Наукові конференції, Научные конференции » Простір і час сучасної науки (25-27.04.2014 р.) » Ураков Д. В. ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ЗАСІБ ПЕРЕТВОРЕННЯ СОЦІУМУ

Ураков Д. В. ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ЗАСІБ ПЕРЕТВОРЕННЯ СОЦІУМУ

Категорія: Простір і час сучасної науки (25-27.04.2014 р.), Філософія

УДК141.7(063) Г47

 

ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ЗАСІБ ПЕРЕТВОРЕННЯ СОЦІУМУ

Ураков Д. В.

Запорізький національний університет, Україна, м. Запоріжжя

 

Проведене дослідження механізмів та засобів, за допомогою яких феномен менеджменту трансформує буття глобального соціуму у контексті цивілізаційно-історичних реалій де відбуваються саморозгортання і еволюція феномена менеджменту на початку 21 століття.

Ключові слова: трансформаційні процеси, трансформаційний менеджмент, мережева цивілізація.

Ураков Д. В. Трансформационный менеджмент как средство преобразования общества / Запорожский национальный университет. Украина, г. Запорожье.

Проведено исследование механизмов и методов, с помощью которых феномен менеджмента трансформирует бытие глобального социума в контексте цивилизационно-исторических реалий, в которых проходит эволюция феномена менеджмента в начале 21 века.

Ключевые слова: трансформационные процессы, трансформационный менеджмент, сетевая цивилизация.

Urakov D. V. Transformational management as a means of transforming the society / Zaporizhzhya National University, Ukraine, Zaporizhzhya.

The research concentrates on the mechanisms and methods that the phenomenon of management utilizes in the process of transforming the global society against the background of civilisational and historic realities where the evolution of management unfolds.

Key words: transformational processes, transformational management, network civilization.

Вступ

Феномен менеджменту став проявляти свою властивість трансформувати економічний устрій суспільства, його світоглядні орієнтири і цінності наприкінці 19го - початку 20 століття, коли поняття ефективності виробництва і продуктивності праці стали усвідомлюватися як важливі концепти для здійснення поступального економічного розвитку і просто виживання в умовах посиленої конкуренції. З того часу змінилося кілька культурно-цивілізаційних форматів соціуму. Бжезинський писав про настання «технотронної ери», Еллюль характеризував нову громадську парадигму як «технологічне суспільство», Белл запропонував використовувати поняття «постіндустріальне суспільство». Елвін Тоффлер у своїх роботах «Третя хвиля», «Метаморфози влади» і «Революційне багатство» пропонує використовувати поняття «суперіндустріальне суспільство». Різні визначення є тотожними, оскільки мають на увазі однакову сутність сталися змін: перехід до суспільства, заснованого на передових цифрових і виробничих технологіях і постматеріалістичній системі цінностей.

У новій суспільній парадигмі зазнали змін не тільки технології і цінності, а й принципи управління, влади як феномена соціального буття і навіть поняття багатства. Технологічні та світоглядні трансформації змінили навіть основи відтворення людини як біологічного і антропологічного типу. Формування «інформаційного суспільства» і, як наслідок, економіки знань визначило появу нових стилів управління, реалізації політики, професійної діяльності, сім'ї та свідомості. Наприклад, іспанський дослідник інформаційного суспільства Кастельс висловлює думку, що в царині економіки знань на початку 21 століття відбулося формування нової цивілізаційної парадигми - цифрової або мережевої цивілізації [1].

Специфіка мережевої цивілізації полягає в тому, що комп'ютери та відповідні інформаційні технології у вигляді програмного забезпечення діють не ізольовано, а формують інтегровану систему, що складається з довільної кількості електронних пристроїв. Такі утворення мають системний ефект, який означає, що сукупність компонентів набуває нові властивості, відмінні від притаманних кожному окремому компоненту. Мережі цього покоління називаються нейронними. Про появу нейронних мереж писав Тоффлер у своїй роботі «Метаморфози влади» ще в 1990 році. Наведемо цитату з цього доробку: «Сьогодні, коли мільйони комп'ютерів - від гігантських Сrays до невеликих ноутбуків - підключені в мережі, безперервно виникають і зв'язуються нові мережі, створюючи все більш і більш щільні «підмережі», необхідний ще більш високий рівень розумності або«самонавчання»для управління надзвичайно великими обсягами інформації, що проходить через них. У результаті дослідники швидко рухаються до ще більш самонавчальних систем. Їхня мета - так звані нейронні мережі. Вони будуть не тільки відправляти за певним маршрутом повідомлення, за необхідністю змінюючи його, але і насправді будуть навчатися на власному минулому досвіді, пророкуючи, де і коли буде велике навантаження і на підставі цього розширюючи число контактів мережі для пошуку оптимальних сполук» [2.].

