Наукові конференції, Научные конференции » Простір і час сучасної науки (25-27.04.2014 р.) » Стефурак Р. М. СУТЬ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА НЕОБХІДНІСТЬ УПРАВЛІННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Стефурак Р. М. СУТЬ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА НЕОБХІДНІСТЬ УПРАВЛІННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Категорія: Простір і час сучасної науки (25-27.04.2014 р.), Економіка

УДК: 336.71

 

СУТЬ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА НЕОБХІДНІСТЬ УПРАВЛІННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

магістр, Стефурак Р. М.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, Україна, м. Чернівці

 

В статті досліджено та узагальнено сучасні наукові підходи щодо визначення поняття „кредитоспроможність ”, запропоновано власне визначення поняття „управління кредитоспроможністю”, обґрунтовано відмінність між поняттями „кредитоспроможність ” та „платоспроможність ”.

Ключові слова: кредитоспроможність, платоспроможність, управління кердитоспроможністю.

Стефурак Р. М. Суть кредитоспособности предприятия и необходимость управления в современных условиях / Буковинский государственный финансово-экономический университет, Украина, г. Черновцы

В статье исследованы и обобщены современные научные подходы к определению понятия "кредитоспособность", предложено собственное определение понятия "управление кредитоспособностью", обоснованно различие между понятиями "кредитоспособность" и "платежеспособность".

Ключевые слова: кредитоспособность, платежеспособность, управления кердитоспроможнистю.

Stefurak R.М. Nature creditworthiness of the company and the need for management in modern conditions / Bukovina State Finance and Economics University, Ukraine, Chernivtsi

This paper investigates and summarizes current scientific approaches to the definition of "solvency", proposed his own definition of "management creditworthiness" reasonable distinction between the concepts of "creditworthiness" and "ability to pay".

Keywords:creditworthiness, solvency, management kerdytospromozhnistyu.

 

Вступ. В сучаних умовах господарювання не існує підприємства яке б рано чи пізно не відчуло нестачу в коштах, що спричинено погіршенням його фінансово-господарського стану. В умовах обмеженості власних фінансових ресурсів в більшості вітчизняних підприємств проблема отримання кредитних коштів стає однією з найважливіших не тільки з позицій поточної діяльності, але й перспектив подальшого розвитку суб’єктів господарювання. Будь-яка кредитна операція повинна враховувати збалансованість інтересів банку та позичальника. Так, банку необхідно максимально точно оцінити кредитоспроможність контрагента, а останньому – чітко уявити вимоги, що ставляться кредитором. Таким чином, виникає необхідність визначити суть поняття „кредитоспроможність”, з’ясувати ті критерії, які забезпечують кредитоспроможність, адже від правильного визначення останньої залежить ефективність діяльності комерційного банку.

Стан вивчення проблеми. Проблемі визначення рівня кредитоспроможності підприємства приділяється значна увага в економічній та фінансовій літературі, проте не існує єдиної методики щодо її оцінки. Відсутність єдиного підходу пов’язана з неоднозначністю тлумачення поняття „кредитоспроможність”, ототожнення з поняттям „платоспроможність”, з дискусійністю наукових поглядів щодо розкриття сутності „управління кредитоспроможністю”. Такий стан речей вимагає уточнення теоретичних основ кредитоспроможності, що в подальшому сприятиме формуванню єдиної методики її оцінки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання теорії оцінки кредитоспроможності досліджувала велика кількість вітчизняних вчених, а саме: Ю. Бугель, О. Васюренко, В. Вітлінський, В. Галасюк, І. Гуцал, Н. Дехтяр, О. Дзоблюк, А.Єпіфанов, Н.І. Корецька, О.В. Корольова-Казанська, О. Мороз, О. Остафіль, О. Пернарівський, О. Петрук, Л. Примостка, Н. Тарасенко, О.Терещенко, Я. Чайковський та інші.

Викладення основного матеріалу дослідження. Розглядаючи історичну ретроспективу використання категорії „кредитоспроможність”, можна побачити, що це поняття з’явилося ще у ХVІІІ ст. Його використовували у своїх працях А. Сміт, Н.Х. Бунге, В.П. Косинський та ін. Так, Н.Х. Бунге в праці „Теорія кредиту” (1852 р.) наводить висловлювання французького банкіра: „Надаючи довіру, ми звертаємо увагу на їх (клієнтів) чесність – вона переконує нас в тому, що ми не будемо обмануті; на їх мистецтво – воно дає нам надію, що вони не помиляться в своїх розрахунках; на їх вид діяльності – цим визначається сподівання на відсоток, який ми очікуємо” [10, с. 163].

