Наукові конференції, Научные конференции » Наука і життя: сучасні тенденції (14-16.05.2015) » Лукомська С. О., Задорожний С. В., Кульчиковський Е. М. ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА УЧАСНИКАМ АТО В СИСТЕМІ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ ГОСПІТАЛЮ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ

Лукомська С. О., Задорожний С. В., Кульчиковський Е. М. ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА УЧАСНИКАМ АТО В СИСТЕМІ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ ГОСПІТАЛЮ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ

Категорія: Наука і життя: сучасні тенденції (14-16.05.2015), Психологія

УДК: 159.97

 

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА УЧАСНИКАМ АТО В СИСТЕМІ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ ГОСПІТАЛЮ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ

Лукомська С. О., Задорожний С. В., Кульчиковський Е. М.

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України (м. Київ), КЗ Черкаський обласний госпіталь для ветеранів війни Черкаської обласної ради (м. Черкаси)

 

Визначено особливості організації медико-психологічної допомоги учасникам АТО в системі реабілітаційних відділень госпіталів для ветеранів війни. Окреслено історичні аспекти надання допомоги учасникам бойових дій, висвітлено особливості перебігу ПТСР у учасників АТО, охарактеризовано шляхи подолання і профілактики стресових розладів військових.

Ключові слова: ПТРС, реабілітація, психологічна допомога.

 

Лукомская С. А., Задорожный С. В., Кульчиковский Э. М. ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ ПОМОЩЬ УЧАСТНИКАМ АТО В СИСТЕМЕ РЕАБИЛИТАЦИОННЫХ ОТДЕЛЕНИЙ ГОСПИТАЛЯ ДЛЯ ВЕТЕРАНОВ ВОЙНЫ / Институт психологии им. Г.С. Костюка НАПН Украины (г. Киев), Черкасский областной госпиталь для ветеранов войны Черкасского областного совета (г. Черкассы)

Определены особенности организации медико-психологической помощи участникам АТО в системе реабилитационных отделений госпиталей для ветеранов войны. Определены исторические аспекты оказания помощи участникам боевых действий, освещены особенности течения ПТСР у участников АТО, охарактеризованы пути преодоления и профилактики стрессовых расстройств военных.

Ключевые слова: ПТРС, реабилитация, психологическая помощь.

 

Lukomska S. O., Zadorozhniy S. V., Kulchikovskiy E. M. PSYCHOLOGICAL HELP FOR PARTICIPANTS IN ATO offices rehabilitation hospital for veterans / Institute of Psychology, G.S. Kostiuk NAPS of Ukraine, Kiev, Hospitals for veterans, Cherkassy

The features of the organization of medical and psychological assistance to participants ATO system rehabilitation departments of hospitals for veterans. Outlined historical aspects assist combatants, highlights the peculiarities of PTSD in ATO members, described ways to overcome and prevent stress disorders military.

Key words: PTRS, rehabilitation, psychological assistance.

 

Вступ. Переживання людьми різних екстремальних подій, таких як природні або техногенні катастрофи, локальні воєнні конфлікти, терористичні акти, інші злочини проти особистості мають виражений негативний вплив на психіку постраждалих. Однак наслідки дії психотравмуючих факторів не вичерпуються широким спектром можливих психічних порушень, в тому числі посттравматичних стресових розладів (ПТСР). Нині особливо актуальним стає вивчення особливостей перебігу стресових розладів і можливості їх профілактики та корекції у учасників антитерористичної операції.

Проблема впливу бойових дій на психіку військових є предметом глибоких і інтенсивних досліджень, як у психології, так і й медицині, зокрема вагомий внесок у дану галузь зроблений зарубіжними дослідниками історії медицини (О. Paul, M. Fossey, S.Freeth, H. Hughes), які першими звернули увагу на наявність симптомів психотрамватизації у учасників різних воєн [3]. Дослідник психологічного стресу М. Горовіц розробив спеціальну шкалу для вивчення особливостей реагування на психотравмуючу подію, яка нині успішно використовується у процесі роботи із ветеранами бойових дій. Послідовники М. Горовіца (Б.Грін, Д. Вільсон, Д.Ліндлі) визначили, що подолання індивідом психотравмуючого впливу стрес-факторів бойової обстановки залежить не лише від успішності когнітивної переробки травматичного досвіду, але й від взаємодії таких факторів як: характер психотравмуючих подій, індивідуальні характеристики ветерана та особливості умов, у які він потрапляє після повернення додому [2].

Першими описали психологічні проблеми, які виникли у солдат після повернення додому, американські лікарі часів Громадянської війни в Америці (1861 – 1865 рр.), зокрема у 1871 р. Я. М. да Коста описуючи психосоматичні порушення у солдатів, наголошував, що у клінічній картині спостерігається домінування кардіологічних симптомів, що дозволило автору назвати цей стан «солдатське серце», нині – за МКХ-10 – F45.3 соматоформна вегетативна дисфункція, більш відома як вегето-судинна (нейроциркуляторна) дистонія чи психовегетативний синдром [1]. Окрім цього, основним діагнозом для військових на той час була «ностальгія», а для її лікування створювалися центри для надання психотерапевтичної допомоги, один із перших – створений у 1863 р. військовий психіатричний госпіталь.