Становленню мережевої цивілізації сприяв розвиток так званих «хмарних» технологій, які дозволяють максимально використовувати системний ефект комп'ютерних мереж. «Хмарні» технології є інноваційним засобом підвищення ефективності та конкурентоспроможності бізнесу, оскільки забезпечують високу швидкість обробки інформації, велику обчислювальну потужність і безпеку зберігання і передачі даних. Хмарні (розсіяні) обчислення (англ. cloud computing, також використовується термін «хмарна» (розсіяна) обробка даних) – це технологія обробки даних, відповідно до якої комп'ютерні ресурси і потужності надаються користувачеві як Інтернет -сервіс. Користувач має доступ до власних даних, але не може управляти і не повинен піклуватися про інфраструктуру, операційну систему і власне програмне забезпечення, з яким він працює. Термін «облік» використовується в даному контексті як метафора, заснована на зображенні Інтернету на діаграмі комп'ютерної мережі, або як образ складної інфраструктури, за якою ховаються всі технічні деталі. Згідно з документом IEEE, опублікованим у 2008 році, «хмарна обробка даних - це парадигма, у рамках якої інформація постійно зберігається на серверах у Інтернет і тимчасово зберігається на клієнтській стороні, наприклад, на персональних комп'ютерах, ноутбуках, смартфонах тощо».

Наразі у рамках мережевої цивілізації існують свої квазі-держави, що володіють такими атрибутами традиційних держав, як громадянство, ідеологія і культура, уряд і офіційна символіка. Як приклад вищезазначених квазі-держав можна навести такі компанії, як Amazon, Apple, Facebook, Google і Microsoft. Кожна із зазначених компаній має мільйони «громадян» - користувачів, що володіють віртуальними особистостями-профілями з підключеними кредитними картами в якості паспортів.

Мережева цивілізація призвела до формування нового виду споживачів і нових видів споживання. Тут доречно згадати споживання нематеріальних, віртуальних продуктів, таких як мережеві розважальні програми та інше програмно-медійне забезпечення, що виконує інформаційно-розважальну функцію. Виробники такого продукту часто є водночас і його споживачами. Це явище вперше описав Тоффлер у своїй роботі «Третя хвиля». Характеризуючи процес виробництва для себе, Тоффлер використав поняття «просьюмер» (англ. Prosumer, від producer + consumer), що позначає «виробник-споживач». Формування даної соціальної групи усуває історично сформований розрив між виробником і споживачем, що характерно для нової «економіки знань».

Тут доречно навести таку цитату з вищезазначеної роботи Тоффлера: «Розвиток "виробництва для себе" ясно вказує на фундаментальну зміну у відносинах між Сектором А (виробники) і Сектором Б (споживачі) - у сукупності відносин, яке до цих пір ігнорувалося економістами Другої хвилі. Авже "виробництво для себе" веде до демаркетізації принаймні деяких видів діяльності, тим самим змінюючи роль ринку в житті суспільства. Воно наводить на думки про економіку майбутнього, несхожою на відомі досі - про економіку, яку вже не стануть однобоко оцінювати на користь або Сектора А, або Сектора Б. Виникнення "виробництва для себе" вказує на необхідність економіки, яка не буде схожою з економіками Першої або Другої хвиль, але в новому історичному синтезі сплавить воєдино характеристики обох» [3].

За мінливих умов економічних реалій феномен менеджменту зазнав значних змін, пов'язаних з необхідністю здійснювати ефективне управління. Як вже було показано вище, сформована економіка знань зумовила зміни модусу буття феномена менеджменту. Новий модус буття, який ми визначаємо як модус «сприяння», передусім спрямований на підвищення ефективності шляхом сприяння інноваційним процесам, розкриття творчого потенціалу особистості. Способом реалізації цього завдання є надання свободи у професійній діяльності, і така свобода має множинні виміри.

