ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Шульженко Ю. М. МОВНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ ДЖЕЙН ОСТІН)

Шульженко Ю. М.

Кременчуцький національний університет ім. М. Остроградського

МОВНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ ДЖЕЙН ОСТІН)

Відмінності в поведінці представників протилежних статей завжди викликали особливий інтерес щодо природи чоловіків та жінок, зумовивши виникнення категорії «гендер» спочатку в суспільних науках, а згодом і в мовознавстві, для розмежування біологічної статі людини (sex) та статі соціокультурної (gender). Біологічна стать — це сукупність анатомічних і фізіологічних ознак, за якими можна визначити чоловік перед нами чи жінка. Гендер, або соціокультурна стать, — це сукупність соціальних норм, цінностей та реакцій, які формують окремі риси особистості. Під впливом історичних, політичних, суспільних і культурних змін за кожним індивідом у певному соціумі закріплюється гендерна роль чоловіка чи жінки. На їх основі створюються деякі узагальнені уявлення про особливості поведінки чоловіків і жінок, про очікувані від них реакції та дії, про прийнятні тільки для чоловіків і тільки для жінок види діяльності — інакше кажучи, у суспільній свідомості формуються гендерні стереотипи .

Гендерні відношення також фіксуються у вигляді мовних стереотипів, які накладають відбиток на комунікативну поведінку індивідів. Мова жінок суттєво відрізняється від чоловічої на всіх рівнях. Жінки частіше використовують ввічливі форми, звертання, рідше вдаються до перебивань і намагаються уникати непристойної лексики. Встановлено також, що жінки частіше вживають прикметники і прислівники, які виражають загальну позитивну оцінку, модальні слова та дієслова, підсилювальні частки, вигуки, епітети, метафори, фразеологізми, і їх мовлення вважається більш граматично правильним у порівнянні з мовленням чоловіків [2].

Оскільки художній твір створюється в певному культурному просторі, і культура є одним з детермінуючих чинників при формуванні гендерного компонента, у ньому знаходять відображення гендерні стереотипи певного історичного періоду.

У художніх творах гендерні стереотипи фіксуються у вигляді лексем, словосполучень, паремій та мікротекстів, які вживаються у відношенні до чоловіків і жінок, а також за допомогою репрезентації гендерно маркованих мовленнєвих характеристик персонажів залежно від їх статі. Вивчення літературних творів із застосуванням гендерного підходу дозволяє глибше проникнути в сутність гендерних стереотипів певного історичного періоду, простежити їх динаміку і причини змін у діахронії та виявити гендерно марковані особливості мовлення персонажів залежно від їхніх соціально-психологічних характеристик, що має вагоме значення для розвитку гендерних досліджень і науки загалом [3].

В англійській національній літературі ХІХ-ХХ ст. гендерна проблематика є однією із домінуючих і виступає джерелом до розуміння місця жінки в суспільстві, її ролі в розвитку суспільного прогресу, виявлення типовості чи специфіки питання про її права та свободи [1]. У романі Дж. Остін «Гордість і упередження» сутність гендерних стереотипів реалізується не тільки за допомогою звернення письменниці до проблем, які стосуються розподілу гендерних ролей у британському середовищі тієї епохи, а також за допомогою численних мовних засобів. У першу чергу, це стосується лексичних одиниць, паремій, афоризмів, мікротекстів, які вживаються у відношенні до чоловіків і жінок, а також репрезентації гендерно маркованих особливостей мовленнєвої поведінки персонажів. Проаналізуємо деякі з них.

Роман розпочинається так: “It is a truth universally acknowledged, that a single man in possession of a good fortune must be in want of a wife”. У цій фразі привертає увагу прикметник, який вживається разом з іменником “man” – “single”. Вік чоловіка не вказується, а ось належність до чоловічої статі і статус холостяка мають вагоме значення. З наступних сторінок роману читач дізнається про переживання молодих жінок, яких уже у 26-27-річному віці називали “old maid”. Статус незаміжньої жінки означав не тільки приниження для родини, але й приреченість на бідність, оскільки спадок батька передався по чоловічій лінії. Саме тому одним із ключових у романі є вислів “the business (also: the object) of her life was to get married” , який неодноразово повторюється у творі.

Повернемось до першого речення роману. Заслуговує уваги слово “a want”. Дієслово “to want” означає «бажати», «хотіти», проте іменник, утворений шляхом конверсії, має дещо негативне значення — нестача, відсутність, потреба, необхідність і навіть нужда. Чоловікові неодмінно необхідна дружина, тому що займатися домашнім господарством здавна вважається не чоловічою справою. Але й для жінки, яка жила в часи Джейн Остін, чоловік — це найбільша потреба, а його наявність — втілення усіх прагнень і мрій, оскільки заміжжя було єдиним способом для дівчини середнього класу зайняти стабільне соціальне становище. Подальше подружнє життя жінок абсолютно не бентежило, тому іншою важливою фразою роману є така: “Happiness in marriage is entirely a matter of chance”, щo відображає загальноприйняті погляди незаміжніх дівчат.

