ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Губайдуліна О. В. ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ ЯК ДЕПРЕСИВНИЙ РЕГІОН: ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Губайдуліна Олександра Володимирівна

Буковинський державний фінансово-економічний університет

ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ ЯК ДЕПРЕСИВНИЙ РЕГІОН: ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

Однією з актуальних проблем вітчизняної економіки є наявність значних диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів. Створення стабільної економічної системи, неможливо без подолання міжрегіональних відмінностей та усунення відсталості у розвитку окремих територій. На сьогодні, найгостріша ситуація склалася у так званих депресивних регіонах, які характеризуються високим рівнем безробіття, бідності, ротаційністю, у тому числі Чернівецької області. Тому, розв’язання проблем таких територій є актуальним загальнодержаним завданням.

Питання щодо аналізу депресивних регіонів в Україні широко розглянуто у зарубіжних та вітчизняних літературних джерелах. Теоретичні й практичні аспекти цієї проблеми відображено в роботах учених і фахівців: М. О. Барановський, М. С. Бріль, Т. М. Чернякова, М. М. Соловей, О. В. Дрозняк, А. І. Чуприна й ін.

Мета дослідження. Визначити основні напрями, проблеми, тенденції та перспективи розвитку депресивного регіону України – Чернівецької області.

Виклад основного матеріалу. В Україні більш поширеним є поняття «депресивна територія», яке широко увійшло в науковий оборот у 90-х роках. У Законі України «Про стимулювання розвитку регіонів» зазначається, що депресивна територія – це регіон чи його частина, рівень розвитку якого (якої) за показниками, визначеними Законом, є найнижчим серед територій відповідного типу. Крім того, зазначається, що депресивні регіони поділяються на чотири групи: регіони; промислові райони; сільські райони; міста обласного значення [2, 27].

Кожна з наведених груп має особливі критерії, за якими території визнаються депресивними. Так, регіон визнається депресивним, якщо впродовж останніх 5 років він мав найнижчі середні показники валової доданої вартості на одну особу; промисловий район – якщо протягом останніх 3 років спостерігались найвищі середні показники рівня безробіття, найнижча зайнятість у промисловості та найнижчий обсяг промислового виробництва на одну особу; сільський район – якщо він впродовж останніх 3 років мав найнижчі щільність сільського населення та його природний приріст за одночасно найвищої частки зайнятих у сільському господарстві; міста обласного значення - якщо впродовж останніх 3 років спостерігалися найвищі показники безробіття та найнижчий рівень середньої заробітної плати.

Для оцінки депресивності регіону найбільш прийнятними є наступні показники:

1) Валовий регіональний продукт – характеризує рівень розвитку економіки регіону, і є його узагальнюючим показником (ВРП). У країнах ЄС депресивними є регіони, рівень ВВП на душу населення в яких менше 75% середнього значення по країні. Таким чином, якщо застосувати такий критерій до національної економіки ( ВВП на душу населення повинен бути менший 13185,31 грн.), то Чернівецьку область слід вважати депресивною, де цей показник у 2012 році становив 9892 грн, тобто 0,9 % від ВВП України [6].

2) Доходи населення. Вони враховують усі види грошових надходжень (у вигляді оплати праці для всіх категорій працюючих, пенсій, доходів від власності, стипендії, надходження від продажу продуктів сільського господарства та іноземної валюти тощо). Інші різновиди оплати праці, (наприклад, середньомісячна номінальна заробітна плата), є неповні і не завжди належним чином порівнянні в часі. Тому, здійснюючи аналіз депресивності регіонів України, ми надали перевагу саме показнику доходів на душу населення. За повідомленням статистів, у другому кварталі 2012 року реальний дохід населення, який визначається з урахуванням цінового фактора, збільшився на 15% порівняно з аналогічним періодом 2011 року. Найбільше, як інформують у відомстві, зросли доходи в жителів Києва (на 29,7%). На другій позиції – Чернівецька область (на 21,3%) [6].

Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника за 2012 рік становила 2298 грн. і зросла порівняно з відповідним періодом 2011 року на 17,4%. Індекс реальної заробітної плати за 2012 рік порівняно з відповідним періодом 2011 року становив 118,3 %. Загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати працівників підприємств, установ та організацій області за 2012 рік зменшилася на 28,0% або на 17,4 тис. грн. і на 1 грудня 2012 року становила 44,8 тис. грн. Порівняно з початком 2012 року сума боргу зменшилася в 5,4 рази або на 195,5 тис. грн. Загалом обсяг невиплаченої заробітної плати на 1 грудня 2012 року становив 0,01% фонду оплати праці, нарахованого за листопад 2012 року. Заборгованість працівникам економічно активних підприємств на 1 грудня 2012 року порівняно з 1 листопада 2012 року збільшилася на 9,0% або на 3,7 тис. грн. і становила 44,8 тис. грн.

Упродовж 2012 року кількість працівників економічно активних підприємств, які вчасно не отримали заробітну плату, збільшилася на 8,7% і на 1 грудня 2012 року становила 25 осіб. Кожному із зазначених працівників не виплачено в середньому 1792 грн., що на 24,6% менше розміру середньомісячної заробітної плати нарахованої в листопаді 2012 року [6].