Зміст поняття «трансформаційний менеджмент» як теоретико-методологічної бази управління інституційними перетвореннями пропонується розглядати з урахуванням трьох аспектів: наука і мистецтво управління трансформаціями, вид діяльності та процес ухвалення управлінських трансформаційних рішень, апарат управління трансформаціями. Як наука і мистецтво управління трансформаційний менеджмент базується на економічному чи психологічному підходах до феномена менеджменту, а також на концепціях теоретиків і практиків менеджменту, починаючи від Тейлора і закінчуючи системою Хемела «Менеджмент 2.0».

Як вид діяльності та процес ухвалення управлінських рішень трансформаційний менеджмент - це сукупність процедур як складових загальної технологічної схеми управління трансформаціями в організаціях. Ця сукупність передбачає окремі напрями управлінської діяльності, що часто визначаються як функції менеджменту. Причому кожний з напрямів розпадається на етапи, що виконуються в певній послідовності. Склад функцій і завдань управління може бути регламентований залежно від рівня трансформаційної системи (макроекономічний рівень, галузь промисловості, підприємство, система інститутів, внутрішньоорганізаційний інститут, окремий трансформаційний проект чи приватна розробка) та умов її функціонування. Виконання кожної з задач управління або здійснення окремої функції менеджменту незмінно пов'язане з прийняттям певних управлінських рішень. Цей найбільш відповідальний і часто повторюваний елемент менеджменту становить суть діяльності менеджера в трансформаційному процесі. Менеджмент передбачає встановлення певних вимог до рівня обґрунтування управлінських рішень, методам і процедурам їхньої підготовки, ухвалення та реалізації. Як вид діяльності трансформаційний менеджмент передбачає розподіл завдань і закріплення процедур за їхніми конкретними виконавцями - керівниками різного рівня.

Трансформаційний менеджмент як апарат управління трансформаціями передбачає структурне оформлення трансформаційної сфери. Трансформаційні процеси виникають і здійснюються спільнотами людей, що свідомо координують свою діяльність для досягнення певних цілей. Кожне таке співтовариство індивідуумів у менеджменті прийнято називати організацією. Ту організацію, для якої характерний (або в якій відбувається) трансформаційний процес, називатимемо організацією, що трансформується. Організація, що трансформується - це різновид організації, що досягає мети свого функціонування за допомогою трансформацій.

Поняття менеджменту як апарату управління трансформаціями щодо організації, що трансформується, має інституціональне значення і включає: по-перше, наявну систему управління трансформаціями, як правило, з ієрархічною структурою і складається зі спеціалізованих органів управління; по-друге, інститут менеджерів-керівників різних рівнів, виступаючих суб'єктами управління, наділених обмеженими повноваженнями щодо прийняття та реалізації управлінських рішень і володіючих певною відповідальністю за результати функціонування організації. [4]

Отже, кожний з розглянутих аспектів має свою сферу застосування, створюючи цілісну систему трансформаційного менеджменту, яку правомірно вважати теоретичною та методологічною базою управління трансформаційними процесами, здійснюваними в організації. Надалі, на основі сформованої системи трансформаційного менеджменту, можливо розробити управлінські методи та інструментарій здійснення інституційних перетворень на рівні бізнес-структур.

Соціокультурний дискурс феномена менеджменту дозволяє виділити чотири фундаментальних принципи, які лежать в основі трансформаційних процесів, що проходять у організації та соціумі під впливом феномена менеджменту. Ці процеси спрямовані на формування сталої і цілісної організації, яка гармонійно інтегрована в соціум і є каталізатором соціальної інновації. Вищезазначені принципи можна сформулювати у такий спосіб:

1) трансформація стратегії конкуренції в стратегічне оновлення компанії за допомогою природних трансформаційних потоків (процесів);

2) трансформація процесу організаційного розвитку в культурні динамічні процеси (cultural dynamics) за допомогою міжкультурної взаємодії;

3) трансформація процесів НДДКР (R & D) у процеси соціальної інновації за допомогою міждисциплінарних взаємодій;

4) трансформація функцій менеджменту з метою формування «цілісної організації».

