Наукові конференції, Научные конференции » Простір і час сучасної науки (25-27.04.2014 р.) » кандидат економічних наук, Ривак О. С. ВЗАЄМОВПЛИВ СУБ’ЄКТІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ СВІТУ І СВІТОПОРЯДОК

кандидат економічних наук, Ривак О. С. ВЗАЄМОВПЛИВ СУБ’ЄКТІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ СВІТУ І СВІТОПОРЯДОК

Категорія: Простір і час сучасної науки (25-27.04.2014 р.), Економіка

УДК 330.101.541(100)

 

ВЗАЄМОВПЛИВ СУБ’ЄКТІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ СВІТУ І СВІТОПОРЯДОК

Ривак О.С., кандидат економічних наук , доцент

Львівський інститут економіки і туризму, Україна, м. Львів

 

Основою світопорядку упродовж існування земної цивілізації була і є багатополярність світу у якому кожний суб’єкт економічної діяльності має порівняльні переваги, які можуть бути використані ним на користь собі і суспільству в цілому тільки за умови відсутності недобросовісної конкуренції. Однак, в реальній дійсності, у чистому вигляді такого світопорядку не існує. За останні століття розвиток життєдіяльності суб’єктів економічної системи усіх країн світу супроводжувався нарощуванням домінуючого впливу монополістичних утворень різного рівня, у т.ч. глобального її рівня, якому притаманно латентне зменшення кількості ключових гравців і боротьба за лідерство.

Наріжним каменем подальшого розвитку світової економіки – основи світобуття суспільства – є виявлення слабин у її розвитку, спільних інтересів суб’єктів економічної діяльності, усвідомлення необхідності спільно докладати зусиль до оздоровлення економічної системи усіх її рівнів, опираючись на світову теорію і практику господарювання, інтелектуальний потенціал суспільства, уникаючи принципу «сила есть – ума не надо».

Ключові слова: світопорядок, конкуренція, монополізм, недобросовісна конкуренція, міжнародні відносини, міжнародні економічні інститути, глобальна конкуренція, інноваційні війни, інформаційна війна, побічні наслідки життєдіяльності, утилізація, міжнародна торгівля.

Рывак А. С., кандидат экономических наук, доцент, Взаимовлияние субъектов экономической деятельности экономической системы мира и миропорядок / Львовский институт экономики и туризма, Украина, Львов

Основой миропорядка на протяжении существования земной цивилизации была и есть многополярность мира, в котором каждый субъект экономической деятельности имеет сравнительные преимущества, которые могут быть использованы им на пользу себе и обществу в целом только при условии отсутствия недобросовестной конкуренции. Однако, в реальной действительности, в чистом виде такого миропорядка не существует. За последние столетия развитие жизнедеятельности субъектов экономической системы всех стран мира сопровождался наращиванием доминирующего влияния монополистических образований различного уровня, в т.ч. глобального ее уровня, которому характерно латентное уменьшение количества ключевых игроков и борьба за лидерство.

Краеугольным камнем дальнейшего развития мировой экономики - основы миробытия общества - является выявление слабостей в ее развитии, общих интересов субъектов экономической деятельности, осознание необходимости совместно прилагать усилия к оздоровлению экономической системы всех ее уровней, опираясь на мировую теорию и практику хозяйствования, интеллектуальный потенциал общества, избегая принципа «сила есть - ума не надо».

Ключевые слова: миропорядок, конкуренция, монополизм, недобросовестная конкуренция, международные отношения, международные экономические институты, глобальная конкуренция, инновационные войны, информационная война, побочные последствия жизнедеятельности, утилизация, международная торговля.

Ryvak O. S., Philosophy Doctor, docent Economic entities mutual interaction of the world economic system and world order/ Lviv Economics and Tourism Institute, Ukraine, Lviv

The world multipolarity was and continues to be the basis of the world order during the existence of civilization, when each economic entity possesses comparative advantages, which may be used for their benefit and for the benefit of the society in whole, but only upon condition of deficiency of unfair business practices. However, in reality, the world order in pure form does not exist. During the last centuries, activities development of economic entities of countries over the world was accompanied by overwhelming ascendancy development of different level monopolistic formations, including its global level, where latent reduction of key players and struggle for leadership are present.

The cornerstone of the world economics further development – the world existence – is identification of its development weaknesses, mutual interests of economic entities, awareness of the necessity to mutually exert efforts in order to improve all levels of economic system, basing on the world theory and behavior of business, intellectual potential of society, having avoided the principle of “brawn instead of brain”.

Key words: world order, competitiveness, monopolism, unfair business practices, international relations, international economic institutions, global competitiveness, innovation wars, information war, side effects of vital activity, utilization, international trade.

