Наукові конференції, Научные конференции » Науковий потенціал 2017 (20-22.03.2017) » професор кафедри живопису та композиції, Пилипенко І.Я. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ М. БОЙЧУКА В МАЙСТЕРНІ МОНУМЕНТАЛЬНОГО ЖИВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВА

професор кафедри живопису та композиції, Пилипенко І.Я. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ М. БОЙЧУКА В МАЙСТЕРНІ МОНУМЕНТАЛЬНОГО ЖИВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВА

Категорія: Науковий потенціал 2017 (20-22.03.2017), Мистецтво

УДК [378.6.096:7] (477-25)НАОМА

 

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ М. БОЙЧУКА В МАЙСТЕРНІ МОНУМЕНТАЛЬНОГО ЖИВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВА

професор кафедри живопису та композиції, Пилипенко І.Я.

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Україна, Київ

 

Розглянуто педагогічну діяльність М. Бойчука в Українській академії мистецтва (УАМ). Здійснено системний аналіз методики викладання фахових дисциплін (композиція, рисунок, живопис). Виокремлено своєрідні методологічні принципи і підходи викладача, найбільш використовувані в заснованій ним майстерні монументального живопису. Осмислення педагогічного досвіду професора дозволить отримати більш повну й цілісну картину підготовки художників монументальної спеціалізації в 1920–1930-ті роки.

Ключові слова: М. Бойчук, майстерня монументального живопису, методика викладання, фахові дисципліни.

 

Пилипенко И.Я. Методика преподавания М. Бойчука в мастерской монументальной живописи Украинской академии искусства / Национальная академия изобразительного искусства и архитектуры, Украина, Киев

Рассмотрена педагогическая деятельность М. Бойчука в Украинской академии искусства (УАИ). Проведен системный анализ методики преподавания специальных дисциплин (композиция, рисунок, живопись). Выделены своеобразные методологические принципы и подходы педагога, наиболее применяемые им в своей мастерской монументальной живописи. Осмысление педагогического опыта профессора позволит получить наиболее полную и целостную картину подготовки художников монументальной специализации в 1920 – 1930-х гг.

Ключевые слова: М. Бойчук, мастерская монументальной живописи, методика преподавания, профессиональные дисциплины.

 

I.J. Pylypenko Educational method of M. Boychuk in the monumental painting workshop of the Ukrainian Academy of Arts / National Academy of Fine Arts and Architecture, Ukraine, Kiev

In this study, there was researched the pedagogical activity of the M.Boychuk in the Ukrainian Academy of Arts (UAM). Conducted a system analysis of educational methods of such professional subjects as composition, drawing, and painting. Discovered the unique methodological principles of this teacher, which are the most common in the monumental painting workshop which he founded. Understanding of pedagogical experience would let us to have more complexed and completed picture of monumental artist training in 1920th-1930th.

Key words: M. Boychuk, Monumental Painting Workshop, educational methods, professional subjects

 

Вступ. Педагогічна діяльність М. Бойчука продовжує привертати увагу дослідників і потребує подальшої розробки для отримання цілісної картини підготовки художників-монументалістів, адже збагачення змісту художньої освіти майбутніх фахівців сьогодні не можливе без аналізу досвіду минулих поколінь. Особистість родоначальника школи фрескового живопису в Україні, фундатора творчої майстерні монументального живопису Української академії мистецтва, який стояв біля витоків формування вищої художньої школи нового типу (академічної за спрямуванням, з системою навчання, що будувалась за принципом індивідуальних майстерень під керівництвом професорів), викликає науковий інтерес мистецтвознавців, істориків, педагогів. Це підтверджує огляд бібліографічних джерел, присвячених життєвому і творчому шляху М. Бойчука та його школі (С. Білокінь, О. Голубець, Д. Горбачов, О. Кашуба-Вольвач, О. Ковальчук, Я. Кравченко, М. Криволапов, Д. Крвавич, О. Лагутенко, В. Овсійчук, О. Ріпко, О. Роготченко, А. Сидоренко, Л. Соколюк, О. Федорук, М. Юр, Р. Яців та інші).

