Наукові конференції, Научные конференции » Науковий потенціал 2017 (20-22.03.2017) » кандидат мистецтвознавства, Федущак М.Л. РОЗЕТКА-РУЖА – АРХАЇЧНИЙ ЧАСО-ПРОСТОРОВИЙ ЗНАК

кандидат мистецтвознавства, Федущак М.Л. РОЗЕТКА-РУЖА – АРХАЇЧНИЙ ЧАСО-ПРОСТОРОВИЙ ЗНАК

Категорія: Науковий потенціал 2017 (20-22.03.2017), Культурологія

УДК: 398.3: 528.083: 7.031: 74.01: 726: 745/749: 745.511: 903.6: 908

 

РОЗЕТКА-РУЖА – АРХАЇЧНИЙ ЧАСО-ПРОСТОРОВИЙ ЗНАК

кандидат мистецтвознавства, Федущак М.Л.

Івано-Франківський міський центр дитячої та юнацької творчості, Україна, Івано-Франківськ

 

Підтверджено гіпотези вчених щодо календарно-астрономічної функції кам’яних скупчень на горі Лисина Космацька в Карпатах. Розкрито зміст поширеної в декоративно-ужитковому мистецтві шестипелюсткової розетки в колі як інтегрального часо-просторового знака, що поєднує напрямки на точки сонцестоянь і рівнодень. Висловлено припущення про існування цього знака ще в докерамічному неоліті. Виявлено залежність спостережень за видноколом від особливостей рельєфу, потребу застосування у давнину ями і горба для коригування точності календарних спостережень. Висловлено здогад про знання праукраїнцями кола-колеса.

Ключові слова: гора Лисина Космацька, кам’яні скупчення, азимут, точки рівнодень і сонцестоянь, сторони світу, горизонт, коло, хризма.

 

Кандидат искусствоведения, Федущак М.Л. Розетка-роза - архаичный временно-пространственный знак / Ивано-Франковский городской центр детского и юношеского творчества, Украина, Ивано-Франковск

Подтверждено гипотезы ученых о календарно-астрономической функции каменных скоплений на горе Лысина Космацкая в Карпатах. Раскрыто содержание распространенной в декоративно-прикладном искусстве шестилепестковой розетки в кругу как интегрального время-пространственного знака, сочетающего направления на точки солнцестояний и равноденствий. Высказано предположение о существовании этого знака еще в докерамическом неолите. Выявлена зависимость наблюдений за горизонтом от особенностей рельефа, потребность применения в древности ямы и холма для корректировки точности календарных наблюдений. Высказано предположение о знании праукраинцами круга-колеса.

Ключевые слова: гора Лысина Космацкая, каменные скопления, азимут, точки равноденствий и солнцестояний, стороны света, горизонт, круг, хризма.

 

Candidate of Art Study, M.L. Fedushchak The rosette (rose) as an archaic time-spatial sign / Ivano-Frankivsk City Centre of Young People Creative Activities, Ukraine, Ivano-Frankivsk

Hypotheses of scientists concerning calendar astronomical function of the arch stone conglomerations on Kosmatch Bald (ukr. Lysyna Kosmatska) mountain in Carpathians are corroborated in the article. The author explains the content of widely used in decorative art the six-petals rosette in circle as integral time-spatial sign that combined trend towards solstices and equinoxes points and assumes the existence of the sign in pre-ceramic Neolitic. In addition it is discovered the dependence of observations of horizon on characteristics of relief and the necessity to use pits and hills for precise calendar astronomic observations in the remote past. The supposition is made that pre-Ukrainian were aware of the circle-wheel.

Key words: Kosmatch Bald Mountain stone conglomerations, azimuth, solstices and equinoxes points, sides of the Word, horizon, circle, Chrisma.

 

Вступ. Значення шестипелюсткової квітки в колі, яку називають розеткою, рожею, або ружою [1, с.254; 2, с.37, 43], залишилося нерозгаданим у нашому дослідженні українського традиційного квітчання. Інтуїція не погоджувалась із тлумаченням її Б. Рибаковим як громового знака [3, с.295–297]. Цей знак (рис.1) поширений в карпатському та інших близьких і далеких регіонах (кельтські, італійські, малоазійські землі).

Час показав, що для розв’язання цієї, на перший погляд, мистецтвознавчої задачі необхідні були додаткові факти – матеріали наукової етнологічно-археологічної експедиції «Карпати – Дністер» Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника під керівництвом М. Когутяка, що проводилась у 2006 – 2007 рр. [4], і їхні доповнення, зроблені згодом Л. Держипільським [5].

Факти. Увагу дослідників [4–5] привернули незвичайні (зі слідами людського втручання) кам’яні скупчення на горі Лисина Космацька (1464 м н.р.м.) неподалік с. Космач Косівського району Івано-Франківської області. Цей мегалітичний комплекс зорово охоплює велику територію: у радіусі приблизно 30 км його складовими є найвища вершина України – г. Говерла (2 061 м н.р.м.), г. Близниця (1 883 м н.р.м.), г. Довбушанка (1 757 м н.р.м.), г. Терношора (999 м н.р.м.), Воскресінська гора біля м. Коломия та ін. [5; 7].

