Наукові конференції, Научные конференции » Простір і час сучасної науки (25-27.04.2014 р.) » кандидат філософських наук, Коніна Л. В., кандидат філософських наук, Сандига О. І. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ

кандидат філософських наук, Коніна Л. В., кандидат філософських наук, Сандига О. І. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ

Категорія: Простір і час сучасної науки (25-27.04.2014 р.), Філософія

УДК 1”312’(477)

 

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ

кандидат філософських наук, Коніна Л. В.

кандидат філософських наук, Сандига О. І.

Донбаський державний технічний університет, Україна, м. Алчевськ

 

У статті проаналізовані проблеми розвитку сучасної української філософії, й на прикладі переосмислення однієї з найважливіших проблеми філософії – проблеми буття, висловлена думка, що сучасна українська філософія не повинна нехтувати історичними коріннями

Ключові слова: розвиток, філософія, мислення, онтологія, матеріалізм, ідеалізм, сучасність

Конина Л. В., Сандыга О. И. Проблемы развития современной украинской философии / Донбасский государственный технический университет. Украина, г. Алчевск

В статье проанализированы проблемы развития современной украинской философии, и на примере переосмысления одной из важнейших проблем философии – проблемы бытия, высказана мысль, что современная украинская философия не должна пренебрегать историческимикорнями

Ключевые слова: развитие, философия, мышление, онтология, материализм, идеализм, современность

Koninа L. V., Sandiga O. I. Problems of modern philosophy of Ukrainian / Donbass State Technical University. Ukraine, Alchevsk

The paper analyzes the problems of the modern Ukrainian philosophy, and as the example of rethinking one of the major problems of philosophy - the problem of existence, has been suggested that modern Ukrainian philosophy must not neglect the historical heritage

Keywords: development, philosophy, thinking, ontology, materialism, idealism, modernity

Вступ

Досліджуючи проблеми розвитку сучасної української філософії, насамперед слід звернути увагу на значущість самої філософії. Неможна не погодитися з думкою Л. Губерського про те, що філософія є особливою галуззю знання, яке постає необхідним для будь-якої людини, адже завдяки саме філософії розвивається її мислення, розширюється бачення людиною світу й відкриваються шляхи до відповідей на важливі життєві питання. Але здається найбільш актуальним, особливо це стосується сьогодення, здатність філософії репрезентувати мистецтво розмислів, розміркувань, толерантне сприйняття думок та позицій опонентів. Філософія, підкреслює Л.Губерський, наголошує самоцінність людини незалежно від її статусу та здібностей [3, с. 12-13]

Розвиток та самовизначення сучасної української філософії, за С. Пролеєвим, повинно опиратися на зв’язок з іншими формами існування філософського знання, адже коли «філософія замикається в межах вузького академічного маленького світу фахівців…, то «для ширшої публіки, зокрема гуманітаріїв суміжних дисциплін, ефект її існування близький до нуля…і без запозичення інших інтелектуальних форм існування філософського мислення така філософія приречена залишатися в культурної ізоляції, в своєрідному культурному гетто …» [4, с.10] .

Для розвитку філософії важливе значення має осмислення її власного історичного шляху. Здається зараз в сучасній український філософії ми можемо спостерігати ту кризову ситуацію, котра виникла завдяки її невизначеності, адже ми вже відішли від догматизованої та заполітизованої філософії радянських часів, але ще не визначили якою вона повинна бути. Така ситуація є причиною як песимістичних настроїв, так і спричинює незадоволеність власною філософською самоідентифікацією. З приводу цього М.Бойченко пише: «Свідченням того, що явище такої незадоволеності власною філософською самоідентифікацією є ознакою не просто якогось гуртка інтелектуалів…, а практично є думкою всього філософського загалу є те, що схожі, якщо не більш радикально песимістичні настрої панують і серед студентської молоді й серед не набагато старших за неї за віком викладачів » [2, с.105]. На думку М. Бойченка, актуальний стан розвитку філософії в Україні характеризується недостатньою продуманістю та відрефлексованістю. Він вважає, що наслідком невизначеності української філософії є її виняткове становище у вітчизняній системі освіти. Навіть самі філософи, за словами М. Бойченка «…не завжди чітко знають, для чого потрібна філософія сьогодні – і річ не в тому, що вони не можуть обрати варіант відповіді, а в тому, що навіть не формулюють для себе це питання, як заздалегідь програшне» [2, с.104 ].