 

Вступ. В епоху сереньовіччя, міжнародні економічні відносини в Європі, за умови не сформованих держав у звичному для нас розумінні, регулювалися складною системою особистих договорів, династійних зв’язків і канонічним правом, вищим сувереном якого вважався Папа римський. Подальший історичний розвиток який супроводжувався формуванням національних держав, тридцятирічна війна (1618 – 1648) у процесі якої ряд європейських держав прийняли протестантизм і відмовились визнавати вищу юрисдикцію Риму, заклали фундамент нового світопорядку – Вестфальської системи, час дії якої визначений з 1648 по 1701 роки, або по 1815-й, або до нашого часу. Ключовими гравцями цієї системи стали Франція, Австрія, Швеція, Османська імперія, а пізніше – Росія, Прусія. Визначені нею принципи, які являють основу правової істини, а саме: (1) невтручання у внутрішні справи держави; (2) оскільки міжнародні відносини являють відносини між державами, то із числа суб’єктів цих відносин, церква виключена; (3) у міжнародних інститутах не представлені транснаціональні корпорації, або НКУ; (4) усі держави рівні між собою. В ході історичного розвитку вищезазначені принципи часто цинічно порушувалися, однак, як вища правова норма, використовуються по сьогодні.

1815-1918 роки – сформувалася Віденська система, ключові гравці якої Росія, Великобританія, Австрія, Франція, пізніше Німеччина і США, і яка вестфальський принцип рівності держав змінила принципом існування країн «із широкою сферою інтересів», або ж у реальності «великих держав», на які покладалась відповідальність за дотримання балансу сил і збереження порядку у Європі, а сам світопорядок базувався на принципі легітимності, тобто збереження існуючої влади.

Однак, загострення глобальної конкуренції, часто недобросовісної, проявилось у неспівставимості із принципом балансу сил і, по закінченні Першої світової війни та поразки Німеччини і її союзників, були укладені і підписані договори у Версалі і Вашингтоні – Версальсько-Вашингтонська система. Час дії 1918 – 1945 роки. Ключові гравці: Франція, США, Великобританія, Японія. Створена діюча Ліга Націй покликана не допускати розв’язання нового планетарного конфлікту. Країни, які потерпіли поразку у Першій світовій війні, були виключені із цієї системи міжнародних відносин, а саме, Німеччина і Радянська Росія. Негативні наслідки неякісного дипломатичного менеджменту відчуваються по сьогодні.

Наприкінці Другої світової війни була створена Ялтинсько-Постдамська система світопорядку. Час дії: 1945 – 1991 роки, або до нашого часу. Ключові гравці: СРСР і США. Замість Ліги Націй була створена ООН у рамках якої усі країни формально рівні, але постійні члени Ради безпеки ООН: СРСР (а пізніше його правонаступниця Росія), США, Великобританія, Франція, Китай, формально були об’єднані перемогою над нацистською Німеччиною і її союзниками і тривалий період залишались єдиними ядерними державами.

Основна риса – наявність зброї масового знищення і, головний принцип – непорушність державних кордонів, який після розпаду СРСР був замінений новою концепцією так званої гуманітарної інтервенції – у випадку загрози порушення базових прав значної маси людей, в країну може втручатися зовнішня сила. На практиці, як правило, США, що порушує принцип суверенітету.

Неспроміжність країн-лідерів, особливо тих, які в процесі історичного розвитку постали перед фактом виникнення внутрішніх важкорозв’язуваних проблем, таких як необхідність забезпечення ефективного використання власних та імпортованих економічних ресурсів і необхідність утилізації продуктов – наслідків життєдіяльності суспільства з метою поступального руху вперед стала у виникненні різноманітних пародоксів.

Виклад оcновного матеріалу. Революція в Україні, яка розпочалася з 21 лютого, і війна – з 27 лютого – це продовження інноваційної війни, яка спричиняє руйнацію, серйозну інтелектуальну кризу, розпад і є формою прояву порушення принципу суверенітету. Формою прояву є інформаційна війна, яка супроводжується брехнею, українофобією, істерією, та спричиняє соціальні і інтелектуальні травми, виникнення «геополітичного кіберпанка», який породжує потенційну загрозу того, що світ «за стіною» починає нещадно експлуатувати власні економічні ресурси, для забезпечення кращого життя, що спричинило екологічну кризу, яка загострюється і задіває усіх [1, с. 22].

Світова тенденція до посилення монополізму на усіх рівнях життєдіяльності і як протидія їй – терористичні угрупування – небезпека із якою зіткнувся однополярний світ, за чверть століття свого існування та виникнення приватного терору, головний ворог приватника – будь-яка структура влади і управління: держава, суспільство, корпорація, організація, супермаркет і т.п. Головна претензія приват-терориста – нищення її як особистості: держава, суспільство і усі-усі-усінамагаються редуцирувати його людськість. На глобальному рівні відбувається самоз’їдання самого капіталізму, як замкнутої, монопольноіснуючої корпорації, яка надто багато витрачає на підтримання самої себе [1, с. 20-21].

