Наукові конференції, Научные конференции » Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р) » Безимська І. А., Заславська О. О. СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Безимська І. А., Заславська О. О. СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Категорія: Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р), Соціологія

студентка групи СП-10-2 Безимська І.А.

науковий керівник: Заславська О.О.

Хмельницький національний університет

СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Дотепер проблема самогубства у світі залишається нерозв’язаною, а тому стає дедалі актуальнішою, особливо на тлі зростання показників цього явища, яке, зокрема в Україні, набуває епідемічного характеру. У зв’язку з особливостями соціально-економічної ситуації останніх років Україна увійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності. Зросла кількість підліткових суїцидів, які внаслідок різних причин зрозуміти й пристосуватися до дорослих проблем ще не можуть. У даному випадку велику роль відіграє юнацький максималізм й іноді діти не знаходять нічого кращого, як покінчити життя самогубством. Особливо на прийняття такого рішення впливає неблагополучна атмосфера в сім’ї, тобто відсутність уваги з боку батьків та їхня нездатність зрозуміти дітей. Таким чином, у самогубствах підлітки знаходять уявний вихід з психологічних проблем, що нагромадилися.

Про актуальність цієї проблематики йдеться у фундаментальних дослідженнях багатьох учених: А. Адлера, Е. Дюркгейма, Г. Саллівана, З. Фройда, Дж. Хіллмена, К. Юнга та ін. Самогубство та шляхи його попередження вивчали також українські науковці: Ю. Александров, В. Войцех, В. Глушков, С. Жабокрицький, М. Мелентьєв, В. Сулицький, А. Тищенко, А. Чупріков, В. Шаповалов, Н. Ярмиш та багато інших [2, 41].

Суїцид (самогубство) – це свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю безпосередньою, умисною і бажаною дією [3, 15].

Тема суїциду (самогубства) була актуальною в усі часи, але ставлення до неї протягом епох було різне й багато в чому залежало від релігій та морально-етичних норм і традицій. Підлітковий суїцид є великою проблемою для України. Насамперед це пов’язано з тим, що діти дуже рано дорослішають і відповідно до своїх дорослих мрій хочуть самоствердитися, отримати більше від життя, зокрема, більше, ніж батьки. Щорічно в нашій країні не одна й не дві дитини від 7 до 14 років здійснюють спробу самогубства, проте офіційна статистика не має достовірних даних про реальний стан поширення цього явища. Іншими словами, рішення про смерть народжується в дитячій голові майже блискавично і часу на обмірковування ситуації уже немає [1, 54].

Попри існування сьогодні безлічі теорій і наукових гіпотез про причини суїцидальних актів, жодний психіатр і жодний суїцидолог не скажуть, що саме стоїть за цим страшним феноменом. Вони зазвичай можуть з’являтися, коли життя завдає ударів по «слабких місцях», особливо якщо водночас виникають уявлення про власну неповноцінність, і в критичних ситуаціях можуть мати справді суїцидальний характер. У підлітковому віці мотиви суїцидальних дій найчастіше є егоїстичними. Вони часто пояснюються тим, що молоді люди, не маючи достатнього життєвого досвіду, не можуть правильно визначити мету свого життя. Із загальних причин суїцидів серед підлітків можна назвати такі: втрата улюбленої людини, стан перевтоми, уражене відчуття власної гідності, руйнування захисних механізмів особи в результаті вживання алкоголю, психотропних засобів і наркотиків, ототожнення себе з людиною, що вчинила самогубство, всілякі форми страху, гніву й смутку з різних приводів. Звісно, кожний випадок суїциду – індивідуальний, але деякі загальні тенденції, властиві саме підлітковим і дитячим суїцидам, усе-таки існують. Суїцидальна поведінка – це не тільки крик про допомогу. Це певною мірою відповідь на переживання людини, визнання своєї розгубленості перед тим, що для неї по-справжньому є важливим. Однією з основних причин трагедії є так званий підлітковий романтизм, тобто нещасна любов, страждання. Також у причинах дитячого суїциду дуже важливу роль відіграє значущість мікрогруп, конфлікт у них для підлітка уже трагедія. Помиляються ті, хто стверджує, що до суїциду схильні тільки діти з неблагополучних сімей. Давно помітили, що зводять рахунок із життям і зовні цілком благополучні діти із сімей середнього і навіть великого достатку. Хлопці та дівчата з неблагополучних сімей, як правило, мають вищу психологічну витривалість. Неподілена любов, уплив релігійних сект, відсутність тепла й розуміння з боку батьків, внутрішня спустошеність, самотність – усе це може стати причиною самогубства [3, 16].

