Наукові конференції, Научные конференции » Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р) » Довгань А. Ю., Заславська О. О. ВПЛИВ МУЗИКИ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Довгань А. Ю., Заславська О. О. ВПЛИВ МУЗИКИ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Категорія: Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р), Соціологія

студентка групи СП-10-2 Довгань А. Ю.

науковий керівник: Заславська О. О.

Хмельницький національний університет

ВПЛИВ МУЗИКИ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Розвиток людства з давніх-давен і до сьогодні пов’язаний з формуванням та становленням певних цінностей, які присутні у кожної нації. Музика є, без сумніву, одним з найцінніших скарбів кожного народу. Сьогодні більшість людей не уявляє свого життя без музики. Для когось вона є життям, професією, для когось просто засобом для відпочинку, розслаблення, заспокоєння та створення хорошого настрою. Важко уявити собі життя без музики, захоплюючої усі наші почуття. Музика супроводжує людину з самого її народження.

Мета статті – виявлення впливу музики на формування особистості, ролі та рівня важливості музики у житті молодої людини.

Дане питання досліджували такі західні соціологи як Г. Зіммель, М. Вебер, П. Беккер, А. Шютц, Т. Адорно. Вагомий внесок у розвиток соціології музики внесли також Ч. Нігер, Г. Беккер, А. Зільберман, видатні російські музичні критики: А. Сєров, В. Стасов, радянські музикознавці: Б. Асафьев, Д. Житомирський, Р. Грубер, А. Альшванг, Б. Яворський, І. Рижкин. Серед українських вчених окремих аспектів музичної соціології торкалися О. Костюк, І. Ляшенко, Г. Тарасов, М. Мацейків та ін.

Соціологія музики – це наука про взаємодію музики і суспільства та вплив конкретних форм її суспільного побутування на музичну творчість, виконавство і публіку [5, с. 240]. Музична соціологія як галузева соціологічна дисципліна знаходиться на перетині соціології й музикознавства, вона є відносно молода і, водночас, надзвичайно складна через свою дотичність із різними сферами пізнання: музична соціологія пов’язана з філософією, естетикою, психологією, культурологією, маркетингом і менеджментом мистецтва. Згідно із західною традицією систематичного музикознавства, у полі дослідження соціології музики опиняються передусім соціальні функції музики, структура музичної культури, типологія і поведінка публіки, музичний побут різних верств населення та ін. [4, с. 128].

Від характеру і методології поставлених в соціології музики завдань виділяють три її напрями: теоретична, історична і прикладна. Теоретична соціологія музики займається вивченням загальних закономірностей взаємодії музики і суспільства. Історична соціологія музика вивчає факти історії музичного життя суспільства. У сферу емпіричної соціології музики входить дослідження і узагальнення фактів, що відносяться до ролі музики в сучасному суспільстві [3, с. 134].

Великий внесок у розвиток соціології музики зробив Т. Адорно, який розглядаючи функцію музики в сучасному суспільстві вказував, що перша її роль – розважальна. Але це поняття слід розширити: не розвага сама по собі, а той емоційний вплив, який музика здатна спричинити на слухача: підняти йому настрій чи занурити у глибини розпачу, заставити танцювати чи заставити заціпеніти, повести до танцю або розчулити до сліз. Музика стала витупати тим об'єднавчим корелятом, який має здатність збирати навколо себе групи однодумців. Цю функцію можна би було назвати політичною або ідеологічною, якби йшлося переважно про пісні, в яких лірика грає важливу роль. Але ж насправді так не є, більше того, музика противиться спробам нав'язати собі якісь ідеологеми через текст: згадаймо сумні приклади Джона Леннона періоду сольної кар'єри і Боба Ділана, які намагалися нести до мас свої політичні ідеї через пісні, які зазнали провалу: ця їхня музика забута. Але не текст об’єднує, а саме звучання, тобто в першу чергу набір тембрів, в другу – спосіб побудови мелодичної лінії. Джаз, хардрок, блек-метал, панк, транс – всі ці жанри володіють здатністю об'єднувати навколо себе настільки ж відмінні категорії людей, як відмінне їх звучання. Важко сказати, що саме заставляє конкретну людину вибрати той чи інший саунд, але те, що йдеться саме про тембральну різницю, незаперечний: обробки класичних диско- і поп-хітів хеві-метал групами – нерідкісне явище, але важко уявити собі любителя диско, який погодиться танцювати під улюблені мелодії з таким виконанням, незважаючи на те, що музика, по суті, залишається тією ж. Натомість прихильник року буде слухати такі обробки з задоволенням. Тобто йдеться не просто про споживання музики як продукту, а про споживання її окремих частин. [1, с. 395].