Єдиним шляхом розв’язання цих проблем є упровадження соціально-економічної політики на усіх рівнях життєдіяльності, яка б забезпечувала ефективне використання економічних ресурсів, оскільки, виникнення вищезазначених проблем пов’язане із побічними наслідками, коли вигоди або втрати від виробництва чи споживання, переходять до осіб, які не причетні ні до виробництва ні до споживання певних продуктів. Яскравим проявом побічних негативних наслідків є нагромадження відходів у процесі використання світовою економікою економічних ресурсів і зіткнення із необхідністю вирішення цієї проблеми шляхом утилізації наслідків життєдіяльності людини, припинення зростання експоненційними темпами населення та обсягу промислового виробництва, мінімізація використання непоновлюваних ресурсів, як то викопні види палива і мінерали, обмеження темпів використання відновлюваних економічних ресурсів і, в свою чергу, виділення більшої частки економічних ресурсів на розв’язання проблеми утилізації, з метою недопущення руйнації та деградації, як негативних побічних наслідків діяльності суспільства.

 

Таблиця 1

Потенціал величності. Порівняння великих держав

 

Країна

ВВП (ПКС)

Екс

порт

Ва

лютні резер-ви

Фінансування ООН

Військові видатки

Озброєні сили (дію

чі)

Ядер

на зброя (активна)

Насе

Лен

ня

Терито

рія

Умовний ін.

Тег

раль

ний показник

США

18,6

8,7

1,3

22,0

39,0

7,1

36,6

4,5

6,4

16,0

КНР

14,1

14,7

31,7

5,1

9,5

11,3

4,5

19,1

6,4

12,9

Росія

3,4

2,7

4,5

2,4

5,2

5,2

45,6

2,0

11,5

9,2

Індія

5,6

2,0

2,5

0,5

2,6

6,6

1,5

17,1

2,2

4,5

Япо

нія

5,5

5,1

10,7

10,8

3,4

1,2

-

1,8

0,3

4,3

Німеч

чина

3,8

9,0

1,7

7,1

2,6

1,4

-

1,1

0,3

3,0

Фран

ція

2,7

3,4

1,4

5,6

3,4

1,3

5,4

0,9

0,4

2,7

Брази

лія

2,8

1,4

3,2

2,9

1,9

1,4

-

2,8

5,7

2,4

Великобрита

нія

2,7

2,8

1,1

5,2

3,5

0,9

3,0

0,9

0,2

2,3

 

Дані по частках у світі наведені на 2010 – 2012рр. (у відсотках).

Із відкритих джерел.

Джерело: [2, с. 25].

 

З іншої сторони існує думка про те, що сьогодні, в умовах розвитку глобальних взаємозв’язків, світ без лідерства, або ж «багатополярний світ» - це світ без авторитету, світ, де над правом сильного візьме верх право нахабного ..., це світ гігантських страхів і водночас гігантських можливостей, оскільки в такому світі відкривається великий простір для політичної творчості ..., тут у будь який момент може відбутися що завгодно, аж до руйнівної ядерної війни [2, с. 23].

Реалії сьогодення підтверджують – найбільшу глобальну небезпеку спричиняє наявність різних видів зброї масового знищення. Із таблиці 1, побудованої з використанням відкритих джерел статистичної інформації, найважливішим показником економічного розвитку країни, виділений валовий внутрішній продукт (з урахуванням паритету купівельної спроможності), а також територія країни, чисельність населення, експорт, валютні резерви. Визначення умовного інтегрального показника щодо потенціалу величності держави, включає окрім вищеперелічених показників – частку у світових військових видатках, частку у зброєних силах (діючих), частку щодо володіння ядерною зброю (активною). Підсумковим показником, який визначає ставлення країни до участі у діяльності ООН, є частка країни – члена у фінансуванні цієї міжнародної організації. Водночас, цей показник вказує на міру виявлення країни впливу на діяльність цієї авторитетної міжнародної організації, структура і повноваження якої досить складні (табл. 1).

Із наведених у таблиці 1 джерел статистики, можна прийти до висновку, що країни-лідери – США, КНР і Росія, кожна мають свою специфіку:

– США мають неспівмірні із часткою у світі за показником ВВП (18,6%) (перше місце в світі), військові витрати, світова частка яких становить 39,0% (перше місце в світі), та володіння ядерною зброєю (активною) визначає частку цієї країни у 36,6% (друге місце в світі), а також частка країни у фінансуванні ООН 22% (перше місце в світі), передусім проявились у найвищому умовному інтегральному показнику потенціалу величності цієї країни (16,0%) (найвищий в світі).

Китай країна-лідер за показниками світової частки експорту – 19,7% (перше місце в світі), світової частки за показником валютних резервів – 37,7% (перше місце в світі), та світової частки за показником збройних сил (діючих) – 11,3% - (перше місце в світі), за часткою населення світу – 19,1% (перше місце в світі).