Необхідно також відзначити, що якщо Н.Х. Бунге пов’язував кредитоспроможність з нерухомістю капіталу і вважав гарантією повернення позики інвестування засобів в нерухомість, то значна кількість економістів притримувались іншої позиції. В якості основи кредитоспроможності вони вважали здатність позичальника створювати засоби для погашення позики в процесі нормального кругообігу фондів [2, с. 195].

Різноманітність трактувань пояснюється насамперед еволюцією цього поняття та відображає певні її етапи. Ретроспективний аналіз терміну „кредитоспроможність” показав, що дане поняття тісно пов’язане, насамперед, з куль¬турою кредитування, яка є відображенням розвиненості кредитних відносин у країні. Еволюція поняття „кредитоспроможність” відбувається під впливом економічного середовища, у якому працюють кредитні установи, тобто залежить від ступеня розвиненості ринкової економіки країни, її інтеграції у світовий ринок. Таким чином, стає зрозумілим, чому визначення різних економістів принципово відрізняються між собою. Адже вони фактично відображають різні етапи функціонування фінансового ринку з моменту його зародження до поступового становлення.

Так, в умовах НЕПу, наприклад, економісти вкладали в поняття „кредитоспроможність” готовність до здійснення кредитної операції й можливість своєчасного повернення отриманої позики. У період кредитної реформи (1930-1932 рр.) різко змінились економічні відносини в країні, і з економічної літератури та практики практично зникає поняття „кредитоспроможність”. Це пов’язано з виникненням адміністративно-планової економіки, з централізованим виділенням підприємству необхідних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Порушення прямої залежності між формуванням фінансових ресурсів на підприємстві та їх розподілом і використанням стало однією з причин незацікавленості підприємства як товаровиробника в кінцевих результатах його фінансово-господарської діяльності. Виникла тен¬денція задоволення власних потреб за рахунок держави або інших підприємств [7, с. 20].

Із середини 1980-х рр. перебудова господарського механізму, перехід до ринкових методів господарювання вимагали зміни кредитної системи країни.

Створення мережі комерційних банків, перехід до дворівневої банківської системи вимагало більш глибоких змін у підходах до оцінювання кредитоспроможності позичальника комерційного банку.

На сьогодні не має єдиної думки щодо визначення поняття „кредитоспроможність” та щодо підходів до її оцінки. В економічні енциклопедії зазначається, що кредитоспроможність – це сукупність фінансових і матеріальних можливостей одержання і сплати кредиту в установлений термін і у повній сумі. Визначається наявністю у підприємства відповідних коштів, обсягів основних і оборотних засобів для гарантування своєчасної сплати передбачених договором позичених сум [6, с. 317]. Розглянемо основні визначення кредитоспроможності (табл. 1).

Таблиця 1.

Науковий підхід до визначення суті поняття „кредитоспроможність”

 

Автор

Визначення

О.О. Шеремет ,

Л.О. При­мостка

Під кредитоспроможні­стю позичальника розуміють здатність юри­дичної чи фізичної особи повністю і в зазна­чені терміни виконати всі умови кредитної угоди.

Положення НБУ №23 від 25.01.2012 року, 

О.О. Терещенко,

М.Д. Білик

Кредитоспроможність – наявність у боржника (контрагента банку) передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки.

В.В. Гласюк,

В.В. Гласюк

Кредитоспромож­ність – це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися зі своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

І.А. Бланк,

Я.В. Соколов

Кредитоспроможність – це система умов, які визначають здатність підприємства залучати кредит у різних формах, виконуючи всі пов’язані з ним фінансові зо­бов’язання в повному обсязі і в передбачені терміни.

Н.М. Дєєва,

О.І. Дедіков,

М.О.  Сахарова, 

В.В. Хрестинин

Кредитоспроможність – фінансово-господарський          стан підприємства чи організації,  котрий  дає   впевненість у ефективному використанні позичених коштів, спроможність та  готовність  позичальника  повернути  кредит  згідно  умов договору

 

На окреме виділення заслуговує дефініція кредитоспроможності І.А. Бланка. Автор стверджує, що кредитоспроможність – це система умов для визначення спроможності підприємства залучати і повертати позиковий капітал. Однак завжди, коли мова йде про систему, доцільним э уточнення елементів такої системи і визначення взаємозв’язку між ними.