Поширений у багатьох культурах гендерний стереотип про те, що жінки є недосконалими і нижчими за своїми здібностями і статусом, ніж чоловіки, у романі реалізується за допомогою такого висловлення: “Eliza Bennet is one of those young ladies who seek to recommend themselves to the other sex by undervaluing their own, and with many men it succeeds”. Це висловлення не стосується Елізабет (хоча її ім’я тут згадується), оскільки воно сказане її суперницею з метою глузування і наклепу. Проте в цьому реченні важливим є словосполучення “young ladies” і продовження “…who seek to recommend themselves to the other sex by undervaluing their own”. Отже, у цій фразі стверджується гендерний стереотип, що більшість молодих дівчат готові/схильні принижувати і себе, і жіночу стать загалом, для того, щоб привернути увагу чоловіків.

Для підтвердження наявності гендерного стереотипу, який стосується обмеженості інтелектуальних можливостей жінок, необхідно звернути увагу на означення, які вживаються у відношенні до персонажів жіночої статі. Такі прикметники як “silly”, “idle”, “ignorant”, “vain”, “foolish”, “thoughtless”, вживаються у 95% випадків у відношенні до жінок. Це було несправедливістю щодо них, тому що жінки, хоча і не здобували освіту, опановували низку умінь, серед яких, окрім плетіння, гри на фортепіано, співу і малювання, було ще володіння іноземними мовами.

Зовнішність і манери жінок у романі постійно підлягають оцінці, обговоренню та критиці. На балу один із героїв роману дає Елізабет таку характеристику: “She is tolerable, but not enough to tempt me”, і далі авторський коментар – “Mr. Darcy had at first scarcely allowed her to be pretty; and when they next met, he looked at her only to criticize”. Ці слова демонструють наскільки важливою для дівчини була зовнішність. Якщо чоловікові не сподобалась дівчина з першого погляду, марно було сподіватися, що він зверне увагу на інші її достоїнства. Та й взагалі, описи зовнішніх характеристик персонажів-жінок, як позитивні, так і негативні, у творі трапляються у 5 разів частіше, ніж персонажів-чоловіків. Для представників сильної половини набагато важливішим для авторитету і заохочення незаміжніх дівчат були сума річного доходу і володіння: “A single man of large fortune; four or five thousand a year. What a fine thing for our girls!"

Проте в гендерному стереотипі британських жінок кін. XVIII – поч. ХІХ ст. наявними були чимало позитивних якостей. Хоча в переважній більшості випадків вони не мали ані можливості, ані необхідності навчатися, в побутовій сфері жінки були надзвичайно вправними і розсудливими. Вступивши до шлюбу, дівчата ставали прекрасними дружинами – “she respected, she esteemed, she was grateful to her husband, she felt a real interest in his welfare”, добрими – “the most generous and forgiving”, турботливими матерями – “an affectionate mother”. Проте чоловіки, маючи таких дружин, дозволяли собі глузувати і принижувати їх: “when Mr.Collins said anything of which his wife might reasonably be ashamed, which certainly was unseldom, ... once or twice she faintly blushed; but in general Charlotte wisely did not hear” .

Для підтвердження факту існування гендерних стереотипів в Англії зазначеного періоду важливо розглянути гендерно зумовлені особливості мовлення персонажів. У своєму творі Джейн Остін відображає комунікативну поведінку чоловіків і жінок, оскільки письменниця була членом тодішнього соціуму, носієм національної мови, володіла знаннями про стереотипи гендерної комунікативної поведінки й намагалася максимально відтворити їх.

У романі «Гордість і упередження» персонажі-жінки постають як вербально-активні особистості. Загальна кількість їхніх реплік у романі становить 807 одиниць, тоді як реплік чоловічих персонажів — 378. Згідно з цими показниками, персонажі-жінки розмовляють у романі приблизно у 2,1 разу більше, ніж персонажі протилежної статі. До того ж, у творі не зафіксовано жодного випадку, коли спілкуються тільки чоловіки. У всіх ситуаціях жінки або беруть участь у розмові, або виступають пасивними слухачами (що теж буває дуже рідко). Таку пропорцію можна пояснити тим, що жінкам природно властива балакучість, і в ході розмови вони вважають за необхідне обмінюватися почуттями та емоціями, які, за даними психологів, щомиті виникають у їхній свідомості [3].

