Наукові конференції, Научные конференции » Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р) » Каюшова Ю. Р. ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Каюшова Ю. Р. ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Категорія: Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р), Економіка

Каюшова Ю. Р.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини «Україна»

м. Донецьк, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

У всіх розвинених країнах банківські системи є об’єктом посиленого контролю і нагляду як з боку держави, так і їх власників – акціонерів. Необхідність такого контролю обумовлена тим, що банківська система виконує важливу роль посередника, акумулюючи грошові кошти держави, суб’єктів господарювання різної форми власності та приватних осіб і надаючи їх учасникам ринку під відсотки.

Глобалізація ринків, жорстка конкуренція, впровадження нових банківських операцій, розвиток інформаційних технологій призвели до суттєвого ускладнення банківської системи і разом з цим збільшили небезпеку ризиків для неї. Все це спричинює як ускладнення завдань внутрішнього контролю, так і зростання його значення в діяльності банку. Однак на практиці немає єдиного розуміння суті внутрішнього контролю, чітко не визначено його мету і завдання.

Мета статті- дослідженя сутністі банківського контролю, визначення його мети і завдання.в сучасних умовах.

Банки здатні створювати гроші шляхом перерозподілу кредитів або власної інвестиційної діяльності, а отже, впливати на обсяг і структуру грошової маси, а відтак на економічне життя країни. І нарешті, банки є довірчими організаціями. В основі їх діяльності лежить довіра з боку суспільства. За відсутності такої довіри в банківську систему не може поступити достатньо засобів, що негативно позначиться на розвитку економіки. З огляду на це, для банків життєво важливо мати ефективний внутрішній контроль для захисту інтересів інвесторів, клієнтів і своїх власних інтересів.

Система внутрішнього контролю завжди належала до найважливіших елементів операційної та управлінської структури банку. Внутрішній контроль банку повинен охоплювати всі сторони його діяльності. На практиці внутрішній контроль у комерційному банку починається з наглядової ради, правління, кредитного комітету. Крім того, в банках формуються управління (відділи, служби) з внутрішнього контролю, безпосередньо підлеглі керівництву. У невеликих банках, що відчувають серйозні проблеми з кадрами для такої діяльності, функції внутрішнього контролю виконують служби внутрішнього аудиту.

Внутрішній контроль визначено як систему організації роботи банку, до якої належать усі заходи, що вживаються банком для контролю за своїми активами, запобігання шахрайству, зведення до мінімуму помилок, перевірки точності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, забезпечення ефективності операцій та додержання внутрішніх положень і вказівок керівництва.

Внутрішній контроль створюється з метою забезпечення:

1. Ефективності і результативності фінансово-господарської діяльності, ефективності управління активами і пасивами, управління банківськими ризиками.

2. Достовірності, повноти, об’єктивності та своєчасності складання і подання звітності, інформаційної безпеки банку.

3. Дотримання нормативно-правових актів.

4. Уникнення залучення кредитної організації та її участі (працівників) у здійсненні протиправної діяльності.

Перша з цілей внутрішнього контролю – забезпечення ефективності і результативності фінансово-господарської діяльності.

Внутрішній контроль також робить свій внесок у забезпечення дотримання нормативних актів. Проте, якщо інші напрями діяльності забезпечують реалізацію мети безпосереднім виконанням вимог нормативних актів, то внутрішній контроль досягає того ж самого шляхом виключення дій, що не відповідають цій меті. Але недотримання нормативних актів, участь у протиправній діяльності – лише один і далеко не єдиний об’єкт внутрішнього контролю. Базельським комітетом із банківського нагляду були проаналізовані проблеми, що виникали в банках останнім часом. Аналіз проблем, що викликали серйозні збитки банківських установ, показав, що їх можна б було уникнути, якби банки мали ефективні системи внутрішнього контролю. Такі системи допомогли б запобігти або своєчасно виявити проблеми, які привели до збитків, зменшуючи тим самим збиток, понесений банківськими установами. Отже, недопущення значних збитків також відноситься до цілей внутрішнього контролю. Сюди також можна віднести ризик втрати репутації, а також інші проблеми, небажані для фінансових установ. Захист від несприятливих подій може здійснюватися різними способами. Проте, як зазначалося вище, основним значенням контролю служить завчасне, до виникнення кризових явищ, усунення недоліків.