Не можна не погодитися з думкою М. Бойченка, що сучасна українська філософія самоідентифікує себе як філософія «пост», і, за його словами, поєднує три виокремлених різновиди з притаманними їм певними мисленнями: пострадянське, постмодерне, постнекласичне, жодне з яких не може розглядатися основою формування української філософії, тому, що «пострадянська філософія веде на манівці політичного макіавеллізму, постмодерна – у мистецький тотальний релятивізм, а постнекласична – підпорядковує філософію методології спеціальних наук» [2, с.115]. Шляхом подолання проблеми, як вважає М. Бойченка, є створення академічної філософії яка буде філософією розуму й самодисципліни і подолає відгалуження у філософію «пост».

Безумовно, проблема розбудови сучасної української філософії потребує зусиль усіх філософських поколінь, як про це наголошує М. Бойченко, кожне з яких має свої пріоритети, ціннісні уявлення, свої мислення, і ця проблема потребує негайного розв’язання, завдяки урахуванню позицій кожного з філософських поколінь. З приводу цього здається доцільним висловити свої міркування з позиції філософського покоління, яке вивчало філософію, спираючись на традиції істмату та діамату. Насамперед пропануємо розглянути поняття онтології, саме тому, що його висвітлення має не аби яке значення, а шляхи розв’язання формулюють певні засади і принципи, що постають підґрунтям будь-якої філософської системи. В зв’язку з цим розглянемо класифікацію основних напрямків розвитку онтології ХХ – початку ХХІ століття, яку дає А. Баумейстер у статті «Онтологія як філософська дисципліна: український контекст». Він виокремлює три головних напрямки. Перший – класична онтологія, яку «розуміють як науку про фундаментальні структури буття, як дослідження сущого в світлі принципів» [1, с.30–31]. В межах цього напрямку мислителі намагалися поєднати класичну онтологію з Кантовою трансцендентальною філософією (Й. Марешаль, В. Бругер, К. Ранер та ін.), а інші вважали, що філософськи погляди Канта несуть в собі небезпеку суб’єктивізму та антропоцентризму (Є. Жильсон, Ж. Маритен). Другий напрямок, за А. Баумайстером, пов'язаний з впливом на філософію неокантіанства та феноменології ( Е. Гуссерль, Р. Інгарден, М.Гартман та ін.), який автор умовно назвав «феноменологічною онтологією» [1, с.31]. До третього – дослідник відносить аналітичну онтологію, яка розвивалася у рамках аналітичної філософії (П.Стросон, Д. Льюїс, М. Лакс та ін.) і яку розуміють як дисципліну,що досліджує на максимально загальному рівні усе, що існує, тобто «проблеми, які стосуються найзагальніших властивостей і відносин, що конституюють існування («реальність», «дійсність» )» [ 1, с.36]. В межах сучасної онтології, підкреслює А. Баумейстер, «існують два різні підходи : (1) реалістичний підхід (уособленням якого зазвичай вважають Аристотеля) і (2) конструктивістський підхід (уособленням якого є Кант). Саме дискусії навколо реалізму, як вважає А. Баумейстер, «є сьогодні однією з найактуальніших тем у сучасній онтології». І якщо онтологічний реаліст стверджує, що «фундаментальні структури сущого визначають структуру нашої мови», то онтологічний конструктивіст, навпаки, дотримується думки, що наша «мова визначає те, що ми розуміємо під фундаментальними структурами сущого» [1, с.36].