4) Рівень безробіття. Найчастіше застосовують показник зареєстрованого безробіття, визначений за методологією Міжнародної Організації Праці (МОП). Він розраховується відношенням (у відсотках) кількості безробітних у віці 15-70 років (робочої сили) зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної ознаки.

До державної служби зайнятості Чернівецької області впродовж грудня 2012 року за допомогою в працевлаштуванні звернулося 2,9 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 34,2% більше, ніж у листопаді 2012 року, та на 17,3% – ніж у грудні 2011 році. Із загальної кількості осіб, які звернулися протягом грудня 2012 року до державної служби зайнятості, 85,5% отримали статус безробітного.

На початок січня 2013 року на обліку в державній службі зайнятості загалом перебувало 11,6 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 15,1% більше, ніж на 1 грудня 2012 року. Серед зазначеної категорії громадян 95,7% мали офіційний статус безробітного [6].

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по області за грудень 2012 року зріс на 0,2 в.п. і на 1 січня 2013 року становив 2,0 % від кількості населення працездатного віку. Зазначений показник зріс протягом грудня 2012 року у сільській місцевості на 0,3 в.п., а в міських поселеннях – на 0,1 в.п. і на 1 січня 2013 року відповідно становив 2,2% та 1,8% від кількості населення працездатного віку відповідної місцевості.

За повідомленням підприємств, установ та організацій області кількість вільних робочих місць і вакантних посад на 1 січня 2013 року становила 800 одиниць, що на 14,8% менше, ніж на 1 грудня 2012 року, та на 9,7% – ніж на 1 січня 2012 року. Із зазначеної кількості вільних робочих місць (вакантних посад) для робітників передбачалось 38,3%, для службовців – 51,0%, решта – для осіб, які не мають професії. Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) на 1 січня 2013 року становило 15 осіб і збільшилось на 4 особи порівняно з 1 грудня 2012 року та на 3 особи – з 1 січня 2012року [6].

Серед районів області, рівень працевлаштування знаходився в межах від 0,9% у Заставнівському до 15,0% – у Герцаївському. Зниження цього показника впродовж місяця спостерігалося майже в усіх районах області, крім Герцаївського, Новоселицького, Сторожинецького та Хотинського, де відбулося його зростання на 10,6 в.п., 2,3 в.п., 0,5 в.п. та 0,4 в.п. відповідно. У містах Чернівцях та Новодністровську зазначений показник становив 5,4% та 3,1% і знизився порівняно з листопадом 2012 року на 0,3 в.п. та 1,4 в.п. відповідно. З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття протягом грудня 2012 рокуна допомогу по безробіттю було витрачено 6022,4 тис. грн., що на 5,9% більше, ніж у листопаді 2012 року. Середньооблікова кількість безробітних, які її отримали у грудні 2012 року, становила 6,8 тис. осіб і зменшилась на 0,6% порівняно з листопадом 2012 року. Середній розмір допомоги по безробіттю у грудні 2012 року збільшився по відношенню до листопада 2012 року на 6,5% і становив 887,87 грн., що на 21,7% менше, ніж законодавчо встановлений мінімальний рівень заробітної плати (1134 грн.) [6].

5) Щільність сільського населення. Використання даного показника пояснюється тим, що саме сільське населення є в Україні найменш економічно забезпеченим і соціально захищеним. Тому, висока його щільність є важливим опосередкованим індикатором, що свідчить про економічні і соціальні негаразди в таких регіонах, про їх високу депресивність. У 2012 році в середньому щільність сільського населення становить 26 осіб на 1 км2. Що стосується Чернівецького регіону, то щільність сільського населення на тут становить 67 осіб на 1 км2.

На 1 грудня 2012 року в Чернівецькій області, за оцінкою, проживало 907,1 тис. осіб, з них 385,4 тис. осіб мешкало в міських поселеннях, а 521,7 тис. осіб – у сільській місцевості. Упродовж 2012 року чисельність наявного населення області збільшилася на 1869 осіб, що в розрахунку на 1000 жителів становило 2,2 особи. Населення області збільшилось за рахунок природного та міграційного приросту – 453 та 1416 осіб відповідно.

Природний приріст населення зафіксовано у містах Чернівцях і Новодністровську та Сторожинецькому, Глибоцькому, Вижницькому, Путильському і Герцаївському районах. У решті районів зафіксовано природне скорочення.

Кількість народжених за 2012 рік збільшилась порівняно з 2011року на 429 осіб і становила 10800 осіб. Рівень народжуваності по області порівняно з 2011роком збільшився з 12,5 до 13 осіб на 1000 жителів. Найбільша частота народжень у розрахунку на 1000 жителів зафіксована у Путильському районі (20,1 особи), а найменша – в Кельменецькому (9,6 особи).

Народжуваність у сільській місцевості залишається традиційно вищою, ніж у міських поселеннях (14,3 проти 11,2 особи на 1000 жителів).