Можна виокремити деякі ознаки бажання накласти на себе руки, серед яких: проблеми зі сном, апатія; схильність до самотності й відчуження; різкі зміни у зовнішності та поведінці; зловживання алкоголем і наркотиками; агресивний стан; розмови про смерть, записки про самогубство, малюнки в чорному світлі, що відображають жорстокість, особливо спрямовану на себе; розкаяння; тривога, депресія, плач без причини; роздавання особистих речей; нездатність довго залишатися уважним; утрата інтересу до улюблених занять; несподіване погіршення успішності, членство в секті; ейфорія після депресії та інше. На перше місце серед соціальних чинників самогубств висувається сімейна дезорганізація: відсутність батька в ранньому дитинстві, недостатність материнської прихильності до дитини, батьків, тілесні покарання дитини.

В сучасних соціально-економічних умовах розвитку України, соціальні проблеми набувають значного загострення. Безробіття, втрата засобів існування, неготовність людей жити в сучасних умовах – це питання, які особливо вразливо діють на молодь, впливають на формування їх психіки, тому можна зрозуміти, чому українське суспільство має певний грунт для такого небажаного явища, як самогубство [3, 20].

Е. Дюркгейм виходить з того, що в кожному суспільстві існує нахил до суїциду, який визначається контингентом осіб, схильних до посягань на власне життя. На сьогоднішній день в Україні цим контингентом осіб стають молоді люди – підлітки. Досліджуючи проблеми самогубства він висловив усі свої думки за даною темою у книзі «Суїцид», що стала початком нової течії в соціології – суїцидології.

Згідно із результатами соціально-психологічних досліджень, 21,1% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 14,8% – вважають, що нікому немає до них справ, 16,5% – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 47,6% – не стримуються в ситуації конфлікту. В 10% у підлітків є щире бажання покінчити з собою (замах на самогубство), у 90% суїцидальна поведінка підлітка – це «крик про допомогу» [3, 28].

Аналіз літератури дає можливість зрозуміти, що дослідженням причин і мотивів займалась велика кількість науковців. Справжні мотиви глибоко приховані і залишаються невідомими для дослідника [3, 30].

Отже, у підлітковому віці діти ще не здатні повністю розуміти навколишню дійсність, адекватно реагувати на неї і уявлення про цінність життя у підлітків абсолютно інше. Життєвий досвід у них дуже малий і обмежується часто враженнями від телевізійних фільмів. Багато хто з підлітків, які здійснюють самогубство, впевнені, що їх врятують, а якщо їх не врятують, то все одно вони будуть жити далі, тільки в іншій формі. Дослідники виділяють багато причин суїцидальної поведінки, але основною, що спонукає до страшного кроку, є сім’я, члени якої не завжди розуміють важливість своєї ролі. Підлітковий суїцид є зараз великою проблемою для України. Насамперед це пов’язано з тим, що діти дуже рано дорослішають і прагнуть самоутвердитися. Відсутність уваги з боку батьків та їхня нездатність в тій або іншій мірі зрозуміти дітей призводить до суїцидальної поведінки та самогубств, у яких підлітки знаходять вихід з проблем, що нагромадилися. Уважне відношення до суїцидента, словесна підтримка, постійне повторення людині про те, що вона потрібна суспільству є незмінною умовою для досягнення душевної гармонії.

Література:

1. Вашека Т. В. Профілактика самогубства серед підлітків: методика вимірювання суїцидальної поведінки // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – №4. – С. 53 – 57.

2. Вереніч Н. М. Особливості тривожності сучасник підлітків // Психолог. – 2004. – №23-24. – С. 41 – 43.

3. Кльоц Л. А. Соціальному педагогу про суїцид. Шляхи допомоги при потенційному суїциді // Соціальний працівник. – 2007. – №17. – С. 15-32.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^