Н.М. Дєєва, О.І. Дедіков визначають кредитоспроможність як фінансово-господарський стан підприємства, що є певною гарантією ефективного використання і повернення позикових коштів. Це визначення на наш погляд, є не досить вдалим, оскільки фінансово-господарський стан – це результат взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, що визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів. Очевидно, що тлумачення кредитоспроможності і фінансово-господарського стану не можна плутати.

В.В. Гласюк та В.В. Гласюк більш конкретизують дане визначення, оскільки ними уточнено і джерело виконання боргових зобов’язань і вид діяльності, в ході якої це джерело виникає.

Загалом при визначенні кредитоспроможності необхідно враховувати аспекти, які допомагають більш точно розкрити суть даного поняття, зокрема зі сторони позичальника.

По-перше, все ж таки етимологія терміна „кредитоспроможність” не випадкова і тому кредито¬спроможність необхідно визначати насамперед як спроможність.

По-друге, потрібно вказувати особу, про спро¬можність якої зазначається та в ролі якої найкра¬ще розуміти позичальника.

По-третє, кредитора цікавить не тільки здатність позичальника повернути кредит, а й проценти за ним. Тому слід визначати кредитоспроможність як спроможність позичальника розра¬хуватися за своїми борговими зобов’язаннями, що включає і основну суму боргу, і проценти.

По-четверте, для банку є суттєвим не тільки спроможність позичальника розрахуватися за своїми зобов’язаннями, а і спроможність це роби¬ти своєчасно (тобто у визначений кредитною уго¬дою термін) і в повному обсязі.

По-п’яте, кредитора цікавить не тільки спро¬можність позичальника повернути борг і процен¬ти, а і його бажання це зробити.

Незважаючи на те, що в сучасній економічній науці зроблено безліч пропозицій щодо методики оцінювання кредитоспроможності, серед науковців немає єдиного погляду на відмінність між поняттями „кредитоспроможність” та „платоспромож¬ність”, яка з катего¬рій серед вищезгаданих ширша та як вони взаємопов’язані між собою.

Своєрідний погляд на взаємозв’язок і відміннінність понять „кредитоспроможність” та „платоспромож¬ність” висловлюють українські науковці Валерій і Віктор Галасюки, які констатують, що платоспроможність – це здатність підприємства виконувати зобов’язання. При цьому зазначають, що свої зобов’язання підприємство може погашати не лише грошовими коштами, а й іншими видами активів – готовою продукцією, товарами тощо. На відміну від цього, „кредитні зобов’язання позичальника перед банком мають погашатися виключно грошовими коштами” [4, с. 55].

Кредитоспроможність, безумовно, є ширшим поняттям, в яке на правах елемента входить поняття платоспроможність, пев¬ним чином характеризуючи її [10, с. 163].

Таблиця 2

Відмінність між поняттями “кредитоспроможність ” та “платоспроможність” [3, с. 210]

 

Кредитоспроможність

Платоспроможність

Поняття вужче за поняття “платоспроможність”.

Містить у собі поняття “кредитоспроможності”.

Прогнозує     платоспроможність         підприємства    на строк кредиту.

Фіксує   неплатежі   за   попередній   період   або   на певну дату.

Характеризує        можливість        погашення       частини загального        боргу,      а     саме      –     кредитної заборгованості.

Характеризує  здатність  і  можливість  погасити  всі види заборгованості.

Джерела       погашення:        виручка      від     реалізації продукції,      виручка     від    реалізації     майна,     що забезпечує      кредит,    гарантія     іншого     банку    або підприємства, страхове відшкодування.

Джерела       погашення:        виручка      від    реалізації продукції,       виручка        від     реалізації       майна підприємства.

 

Отже, кредитоспроможність позичальника на відміну від його платоспроможності не лише фіксує неплатежі за минулий період або на деяку дату, а й прогнозує його платоспроможність на майбутній період. Оцінюється вона на основі системи показників, які відображають розміщення та джерела оборотних засобів, результати господарсько-фінансової діяльності позичальника. Вибір показників залежить від типу економіки, ступеня розвитку ринкових відносин, особливостей побудови балансу та інших форм звітності позичальників, їх галузевої особливості, форми власності.