Росія – лідер щодо володіння ядерної зброї – 45,5% частки світу (перше місце в світі), лідер за світовою часткою території – 11,5% (перше місце у світі), і виділяється неспівмірними видатками щодо світової частки ВВП (за ПКС) – 3,4% на військові витрати – 5,2% світових, та наявністю збройних сил (діючих) – 5,2% світових.

Наведені вище показники, які виявляють пріоритети, які склалися у процесі історичного розвитку в основному за останнє століття для кожної із цих країн, і проявляються у загостренні проблеми негативних побічних наслідків, що становлять загрозу щодо можливості виникнення незворотніх збитків для світової цивілізації, у разі застосування накопиченого потенціалу різного роду зброї, особливо ядерної, і особливо з боку двох країн – США та Росії у разі застосування цієї зброї у боротьбі за лідерство, або ж у разі здійснення супроти інших країн ворожої експансіоністської політики з метою вирішити проблему утилізації на чужій території продуктів отриманих унаслідок нераціональної (неефективної) діяльності.

Країни – лідери, які не володіють ядерною зброєю – Японія, Німеччина, Бразилія – разом з іншими країнами, членами ООН чи інших міжнародних економічних чи фінансових інститутів, повинні би докладати зусиль не тільки щодо заборони світовою громадськістю використання ядерної, та інших видів зброї які спричиняють руйнацію та деградацію у випадку використання їх з метою завоювання у такий спосіб лідерства, але й докладати зусиль щодо зобов’язання країн, які володіють сьогодні такою зброєю, забезпечити її утилізацію за власні кошти, використовуючи при цьому в межах гуманності, економічні важелі і власні економічні ресурси.

Це ж стосується необхідності посилення з боку владних структур різного рівня вимог і відповідальності до суб’єктів економічної діяльності, причетних до створення продуктів інтелектуальної власності щодо здійснення ними конкретних заходів по утилізації цих продуктів по закінченню терміну їх використання. Однак, чи не слід країнам – лідерам, які відмовились від володіння ядерною зброєю, здійснюють помірні військові витрати, як наприклад Японія, Німеччина та Бразилія, вживати також заходів щодо стримування реалізації з допомогою вироблення міжнародних чи національних правил використання атому у мірних цілях? Натомість є приклади, коли країни-лідери, як-то Японія і Франція, дозволяють суб’єктам економічної діяльності своїх економік, реалізувати такі проекти, як наприклад проект японсько-французького консорцізму, який має намір на прохання турецького уряду, розпочати будівництво чотирьох реакторів на Чорноморському узбережжі, потужністю 1,100 мегават (вартість проекту 22млрд. дол. США) [3, с. 25]. Мабуть, у деяких випадках, краще зазнати економічних збитків, з метою запобігання у майбутньому набагато більших збитків у випадку реалізації деяких продуктів інтелектуальної власності.

Туреччина, яка є повноправним учасником ООН і єдиною мусульманською країною – членом НАТО, яка протягом багатьох років наполегливо веде переговори про вступ до Євросоюзу, має невідлагоджені вірменське, грецьке і кіпрське питання, які заморожені, а через сирійську проблему ускладнилися взаємини з Іраном, не спромігшись приєднатися до Європи, почала боротьбу за лідерство у мусульманському світі. Зіткнувшись з низкою доволі небезпечних невирішених питань: комплексу морських, повітряних і територіальних суперечок із Грецією в Егейському морі; питання про статус Північного Кіпру; боротьба за контроль над водами Верхнього Євфрату, ускладнена ситуація наявним територіальним конфліктом між Сирією та Туреччиною, унаслідок захоплення наприкінці тридцятих років минулого століття частини сирійської території на узбережжі Іскендерунської затоки Середземного моря, яка нині є турецькою провінцією (мулом) Хамай, історично відомою як Александретський санджак (грецька назва Іскендерун) на 40% населена турками. Протилежними є і геополітичні інтереси сунітської Туреччини із шиїтським Іраном, оскільки сунітська ТР не може собі дозволити активно підтримувати шиїтський ядерний Іран. Тоді, чому ж дві неядерні держави – Японія і Франція, одна із яких має гіркий досвід щодо гірких наслідків для населення і довкілля, катастрофи на атомній станції в результаті землетрусу, не вживають правових заходів для запобігання повторення подібних трагедій, які можуть виникнути на Чорноморському узбережжі унаслідок реалізації японсько-французьким консорціумом вищезазначеного проекту [3, с. 23-25], та спричинити накопичення проблем економічних, соціальних, політичних, не тільки для конкретного регіону.