У 2012 році рівень смертності в області збільшився порівняно з 2011 роком з 12,4 до 12,5 померлих на 1000 жителів.

Найвищий рівень смертності в 2012 року зафіксовано в Кельменецькому районі (18,9 особи на 1000 жителів), а найнижчий – у м. Новодністровську (5,4 особи).

У 2012 року міграційний приріст населення становив 1416 осіб, що у розрахунку на 1000 жителів становило 1,7 особи. Порівняно з відповідним періодом попереднього року він збільшився на 592 особи [6].

Загальний міграційний приріст населення в 2012 року зафіксований в м.Чернівцях та Кіцманському, Глибоцькому, Сокирянському, Герцаївському районах. У м.Новодністровську та решті районів було зафіксовано міграційне скорочення населення.

Пошук шляхів відродження депресивних територій залишається важливим загальнодержавним завданням. В першу чергу, Україні необхідно відмовитись від методів тимчасового зниження рівня міжрегіональної диференціації, які базуються на територіальному перерозподілі резервів і перейти до методів, орієнтованих на розвиток регіонів на основі власних ресурсів. Вироблені у країнах ЄС принципи надання допомоги проблемним територіям передбачають, що державна допомога, яка знищує конкуренцію на ринку співтовариства, заборонена. Дозволеними формами державної допомоги є: соціальна допомога, що надається мешканцям депресивних територій в індивідуальному порядку; допомога для подолання наслідків природних лих, надзвичайних ситуацій; допомога, що надається з метою сприяння економічному розвитку територій, які відстають у показниках соціально-економічного розвитку (за критеріями ЄС). Так, якщо показник ВВП на душу населення країни нижче 75 % від середнього по ЄС, то їй надається допомога структурних фондів, кошти яких (у вигляді грантів), спрямовуються на активізацію наукової та інноваційної діяльності; формування мережі інфраструктури; стимулювання розвитку людських ресурсів. Традиційно допомога надається малозаселеним територіям (щільність населення менше 8 мешканців на 1 км2) та найбільш віддаленим від центру територіям [5, 38].

Використовуючи позитивний європейський досвід, основними заходами, спрямованими на подолання депресивності Чернівецького регіону, пропоную наступні:

1. Перехід від «компенсуючого» до «стимулюючого» характеру регіональної політики, спрямованого на розкриття потенціалу регіону, реструктуризацію галузей і підприємств [1, 60].

2. Розробка єдиної, конкретно визначеної методики проведення щорічного моніторингу соціально-економічного розвитку регіону та критеріїв визнання регіону депресивним.

3. Подолання високого рівня безробіття шляхом модернізації ринку праці через фахове навчання і перекваліфікацію. У ЄС, наприклад, пріоритетними напрямами спрямування коштів є: модернізація системи освіти, фінансування професійної підготовки та працевлаштування (насамперед молоді та осіб, вивільнених внаслідок структурних технологічних зрушень та впливу НТР); фінансування проектів, пов’язаних з удосконаленням умов праці тощо [4, 11].

4. Розвиток транспортної мережі та інфраструктури. Традиційно в ЄС на пріоритетних засадах фінансуються проекти, які передбачають об’єднання місцевих та регіональних ініціатив, сприяння міжтериторіальній співпраці, обміну досвідом. Значна увага приділяється розвитку транспортної мережі. Так, будівництво доріг, по-перше, активно залучає місцеві ресурси, що стимулює економічне зростання регіонів. По-друге, створення розвиненої транспортної інфраструктури сприяє активізації підприємницької діяльності на місцях, прискорює залучення місцевої економіки до загальнонаціонального економічного простору, сприяє інтеграційним процесам [5, 39].

Отже, основними напрямками регіональної політики у Чернівецькій області повинне стати пріоритетне забезпечення підтримкою галузей, розвиток яких сприятиме «оздоровленню» депресивного регіону. Разом з тим, реструктуризація господарства регіону повинна бути досягнута не простим перерозподілом ресурсів між економічно сильними та слабкими регіонами, а за рахунок власних ресурсів та впровадження нових технологій, форм виробництва та управління.

Література:

1. Барановський М. Депресивні території України: особливості делімітації в умовах реформування законодавчої бази / М. Барановський // Економіка України . – 2010. – № 11. – с. 57-69.

2. Барановський М. О. До питання про типологію депресивних територій / М. О. Барановський // Український географічний журнал. – 2007. – №3. – с. 26-30.

3. Бріль М. С. Методологічні аспекти ідентифікації депресивних регіонів в сучасних умовах / М. С. Бріль // Економіка України. – 2012. – №11. – с.70-76.

4. Чернякова Т. М. Формування системи індикаторів для визначення ефективних інструментів податкового регулювання депресивних регіонів України / Т. М. Чернякова, М. М. Соловей, О. В. Дрозняк // Економічний розвиток. – 2009. – № 2. – с. 9-14.

5. Чуприна А. І. Депресивні регіони України: критерії визначення, аналіз та основні проблеми / А. І. Чуприна // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 36. – с. 37-42.

6. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.