До основних критеріїв оцінювання кредитоспроможності підприємства-позичальника слід віднести такі [9, с. 11]:

– забезпеченість підприємства власними коштами щонайменше на 50% від загальної суми витрат, які воно здійснює;

– репутація підприємства (кваліфікація та здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);

– оцінка продукції, яка випускається, наявність замовлень на її реалізацію, характер послуг, що надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію та послуги, обсяги експорту, ступінь залежності попиту на продукцію від сезонності та ін.);

– економічна кон’юнктура (перспективи розвитку підприємства-позичальника, наявність джерел для фінансування та капіталовкладень);

– ринкова кон’юнктура (перспективи розвитку ринку даного товару чи послуги, позиціювання товару чи послуги позичальника, темпи зростання ринку, сезонність та інші фактори, що впливають на його розвиток).

Результати оцінювання кредитоспроможності за різними методиками, які використовуються сьогодні не дають об’єктивної інформації для прийняття обґрунтованих фінансових рішень. Часто банки присвоюють одинаків клас позичальникам із діаметрально протилежними значеннями фінансових показників. Водночас позичальники із незадовільними фінансовими показниками отримують найвищі класи. Різні банки присвоюють одному й тому ж позичальнику абсолютно різні класи за ризиком. Логічним наслідком низької якості оцінки є значна питома вага проблемних кредитів у кредитному портфелі українських банків.

Таблиця 3

Динаміка частки простроченої заборгованості у загальному обсязі наданих кредитів суб’єктам господарювання

 

Показник

2009

2010

2011

2012

2013

Відхилення  2012 року від 2009

Кредити надані, млн. грн.

462215

500961

 

575545

605425

669621

+143210

Довгострокові кредити, млн. грн.

56356

68647

79837

73707

82447

+17351

Прострочена заборгованість за кредитами, млн. грн.

52384

65576

54749

51962

55177

-422

Частка простроченої заборгованості, %

11,3

13,1

9,5

8,6

8,2

-2,7

 

Відповідно до табл. 3 можна зробити висновки про зменшення частки простроченої заборгованості протягом останніх трьох років, проте у вартісному вираженні їй притаманні стрибкоподібні коливання. Позитивним є збільшення вартості довгострокових кредитів, які є більш стабільним джерелом фінансування господарської діяльності підприємства та отримання яких свідчить про підвищення рівня кредитоспроможності вітчизняних підприємств.

Для досягнення необхідного рівня кредитоспроможності потрібно здійснювати ефективне управління нею. Загалом під управлінням розуміється процес планування, організації, мотиваціїі контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації, і діяльність, пов’язана з впливом керуючого суб’єкта на керований об’єкт з метою досягнення результатів.

Управління кредитоспроможністю підприємства можна визначити як сукупність управлінських дій, спрямовану на розробку і реалізацію управлінських рішень, пов'язаних із забезпеченням достатнього потенціалу підприємства для повернення кредитних ресурсів і сплати відсотків за користування ними [8, с. 240].

На нашу думку управління кредитоспроможністю підприємства – це процес планування, аналізу, організації, мотиваціїї, контролю, пов’язаний із забезпеченням такого стану фінансових ресурсів їх формуванням і розподілом, який дозволяє підприємству отримувати та погашати кредитні зобов’язання в повному обсязі та у визначений строк.

Висновки. Отже, в економічній літературі не існує єдиної позиції щодо співвідношення понять кредитоспроможність та платоспроможність. Вважаємо поняття кредитоспроможність вужчим за поняття платоспроможності, що пояснюється тим, що кредитоспроможність прогнозує платоспроможність позичальника тільки на строк дії кредитного договору та в обсягах, які ним передбачені. На підставі цих ознак під управлінням кредитоспроможністю будемо розуміти процес планування, аналізу, організації, мотивації, контролю, пов’язаний із забезпеченням такого стану фінансових ресурсів їх формуванням і розподілом, який дозволяє підприємству отримувати та погашати кредитні зобов’язання в повному обсязі та у визначений строк.

 

Література:

1. Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями: від 25.01.2012р. №23 / Правління НБУ. Постанова // http:// zakon.rada.gov.ua.

2. Банківські операції: Підручник / [В. І. Міщенко, Н. Г. Слав’янська та ін.] – К.: Знання, 2006. – 727 с.

3. Виговський В. Г. Визначення кредитоспроможності в економічній літературі: оцінка підходів / В. Г. Виговський // Вісник ЖДТУ. –2013.– № 2 (64).– С. 206-212.