Видовжене (10×40 м) у східно-західному напрямку нагромадження гігантських кам’яних плит знаходиться на південному схилі гори [4, с.50]. У центрі комплексу на Лисині добре збереглися тунель і яма. Викладені вони з великих, всередині рівно обтесаних плит [5].

Тунель завдовжки 6 м зорієнтований у напрямку північний схід – південний захід. У південно-західному напрямку з тунелю видніється г. Говерла. Права стінка тунелю складається із гладкої монолітної плити, ліва – із двох підігнаних одна до одної плит. Чотири верхні гігантських розмірів плити служать перекриттям тунелю [4, с. 50].

Яма зорієнтована по осі південний схід – північний захід. Її глибина приблизно 4 м, довжина – 5 м, ширина – 1,5 м. Із північного заходу вхід до ями вільний, відкритий, з південного сходу є майже вертикальна стінка із видовбаними сходинками [4, с. 61] (уточнено [6]).

Учасники експедиції під керівництвом М. Когутяка виявили, що під час літнього сонцестояння 21 – 22 червня 2007 року сонце під час свого заходу освітлювало яму по всій глибині через верх гори, за яку світило ховалося. 22 червня о 5 годині ранку було зафіксовано схід Сонця на лінії кам’яного тунелю [4, с.65–66; 5].

Зв’язок ями з днем літнього сонцестояння можна відшукати і в архаїчному звичаї. Свого часу І. Нечуй-Левицький, П. Чубинський, С. Килимник [7, с. 33; 8, с. 447] зафіксували обряд подавання дівчиною вінків зі спеціально викопаної ями, що проводився на Чернігівщині, Херсонщині в день літнього сонцестояння.

Л. Держипільський звернув увагу на особливість розташування відносно Лисини Космацької поселень, назви яких – топоніми із характерними коренями «кос» — Косів, Космач, «люч» — Люча, Лючки, Ключів та ін., «берез, береж» (Бережниця, Березник, Березів тощо), із дещо незвичним і незрозумілим для нинішнього сприймання коренем «шор», «шір» – Акришори, Терношори, Шешори, Рушір та ін. [9; 10, с. 52–53].

Твердження попередніх досліджень. Принцип розміщення елементів кам’яних скупчень збігається зі схемою Стоунхенджу – аналогічного святилища у Великобританії [4, с. 68; 6]. На відміну від Стоунхенджу, де на основних азимутах викладено кам’яні алеї та окремі камені різної величини, у Космацькому комплексі реперами були природні утворення – вершини гір, які разом із поселеннями вздовж головних календарних ліній мають промовисті назви, що підтверджують належність до святилища, походження від нього [6].

На топографічній мапі регіону на г. Лисина Космацька Л. Держипільський відклав азимути, що виходять із тунелю і ями відповідно до схеми Т. Маланюка і Р. Сливки [4, с.68], продовжив ці промені на віддаль понад 30 км і зафіксував на них топоніми (рис.2) [11, с.81]. У результаті утворилося 6 променів:

у напрямі с. Акришора, г. Кичера, с. Воскресінці (Воскресінська гора поблизу м. Коломия багата на археологічні знахідки) – схід сонця в день літнього сонцестояння;

у напрямі гір Хом’як, Синяк, Довбушанка – захід сонця в день літнього сонцестояння;

у напрямі г. Каменець (с. Снідавка), г. Терношори і Терношорського мегаліту – схід сонця в день зимового сонцестояння;

у напрямі г. Говерла – захід сонця у день зимового сонцестояння;

по лінії г. Клифа – с. Шешори (печера Довбуша, сліди палеолітичної стоянки) – г. Лисина Космацька – Свидовецький масив на Закарпатті з горою Близниця – схід і захід сонця фіксується двічі – у дні весняного й осіннього

рівнодення. Ця лінія відповідає азимуту схід – захід, ділить простір між азимутами літнього й зимового сонцестоянь навпіл [6; 10, с.53–54].

Більшість назв Косівщини є споконвіку місцевими й досить легко шифруються за допомогою санскриту і мають «сонячне» походження. Назви Космач і Косів відповідно означають «сонячна долина», «домівка сонця» та «сонячне осоння», «сонячний». Назва села Люча та річки Лючки походять від понять луч, лучистий, лучезарний і є синонімами слів сонячний, променистий [9; 10, с.52].

Дослідник зіставляє топоніми, що містять спільний корінь «шор»: Терношори, Акришори, Шешори, і доводить, що це означає крайні точки, обмеження. «Як бачимо, топоніми із коренем шор розташовані в межах дуги горизонту, де сходить сонце, дивлячись із Лисини. Це світла, східна, сонячна сторона горизонту, на захід від Лисини, тильна сторона темна, нічна, чорна і має назву Чорногора...» [10, с. 52–54].

Повний текст статті за посиланням Stattya_Feduschak.doc [664 Kb] (cкачиваний: 6)

 

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^