Наукові конференції, Научные конференции » Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р) » Гераськін В. С. ПРИНЦИП ЗАКОННОСТІ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДОЧИНСТВА

Гераськін В. С. ПРИНЦИП ЗАКОННОСТІ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДОЧИНСТВА

Категорія: Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р), Право

Гераськін Валерій Сергійович

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ПРИНЦИП ЗАКОННОСТІ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДОЧИНСТВА

Важливу роль у системі принципів конституційного судочинства посідає принцип законності, який є похідним до принципу верховенства права [11, с. 104], найбільш пов'язаний із ним.

Законність, як принцип офіційно було сформульоване в Англії у «Великій Хартії вольностей» (1215 р.), де проголошено, що жодна людина не може бути заарештована, ув’язнена, позбавлена власності,вигнана з країни не інакше як згідно з законним вироком рівних їй на підставі закону країни [6].

Нажаль, як зазначає Оніщенко Н.М., на сьогодні дослідження пов’язані з категорією «законність», майже зникли з наукового поля. Дана ситуація виникає на ґрунті протиставлення концепцій «верховенства права» і «верховенства закону» , гіпертрофується значення першої з них і звучать навіть рекомендації відмовитися від вживання як у теорії, так і на практиці категорії «верховенства закону». З огляду на цю констатацію хочемо зазначити, що дійсно в юридичних, монографічних джерелах розгляд проблеми «право — закон» має бути побудований щодо «вищого» начала та «похідного». Але ніколи розгляд цієї проблеми не передбачав взаємовиключення цих категорій, а скоріше — їх взаємодію, взаємовплив та взаємообумовленість [8].

Законність є важливою умовою існування і розвитку правової держави.

Демократизація суспільного життя не може відбуватися без зміцнення законності.

Категорія «законність» є однією зі складних і фундаментальних категорій в юридичній науці. Багатоаспектність розуміння її змісту пояснюється тим, що, виходячи зі специфіки пізнавальних завдань, особливостей методологічної основи досліджень, її інтерпретація здійснюється за допомогою такого понятійного ряду, як «режим», «принцип»,«засіб» тощо [6].

На думку Строгович М.С., законність - це точне і неухильне дотримання і виконання законів [5].

В.А. Лебедєв вважає, що законність - комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв’язок права і влади, права і держави [5].

В.М. Соловйов зазначає, що законність – це наявність науково обґрунтованих правових норм, які відповідають Конституції та законам України, вимогам формальної логіки і законодавчої техніки, враховують реалії сьогодення та спрямованні на майбутнє [7].

Незважаючи на різні визначення законності, їх сукупний аналіз дозволяє виділити загальні риси даного принципу побудови правової держави:

- загальнообов'язковості права (якщо є право є і законність);

- доцільність і необхідність реальної правової поведінки всіх учасників суспільних відносин;

- особливий режим суспільно-політичного життя, в системі вимог законності [5].

З даних характеристик законності, є очевидним, що це явище в повному обсязі може існувати тільки при демократичних політичних режимах, які здатні забезпечити прийняті закони, адекватні сутності права. Дотримання законів, які санкціонують сваволю, не в змозі забезпечити режим законності, навпаки, воно розхитує законність та існуючий правопорядок [6].

Виходячи із зазначених позицій законність можна тлумачити у двох аспектах: формальному та сутнісному. З формального підходу законність зводиться до дотримання будь-яких норм, якщо вони встановлені чи санкціоновані державою. За сутнісним аспектом законність повинна бути істиною тобто такою, яка відповідає гуманній сутності права, правам людини, справедливості [6].

У зв’язку із наявнісю сутнісного аспекту до наукового обігу було впроваджено поняття «правозаконності» [6].

Правозаконність означає впровадження в життя не будь-яких норм, а засад гуманістичного права, перш за все, невід’ємних прав людини і пов’язаних з ними інститутів, у тому числі загальнодемократичних правових принципів приватного права, незалежного правосуддя [6].

Логічним виникає питання, проте яким чином та яка інституція може провести межу між законністю та правозаконністю, якщо сам зміст законності полягає в точному і неухильному дотриманні й виконанні законів усіма державними органами, посадовими особами, громадянами. Виключенням з цього правила є саме Конституційний Суд України та його діяльність.

Конституційний Суд покликаний не підкорятися закону, а перевіряти його на предмет відповідності Конституції. Тобто принцип законності може дисонувати з юридичною природою конституційного правосуддя [10].

Але, як правильно відзначає Хабриєва Т.Я., Конституційний Суд разом з тим пов'язаний правом, і на нього поширюються вимоги конституційної законності. Тому, для відправлення конституційного судочинства більш логічним буде вживання категорії «принцип конституційної законності» [15, с. 242].

Виходячи за аналогією із думки російського вченого Кряжкова В.А, принцип законності не вказаний в Законі України «Про Конституційний Суд України», оскільки він не має відношення до цього органу, адже Конституційний Суд повинен не підкорятися законам, а перевіряти їх на предмет відповідності Конституції України [13, с. 27].

Все ж таки дане твердження є не зовсім точним. Адже законність є універсальним правовим принципом [5].

З огляду на це принцип конституційної законності варто розглядати, як особливий прояв принципу законності, де останній наповнюється власним змістом у зв’язку із особливості конституційного правосуддя [10].

Самій проблемі конституційної законності в сучасній юридичній літературі не приділено належної уваги.

