Наукові конференції, Научные конференции » Наука і життя (23-25.05.2013) » Озерна Н. М. ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ДІТЕЙ В ІСТОРИЧНОМУ РОЗВИТКУ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – СЕРЕДИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

Озерна Н. М. ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ДІТЕЙ В ІСТОРИЧНОМУ РОЗВИТКУ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – СЕРЕДИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

Категорія: Наука і життя (23-25.05.2013), Педагогіка

аспірант кафедри педагогіки та освітнього менеджменту

Озерна Наталія Миколаївна

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ДІТЕЙ В ІСТОРИЧНОМУ РОЗВИТКУ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – СЕРЕДИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

Навчання і виховання – ці два поняття взаємопов’язані, вони не існують одне без одного, а саме виховання молодшого покоління здійснюється за допомогою літератури для дітей.

На думку українських дослідників дитячої літератури Д. М. Білецького, Ф. Х. Гурвича, одним із важливих засобів виховання підростаючого покоління є література, створена для дітей, або дитяча література [2].

Невичерпним джерелом літератури для дітей є усна народна творчість. Народна поезія, за визначенням О. М. Горького, є родоначальницею книжної літератури [3]. У давні часи, коли не існувало ні книжок, ні школи, ні науки педагогіки, діти, слухаючи від старших казки, легенди, пісні, черпали з них знання, досвід, моральні переконання і дізнавались про мрії та віковічні прагнення народу, висловлені ним у своїй поетичній творчості.

Фольклор для дітей створили «природні педагоги», як їх назвав К. Д. Ушинський. Це бабусі, діди, матері, які переробляли відомі їм усні твори або наново складали доступні для дітей пісеньки, казки, загадки, скоромовки. К. Д. Ушинський справедливо вважав появу фольклору для дітей першою й блискучою спробою народної педагогіки. Саме завдяки високій змістовій і естетичній цінності усна народна творчість стала джерелом книжної дитячої літератури [4].

У XIX ст. в Росії, Україні та в інших країнах світу вчені, фольклористи і письменники почали збирати кращі зразки усної народної творчості для дітей. Вийшли з друку і набули широкого розповсюдження збірки народних казок, пісень, прислів'їв, складених для дітей В. І. Далем, О. С. Афанасьєвим, Б. Д. Грінченком, Лесею Українкою та ін.

Визначні російські й українські письменники, які добре знали й високо цінували народну поетичну творчість, писали вірші й казки на фольклорні теми і сюжети, зокрема О. С. Пушкін, В. А. Жуковський, П. П. Єршов, В. Ф. Одоєвський, М. О. Некрасов, Л. М. Толстой, Д. Н. Мамін-Сибіряк, Т. Г. Шевченко, Марко Вовчок, Л. І. Глібов, І. Я Франко та ін.

Вчені-педагоги, методисти і упорядники книг для читання XIX ст., насамперед К. Ушинський, широко використовували фольклор у книжках для дошкільного віку.

У ХІХ і на початку XX ст. дитяча література в багатьох країнах світу досягає досить високого рівня розвитку. Вона поділяється на літературу для дітей дошкільного і шкільного віку. Дитяча преса теж враховувала вікові особливості дітей. У Російській імперії з’явилося чимало дитячих письменників-професіоналів. У своїх статтях, рецензіях прогресивні діячі російської та української літератури, зокрема О. І. Герцен, В. Г. Бєлінський, І. Я. Франко, Л. Українка відстоювали право дитячої літератури на самостійне існування, відводили їй почесне місце серед важливих засобів виховання громадянина. Вони писали про те, яким повинен бути дитячий письменник, про що і як слід писати, щоб підняти дитячу літературу на високий рівень мистецтва слова [1].

Твори письменників-класиків ХІХ – початку ХХ ст. (В. А. Жуковського, М. О. Некрасова, Марко Вовчок, І. Я. Франка, Л. М. Толстого, А. П. Чехова та ін.) написані багатою, соковитою літературною мовою, тому більшість з них збереглась до наших днів і не втратила свого пізнавального, виховного та естетичного значення.

Великий вплив на зміст дитячої літератури у 20–30 рр. мала комуністична ідеологія. На перший план висувалися завдання формування нового світогляду – любові до Батьківщини, до народу, готовність долати будь-які труднощі. Замість казки пропонувалися твори про будівельників нового суспільства, про трудові подвиги. Радянські письменники А. П. Гайдар, В. П. Катаєв, С. Я. Маршак, А. В. Головко, О. В. Донченко, М. П. Трублаїні та інші в своїх творах закликають дітей бути гідними свого народу — будівника нового життя, самовіддано працювати на благо Вітчизни. Змінювались погляди на використання усної народної творчості у вихованні дітей. Зокрема, відбувалися дискусії щодо застосування казки, твори К. І. Чуковського були вилучені з бібліотек.

Дитяча література є важливим засобом розумового, трудового, естетичного, а також фізичного виховання дітей. Важливу роль відіграє дитяча література також у моральному вихованні підростаючого покоління.

Література:

1. Белинский В. Г. О детской литературе / В. Г. Белинский, Н. Г. Чернышевский, Н. А. Добролюбов. – М.: Детгиз, 1954. – 430 с.

2. Білецький Д. М. Дитяча література / Д. М. Білецький, Ф. Х. Гурвич. – К.: Радянська школа, 1967. – 544 с.

3. Горький М. Про дитячу літературу / М. Горький. – К.: Мистецтво, 1953. – 248 с.

4. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання / К. Д. Ушинський Вибрані педагогічні твори. – К.: Радянська школа, 1949. – 418 с.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^