Позитивне розв’язання проблем життєдіяльності суспільства різних рівнів економічної системи, залежить від спрямування зусиль суб’єктів економічної діяльності економічної системи на розвиток сфер людської діяльності, які породжують позитивні побічні наслідки: освіта, охорона здоров’я, мобільність населення, безпека життєдіяльності, рекреаційна сфера. Позитивний приклад щодо спрямування зусиль на розвиток такої діяльності, можна спостерігати на прикладі розвитку освітньої та туристичної галузей Австралії – англосаксонської країни, яка змушена існувати в оточенні великих азіатських сусідів, економія якої у 2012р. випередила іспанську і стала 12-ою у світі та вважається однією з найбільш глобалізованих [4, с. 30]. Важливу роль в економіці цієї держави відіграє сфера послуг, орієнтована на обслуговування туристів. У 2012р. Австралію, флора і фауна якої є унікальною (80% їх представників можна зустріти тільки на цьому материку), відвідали 6,1млн. туристів, а постійно тут навчаються понад 400тис. громадян інших країн, які отримують визнаний у світі престижний диплом [3, с. 30-31].

З 1976р. Австралія та Японія послідовно і активно рухаються у напрямку запровадження санкцій проти країн-розповсюджувачів ядерної зброї в рамках ООН. 12,4% торгівлі Австралії – торгівля з Японією і, 40% випуску продукції країни вранішнього сонця, ще нещодавно, забезпечували австралійські підприємства, розміщені на китайській території та у південно-східній Азії [5, с. 20].

У 2000 році офіційна Канбера та Делі, створили спільну робочу групу, яка займалася контртерозизмом. З 1976р. Австралія та Японія послідовно і активно рухаються у напрямку запровадження санкцій проти країн-розповсюджувачів ядерної зброї в рамках ООН. 12,4% торгівлі Австралії – торгівля з Японією, і, 40% випуску продукції країни вранішнього сонця – ще нещодавно забезпечували австралійські підприємства, розміщені на китайській території та у південно-східній Азії. У 2011р. австралійський уряд погодився відмінити заборону на продаж урану до Індії ... [5, с. 21-22].

За даними аналітичних підрозділів Economist Intelligence Unit дещо щодо перспектив розвитку світової економіки 2014-го року:

- Америка посилює військову присутність у тихоокеанському регіоні – в Австралії базується 1150 американських військових моряків [6, с. 51];

- малоймовірно, що довготривала холодна війна між Китаєм та Японією закінчиться у 2014 році [6. c. 51];

- експорт близько половини із 45 країн Чорної Африки залежить від нафтової та гірничовидобувної промисловості, і хоча, ціни на більшість видів сировини, щедрі запаси яких має Африка, знизилися, в Африці економіка зростає швидше, ніж у будь-якому іншому регіоні світу [7, с. 61];

- після дуже посередніх економічних показників 2013-го року перед Латинською Америкою маячить перспектива ще рік тупцятися на місці [8 , с. 44];

- мексиканські наркокартелі перестануть вирощувати коноплі через конкуренцію з легальними виробниками зі Сполучених Штатів [9, с. 45];

- час переводити спортивні й культурні успіхи в достаток, щоб посилити стійкість і зростання у 2014-му році та на майбутнє, потрібна глибша регіональна інтеграція між народами країн Карибського басейну й Латинської Америки, а також розширення глобальної співпраці, торгівлі й інвестицій. Головна перепона на шляху до розширеного використання відновлюваних джерел енергії зависокі капітальні витрати [10, с. 46].

…і щодо перспектив 2014-го для України:

- «Якщо Україна не стане найважливішим партнером Євросоюзу, на Європу чекають небезпечні катаклізми», - переконаний Філіп де Сермен, колишній посол Франції в Україні, голова Асоціації українських студій у Парижі [11, с. 137];

- міжнародні експерти прогнозують пришвидшення у 2014 році темпів економічного зростання України та її основних торговельних партнерів; ... увага прикута до Росії, ЄС, МВФ та Китаю. Хто з них дасть грошей потопельнику – українській економіці. Без кількох мільярдів зовнішнього фінансування ... уникнути спустошення золотовалютних резервів, мабуть, не вдасться. А це пряма загроза стабільності валютного курсу [12, с. 138];

- ситуація в державних фінансах видається складною, як ніколи, а перспективи на 2014-й – туманними чи радше пухмурними. Коротко про 2014 – Уряд і Нацбанк погасять 8,7млрд. дол. США зовнішніх боргів [13, с. 141];

- у 2014-му неолігархічний бізнес боротиметься за виживання, проїдаючи останні запаси. Український – заморожуватиме активи, західний – виводитиме із країни гроші [14, с. 142];

- є всі передумови для знецінення гривні та різкого подорожчання товарів і послуг. Однак девальвація та інфляція знову можуть забаритися ... девальвація в парі з високою інфляцією – найгірший варіант з усіх можливих [15, с. 144];

- Україна може не тільки вирішити проблему подолання газової залежності від російських постачань, а й кардинально вплинути на геоекономіку в Європі. Україну очікує газовий ренесанс, якщо вона скористається потенціалом видобутку природного газу з нетрадиційних джерел [16, c. 146].

Висновки. Світове економічне зростання (у відсотках у річному вимірі Світу у 2013 році становило 3,3%, у Єврозоні – 0,5%, Росії – 1,4% ,в Україні-0,3. У четвертому кварталі в Україні відбулося суттєве покращення економічної активності - зростання реального ВВП у річному вимірі становило 3,3% [17,4].