Безумовно, стаття дуже цікава, проблеми, які розглядаються дуже актуальні, але засмучує лише те, що А. Баумейстер негативне оцінює стан розвитку онтології радянського періоду, він пише: «Коли ж у середині 1920-х років на Заході набирав обертів так званий онтологічний поворот, у наших університетах запанував вульгарний марксизм і було вже не до онтології» [1, с.27]. Дійсно з цим можна погодитися, але лише частково. В радянській філософії онтологію визначають як «учение о бытии как таковом; раздел философии, изучающий наиболее общие сущности и категории сущего» [5, с.458]. Тобто, на нашу думку, дане визначення взагалі не вступає у протиріччя з визначенням онтології як такої, яке притаманне будь-то «класичному», «феноменологічному», та «аналітичному» напрямкам. Але марксистська онтологія базується на чітко визначених діалектико-матеріалістичних засадах. Тому в межах радянської філософії розвиток онтології насамперед було пов’язане з категоріями матерія, свідомість, простір, час, рух тощо, через які й розкривалась категорія «буття». Слід зазначити, що в радянські часи було написано чимало цікавих робіт, в яких розглядались проблеми нескінченності світу, існування матерії у просторі та часу і такі інші (М.Д.Ахундов, П.С.Дишлевий, Е.М. Чудинов та ін.). Тому здається, що характеризувати радянську філософію лише як «вульгарний марксизм» не зовсім коректно, не слід нехтувати тим, що було позитивного, адже діалектико-матеріалістичні засади онтології певним чином відповідають розвитку наукових знань про буття, тому їх відкидання як непотрібних і застарілих не є зовсім виправданим. Що стосується поняття «онтологічного реалізму», то, як ми вважаємо, воно однаково підходить як до матеріалістичного, так й до ідеалістичного розуміння буття, навіть і до дуалістичного, що знов породжує проблему його використання.

Висновки

Академічна філософія в Україні повинна, насамперед, відповідати розвитку наукової картини світу, мати системний й цілісний підхід до розуміння буття, але цілісність і системність повинна ґрунтуватися на різноманітних філософських поглядах та концепціях. Дуже важливим здається спростування й усунення абсолютизації будь-якої філософської концепції, чи філософського погляду. Плюралізм філософських думок, поважне відношення до накопичених знань нададуть можливість здійснити відтворення сучасної української філософії та спостерігати її рух та розвиток.

 

Література:

1. Баумейстер А. Онтологія як філософська дисципліна: український контекст / Андрій Баумейстер // Філософська думка. – 2013. – № 5.– . С. 26 – 40.

2. Бойченко М. На захист академічної філософії, або Чи потрібна нам філософія «пост»? / Михайло Бойченко // Філософська думка.– 2012.¬– №6.– С. 104- 116.

3. Губерський Л. Філософія і освіта: зустріч перспектив / Леонід Губерський // Філософська думка – 2013. – № 5. – С. 6–13.

4. Релігія і раціональність. Круглий стіл «Філософської думки» // Філософська думка. – 2012. – № 4. – С.5 – 23.

5. Философский энциклопедический словарь /Гл. редакція Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалев, И. Г. Панов – М.: Сов. Энциклопедия, 1983. – 840 с.

 

References:

1. Baumejster A. Ontologija jak filosofs'ka dyscyplina: ukrai'ns'kyj kontekst / Andrij Baumejster // Filosofs'ka dumka, 2013, No 5, pp. 26 – 40.

2. Bojchenko M. Na zahyst akademichnoi' filosofii', abo Chy potribna nam filosofija «post» ? / Myhajlo Bojchenko // Filosofs'ka dumka, 2012, No 6, pp. 104 - 116.

3. Gubers'kyj L. Filosofija i osvita: zustrich perspektyv / Leonid Gubers'kyj // Filosofs'ka dumka, 2013, No 5, pp. 6–13.

4. Religija i racional'nist' (Topics discussed at the "round table" magazine Philosophical Thought Concerning the ratio of rationality and the very essence of religion ratsionalnosti and understanding of this phenomenon in relation to the philosophical reflection), Filosofs'ka dumka, 2012, No 4, pp. 5 – 23.

5. Il'ichev L. F., Fedoseev P. N., Kovalev S. M., Panov I. G. Filosofskij jenciklopedicheskij slovar', M, Sov. Jenciklopedija, 198, 840 p.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^