За останні десятиліття в галузі мистецтвознавства з’явились наукові праці з аналітичним підходом, в яких наведено історичні документи, зроблено широкі узагальнення. Однак, педагогічна діяльність М. Бойчука, його власні методики викладання фахових дисциплін в УАМ 1920–1930-х рр. в публікаціях переважно розглядаються поверхово. Аналіз бібліографії обраної проблеми свідчить про її складність та недостатню вивченість. Метою дослідження є аналіз педагогічної системи М. Бойчука, виявлення специфічних особливостей методики викладання фахових дисциплін, впроваджених професором в керованій майстерні монументального живопису в перші два десятиліття існування УАМ.

Виклад основного матеріалу. Педагогічна система М. Бойчука сформувалась завдяки ґрунтовній освіті. Навчання в приватній художній школі Львова, в Краківській та Мюнхенській Академіях Мистецтв, в Парижі (Академія Рансон, майстерня П. Серюзьє), знайомство з пам’ятками Равенни, Венеції, Флоренції, Відня дозволили отримати фах, досконало вивчити класичні твори, оволодіти секретами технології виконання фрески, мозаїки, відкрити поетику монументального мистецтва, долучитися до новітніх мистецьких течій межі ХІХ–ХХ ст.

Вже в Парижі він організовує експериментальну школу і проголошує: «Ми постільки є школою візантійського відродження, поскільки наша культура була під її впливом» [1, с. 66]. Митець визначає свій напрямок – монументальний за характером мистецького мислення – як неовізантинізм, обирає наслідування багатовікової національної традиції мистецтва, що походило від середньовіччя і розвивалося паралельно з мистецтвом Нового часу [2, с. 33]. Візантійський стиль, фресковий живопис Давньої Русі, український іконопис XVI–XVII ст., італійський Проторенесанс, народний примітив визначили онову творчого методу художника-педагога, стали як складовою його художньої програми, так і принциповими настановами його педагогіки. Він буде пропонувати своїм учням здійснювати той шлях від сьогодення в глиб віків, до витоків, який пройшов сам у пошуках власної художньої мови. Саме тому «відрисовка» (композиційний аналіз живописного твору минулого) надалі стане основою його педагогічної системи. Пошук логіки побудови композиції класичних зразків та її подальше перенесення в світ сучасних образів і уявлень, створення культурних варіантів минулих епох, наслідування художніх архетипів, використання іконних образів, певна сакралізація мистецтва – все це вирізняло послідовників школи Бойчука вкладалося вчителем в програму поєднання теперішнього і традиції, мало на меті творення нового національного мистецтва.

Після завершення навчання М. Бойчук повернувся на Україну зі сформованим світоглядом, з чітким уявленням про систему виховання молодих митців і одразу проявив себе як монументаліст-практик, реставруючи пам’ятки мистецтва і відроджуючи техніки фрески та мозаїки в західних регіонах України. Впевнений у необхідності появи вищої художньої школи, де б талановита молодь мала змогу одразу долучитися до процесу творення великого національного стилю, який охоплював би всі види мистецтва, він приєднується до кола організаторів УАМ.

Сповнений енергії і сподівань художник з 1917 р. очолює майстерню монументального живопису в щойно заснованій Українській академії мистецтва, створює власну оригінальну педагогічну систему, що органічно підсумовувала його особистий досвід попередніх років. Створює першу «Програму навчання в майстерні монументального живопису професора М. Бойчука». Розрахована на чотири роки, вона стисло окреслювала етапи професійного зростання, ставила завдання з дисциплін образотворчого циклу (рисунок, живопис, композиція, техніка і технологія матеріалів), підводила до виконання дипломної роботи. Показово, що провідні фахові дисципліни викладались керівником майстерні особисто, що збагачувало навчальний процес, додавало варіативності у виборі завдань і методів навчання відповідно до ситуації, до ступеня засвоєння матеріалу, до індивідуальних здібностей студентів.

