Наукові конференції, Научные конференции » Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р) » Кривохатько У. П. БУККРОССИНГ: ІСТОРІЯ ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД

Кривохатько У. П. БУККРОССИНГ: ІСТОРІЯ ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД

Категорія: Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р), Філологічні науки

Кривохатько Ульяна Павлівна

Коледж Класичного приватного університету

БУККРОССИНГ: ІСТОРІЯ ТА СВІТОВИЙ ДОСВІД

Внаслідок переосмислення книжки як предмету, що придбавши та прочитавши, людина залишає на полицях свого будинку припадати пилом, виник та набуває популярності громадський рух, який отримав назву «буккросинг» (від англ. book – книжка та cross - перетинатися, схрещуватися) або, українською, «книговир» – хобі, що діє за принципом соціальних мереж і близьке до флешмобу, концепція якого ґрунтується на «звільненні книги» і прагненні людини отримувати інформацію та обмінюватися нею, уникаючи зайвих витрат економічного та ресурсного характеру.

Але якщо флешмоб (від англ. flash — спалах та mob — натовп) — це заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет або інші сучасні засоби комунікації, у якій велика кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом декількох хвилин виконує заздалегідь узгоджені дії (сценарій), і потім швидко розходяться, то буккроссинг передбачає лише координацію людських дій за допомогою Інтернету і не ставить на меті їх зібрання в одному місці. Можна навіть стверджувати, що буккроссинг – це громадський рух, не обмежений у часі та просторі, що, звісно, додає йому популярності.

Те, що ми сьогодні називаємо буккроссингом, або книговиром, було вигадано та започатковано не так давно, трохи більше ніж десять років тому. Передумовою для появи цього громадського руху стала звичка пасажирів метрополітенів США залишати на сидінні вагону прочитану щойно газету. Ідея вдосконалення безкоштовного обміну не тільки періодичними виданнями, а й іншими видами літератури між незнайомими людьми вперше виникла в американського інтернет-технолога Рона Горнбейкера у березні 2001 року. Для початку він просто залишив 20 книг зі своєї особистої бібліотеки в холі звичайного міського готелю, перед тим зробивши пояснювальні написи у кожній з них. Але Горнбейкер розумів, що двадцять перше століття потребує більш сучасних та глобальних підходів до вирішення питання розповсюдження «вільної» книги. Приблизно чотири тижні потому, 17 квітня 2001 року, ним був запущений та відкритий для користування всіма охочими веб-сайт www.bookcrossing.com, що згодом набув популярності не лише у США, а й у всьому світі. Через півроку на сайті було близько трьохсот активних користувачів, які «відпускали» книги і запрошували нових учасників. Вже у квітні 2003 року, тобто через два роки після створення, сайт буккроссерської спільноти налічував більш ніж одинадцять тисяч користувачів.

Знаковим для становлення буккроссингу став 2004 рік. Саме тоді слово «bookcrossing» було включене до «Короткого оксфордського словника», що остаточно дало новому громадському рухові право на життя та визначило його повноцінність. Сайт www.dictionary.com («World English Dictionary»), який послуговується даними «Короткого оксфордського словника» подає наступне визначення буккроссингу: «Практика навмисного залишення книги в місцях, де вона буде знайдена і прочитана іншими людьми» [1].

Того ж таки року книговир ввійшов у масову світову культуру. Історія про учасників руху була взята за основу однієї з сюжетних ліній австрійського телесеріалу «Сусіди», що не могло не вплинути на його популярність та поширення Європою. Тоді буккроссингом особливо зацікавились мешканці Хорватії. Популяризації ідеї «Якщо любиш книжку, відпусти її» у цій країні сприяв Велимир Шуберт, власник видавництва «Esdea Oroslavje».

29 березня 2007 року інформ-сторінка для прихильників буккроссингу з’явилася також у Твітері – мережевому об’єднанні мікроблогерів, яке дозволяє користувачам надсилати короткі текстові повідомлення (до 140 символів), використовуючи SMS, служби миттєвих повідомлень і сторонні програми-клієнти. Це стало ще одним кроком книговиру назустріч сучасним технологіям. Адреса сторінки: www.twitter.com/BookCrossing.

Станом на 23 липня 2010 року, всесвітній офіційний сайт руху www.bookcrossing.com налічував майже дев’ятсот тисяч користувачів, якими було зареєстровано шість з половиною мільйонів книг. У березні 2012 року кількість учасників сайту перевищила мільйон, а кількість зареєстрованої літератури – вісім з половиною мільйонів. До буккросингу вже долучилися мешканці більш ніж 130 країн світу (зокрема США, Канади, Австралії, Німеччини, Великобританії, Франції, Італії, Іспанії, Австрії, Фінляндії, Нідерландів, Португалії, Китаю, Індії, Росії, України та інш.) і тенденція до його поширення цілком стабільна [2].

Буккроссинг - це не остаточно досліджене з наукової точки зору явище, що утворилося на перетині таких галузей сучасного інформаційного простору як видавнича справа та соціологія потребує більш досконалого та глибокого дослідження науковцями різних сфер, пов’язаних, насамперед, з книжкою як предметом комунікації між людьми та книжкою як носієм інформації, здатним не тільки до її збереження, а і накопичення.

Література:

1. Concise Oxford English Dictionary / editors: Catherine Soanes, Angus Stevenson – Oxford University Press, 2006.

2. Сайт Bookcrossing.com [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bookcrossing.com/.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^