Наукові конференції, Научные конференции » Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р) » Макаренко А. М. ПРОБЛЕМИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Макаренко А. М. ПРОБЛЕМИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Категорія: Простір і час сучасної науки (22-24.04.2013р), Право

Макаренко А. М., студентка IV курсу,

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ»

ПРОБЛЕМИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Аналіз норм господарського процесуального кодексу України в їх сукупності дозволяє дійти висновку про можливість їх використання для досить тривалого затягування розгляду справи. Існує велика кількість механізмів та способів завдяки яким процесс розгляду справи може тривати роками.[3] На жаль (в іншихвипадках для когось - на щастя) чинне процесуальне законодавство надає значно менше можливостей для протидії такому затягуванню в розглядісправи. В цьому сенсі важливо розрізняти дії сторони (третьої особи, прокурора), які пов’язані з добросовісним користуванням своїми правами спрямованих на захист власних інтересів та так звані “процесуальнідиверсії”. Часом розрізнити їх на практиці доситьважко, оскільки в одних і тих же процесуальних діях можуть міститись елементи як добросовісного користування правами, так і зловживання ними.

Яскравим прикладом може бути оскарження ухвали про забезпечення позову. Зпершого погляду, це беззаперечне право сторони, яке прямо передбачене ч.3 ст.67 ГПК України[1]. Однак це право подекуди використовується стороною спору (третьою особою, прокурором) з наміром затягнути розгляд справи по суті. При цьому сторона (третя особа, прокурор) виходить з того, що подання апеляційної (касаційної) скарги на ухвалу забезпечення позову унеможливлює продовження розгляду справи у зв’язку з необхідністю передачі ї матеріалів разом зі скаргою до суду апеляційної (касаційної) інстанції. Варто зазначити, що хоча прямо передача справи до суду апеляційної (касаційної), у відповідності до ст.79 ГПК України не є підставою для зупинення провадження у справі, реальними наслідками такої передачі є неможливість продовження розгляду справи по суті. Отже, заявляючи клопотання про забезпечення позову необхідно одразу прогнозувати дії осіб, яких ця ухвала безпосередньо стосується, пов’язані з можливим оскарженням такої ухвали і тим самим затягування розгляду справи по суті.

Говорячи про шляхи вирішення даної проблеми, слід зазначити, що вирішення проблеми не є оригінальним - зміна чинного господарського процесуального законодавства з наданням судам відповідних повноважень щодо повернення апеляційних (касаційних) скарг на ухвали, які оскарженню за законом не підлягають. Водночас питання про прийняття всіх інших апеляційних (касаційних) скарг (тобто таких, які підлягають оскарженню за законом) повинен вирішувати, відповідно, суд апеляційної чи касаційної інстанцій.

Помилкою в діючому ГПКУ є норма, встановлена п.5 ст. 83 цього кодексу, що оговорює питання стягнення у доход Державного бюджету України штраф. Даний пункт відсилає до положень ст. 9 цього кодексу. Але вказана стаття виключена ще у 2005 році відповідним законом. Виходом з даної ситуації є редагування статті 83 ГПКУ, в результаті чого повинна бути усунена дана прогалина.

Основним шляхом вирішення проблем господарського процессуального законодавства є прийняття нового Господарського процесуального кодексу, проект якого є розробленим.

Ведучимову про проект нового ГПК, слід відмітити, що він зможе стати більш розгорнутим, гармонізованим та логічним уніфікованим нормативно-правовим актом, ніждіючий кодекс.

По-перше, проект міститьбільшзмістовновикладеністатті, які точно регулюютьгосподарськіпроцесуальніправовідносини.

По-друге, проект кодексу містить велику кількість статей, що регулюють норми, які не були врегульовані діючим кодексом(наприклад, у діючому ГПК не було визначено порядок розгляду справ за участю іноземнихосіб, не було встановлено види справ, що належать до виключної компетенції господарських судів України з розгляду справ за участю іноземнихосіб, встановлюється більш розгорнута норма: порядок вирішення питань колегіальним складом господарського суду, інше)[4].

По-третє,новий кодекс міститеменорми, якіранішемістилися в багатьохіншихджерелахгосподарськогосудочинства (наприклад, питання, щостосуються складу суду, вимог до особи суддів, компетенції суду, інше). Цеполегшить та прискоритьвирішеннягосподарськихконфліктів. М.Абрамов, наприклад, вважаєдоцільним при прийнятті нового Господарського процесуального кодексу, Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом” включити в кодекс окремим розділом.[2]

На мою думку, цедоцільно, тому щоданий закон як і ГПК регулює діяльність господарських судів,але в однійкатегорії справ – банкрутство. Включення закону до нового вважаю необхідним за для об'єднання усіх норм, які регулюють господарське судочинство.

Отже, прийняття нового Господарського процесуального кодексу вирішить велику кількість проблем, пов'язаних з закондодавчим врегулюванням господарсько-процесуальнихправовідносин.

Література:

1. Господарський процесуальний кодекс України: від 06.12.1991 р. №1798-ХІІ // Відомості Верховної Ради (ВВР) України. - 1992. - № 6. -ст.56.

2. Абрамов Н.А. Хозяйственно – процесуальное право Украины. – Х.:Одиссей, 2003 – 253 с.

3. Олександр Оніщенко “ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДИВЕРСІЇ: ДЕЯКІ АСПЕКТИ БОРОТЬБИ” // «Вісник Асоціації правників України», №11(11), листопад 2006 р.

4. Проект Господарськогопроцесуального кодексу України / прийнятий за основу постановоюВерховної Ради України: від 29.06.2004 р., реєстр. №4157-2.

 

 

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^