Після вивчення мемуарної спадщини сучасників (С. Григор’єв, П. Іванченко, О. Павленко, В. Седляр, К. Сліпко-Москальців, Н. Шифрін) можемо виокремити головні принципи навчання в майстерні Бойчука, абсолютно рівноцінні в його педагогічній системі.

Колективний метод роботи. Становив суть життя майстерні, побудованої за принципом середньовічної іконописної малярні. Ідея індивідуальної форми організації майстерні, очолюваної одним керівником, який викладав фахові дисципліни, виявилася близькою М. Бойчуку. В ній знання, уміння та навики учнів значною мірою залежали від творчих уподобань, здібностей та особистісних якостей майстра і вимагали цілковитої довіри до керівника. На переконання Бойчука, колективна праця над спільним твором здатна створити загальнодоступний і зрозумілий для кожної людини художній образ, тоді як мистецтво одного художника не позбавлене його індивідуальних впливів. В колективних пошуках набуваються знання, уміння і навички, триває процес сомовдосконалення.

«Відрисовка». Бойчук чудово розумів значення композиції як дисципліни, що вивчає закономірності побудови мистецького твору. Віддавав належне і копіюванню, в процесі виконання якого відбувалось не лише оволодіння технікою та технологією живопису, а й формувалось вдумливе, шанобливе ставлення до творів майстрів минулого, осмислення й збереження традицій та мови образотворчого мистецтва. Початківцям він загадував робити відрисовку по репродукціям [3, с. 200]. Завдання з аналізу відомих творів мистецтва мало на меті не тільки побудову геометрично-узагальненої схеми, виявлення головних елементів та позначення пропорційних співвідношень між ними та відносно до всієї площини картини. Також передбачалось навчити розпізнавати основи побудови композиції, розуміти загальні принципи рисунка, розрізняти способи організації загальних мас, ритм і колорит, «поставити» око, навчити бачити, аналізувати. Шлях від загального до детального, до композиційної цілісності картини. Аналізували не лише відомі класичні твори. Керівник-наставник великого значення надавав прилученню студентів до джерел народного мистецтва, до справи освоєння, збереження та примноження культурної спадщини, засвоєння народних традицій, історії, пізнання суті народного мистецтва як духовної цінності.

Індивідуальна практика. Неодмінною складовою занять з композиції, на додаток до відрисовок та студіювань з натури, була індивідуальна композиційна творчість. «Кожний учень повинен був створити свої твори на основі власних спостережень сучасного життя та отриманого досвіду в аналізах і студіях з натури. Рекомендувались і заохочувались зарисовки по пам’яті побачених явищ життя» [4, с. 28]. На початковому етапі можливі були прямі запозичення композиційних побудов високих зразків минулого, однак, наповнені іншим змістом та ідеями, створювались нові образи. Все разом забезпечувало розвиток принципів і методів школи, а також сприяло ініціативі в пошуках вирішення монументальних форм образотворчого мистецтва.

Методика Бойчукової школи формувалася на засадах художнього універсалізму. Він був досвідченим фахівцем у багатьох галузях: як живописець, як монументаліст, як реставратор іконопису і монументального живопису; відродив дереворит, започаткував дизайн. Цей синтез спеціалізацій педагог хотів передати учням, виховати високоосвічених фахівців, що володіють різноманітними техніко-технологічними навиками [5, с. 40-41].

Знання техніки і технології. Ідея відтворення старих технологій живопису зародилася в Бойчука ще в роки учнівства. В майстерні його студенти вивчали теорію матеріалознавства неодмінно відпрацьовуючи її практично. Особлива увага приділялась техніці та технології фрескового розпису. Учні виконували індивідуальні композиції темперою, яку готували самі. Яєчна темпера за технологією відмінна від фрески, втім за технікою виконання має багато спільного, про що йдеться в трактатах старих майстрів, які так наполегливо штурмувала молодь. Слід було заздалегідь продумати послідовність виконання, строго дотримуватись певних умов: підготовка ґрунту, фарб, система їхнього нанесення для досягнення колориту. Це привчало до попереднього осмислення всього процесу, до дисципліни мислення, яка складала фундамент творчої і педагогічної діяльності М. Бойчука.