Відповідно до того як людина сприймає та слухає музику, Адорно виділив вісім типів слухачів музики: 1 тип – слухач-фахівець чітко уявляє, яку музику він слухає, і розуміє всю її структурність і логічні зв’язки. Фахівцями передусім є професійні музиканти, які добре володіють інформацією про технологію написання як симфонії, так і останнього «гарячого» хіта; 2 тип слухачів музики – це слухач-ірраціоналіст, для якого не є обов’язковою музична освіта або професійне сприйняття музики. Він підсвідомо сприймає музику як життєву необхідність; 3 тип – слухач-знавець, тобто освічений слухач, який займається музичною освітою для того, щоб мати вагу в суспільстві; 4 тип – слухач-фізіолог сприймає музику на рівні емоцій, позитивних і негативних, тому для цього типу характерними є дві крайнощі – музика подобається і музика не подобається; 5 тип – слухач-класик, який музику сприймає на рівні статики, тобто того, що раз і назавжди, за його переконаннями і смаками, укорінилося, є визнаним ним самим, а тому – незмінним; 6 тип – слухач-джазмен – в основі всього музичного світового розвитку представники цього типу вбачають джаз; 7 тип – слухач, який розважається, є найбільшою категорією індивідів, які становлять цільові аудиторії радіостанцій будь-яких форм власності й музичних форматів; 8 тип – слухач-конформіст. Абсолютна пасивність і байдужість – ось основна характеристика цього типу [1, с. 403].

Звичайно, що на кожен тип слухачів музика певним чином впливає: як позитивно, так і негативно. Давно відомо, що музика здатна впливати на стан людини. Вона може породжувати у нас деякі емоції і відчуття. Американський вчений-медик Девід Елкін, довів, що гучний звук негативно впливає на живі організми. Його експерименти показали, що під впливом такої музики призупинявся ріст рослин. А риба, піддана впливу так званої «важкої музики» у поєднанні із миготінням світла, взагалі загинула. Не менш цікаві результати він отримав під час експериментів із водою. Коли ставив колбу наповнену водою біля музичної колонки, з якої лунали симфонії Бетховена і Моцарта, то кристали води набували гарної і правильної форми. А коли включав важкий рок, то вода наче замерзала. Так само музика впливає і на людину. Фахівці стверджують, що має значення не тільки стиль музики, ритм і тональність, а й те, на якому музичному інструменті було виконано твір. Так, гра на фортепіано допомагає гармонізувати психіку. Звуки органа стимулюють мозкову діяльність. Звучання струнних інструментів викликає у людини співчуття, готовність до самопожертви. Духові інструменти сприяють роботі дихальної системи, очищають легені і бронхи. Будь-яка музика знімає м'язову напругу і підвищує рухливість. Вважається, що музика Моцарта активізує мозкову діяльність. Провівши ряд експериментів, учені довели, що хворі, які слухали класичну музику, видужували в два рази швидше, ніж ті, хто класику не слухав. [2, с. 79].

Щоб виявити як впливає музика на формування особистості та які музичні уподобання переважають у сучасному молодіжному середовищі можна взяти до уваги дослідження, яке проводились серед студентів Саратовської державної консерваторії ім. Л.В. Собінова, студентів факультету мистецтв та художньої освіти Педагогічного інституту СГУ, а також соціально-гуманітарного та біологічного факультетів Саратовського державного університету ім. Н. Г. Чернишевського. Усього в дослідженні взяли участь 260 студентів у віці з 17 до 25 років. Респонденти були розподілені на дві групи: 1) студенти-музиканти (63 дівчат, 65 юнаків); 2) студенти-немузиканти (65 дівчат, 67 хлопців). Було виявлено, що у більшості студентів музичні уподобання змінюються, зокрема у відношенні до класичної музики. При розгляді причин змін своїх музичних смаків студенти найчастіше спостерігався вплив друзів, найближчого оточення, реклами і моди. Дослідження показало, що для всіх респондентів музика є важливою і невід'ємною частиною їхнього життя. Не дивно, що 93% студентів із загального числа респондентів вважають себе меломанами. Однак при цьому більшість віддають перевагу тільки якомусь одному музичного жанру. Серед любителів поп-музики дівчат виявилося в 2,5 рази більше, ніж юнаків Відносно ставлення студентів-немузикантів до класичної музики – 95% респондентів ставляться до неї позитивно. В результаті даного дослідження було виявлено, що соціальні уявлення про музику в групах «музиканти» і «немузиканти» мають значні відмінності. Для групи «музиканти» під час прослуховування музики важливим є її якість, ідейний зміст текстів пісень, а для групи «немузиканти» лише емоційна характеристика.

Тобто у кожної людини свої музичні уподобання, які можуть як позитивно, так і негативно впливати на формування особистості.

Отже, музика – невід’ємний компонент сучасного світу. Ми чуємо її всюди: по телевізору, радіо, з вікон припаркованого автомобіля, з динаміка мобільного телефону тощо. Вона завжди відігравала не останню роль в історії світу. Адже ніщо не допомагає в напружену хвилину так, як це робить музика. Великий радянський композитор Д.Д. Шостакович відзначив «У горі і радості, у праці та на відпочинку – музика завжди з людиною. Вона так увійшла в наше життя, що її приймають як щось належне, як повітря, яким ми дихаємо не замислюючись, не помічаючи ... На скільки б біднішим став би світ, втративши своєрідність мови, яка допомагає людям краще розуміти один одного». Тому безсумнівно, що музика робить неабиякий вплив на формування особистості. Адже, як кажуть, що на душі, те й в навушниках…

Література:

1. Адорно, Теодор В. Теорія естетики: монографія. – К.: Основи, 2002. – 518 с.

2. Новицкая М. Влияние различных музыкальных жанров на психическое состояние человека / М.Новицкая // Психологический журнал. – 1974. – Т.5. – № 6. – С.79.

3. Соціологія культури: Навчальний посібник / За ред. О. Семашка, В. Пічі. – К.: Каравела; Львів: Новий Світ-2000., 2002. – 333 с.

4. Соціологія: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2005. – 454 с.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^