Державний борг України на кінець IV кварталу 2014 року становив 584,4 млрд.грн. , у відсотках до ВВП – 40,5%. Сальдо зведеного бюджету – мінус 63,5млрд. грн. (4,37% ВВП). Тенденція до збільшення відношення дефіциту зведеного державного бюджету України відносно ВВП упродовж років, а дефіцит цей з року в рік спостерігається з 2003-го, і у 2013-му він був більший, ніж у минулих роках, що пояснюється як більшим первинним дефіцитом зведеного бюджету (1,9% від ВВП), нагромадженим упродовж року, так і найбільшими за увесь цей час обсягами видатків на обслуговування державного боргу, що зросли за 2013 рік на 42,5% (до 2,5% ВВП)[17,24].

За повідомленням Державної служби статистики України індекс - дефлятор ВВП України у 2013 становив 103,1%, індекс фізичного обсягу ВВП – 100,0%. ІСЦ (у річному вимірі) на кінець 2013р. у США становив 1,5%, у Єврозоні – 0,8%, Китаї – 2,5%, Росії – 6,5%, Україні – 0,5%. Індекс споживчих цін в Україні у 2014р. у відсотках до попереднього місяця: у січні – 100,2; у лютому – 100,6 (а у річному вимірі – 1,2%); у березні – 102,2; за період січень-березень 2014 року – 103,0%. За період січень 1998 року – лютий 2014 року – 524,5%, січень 1998 року – березень 2014 року – 536,0%.

Поквартальний показник річної зміни експорту-імпорту України свідчить про зменшення експорту з IV кварталу 2011-го по IV 2013-го, і зменшення імпорту з IV кварталу 2012-го по IV квартал 2013-го. До того ж упродовж 2006-2013 рр. спостерігається дефіцит поточного рахунку платіжного балансу України.

Рівень безробіття за методологією МОП за даними ДССУ в Україні у IV кварталі 2013-го збільшився до 7,6% порівняно із 6,2% у третьому кварталі 2013-го і був нижчим, ніж у IV кварталі 2012 року (8%)[17,c.19]. Кількість зареєстрованих безробітних на кінець IV кварталу в річному вимірі незначно зменшилася (на 3.8% порівняно із груднем 2012 року), що сприяло зменшенню навантаження на 10 вільних робочих місць(вакансій) у річному вимірі до 103 осіб на кінець IV кварталу 2013-го порівняно із 108 осіб на кінець IV кварталу 2012 року. Середньооблікова кількість штатних працівників упродовж 2013 ріку зменшилась на 3,9%[17,с.19].

Схильність до заощаджень на кінець 2013 року зросла на 10,9%. Відсоткова ставка кредитів наданих домогосподарствам на кінець 2013-го – 26,0% неспівмірно висока щодо рівня інфляції. Пояснити це можна тим, що упродовж 2013-го НБУ з метою сприяння процесам відновлення економічного зростання послідовно реалізував заходи, спрямовані на активізацію кредитування реального сектора економіки, у т.ч. шляхом поетапного зниження облікової ставки, яка упродовж 2013 знижувалась двічі і на кінець року була встановлена на рівні 6,5 відсотка [18,с.8], яка є також неспівмірно високою щодо рівня інфляції.

Не зважаючи на вжиття заходів НБУ щодо убезпечення фінансової системи країни від проявів зовнішніх шоків та сприяння рівноважному розвитку валютного ринку, дедоларизації економіки країни і посилення довіри до гривні упродовж 2012-2013 років відбувалось стале перевищення надходжень іноземної валюти від нерезидентів у вигляді переказів, експортно-імпортних операцій відбулося зниження як готівкового так і середньозваженого курсу гривні, посилення доларизації економіки. Основна причина – довгостроковий дефіцит державного бюджету, спричинений недосконалою фіскальною політикою,яка спричинила погіршення системи оподаткування, погіршення інвестиційного клімату унаслідок посилення податкового тиску і непомірного збільшення кількості платежів до держаного бюджету, посилення тінізації економіки, відпливу капіталу за кордон, корупції (за цими показниками Україна вийшла у коло світових лідерів). Важливою причиною зниження курсу національної валюти стало довготривале перевищення імпорту над експортом, що спричинилося погіршенням структури національного виробництва України унаслідок посилення домінування енергоємних, матеріалоємних галузей економіки, більша частка продукції яких експортується та завдає значного негативного впливу довкіллю, спричиняє виснаження економічних ресурсів, матеріальних і людських, низькі доходи економічних суб’єктів, і, як наслідок недостатній внутрішній попит, надмірну (неприпустимо) відкритість економіки України, її вразливість до кон’юнктури зовнішніх ринків енергетичних і сировинних продуктів. Усі вищезазначені негативні явища в економіці спричинили погіршення у сфері економічної політики усіх рівнів економічної системи, що негативно відобразилось на життєдіяльності суспільства.