Монументалізм як спосіб мислення. Від самого початку М. Бойчук формував художників-монументалістів, у яких монументалізм проявляється не залежно від обраного виду мистецтва. Приглушений м’який колорит, виразний, лаконічний, стриманий рисунок, що міцно «сидить» в обраному форматі, виразна форма і цілісний силует, виваженість композиції, відсутність надмірної деталізації дозволяють невеликим за розмірами роботам нічим не поступатись масштабним фрескам.

Висновки. Увібравши в себе традиції інших майстрів та шкіл, М. Бойчук зміг виробити і передати, а учні його майстерні засвоїти, свою глибоко продуману художню систему образотворчих засобів. Бойчук-педагог зміг підвести своїх вихованців до знайдення своєї неповторної художньої мови, до створення власного стилю українського мистецтва – стилю синтетичного, монументального за формою і характером творчого мислення Отже, складові методологічної системи М. Бойчука (колективний метод роботи, відрисовка-аналіз, композиційне мислення, монументалізм, матеріалознавство, ) у поєднанні розробленою ним навчальною програмою спрямовані на підготовку висококваліфікованих універсальних художників-монументалістів.

Педагогічний досвід минулого дозволить відкрити шляхи оптимізації сучасних навчально-методичних програм, знайти перспективні нововведення у викладанні фахових дисциплін образотворчого мистецтва у вищих художніх навчальних закладах, зокрема в майстерні монументального живопису і храмової культури Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, що становить перспективу подальшого вивчення.

 

Література:

1. Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука: тридцять сім імен / Я. Кравченко. – Київ : Майстерня книги: Оранта, 2010. – 400 с.

2. Лагутенко О. «Постмодернізм» у модернізмі: особливості розвитку української графіки першої третини ХХ століття / О. Лагутенко // Мистецтвознавство України. – Вип.3. – К., 2003. – С. 32 – 36.

3. Сторчай О.В. Матеріали до творчої біографії Михайла Бойчука: Спогади Петра Іванченка [Електронний ресурс] /О. Сторчай. – С. 193 – 298 - Режим доступу: ss.etnolog.org.ua/zmist/2014/12/193.pdf

4. Павленко О. Профессор М. Л. Бойчук и «Бойчукизм». Записки о мастерской монументальной живописи Киевской украинской академии художеств, руководимой проф. Бойчуком / О. Павленко // Образотворче мистецтво. – 2009. – № 24. – С. 24–29.

5. Кашуба-Вальвач О. Майстерня монументального живопису М. Бойчука в першоджерелах / О. Кашуба, О. Сторчай // Образотворче мистецтво. – 2008. – № 4. – С. 40–42.

 

References:

1. Kravchenko Ia. Shkola Mykhaila Boichuka: trydtsiat sim imen / Ia. Kravchenko. – Kyiv: Maisternia knyhy: Oranta, 2010. – 400 s.

2. Lagutenko of O. «Postmodernizm» in modernism: features of development of the Ukrainian graphic arts of first third of XX s. / O. Lagutenko // Study of art of Ukraine. – Vip.3. it is K., 2003. – S. 32 – 36.

3. Storchay O.V. Materials to creative biography of Mykhajlo Boychuka: Flashbacks of Petro Ivanchenko [Electronic resource] / O. Storchay. – S. 193 – 298 is access Mode: ss.etnolog.org.ua/zmist/2014/12/193.pdf

4. Pavlenko O. Professor M.L. Boychuk i «Boychukizm». Zapiski o masterskoy monumentalnoy zhivopisi Kievskoy ukrainskoy akademii khudozhestv, rukovodimoy prof. Boychukom / O. Pavlenko // Obrazotvorche mistetstvo. – 2009. – № 24. – S. 24–29.

5. Kashuba-Val'vach of O. Maysternya monumental painting of M. Boychuka in original sources / O. Kashuba, O. Storchay // the Fine art. – 2008. – № 4. – S. 40–42.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^