Ці чотири принципи по суті є елементами, які відсутні в деконтекстуалізованих, монокультурних, монофункціональних і монодисциплінарних, тобто в економічно орієнтованих, концепціях менеджменту та лідерства. Розглянемо ці принципи більш детально.

Принцип трансформації стратегії конкуренції в процеси стратегічного оновлення передбачає розкриття потенціалу компанії за допомогою природних трансформаційних процесів, які поширюються на індивідуума, організацію і все суспільство. Такими процесами є адаптація, зростання, циклічність, формування системи зворотного зв'язку і, у кінцевому рахунку, еволюція. Трансформаційні потоки, що формують єдиний процес, у цьому випадку стимулюють постійне оновлення, тобто приховану інновацію, яка і є еквівалентом стратегії розвитку в традиційному розумінні. Спираючись на природні закони і динаміку розвитку культури, можна простежити, що живі організми (природні та соціальні) набувають різні форми в процесі адаптації та оновлення, що і є суто природним процесом трансформації.

Динаміка трансформації, описана вище, глибоко вкорінена в природі і заснована на її законах, так само як і сама культура походить з природи. У той час, як життя виникає з навколишнього середовища, навколишнє середовище вимагає подальшої трансформації у такий спосіб, щоб зберігати здатність підтримувати занароджене життя. По суті, окремий живий організм є одиницею процесу трансформації, а сама трансформація є результатом сукупної активності живих організмів одного виду. Така спільна активність створює нові форми життя. За допомогою цього процесу природа забезпечує безперервну адаптацію з метою збереження та підтримки життя. Аналогічним способом феномен менеджменту трансформує навколишнє середовище (соціум) шляхом впливу на організацію.

Висновки

Для розуміння природи і динаміки трансформаційних процесів у організації необхідно охарактеризувати основні рушійні сили даних трансформаційних процесів. Соціокультурний підхід дозволяє виділити чотири світоглядні та культурні детермінанти, взаємодія яких і задає напрямок процесам розвитку і трансформації. Такими детермінантами можна вважати наступні концепти: прагматизм, реалізм, холізм і гуманізм. Динамічний баланс між цими елементами повинен реалізовуватися на рівні індивідуума, організації та суспільства в цілому. У цьому випадку збалансована взаємодія вищезгаданих елементів забезпечує органічну і інтеграцію індивідуума, компанії і соціуму, що саморозвивається.

 

Література:

1. Castells M. The Rise of the Network Society, The Information Age: Economy, Society and Culture, Vol. I. / Castells M. Cambridge, MA; Oxford, UK: Blackwell (1996) (second edition, 2000). 306 p.

2. Тоффлер Э. Метаморфозы власти: Пер. с англ. / Э. Тоффлер. — М.: ООО «Издательство ACT», 2003. — 669 с.

3. Тоффлер Э. Третья волна. / Э.Тоффлер — М.: АСТ, 1999. – 784с.

4.Гордиенко Л.Ю. Институциональный подход к управлению трансформационными процессам и на предприятии // Наукові праці Донецького національного технічного уні-верситету. Серія: економічна. Випуск 31-2 (117). – Донецьк, ДонНТУ, 2007. – С. 29-35

 

References:

1. Castells M. The Rise of the Network Society, The Information Age: Economy, Society and Culture, Vol. I. / Castells M. Cambridge, MA; Oxford, UK: Blackwell (1996) (second edition, 2000). 306 p.

2. Toffler A.. Metamorfozy vlasti: Per. s angl. / A. Toffler. — M.: OOO «Izdatel'stvo ACT», 2003. — 669 s.

3. Toffler A. Tret'ja volna. / A.Toffler — M.: AST, 1999. – 784 s.

4. Gordienko L.Ju. Institucional'nyj podhod k upravleniju transformacionnymi processam i na predprijatii // Naukovі pracі Donec'kogo nacіonal'nogo tehnіchnogo unі-versitetu. Serіja: ekonomіchna. Vipusk 31-2 (117). – Donec'k, DonNTU, 2007. – S. 29-35

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^