення його самостійності. Це шлях залучення до створення цілісної системи формування даної якості.

Педагогічне керівництво цим процесом передбачає:

- залучення студента до організації та контролю своєї самостійної роботи;

- продуктивна взаємодія викладача і студента в роботі над музичним твором, яка спрямована на розвиток музично-виконавського мислення ;

- становлення музично-педагогічного артистизму майбутнього вчителя, пов’язаного з усіма видами виконавської діяльності.

Докладніше зупинюсь на зазначених видах педагогічного становлення самостійності студента.

Крім аудиторних занять процес становлення і формування проходить в активній самостійній роботі студента. Завдання викладача – навчити методам подолання тих чи інших труднощів у музичному творі, розуміння його стилістичних особливостей, вирішення конкретних питань через розуміння кінцевої мети. ,,Творчості навчитися не можна – справедливо вважає Л.А. Баренбойм, – але можна навчити творчо самостійно працювати”. [3, с.243]

З метою залучення першокурсника до організації самостійної роботи і виховання в нього навичок самоконтролю, викладачеві слід допомагати йому у складанні розкладу дня при самопідготовці.

Спільно розробляється програма самоспостереження та самопізнання музично-виконавських можливостей, властивостей пам’яті, характеру, працездатності, оперативності слушно-розумової та координаційно-виконавської уваги, а також інших якостей і робочих прийомів, пов’язаних із засвоєнням музичного твору. При цьому бажано виявити найбільш сильні сторони музично-виконавських здібностей студента і використовувати їх для розвитку всієї палітри навичок виконавської саморегуляції.

Як відомо самостійність музиканта найкраще формується в роботі над улюбленим музичним твором, або над тим, який подобається. Проте студент не тільки залучається до добору музичних творів у його робочий план, а разом з викладачем аналізує їх, визначаючи, що нового буде набуто під час роботи над кожним твором для поповнення загального музичного, виконавського та професійного багажу.

На молодших курсах я не тільки вважаю за потрібне включати в робочі плани студента музичні твори, необхідні йому як засіб ілюстраційного матеріалу в його майбутній роботі, а і віддавати перевагу тим з них, які широко представлені у фонозаписах, навчальній літературі. Порівнюючи різні виконавські інтерпретації, першокурсник має можливість глибоко вивчати твір, спираючись на творчі джерела, а не лише на підказки педагога, навчатися аргументувати свої висновки. При цьому слід всіляко заохочувати і стимулювати самостійні спостереження та висновки студента, які ґрунтуються на наукових даних, а також забезпечувати достатність джерел інформації з метою уникнення бездумного копіювання. До останнього найчастіше звертаються студенти із слаборозвиненими слуховими уявленнями і, як наслідок, інертним музично-виконавським мисленням і уявою. Перед початком технічного опрацювання музичного твору їм необхідно привчити себе уважно вслуховуватись в емоційний зміст мелодії і ритму. Слід стежити за нотним текстом, а потім намагатись „почути” цей нотний текст, його звукозображення „внутрішнім слухом”, шляхом внутрішнього співу. Внутрішній спів – „маяк” для формування правильних виконавських рухів у процесі роботи над твором. Такий метод роботи над музичним твором, що використовується на початковому етапі, допоможе майбутньому вчителеві в підбиранні на слух на музичному інструменті.

На другому етапі викладач, спираючись на досвід провідних виконавців, музикантів-педагогів, використовуючи власний досвід, спрямовує зусилля студента на засвоєння професійної методики пов’язаної з детальним опрацюванням найменших структурних одиниць музичного твору. Необхідно стимулювати у виконавця прагнення до кропіткої роботи над деталями, до досягнення відповідностей технічного оволодіння окремими елементами виконання художнього задуму в цілому, допомогти йому в осмисленому формуванні виконавських навичок. Важливо, щоб студент міг прогнозувати результати своєї самостійної роботи в процесі розв’язання конкретних виконавських завдань, а викладач повинен допомогти не збитися з правильного шляху, не нав’язуючи готових рішень, стимулюючи його подальшу роботу і самостійні пошуки.

