Наукові конференції, Научные конференции » Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р) » Сищик А. С. ПОВЕДІНКОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНДИВІДІВ: ТОЛЕРАНТНІСТЬ ТА ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ

Сищик А. С. ПОВЕДІНКОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНДИВІДІВ: ТОЛЕРАНТНІСТЬ ТА ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ

Категорія: Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р), Педагогіка

аспірантка Сищик А.С.

Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля

ПОВЕДІНКОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНДИВІДІВ: ТОЛЕРАНТНІСТЬ ТА ІНТОЛЕРАНТНІСТЬ

Даючи оцінку сучасного стану проблеми толерантності, дослідники виділяють в ній прямо протилежні якості. Дехто вбачає в толерантності «ідеал та життєво важливий принцип», вважаючи, що лише «вона дасть шанс вижити цивілізації». Інші дослідники акцентують увагу на тому, що вона «слугує лише для того, щоб умовно приховати реальний розкол та байдужість, котрі демонструє людство» [1]. Але єдине у чому збігаються їх думки стосовно толерантності – це необхідність боротьби з її антиподом - інтолерантністю - котра зустрічається у різноманітних формах у нашому житті.

Толерантність та інтолерантність – явища у поведінковій характеристиці індивідів у сфері людських відносин. Розділення індивідів на толерантних та інтолерантних досить умовне, бо кожна людина в своєму житті здійснює як толерантні вчинки, так й інтолерантні. Однак схильність вести себе так чи інакше може стати стійкою людською рисою. Треба враховувати той факт, що кількість причин для прояву толерантності, а ще більше – інтолерантності невпинно росте. При цьому «активна життєва позиція», «громадянськість», «патріотизм» та інші важливі якості індивіду безпосередньо залежать від небайдужості людини до оточуючого світу.

Дружба, любов, ненависть, довіра або недовіра – все це різновиди людських відносин. Вони проявляються як єдність оцінки (її людина може виразити у той чи інший спосіб – вербально чи не вербально) та поведінки. Якщо відносини інтенсивно наповнюються емоціями – це вже не просто відносини, а почуття. Таким чином, є почуття, які посилюють прояв толерантності (любов, дружба, повага) та почуття, які є домінуючими складовими інтолерантності (агресія, ненависть, злість). Толерантність та інтолерантність – взаємодоповнюючи поняття: чим більше людина толерантна тем менше вона інтолерантна і навпаки. «Якщо толерантність толерантна до інтолерантності, вона боїться бути знищеною, а якщо вона не толерантна до інтолерантності, вона знищить саму себе», - ці слова Артура Моргана, наштовхують на думку, що толерантність легко може перетворитись на свою протилежність, якщо буде домінувати інтолерантна середа [2].

Толерантність та інтолерантність – це особливі відносини, котрі формуються (як і будь-які інші) на основі оцінки певного об’єкта (частіше іншої людини) завдяки постійному зв’язку з об’єктом. З цього виходить послідовна формула: зв'язок → оцінка → відносини → поведінка (намір), толерантне або інтолерантне. Толерантне або інтолерантне ставлення можуть доповнюватись додатковими емоціями. Зрозуміло, що толерантне ставлення наповнюється позитивними емоціями, а інтолерантне – негативними [3].

Дослідники виокремлюють протилежності між указаними поняттями у наступних векторах, про які мова піде далі.

1. Пізнання самого себе. Толерантні індивіди намагаються розібратися в своїх перевагах та недоліках. Вони ставляться до себе критично та не намагаються у всіх своїх бідах звинувачувати інших. Інтолерантні індивіди помічають у себе більше переваг, ніж недоліків. У своїх проблемах вони схильні звинувачувати оточуючих. Толерантний індивід має більший розрив між "Я - ідеальним" (уявлення про те, ким би я хотів бути) та "Я - реальним" (уявлення про те, який я є), ніж інтолерантний індивід, у якого обидва "Я" майже співпадають. Толерантні індивіди, знаючи про свої переваги та недоліки, менш задовільні собою, але у зв’язку з цим потенціал для саморозвитку більш вищий.

2. Захищеність. Інтолерантним індивідам дуже важко жити у згоді не тільки з оточуючими, але і з самими собою. Вони бояться свого соціального оточення і навіть самих себе: бояться своїх інстинктів, почуттів, живуть із відчуттям постійної загрози для себе. Толерантна людина відчуває себе у безпеці, тому не намагається захиститись від інших людей. Відсутність загрози або впевненість у тому, що її можна подолати, - важлива умова для формування толерантногоіндивіда.

3. Відповідальність. Інтолерантний індивід вважає, що події, які відбуваються, не залежать від нього. Він прагне зняти з себе відповідальність за те, що відбувається з ним та навколо нього. Ця особливість призводить до формування забобонів по відношенню до інших людей. Позиція така – не я ненавиджу та задаю шкоди людям, а вони ненавидять та завдають шкоди мені. Толерантні індивіди не перекладають відповідальність на інших, вони завжди готові відповісти за свої вчинки.

4. Потреба у визначенні. Інтолерантні індивіди ділять світ на дві частини: чорне та біле. Для них не існує напівтонів. Існують тільки два види людей – погані та хороші. Вони роблять наголос на розбіжностях між "своїми" та "чужими". Їм складно ставитись до подій нейтрально, бо вони їх або схвалюють або ні. Толерантний індивід навпаки бачить світ у всьому його різноманітті.

5. Орієнтація на себе – орієнтація на інших. Толерантні люди більш орієнтовані на себе в роботі, творчому процесі, теоретичних роздумах. У проблемних ситуаціях вони здатні звинувачувати себе, а не оточуючих. Такі люди прагнуть до особистої незалежності і їм не потрібно ні за кого ховатися.

6. Схильність до емпатії. Співпереживання визначається як соціальна чуттєвість, вміння формулювати правильну думку про інших людей.

7. Почуття гумору. Почуття гумору та здатність посміятися над собою – важливі риси толерантної особистості. Такі люди можуть посміятися над своїми недоліками, і вони не прагнуть до переваги над іншими.

8. Авторитаризм. Для інтолерантного індивіда дуже важлива суспільна ієрархія. Його влаштовує життя в авторитарному суспільстві з сильною владою. Такий індивід переконаний, що жорстка дисципліна необхідна і надає перевагу вільному та демократичному суспільству.

З цього видно, що є два шляхи духовного розвитку людини: інтолерантний та толерантний. Перший шлях характеризується уявленням про власну винятковість, намаганням перенести відповідальність на інших, відчуттям неминучої загрози, потребою сторогого порядку та бажанням сильної влади. Другий – це шлях вільної, добре знаючої себе людини, з позитивним ставленням до оточуючих та доброзичливому ставленні до світу [4].

Соціальний клімат багато у чому визначається толерантністю суспільства, яке, нажаль, не стає гуманнішим. Взаєморозуміння у багатьох сферах діяльності рятує світ від його знищення, що знов-таки залежить від окремого індивіда, якому притаманна як толерантність, так й інтолерантність.

Література:

1. Цветкова И.В. Идея толерантности и русская культура // Философия культуры-97 // Тез. докл. на Российской научной конференции «Человек в культуре и культура в человеке».- Самара, 1997.- С.151-156.

2. Анна Шароградская: Позитивная ксенофобия, или толерантность на заказ.

http://www.annews.ru/news/detail.php?ID=79113.html

3. Программа тренинговых занятий Толерант. http://kdm44.ru/pages/tolerant.html

4. Л. Трубина: Толерантная и интолерантная личность: основные черты и отличия. http://ichelovek.lik10.ru/lessons/l_page4.html

 

 

 

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^