На початку 80-х років минулого століття теорію конституційної законності розробляв Ю. П. Єрьоменко [4].

Він зазначав, що «конституційна законність – складне суспільно-правове явище, що володіє відносно самостійними ознаками; конституційна законність є властивістю, що об’єктивно притаманна суспільному ладу [14].

Учений виділяв дві основні сфери її прояву: «правотворчість і безпосередню реалізацію конституційних норм». Обґрунтовувалося, що у сфері правотворчості конституційна законність «має на меті забезпечення єдності всього законодавства» через досягнення «відповідності поточного законодавства конституційному». Здійснення конституційної законності Ю. П. Єрьоменко визначав через принцип «суворого дотримання конституційних норм у процесі їх безпосередньої реалізації». Саме цей аспект конституційної законності підкреслювався як найважливіший.

Незважаючи, на значний проміжок часу, що пройшов з моменту даних розробок, думається, що такий науково-теоретичний підхід до розкриття конституційної законності є обґрунтованим [4].

Однією з визначальних ознак конституційної законності є визнання верховенства конституції в системі нормативних актів як акта вищої юридичної сили [12].

На нормативному рівні в Україні основи конституційної законності закріплені в Конституції України. Зокрема, у ст. 8 Основного закону зазначається, що Конституція України має найвищу юридичну силу і всі нормативно-правові акти повинні відповідати їй і прийматися на її основі; норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується [9].

Таким чином, Конституція ставиться в центр правової системи держави і закріплення вимоги, що всі нормативно-правові акти повинні не суперечити Основному Закону, говорить про те, що принцип верховенства права реалізується насамперед через верховенство Конституції і правового закону [14].

З огляду на це, ч. 1 ст. 152 Конституції України встановлено правило, за яким закони й інші правові акти визнаються за рішенням Конституційного Суду України неконституційними повністю або в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції або якщо було порушено встановлену нею процедуру їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності [12].

Отже, принцип конституційної законності загалом розкривається у таких основних вимогах:

а) забезпечення повної і безумовної реалізації гуманістичного і демократичного потенціалу Конституції України;

б) забезпечення верховенства Конституції як Основного Закону держави та суспільства;

в) реалізації безпосередньої дії норм Конституції України;

г) забезпечення стабільності конституційного законодавства і практики

його застосування [14].

З огляду на це, принцип законності (конституційної законності) в конституційному судочинстві проявляється у наступному:

- при вирішенні справи Конституційним Судом усі учасники конституційного судового провадження зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією, Законом України «Про Конституційний Суд України», Регламентом Конституційного Суду України;

- Конституційний Суд України вирішує справи, керуючись Конституцією України , Законом України «Про Конституційний Суд України»;

- Конституційний Суд України не розглядає питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції;

- якщо правовий акт повністю або в окремих частинах не відповідає Конституції України, порушена встановлена Конституцією України процедура розгляду, ухвалення або набрання чинності, перевищенні конституційні повноваження при прийнятті, Конституційний суд приймає рішення щодо неконституційності правових актів повністю або частково [11, с.105].

Підсумовуючи вищевикладене варто наголосити, що від реального стану виконання конституційної законності Конституційним Судом в конституційному судочинстві залежатиме ступінь захисту самої Конституції, а отже й утвердження панування в суспільстві верховенства Конституції, що в свою чергу є прямим шляхом становлення в Україні верховенства права та розбудови демократичної й правової держави.

Література:

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996 р., № 30, ст.141.

2. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). -1996 р., № 49, ст. 272.

3. Регламент Конституційного Суду України: Конституційний Суд; Рішення, Регламент від 05.03.1997 // Офіційний вісник України. - 1997 р., № 20, стор. 87, код акту 745/1997.

4. Крусян А. Конституційна законність: правова доктрина та практика забезпечення і захисту в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ms/2012_1/3.pdf

5. Куртиян О.В. Особенности реализации принципа законности в деятельности конституционного суда РФ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lib.csu.ru/vch/075/003.pdf

6. Мінченко О.В. Особливості сучасної інтерпретації категорії «законність» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/dip/2012_56/01_009.pdf

7. Муравенко О. «Особливості правової природи принципу законності». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal /soc_gum/pubpr/2012_2/Muravenko.pdf

8. Оніщенко Н.М. Принцип законності: наукові реалії сьогодення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal /Soc_Gum/Almpr/2012_3/01_002.pdf

9. Пархоменко Н.М. «Конституційна законність як мета, вимога та правовий режим: теоретичні аспекти». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Almpr/2012_3/01_007.pdf

10. Переш І.Є. Принципи конституційного судочинства Словацької республіки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/visnik/2003_1/_zmist_03/peresh.htm

11. Портнов А.В. Теоретичні основи формування конституційного судочинства в Україні : монографія / А.В. Портнов. – Київ : Логос, 2008. – 155 с.

12. Стрижак А. А. Верховенство права і конституційне судочинство в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pruk/2010_3/8.pdf

13. Конституционный судебный процесс : учебник для вузов / отв. ред. М. С. Саликов. - Москва : НОРМА, 2003. - 416 с.

14. Ткаченко Ю.В. Конституційна законність як принцип конституційного ладу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10tjvpkl.pdf

15. Тодика Ю.М. Тлумачення Конституції і законів України: теорія та практика: Монографія. — X.: Факт, 2003.— 328 с.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^