Згідно зі статтею 69 Закону України «Про Національний банк України» НБУ контролює діяльність банківських установ[1]. Ефективну систему корпоративного управління банком необхідно пов’язувати з організаційною побудовою системи внутрішнього контролю, яка вважатиметься ефективною за наявності та належного функціонування чотирьох форм контролю (нагляду), таких як:

– нагляд з боку ради та вищого керівництва;

– нагляд з боку осіб, не залучених до повсякденного керівництва різними напрямами діяльності банку;

– безпосередній нагляд за різними сферами діяльності;

– належне управління ризиками, функція забезпечення дотримання законів і функція аудиту.

Відштовхуючись від мети внутрішнього контролю, прийнятої стратегії банку та існуючої системи заборон і противаг, можна дати визначення ефективності системи внутрішнього контролю. Воно необхідне як для формування в банку такої системи, так і при її оцінці. Ефективною є така система внутрішнього контролю, яка у встановлених межах захищає банківську установу від несприятливих подій та в результаті забезпечує рентабельність діяльності банку на достатньому рівні (виваженому вищим менеджментом банку).

Оскільки основною функцією внутрішнього контролю є завчасне, до появи несприятливих подій, усунення їх причин і умов, базовим завданням внутрішнього контролю є попередження несприятливих подій або, іншими словами, виявлення потенційних і реалізованих сфер ризику.

Попередження негативних явищ реалізується за допомогою проведення заходів, покликаних виключити ще не виниклі, але потенційно можливі несприятливі події. Тобто, йдеться про всю сукупність близьких за характером несприятливих подій, які можуть виникнути при здійсненні будь-якої діяльності. Заходи направлені на те, щоб виключити не одиничні випадки, а всю сукупність несприятливих подій. Вказані заходи захисту спрямовані в першу чергу на усунення передумов і умов, які можуть привести до несприятливих подій. Реалізація цієї цілі контролю досягається встановленням внутрішніх правил проведення операцій. Регламентація дій співробітників під час здійснення операцій перешкоджає діям, які можуть приводити до несприятливих подій. До цих контрольних процедур відносяться: розподіл повноважень і відповідальності, утворення органів і підрозділів банківських установ, необхідних для здійснення контролю і інші заходи, здатні виключити несприятливі події до їх зародження.

Як правило, ці заходи можуть бути ефективними для попередження таких несприятливих подій:

а) передумови або умови яких за своїми зовнішніми характеристиками помітно відрізняються від прийнятих стандартів;

б) передумови або умови яких не допускаються до їх появи шляхом усунення самого середовища їх виникнення.

До ситуації першого роду належать випадки, коли дії співробітників і інші параметри угоди, що укладається, відрізняються від прийнятих стандартів. Наприклад, баланс позичальника не відповідає встановленим банком вимогам. У цьому випадку механізм внутрішнього контролю повинен запобігти поганій операції. До ситуації другого роду може бути віднесено, наприклад, попередження конфлікту інтересів шляхом оптимального розподілу повноважень. Цей захід присікає середовище зародження потенційно можливих несприятливих подій (наприклад, пов’язаних із можливими шахрайськими операціями). Таким чином, запобіжний засіб контролю спрямований на гіпотетичні несприятливі умови, які можуть відбутися, а можуть і не відбутися.

Проте не всі можливі умови і причини виникнення несприятливих подій можуть бути відсіяні за допомогою заходів попередження. Тому зберігається завдання запобігання негативним явищам. Це завдання контролю реалізується шляхом здійснення фактичних контрольних дій конкретними учасниками. Незважаючи на наявність механізмів попередження і запобігання, стовідсоткової гарантії відсіву всіх негативних явищ добитися складно. Завжди залишається вірогідність реалізації несприятливих подій унаслідок складності умов або причин, або їх невірної оцінки. Тому необхідно або упевнитися у відсутності несприятливих наслідків виконаних операцій або, якщо несприятливих подій уникнути все ж таки не вдалося, то хоча б мінімізувати ступінь їх негативності для банку. Це завдання вирішується шляхом виявлення відхилень. Наприклад, виявляти відхилення можна шляхом моніторингу виданих кредитів. Виявляючи негативні явища, яким не запобігли, банківська установа удосконалює інші форми контролю шляхом виявлення для подальшого усунення причин і умов, що привели до несприятливих подій.

