Наукові конференції, Научные конференции » Науковий потенціал 2014 (25-27.03.2014р.) » Параняк П. Р. ПРОБЛЕМА ТОЛЕРАНТНОСТІ ТА КОМПРОМІСУ В ІДЕЯХ МАРКСИЗМУ

Параняк П. Р. ПРОБЛЕМА ТОЛЕРАНТНОСТІ ТА КОМПРОМІСУ В ІДЕЯХ МАРКСИЗМУ

Категорія: Науковий потенціал 2014 (25-27.03.2014р.), Політологія

УДК 378.075.31: 316.42

 

ПРОБЛЕМА ТОЛЕРАНТНОСТІ ТА КОМПРОМІСУ В ІДЕЯХ МАРКСИЗМУ

Здобувач кафедри теорії та історії політичної науки, Параняк П. Р.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна, Львів

 

Марксизм вибудовується на дуалістичному визначенні толерантності. Це передусім толерантності світової будови і можливості її пізнання на основі сцієнтичних методів (і відповідно, фрмування її, спираючись на загальнонаукові методи та принципи), що обов’язково мусить бути доповнене іншою толерантністю – раціонально-прагматичною толерантністю людської дії, буденної практики.

Ключові слова: марксизм, толерантність,політичні доктрини

 

Параняк П. Р. Проблема толерантности и компромиса в идеях марксизма,/ Львовский национальний университет, Украина, Львов

Марксизм выстраивается на дуалистическом определении толерантности. Прежде всего толерантности мирового строения и возможности ее познания на основе сциентичних методов (и соответственно, формирования ее, опираясь на общенаучные методы и принципы), что обязательно должен быть дополнено другой толерантностью - рационально-прагматической толерантностью человеческого действия, будничной практики.

Ключевые слова: марксизм, толерантность, политические доктрины

 

Paranyak P. R. Problem of tolerance and compromise in the ideas of Marxism / Lviv National University, Ukraine, Lviv

Marxism is built on a dualistic definition of tolerance. This tolerance before the world and the possibility of building knowledge -based methods stsientichnih (and accordingly , frmuvannya it, relying on scientific methods and principles ), which must be supplemented by other tolerance - tolerance pragmatic rational human action , everyday practice.

Keywords: Marxism , tolerance, political doctrines

 

Вступ

Акцентуючи увагу на понятті політичної толерантності та компромісу в сучасному політичному середовищі, слід зазначити що дані концепти займають одну з ключових позицій у теоретичному обґрунтуванні провідних критеріїв на яких базуються сучасні взаємовідносини політичних акторів. Фактично це пояснюється фундаментальними засадами через дотримання яких політика як явище суспільних взаємозв’язків намагається досягти своєї досконалості та функціональної довершеності в плані реалізації основних цілей та завдань. В найбільш загальному та інтегрованому вигляді поняття толерантності визначається як – суспільно визначена система установок та ціннісних орієнтирів, відносно яких формуються відповідні нормативні критерії досягнення гармонійного поєднання суспільних поглядів щодо того чи іншого явища, засноване на безпосередній взаємоповазі до позиції кожного члена соціуму, як до індивідуального підходу бачення проблеми та свідомого формування своєї оцінки конкретної політичної ситуації. Фактично існує широкий спектр варіаційного адаптування толерантності під змістовну специфіку визначених політичних доктрин. Скажімо у ліберальній теорії толерантність розглядається як одна з основних передумов політичної стабільності та моральна свобода (йдеться насамперед про відсутність соціального тиску) у формуванні індивідуальної, часто досить оригінальної, суспільної позиції. Консерватизм розглядає толерантність, як певну м’якість, політичну нерішучість, відсутність власної чітко аргументованої позиції, що є передусім проявом політичної слабкості та ідеологічної нестабільності суспільства. Фемінізм обґрунтовує толерантність як системний спосіб спрямований на забезпечення гендерної рівності та ліквідацію стереотипу диференціації суспільних ролей. Націоналізм виходить з того, що толерантність спрямована на усунення домінантного становища титульної нації та загрожує деідеологізацією суспільству, наслідком чого буде втрата етнічної ідентичності, а також національної основи державотворення як провідної інтегруючої ланки провідних політичних цілей та завдань тієї чи іншої країни. Марксизм розглядає толерантність як один з реальних способів досягнення тимчасового компромісу між соціальними класами суспільства. Тобто у марксизмі поняття толерантність та компроміс розглядаються як дещо ідентичні в якому друге діалектично випливає з першого, що однак незважаючи на їх якісні ознаки не здатні істотно вплинути на закономірність світового розвитку та перешкодити просування суспільства до всесвітньої пролетарської революції і домінування соціалізму як кінцевої та найбільш прогресивної стадії політичного розвитку.