Сьогодні у багатьох країнах світу спостерігаються громадські заворушення, громадські протести, нестабільність. Україна втратила Крим, сепаратистські тенденціії в Донецьку, Луганську, Харкові загострюють соціально-економічну ситуацію в країні. Враховуючи вищезазначене, а також те, що не завжди міжнародні фінансові інститути, перш ніж надати нашій країні фінансову підтримку, висувають раціональні вимоги і рекомендації щодо коректування економічної політики держави, владною елітою України не завжди приймаються раціональні рішення щодо оздоровлення економіки. Яскравий приклад – Закон України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні”, опублікований в гаті “Голос України” 31 березня 2014 року і яким передбачено підвищення податків та ліквідація багатьох пільг.

Процеси нарощування боргів багатьма країнами світу, у т.ч. і Україною, викликані передусім тим, що в цих країнах у процесі державного регулювання основний акцент упродовж років став робитися на використання монетарної політики. Нехтування світової теорії і практики у сфері фіскальної політики, а також посилення монополістичних тенденцій усіх рівнів економічної системи, спричинило погіршення податкових систем багатьох країн світу, та спричинило зниження спроможності окремих держав повноцінно виконувати належні функції держави і знизило спроможність економічних суб’єктів різного рівня економічної системи приймати раціональні рішення щодо задоволення потреб призначених покращити життєдіяльність суспільства, спричинило безліч негативних побічних ефектів і вимагає подальших досліджень з метою створення передумов для удосконалення економічної політики суб’єктів господарювання усіх рівнів економічної системи спрямованої на запобігання виникнення вищезазначених негативних ефектів.

 

Література:

1. Сцена. Мир после Крыма. Сценарии нового миропорядка [Текст: Дмитрий Карцев, Владимир Шпак при участии Андрея Веселова и Николая Анищенко]. – К.: «Триада» // Вести. Репортер. - № 10 (28) 21-27 марта 2014. – 82 с., с. 16-23.

2. Сцена. Налог на статус. Что готов поставить на карту Кремль ради державного величия [Текст: Артур Надеждин]. – К.: «Триада» // Вести. Репортер. - № 10 (28) 21-27 марта 2014. – 82 с., с. 24-25.

3. Людмила Чекаленко, В’ячеслав Ціватий, Марія Васильєва. Турецька республіка початку ХХІ століття: традиції, зовнішньополітична стратегія, інституційна модель (неупереджений погляд з України). – К.: ТОВ «Вістка» // Зовнішні справи. Історичні науки. – № 1. – 2014. – 60 с. – с. 22-27.

4. Павло Ігнатьєв. Австралія: повертаючись обличчям до Азії. – К.: ТОВ «Вістка» // Зовнішні справи. Історичні науки. - № 1. – 2014. – 60 с., с. 30-33.

5. Павло Ігнатьєв. Австралія: повертаючись обличчям до Азії. – К.: ТОВ «Вістка» // Зовнішні справи. Історичні науки. - № 2. – 2014. – 63 с., с. 20-23.

6. Саймон Лонгт, Сінгапур, колумніст рубрики «Баньян». “The Economist”. Затяжна зима. Коротко про 2014 // The Economist. Світ у 2014. Український випуск: переклад з англ. вид. – К.: ТОВ «Український тиждень». – 146 с., с. 51.

7. Джон О’Салліван, Йоганнесбург, кореспондент у Південній Африці, “The economist”. Копати треба глибше // The Economist. Світ у 2014. Український випуск: переклад з англ. вид. – К.: ТОВ «Український тиждень». – 146 с., с. 61.

8. Майкл Рейд, редактор відділу Північної Америки, The economist.Крок вперед, два кроки… вбік// The Economist. Світ у 2014. Український випуск: переклад з англ. вид. – К.: ТОВ «Український тиждень». – 146 с., с. 44.

9. Мадлен Дроган, Оттава, кореспондент у Канаді. “The economist”. Канада більше не крута. Лось без окулярів // The Economist. Світ у 2014. Український випуск: переклад з англ. вид. – К.: ТОВ «Український тиждень». – 146 с., с. 45.

10. Світанок над Карибами [Текст: Порша Сімпсон-Міллер, прем’єр-міністр Ямайки] // The Economist. Світ у 2014. Український випуск: переклад з англ. вид. – К.: ТОВ «Український тиждень». – 146 с., с. 46.

11. Україна відповідає за майбутнє цілої Європи [Текст: Філіппа де Сюрмен] // The Economist. Світ у 2014. Український випуск: переклад з англ. вид. – К.: ТОВ «Український тиждень». – 146 с., с. 137.

12. Пацієнт радше живий, ніж мертвий [Текст: Любомир Шавалюк] // The Economist. Світ у 2014. Український випуск: переклад з англ. вид. – К.: ТОВ «Український тиждень». – 146 с., с. 138.