Система внутрішнього контролю також потребує постійного моніторингу і оцінки ззовні з метою виявлення та усунення наявних недоліків і підвищення ефективності діяльності. Оцінювання здійснюється, наприклад, службою внутрішнього аудиту або зовнішнім аудитором. Усі зазначені процедури контролю переслідують одну і ту ж головну мету: захист банківської установи від несприятливих подій. При цьому кожна служить своїй підцілі: попередженню, запобіганню, виявленню несприятливих подій і оцінці системи. Тому відсутність якої-небудь з них знижує загальну ефективність системи внутрішнього контролю.

Внутрішній контроль — це система організації роботи банку, до якої належать усі заходи, що вживаються банком для контролю за своїми активами, запобігання шахрайству, зведення до мінімуму помилок, перевірки точності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, забезпечення ефективності операцій та додержання внутрішніх положень і вказівок керівництва.

Внутрішній контроль запроваджується та здійснюється Правлінням банку, його керівництвом та працівниками всіх рівнів. Система внутрішнього контролю — це не просто процедури або внутрішні положення, які повинні виконуватися в певний момент часу. У банку не існують окремі відділи чи підрозділи внутрішнього контролю. Ця система охоплює всі механізми кон-

тролю у банку, вона діє постійно і на всіх рівнях. Суб'єктом внутрішнього контролю виступає кожний працівник, кожний підрозділ банку.

Отже, можна зробити висновок, що з метою подальшого розвитку складових банківської системи необхідним є створення ефективної системи внутрішнього контролю, першим кроком до побудови якої є чітке визначення його мети і цілей.

До системи внутрішнього контролю відноситься програма підготовки кадрів, що має на меті допомогти працівникам якісно виконувати свої службові обов'язки.

Внутрішній контроль дає керівництву банку впевненість у:

- надійності та повноті фінансової та управлінської інформації;

- належному управлінні ризиками;

-дотриманні банком чинних нормативних актів, внутрішніх поло¬жень, процедур, планів;

- достатності охорони активів;

- раціональному та економному використанні ресурсів;

- досягненні цілей та завдань, намічених у планах розвитку банку. Робота системи внутрішнього контролю у банку в цілому повинна здійснюватись за «принципом єдиного банку» та включати:

- контроль за дотриманням законів та вимог нормативних актів, виконання бюджету;

- періодичну звітність про здійснення операцій;

- статистичний аналіз та використання його результатів;

- незалежні перевірки діяльності відділів (підрозділів) та їхніх працівників;

- періодичне звірення загальних активів із сумами, відображеними в облікових записах;

- розподіл обов'язків: право надання дозволу на операцію, реєстрація операції тощо;

- перевірку доступу посадових осіб до активів;

- ревізії документації за конкретними операціями. Внутрішній контроль грунтується на дотриманні положень зовнішніх та внутрішніх нормативних актів для забезпечення достовірності й повноти звітності, що складається у банку. Система внутрішнього контролю вклю¬чає такі елементи:

- середовище контролю (адміністративний контроль);

- система обліку (бухгалтерський контроль);

- процедури контролю.

Розробка та впровадження системи внутрішнього контролю і аудиту в банку є прямим обов'язком його керівництва.

Функції служби внутрішнього аудиту банку є частиною постійного моніторингу системи внутрішнього контролю і внутрішніх процедур оцінки капіталу банку, вони забезпечують незалежну оцінку адекватності запровадженої політики та методики діяльності банку, а також їх виконання.

Внутрішний аудитор здійснює:

- перевірку результатів поточної фінансової діяльності банку, нагляд за поточною діяльністю банку, дотриманням посадовими особами, працівниками банку, а також самим банком вимог чинного законодавства України та рішень органів управління банку;

- постійний перегляд системи операційних процедур (включаючи аудиторські процедури) та методів їх обліку;

- перевірку систем управління та передавання фінансової інформації, у тому числі, електронних інформаційних систем та електронних банківських послуг.

- здійснення неупередженої та об'єктивної оцінки фінансової, операційної, інших систем і процедур контролю в банку, оцінку та аналіз виконання посадовими особами і персоналом банку Статуту, внутрішніх положень банку щодо проведення операцій в обсягах наданої Національним банком України банківської ліцензії або дозволу на окремі банківські операції;

- розслідування в межах своїх повноважень вчинених і запобігання майбутнім порушенням у системі внутрішнього контролю, а також попередження випадків будь-яких ризиків;

- виявлення сфер потенційних збитків для банку, сприятливих умов для шахрайства, зловживань і незаконного присвоєння коштів банку".