4. Гласюк В. В. Оцінка кредитоспроможності позичальника: що оцінюємо? / В. В. Гласюк // Вісник НБУ. – 2001. – № 5. – С. 54-56.

5. Дєєва Н. М. Фінансовий аналіз. Навч. посібник. / Н. М. Дєєва, О. І. Дедиків. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 328 с.

6. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера (За редакцією Р. Дяківа ).– К.: Міжнародна економічна фундація, 2000.– 704 с.

7. Корецька Н. І. Кредитоспроможність: теоретико-концептуальні основи / Н. І. Корецька, Т. С. Давидюк // Вісник Львівського університету. „Економічні науки”. – Випуск 6 (24). – Ч. 2. – 2009.– С. 19-26

8. Корольова-Казанська О. В. Методологічні засади управління кредитоспроможністю підприємства / О. В. Корольова-Казанська // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. – Чернівці ЧТЕІ КНТЕУ, 2010. – Вип. І (32). Економічні науки. – с.239-245.

9. Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання: Монографія / А. О. Єпіфанов, Н. А. Дехтяр, Т. М. Мельник, І. О. Школьник та ін. / За ред. доктора економічних наук А.О. Єпіфанова. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – 286 с.

10. Рудченко І. В. Кредитоспроможність позичальника як критерій формування кредитних відносин / І. В. Рудченко //Держава та регіони. – 2008. – №5. – С. 162-166.

 

References:

1. Polozhennya pro poryadok formuvannya ta vy`kory`stannya bankamy` Ukrayiny` rezerviv dlya vidshkoduvannya mozhly`vy`x vtrat za akty`vny`my` bankivs`ky`my` operaciyamy`: vid 25.01.2012r. № 23 / Pravlinnya NBU. Postanova // http: // zakon.rada.gov.ua.

2. Bankivs`ki operaciyi: Pidruchny`k / [V. I. Mishhenko, N. G. Slav'yans`ka ta in.] – K.: Znannya, 2006. – 727 s.

3. Vy`govs`ky`j V. G. Vy`znachennya kredy`tospromozhnosti v ekonomichnij literaturi: ocinka pidxodiv / V. G. Vy`govs`ky`j // Visny`k ZhDTU. –2013.– № 2 (64).– S. 206-212.

4. Glasyuk V. V. Ocinka kredy`tospromozhnosti pozy`chal`ny`ka: shho ocinyuyemo? / V. V. Glasyuk // Visny`k NBU. – 2001. – № 5. – S. 54-56.

5. Dyeyeva N.M. Finansovy`j analiz. Navch. posibny`k. / N. M. Dyeyeva, O.I. Dedy`kiv. – K.: Centr uchbovoyi literatury`, 2007. – 328 s.

6. Ency`klopediya biznesmena, ekonomista, menedzhera (Za redakciyeyu R. Dyakiva ).– K.: Mizhnarodna ekonomichna fundaciya, 2000.– 704 s.

7. Korecz`ka N. I. Kredy`tospromozhnist`: teorety`ko-konceptual`ni osnovy` / N. I. Korecz`ka, T. S. Davy`dyuk // Visny`k L`vivs`kogo universy`tetu. „Ekonomichni nauky`”. – Vy`pusk 6 (24). – Ch. 2. – 2009.– S. 19-26

8. Korol`ova-Kazans`ka O. V. Metodologichni zasady` upravlinnya kredy`tospromozhnistyu pidpry`yemstva / O. V. Korol`ova-Kazans`ka // Visny`k Chernivecz`kogo torgovel`no-ekonomichnogo insty`tutu. – Chernivci ChTEI KNTEU, 2010. – Vy`p. I (32). Ekonomichni nauky`. – s.239-245.

9. Ocinka kredy`tospromozhnosti ta investy`cijnoyi pry`vably`vosti sub'yektiv gospodaryuvannya: Monografiya / A. O. Yepifanov, N. A. Dextyar, T. M. Mel`ny`k, I. O. Shkol`ny`k ta in. / Za red. doktora ekonomichny`x nauk A.O. Yepifanova. – Sumy`: UABS NBU, 2007. – 286 s.

10. Rudchenko I. V. Kredy`tospromozhnist` pozy`chal`ny`ka yak kry`terij formuvannya kredy`tny`x vidnosy`n / I.V. Rudchenko //Derzhava ta regiony`. – 2008. – №5. – S. 162-166.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^