Загалом співвідношення ідеї політичної толерантності з фундаментальними цінностями марксистської концепції має складну і доволі неоднозначну теоретичну форму інтерпретації. В найбільш загальному розумінні можна відзначити досить радикальне відношення ортодоксальної політичної теорії до принципів взаємотерпимості та компромісу, що полягає в повному відкиданні вказаних факторів у контексті їх аналізу на основі даної концепції. Однак, насправді між вказаними елементами та марксизмом як теоретичним підходом до аналізу структури суспільних відносин існує значно глибший онтологічний зв'язок. Фактично він полягає у внутрішній суперечності самої концепції та необхідності її компромісного узгодження з основами політичної дійсності. Це насамперед стосується методології застосування економічного детермінізму Марксом як універсального способу пояснення суспільних явищ та ключової рушійної сили генези історичного розвитку. Тобто визначення економічного фактору, як пріоритетного стосовно будь-якої сфери суспільного життя та акцент на тому, що всі інші аспекти соціальної системи розглядаються тільки як надбудова над економічною основою, поєднує у собі певну відносність та односторонню орієнтованість у намаганні системно охопити всю структуру функціонування суспільних зв’язків та її категоріальний базис. Фактично йдеться про свого роду компромісне існування даної концепції як одного з науково-філософських підходів у аналізі сучасної системи взаємовідносин, у відповідь на відмову марксизму від претензій на універсальність економічного детермінізму у визначенні засадничого змісту всієї соціальної системи. Тобто в даному випадку йдеться про принцип толерантності відносно актуальності самого філософського підходу, а також про його офіційне визнання наукового характеру, щодо інших політичних доктрин. Фактично дана ситуація пояснюється на основі того що на сучасному етапі політична теорія як і сутнісний зміст самої політики повинна поєднувати у собі елементи конкуренції і кооперації, здобутих над суперниками перемог і вимушених з ними компромісів. Оскільки на даному етапі комунікативні практики та принципи політичного дискурсу не можуть будуватися за схемою «або усе, або нічого». Вони не повинні бути безальтернативними, а мають орієнтуватись на принципову припустимість кількох варіантів на шляху до кінцевої цілі, або частіше до компромісного варіанту. Відповідно до цього життєздатність політичної теорії визначається її гнучкістю та здатністю модифікуватись та реорганізовуватись відповідно до сучасних викликів та вимог. Загалом політична толерантність у багатоскладових суспільствах, найчастіше, виступає умовою абсолютно необхідною для функціонування його відповідно до сучасних стандартів. Відповідно це тягне за собою необхідність відкритої взаємодії між політичними акторами, що апріорі передбачає наявність компромісу. Обмін відношеннями взаємних поступок не лише посилює довіру і впевненість у позитивних намірах партнера, але й сигналізує йому про розумні межі компромісу. Таким чином, як бачимо між політичною толерантністю та компромісом існує тісний онтологічний зв'язок, який визначає їх взаємообумовленість та сутнісне поєднання. З іншої сторони, аналіз взаємовідношення політичної толерантності та марксизму в класичній його інтерпретації, передбачає абсолютну несумісність даних термінів, яка пояснюється абсолютизацією його концептуальних положень та відповідно організацією монолітного безопозиційного середовища. Фактично класичний марксизм, як політична течія характеризується найвищим ступенем ортодоксальності та авторитарності з-поміж політичних теорій. Відповідно для даної концепції склалася патова ситуація, з однієї сторони наявність жорсткої дисципліни та контролю за безумовним дотриманням всіх ключових доктринальних положень, стимулювало формування тривалої цілісності даної теорії, з іншого – жорсткі концептуальні параметри, фактично унеможливили певну варіативність та розвиток модифікаційних властивостей відповідно до сучасних вимог. Фактично дана теорія досить швидко перетворилась з радикально-налаштованої на ультраконсервативну без будь-яких варіантів логічного продовження. Отже, на основі даної відповідності можемо резюмувати, що відносно організаційних особливостей то марксистська концепція пройшла значний шлях внутрішнього переформатування та модифікації у контексті ідеологічної толерантності та змістовного компромісу, від жорстко організованої, ортодоксальної системи, до відносно структурованої теоретично актуальної конструкції, основне завдання якої забезпечити подальшу еволюцію та наукову цінність марксистського підходу на основі цілком нових методологічних цінностей та змістовних основ даної концепції, що пояснюється: по-перше – новітніми вимогами організації системи відносин побудованих на основі сучасних демократичних цінностей взаємоповаги та взаємостримання від упередженості; по-друге – потребами часу, що рано чи пізно стимулює значні як структурно-організаційні так і концептуальні зміни у відповідності до сучасних умов.

Висновки

Загалом марксизм вибудовується на дуалістичному визначенні толерантності. Це передусім толерантності світової будови і можливості її пізнання на основі сцієнтичних методів (і відповідно, фрмування її, спираючись на загальнонаукові методи та принципи), що обов’язково мусить бути доповнене іншою толерантністю – раціонально-прагматичною толерантністю людської дії, буденної практики.

 

Література:

1. Гжегорчик А. Социальные мотивации и воздействие (К вопросу о психологическом анализе ненасильственных дейстий) // Этика ненасилия. С.290.

2. Гуссейнов А. А. Моральная демагогия как социальный феномен // Реформаторские идеи в социальном развитии России. М.: ИФ РАН, 1998. С. 107.

3. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., Т. 4. С. 205

4. Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки. — К., 1997. — С.692.

 

References:

1. Gzhegorchy`k A. Socy`al`nыe moty`vacy`y` y` vozdejstvy`e (K voprosu o psy`xology`cheskom analy`ze nenasy`l`stvennыx dejsty`j) // Эty`ka nenasy`ly`ya. S.290.

2. Gussejnov A. A. Moral`naya demagogy`ya kak socy`al`nыj fenomen // Reformatorsky`e y`dey` v socy`al`nom razvy`ty`y` Rossy`y`. M.: Y`F RAN, 1998. S. 107.

3. Marks K., Эngel`s F. Soch., T. 4. S. 205

4. Sebajn Dzhordzh G., Torson Tomas L. Istoriya polity`chnoyi dumky`. — K., 1997. — S.692.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^