- налагодження і підтримання взаємодії із зовнішніми аудиторами, державними органами контролю та службою банківського нагляду Національного банку України;

- надання Правлінню банку та керівникам структурних підрозділів, що перевіряються, висновків про результати проведеної аудиторської перевірки і пропозицій щодо поліпшення діючої в банку системи внутрішнього контролю

- отримувати в межах своїх повноважень на запит від банку до інших організацій або третіх осіб - суб'єктів підприємницької діяльності потрібні відомості та документи, що пов'язані з процесом перевірки;

- при встановленні фактів зловживання службовим становищем керівників банку повідомляти про такі випадки Раду банку.

Служба внутрішнього аудиту банку не несе відповідальності та не має владних повноважень щодо операцій, за якими вона здійснює аудит, але вона має право:

проводити аудиторські перевірки з метою здійснення оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю банку, її відповідності ступеню потенційного ризику, притаманного різним сферам діяльності банку, а також оцінювати його;

брати участь у засіданнях Ради або Правління банку під час обговорення питань, які прямо або опосередковано стосуються стану бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю й аудиту, зовнішнього аудиту, змін у структурі або розвитку банку.

Стан роботи служби внутрішнього аудиту банку може бути перевірений незалежним зовнішнім аудитором. . Крім того, стаття 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність» №2121 –ІІІ від 07.12.2000 року (зі змінами та доповненнями) [2] вказує на необхідність щорічної перевірки фінансової звітності банків аудитором, який має сертифікат Національного банку України на аудиторську перевірку банківських установ.

Для забезпечення кваліфікованого аналізу та підтвердження повноти і достовірності річної фінансової звітності банку при здійсненні зовнішніми аудиторами аудиторської перевірки служба внутрішнього аудиту банку надає зовнішнім аудиторам для використання відповідну документацію, що значно впливає на скорочення витрат банку на проведення зовнішнього аудиту.

Згідно з Положенням НБУ [3], внутрішній контроль у банку – це сукупність процедур, які забезпечують достовірність і повноту інформації, що передається керівництву, дотримання внутрішніх і зовнішніх нормативних актів під час здійснення операцій, збереження активів банку і його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління в досягненні мети, яка поставлена в стратегічних та інших планах банку. -правових актах, які регулюють діяльність банків в Україні, не піднімається питання визначення системи внутрішнього контролю та оцінки її ефективності.

Для забезпечення ефективності банківського контролю необхідно: підвищити умови до реєстрації банків, порядку формування статутного капіталу, його джерел та засновників та посилити відповідальність власників банків у частині забезпечення надійності та стабільності роботи банку; розширити перелік підстав для відкликання ліцензії; при наданні ліцензії слід встановити співвідношення між розміром статутного капіталу та обсягом ліцензії, а при створенні мережі філій враховувати зростання розміру статутного капіталу в порівнянні із зареєстрованим; диференційовано підходити до скорочення періодичності перевірок залежно від рейтингового місця банку; зменшити кількість звітів та підвищити якість їх обробки, забезпечити відкритість банківської звітності, що дасть можливість вкладнику оцінити фінансовий стан банку та визначити подальші шляхи співпраці з ним; розширити права зовнішніх аудиторів щодо можливості самостійного повідомлення органам державної влади про виявлені під час перевірки порушення та інше; розробити та прийняти нормативно-правові акти з питань методології й організації банківського контролю; забезпечити надійність результатів внутрішнього контролю та можливість їх використання іншими суб’єктами контролю; виконання рекомендацій служби внутрішнього аудиту банку керівництвом та працівниками; уникати високого рівня ризику банківського контролю, оскільки в даному випадку, він буде вважатися проведеним на неналежному рівні.

З огляду на викладене, метою банківського контролю є запобігання фінансовим проблемам окремого банку, вжиття заходів щодо виправлення негативної ситуації, у тому числі застосування примусових заходів до банку чи його керівництва, тобто забезпечення стабільності банківської системи за рахунок стабільності окремого банку

Література:

2. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.99 № 679-ХІV із змінами та доповненнями [електронний ресурс] Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» №2121–ІІІ від 07.12.2000 року із змінами та доповненнями [електронний ресурс] Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua

3. Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, затверджено постановою Правління НБУ від 20.03.1998 № 114 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 21. – ст. 775 (із змінами і доповненнями)

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^