Середня довжина реплік також не однакова. Чоловіки-персонажі говорять у романі приблизно на 1,2 довше. Дослідники пояснюють таку різницю тим, що мовлення чоловіків характеризується більшою інформативністю, логічністю і завершеністю. Вони, як правило, намагаються викласти хід думок повністю і не дозволяють себе перебивати. Жінки під час спілкування обмінюються здебільшого не інформацією, а емоціями та переживаннями, і не чинять опір, коли їх перебивають, тому що це запобігає конфліктним ситуаціям.

У творі герої обирають різні лексичні засоби та мовленнєві форми для висловлення своїх думок. У висловлюваннях персонажів-жінок частіше трапляється загальна позитивна оцінка (78%). Це реалізується у вживанні таких прикметників, як sweet (100% уживань), delightful, delighted (87% уживань), handsome (75% уживань), pleasing, pleasant (73% уживань), excellent (67% уживань), great (67% уживань), agreeable (63%). Для реплік чоловіків-персонажів загальна оцінка в більшості випадків є нейтральною (70%), а також негативною (17%) та позитивною (13%). Це відображає позитивне ставлення жінок до оточуючого світу та нейтральне, іноді з негативним відтінком, – чоловіків.

Підвищена експресивність та образність жіночого мовлення в порівнянні з мовленням чоловіків на лексико-стилістичному рівні проявляється у вживанні підсилювальних часток: so, such, too, much, (67% уживань), прислівників: greatly, extremely, exceedingly, excessively, perfectly, well (81%), емфатичних do, did (92%), вставних слів та словосполучень (78%), вигуків (94%), гіпербол, епітетів, метафор (79%), фразеологічних зворотів (80%), повторів (71%). На синтаксичному рівні підвищена емоційність жіночого мовлення реалізується у вживанні окличних речень (80%), еліптичних і неповних речень (81%), розділових запитань (78%), інверсії (83%).

Типовою ознакою жіночого мовлення у романі є також використання різноманітних ввічливих форм (75%). Щоб надати своїм висловлювання більшої ввічливості, у творі жінки-персонажі частіше вживають звертання (73% уживань). До імені особи, до якої звертаються, вони часто додають прикметники my dear…, my dearest … . У творі персонажі-жінки звертаються до своїх чоловіків офіційно – Mr… або my dear Mr…, хоча самі чоловіки до своїх дружин — практично ніколи. Таке явище свідчить про зневажливе ставлення чоловіків до жінок, проте останні в романі не ображаються. У творі діти також звертаються до батька і дядька офіційно – sir, що є підтвердженням вищого становища чоловіків у тодішній Англії.

Для синтаксису жінок-персонажів характерним є вживання речень із складносурядним зв’язком (73% уживань), тоді як для чоловіків — складнопідрядним (69% уживань). Вживання складнопідрядних речень у репліках персонажів-чоловіків свідчить про їх прагнення до домінантності, де один співрозмовник є лідером, а інший — «залежним» від лідера. Жінки, навпаки, намагаються створити рівноправні відносини і атмосферу співробітництва.

Таким чином, гендерна стереотипізація торкається багатьох аспектів життя персонажів. Інтерпретація фрагментів і мікротекстів роману вказує на те, що британські жінки кін. XVIII – поч. ХІХ ст. були обмеженими в професійній сфері, у суспільстві їм відводилась другорядна роль. Натомість чоловіки займали домінантне становище. Вони мали можливість отримати освіту, освоїти професію, обрати дружину, розпоряджатись її власністю і спадком після вступу у шлюб. Вплив гендерного чинника проявляється також у мовленнєвій поведінці персонажів. Типовими рисами мовлення персонажів-жінок у романі є прагнення до створення доброзичливої атмосфери, уникання засобів, що можуть образити співрозмовника, уважне ставлення до мовця, переважання загальної позитивної оцінки, використання стилістично забарвленої лексики, вживання синтаксичних конструкцій, що підвищують емоційність мовлення тощо. Для мовленнєвої поведінки персонажів-чоловіків властивими є такі ознаки: прагнення досягти лідерства і демонструвати високий рівень ерудиції, зосередження на власних проблемах, небажання враховувати інтереси співрозмовника, загальна нейтральна або негативна оцінка, стриманість тощо.

Література:

1. Ивашева В.В. Английский реалистический роман XIX в. в его современном звучании / В.В. Ивашева.– М.: Худ. лит., 1974. – 464 с.

2. Кон И.С. К проблеме национального характера /И.С. Кон // История и психология / Под ред. Б.Ф. Поршнева, Л.И.Анцыферовой. – М.: Наука, 1971. – С. 302

3. Рябова Т.Б. Стереотипы и стереотипизация как проблема гендерных исследований / Т.Б.Рябова // Личность. Культура. Общество.– Иваново, 2003. – Вып.1-2 (15-16). – Т. 5. – С. 209

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.