13. Дайте грошей! [Текст: Віталій Мельничук, заступник голови Рахункової палатив 1997-2005 роках] // The Economist. Світ у 2014. Український випуск: переклад з англ. вид. – К.: ТОВ «Український тиждень». – 146 с., с. 140-141.

14. Льодовиковий період [Текст: Любомир Шавалюк] // The Economist. Світ у 2014. Український випуск: переклад з англ. вид. – К.: ТОВ «Український тиждень». – 146 с., с. 142-143.

15. Девальвація чи гіперінфляція? [Текст: Любомир Шавалюк] // The Economist. Світ у 2014. Український випуск: переклад з англ. вид. – К.: ТОВ «Український тиждень». – 146 с., с. 144.

16. Тисни на газ! [Текст: Михайло Гончар, Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»] // The Economist. Світ у 2014. Український випуск: переклад з англ. вид. – К.: ТОВ «Український тиждень». – 146 с., с. 146.

17. Макроекономічний огляд за березень 2014 року. [Електронний ресурс]. – К.: НБУ. – 2013. – http://www.bank.gov.ua.

18. Монетарний огляд. 2013 рік. [Електронний ресурс]. – К.: НБУ. – 2014. – http://www. bank..gov. ua.

 

References:

1. Stage. World after Crimea. New world order scenario [Text: Dmitriy Kartzev, Vladimir Shpak, involving Andrey Veselov and Nikolay Anishchenko]. – K.: “Triada”//Vesti. Reporter.- No. 10 (28) March 21 – 27, 2014 – 82 p., pp. 16 – 23.

2. Stage. Status tax. What Kremlin is ready to put on stake for the sake of supreme greatness? [Text: Artur Nadeghdik]. – K.: “Triada”//Vesti. Reporter.- No. 10 (28) March 21 – 27, 2014 – 82 p., pp. 24-25.

3. Lyudmila Chekalenko, Vyacheslav Tsivaty, Mariya Vasylyeva. Republic of Turkey of the beginning of XXI century: traditions, external political strategy, institutional model (fair point of view from Ukraine). - K.: LLC “Vistka”//Foreign affairs. Historical sciences. - No.1. - 2014. - 60 p., p. 22 – 27.

4. Pavlo Ignatyev. Australia: facing Asia.- K.: LLC “Vistka”//Foreign affairs. Historical sciences. - No.1. - 2014. - 60 p., p. 30 – 33.

5. Pavlo Ignatyev. Australia: facing Asia. ).-K.: LLC “Vistka”//Foreign affairs. Historical sciences. - No.2. - 2014. - 63 p., p. 20 – 23.

6. Simon Long, Singapore, “Banyan” columnist, The Economist. Lengthy winter. 2014 in brief//The Economist. World in 2014. Ukrainian edition: translated from the English. – K.: LLC “Ukrainian week”. – 146 p., p.51.

7. John O’Sullivan, Johannesburg, correspondent from Southern Africa. The Economist. Digging deeply// The Economist. World in 2014. Ukrainian edition: translated from the English. – K.: LLC “Ukrainian week”. – 146 p., p.61.

8. Michael Rade, editor of North and South America, The economist. Step to the front, two steps… aside// The Economist. World in 2014. Ukrainian edition: translated from the English. – K.: LLC “Ukrainian week”. – 146 p.,p.44.

9. Madeleine Drohan, Ottawa, correspondent in Canada, The Economist. Uncool Canada. The moose loses its shades.// The Economist. World in 2014. Ukrainian edition: translated from the English. – K.: LLC “Ukrainian week”. – 146 p., p.45.

10. Sunrise over the Caribbean. [Text: Portia Simpson-Miller, prime-minister of Jamaica]// The Economist. World in 2014. Ukrainian edition: translated from the English. – K.: LLC “Ukrainian week”. – 146 p., p.46.

11. Ukraine is responsible for the future of the whole Europe. [Text: Philippe de Suremain]// The Economist. World in 2014. Ukrainian edition: translated from the English. – K.: LLC “Ukrainian week”. – 146 p., p.137.

12. Patient is alive, rather than dead. [Text: Lyubomyr Shavalyuk]// The Economist. World in 2014. Ukrainian edition: translated from the English. – K.: LLC “Ukrainian week”. – 146 p., p.120.

13. Give me money! [Text: Vitaliy Melnychuk, deputy head of the Auditing Chamber in 1997 - 2005]// The Economist. World in 2014. Ukrainian edition: translated from the English. – K.: LLC “Ukrainian week”. – 146 p., p.140-141.

14. Ice Age. [Text: Lyubomyr Shavalyuk]// The Economist. World in 2014. Ukrainian edition: translated from the English. – K.: LLC “Ukrainian week”. – 146 p., p.142-143.

15. Devaluation or hyperinflation. [Text: Lyubomyr Shavalyuk]// The Economist. World in 2014. Ukrainian edition: translated from the English. – K.: LLC “Ukrainian week”. – 146 p., p.144.

16. Drive fast! [Text: Mykha

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^