Відомий піаніст і педагог Г.Г. Нейгауз вважав головним завданням педагога – зробити як можна скоріше і обгрунтованіше так, щоб бути зайвим учню, своєчасно усунути себе, тобто прищепити йому ту самостійність мислення, методів роботи, самопізнання і вміння досягати мети, які називаються зрілістю, порогом, за яким починається майстерність. [4, с.147]

Третій етап засвоєння музичного твору – найважливіший етап у розвитку самостійної роботи майбутнього вчителя. Його мета – формування музично-педагогічного артистизму.

Музично-педагогічний артистизм конче необхідний вчителю загальноосвітньої школи, включає в себе розуміння музичного матеріалу, любов до музики і твору, бажання поділитися своїми думками і почуттями з школярами. В нього входить уміння створити певний емоційний фон шляхом короткої захоплюючої бесіди, добором відповідних живописних творів, поетичних прикладів тощо. Для учителя важливо, щоб діти розібрались у запропонованому музичному творі і полюбили його.

Становлення музично-педагогічного артистизму багато у чому залежить від того, наскільки викладачеві вдається розпізнати сильні виконавські якості студента і зробити його однодумцем у роботі над удосконаленням виконання улюблених, або тих, що сподобались, музичних творів.

Практика показує, що перші публічні виступи студентів у початковому періоді їх професійного навчання є головним стимулом самопізнання, з якого власне й починається формування самостійності.

Висновки:

1. Самостійну роботу майбутнього вчителя у класі музичного інструменту необхідно формувати у тісному зв’язку із становленням його професійно-мотиваційної сфери. Без чіткого усвідомлення позитивного ставлення до своєї майбутньої професійної діяльності не може розвиватись активність студента, яка спрямована на загально-музичний, виконавський та професійний розвиток.

2. Для формування названої мотивації в класі музичного інструменту необхідні чіткі орієнтири, за якими студент міг би уявити цілісну перспективу – модель своєї майбутньої професійної діяльності у співвідношенні з власними можливостями. Такі орієнтири можуть бути створені шляхом цілеспрямованих педагогічних бесід, або сформовані самостійно, виходячи із змісту рекомендованої методичної та психолого-педагогічної літератури.

3. Змістом процесу розвитку самостійності майбутнього вчителя є активна взаємодія викладача і студента. Вона спрямована на засвоєння раціональних методів організації самостійної роботи за інструментом, оволодіння технічними методами роботи над музичним твором, як засобом музично-виконавського розвитку і безперервного самовдосконалення, вироблення потреби музичного виконавства під час вирішення виховних завдань.

 

Література:

1. Арановский М.Г. Мышление, язык, семантика / М. Г. Арановский // Проблемы музыкального мышления: сб. статей. – М.: Музика, 1974. – 121 с.

2. Апраксина O.A. О праве учителя-музыканта на эксперимент // Музыкальное воспитание в школе. Вып.13. – М., 1977. – 66-76 с.

3. Баренбойм Л.А. Музыкальная педагогика и исполнительство. Л.: Музыка, 1974. – 336 с.

4. Нейгауз Г.Г. Об искусстве фортепианной игры / Г. Нейгауз. М.: Музыка, 1987. – 240 с.

 

References:

1. Aranovskyy M.H. Mishlenye, yazik, semantyka / M. H. Aranovskyy // Problemi muzikal'noho mishlenyya: sb. statey. – M.: Muzyka, 1974. – 121 s.

2. Apraksyna O.A. O prave uchytelya-muzikanta na эksperyment // Muzikal'noe vospytanye v shkole. V.13. – M., 1977. – 66-76 s.

3. Barenboym L.A. Muzikal'naya pedahohyka y yspolnytel'stvo. L.: Muzika, 1974. – 336 s.

4. Neyhauz H.H. Ob yskusstve fortepyannoy yhri / H. Neyhauz. M.: Muzika, 1987. – 240 s.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^