На початку Першої світової війни Міністерство внутрішніх справ Російської імперії 25 липня (7 серпня) 1914 р. розіслало циркуляр губернаторам з проханням визначити кількість наявних місць у будинках для душевнохворих і підготувати земські психіатричні лікарні, а також психіатричні палати лікарень для прийняття нових військових пацієнтів, але взимку 1914-1915 рр. потік психіатричних пацієнтів з фронту і з тилових підрозділів не вміщувався у існуючі психіатричні установи Росії. Перша світова війна була більш психотравмуючою порівняно з попередніми війнами. Артилерійська канонада цілими тижнями, величезні втрати живої сили, коли лише один снаряд міг знищити десятки людей, позиційна війна, що означала багато тижнів і місяців перебування у брудних, сирих окопах, в очікуванні смерті, викликали виснаження нервової системи.

Дослідники Х.-Г. Хофер і В. Еккерт великі масштаби психотравматизації солдатів під час Першої світової війни пов'язують насамперед зі зміненим способом ведення війни, яку також називали «війною в траншеях», тобто військові часто не бачили людей, які їх атакують, оскільки ті знаходилися за кілька кілометрів, втім військові постійно перебували під обстрілами та часто не мали можливості втекти із траншеї [2].

Слід зазначити, що у зарубіжній і вітчизняній науці погляди на психотравматизацію суттєво трансформувалися. Якщо у роки Першої світової війни та на початку Другої світової, вчені вважали, що психотравматизації на полі бою зазнають виключно особи із слабкою та нестійкою психікою, а психічна травма була синонімом боягузтва, то бойова практика останніх років Другої світової суттєво скорегувала ці погляди, адже попри численні заходи із виявлення осіб із нестійкою психікою в процесі психологічного відбору до військ, застосованих у зарубіжних арміях, психологічні втрати мали тенденцію до зростання. Іншої точки зору дотримуються ізраїльські фахівці, своїми емпіричними дослідженнями вони доводять, що існує пряма кореляція між відсутністю бойового досвіду, наявністю раніше отриманої психічної травми і можливістю розвитку психічного розладу в процесі бойових дій. Бойові дії в Лівані (1982 р.) показали, що психотравматизація прямо залежить від рівня інтенсивності бойових дій, при цьому частіше травматичні розлади виникали не під час чи після активного бою, а за умов тривалого очікування нападу ворога, без активного застосування зброї [3].

Процес становлення системи психологічної допомоги військовим у різних арміях світу був достатньо складним, часто за принципом «заперечення заперечення», зокрема якщо спочатку психотравмованих (при цьому психотравма не ідентична травмі головного мозку чи контузії, як це часто постулюється) визнавали хворими і відправляли на реабілітацію подалі від районів бойових дій (досвід Великобританії за часів Першої світової війни), то французи відмовилися від такої практики і почали надавати психологічну допомогу поблизу передової, що значно збільшило відсоток осіб, які повернулися до лав армії, на відміну від англійців, які після евакуації, здебільшого лишалися на мирних територіях. Досвід Франції згодом був успішно застосований американцями, які довели, що кілька днів відпочинку у найближчому тилу дозволяють військовим відновити втрачену психічну рівновагу. За іншим напрямком формувалася система бойової психологічної допомоги в Ізраїлі, де до 1973 р. поняття «психологічні втрати», «бойова психічна травма» і, відповідно психологічна допомога військовим, категорично заперечувалися. Спочатку психотравмованих евакуювали у тил, звідки вони потім на бойові позиції не поверталися, втім вже накопичений раніше досвід допомоги та ефективність військового керівництва, дозволи на 1982 р. сформували успішно функціонуючу систему психологічної допомоги військовим.

Натепер актуальним стає питання створення ефективної системи реабілітації учасників АТО, яка базується як на здобутках зарубіжного досвіду, так з урахуванням українських реалій, велику роль у цьому процесі нині відіграють госпіталі для ветеранів війни. У серпні 2014 р. керівництвом Черкаської обласної ради перед КЗ «Черкаський обласний госпіталь для ветеранів війни» було поставлено завдання у найкоротший термін відкрити Центр реабілітації учасників АТО на 50 ліжок. Виконання цього завдання здавалося нереальним, оскільки для повноцінної роботи Центру необхідні були окремі приміщення, обладнання, кошти та штат працівників, відповідно керівництвом госпіталю внесено пропозицію департаменту охорони здоров'я області про створення Центру у складі терапевтичного відділення №3, працівники якого мають великий досвід роботи із реабілітації ветеранів війни та воїнів-афганців. У той же час рішенням обласної ради та голови ОДА були виділені кошти на капітальний ремонт відділення, а зацікавленість та ентузіазм медичного персоналу госпіталю сприяли тому, що ремонтні роботи були виконані у дуже стилі терміни, так, починаючи із жовтня 2014 р. Центр почав функціонувати, приймаючи на реабілітацію учасників АТО, які знаходилися на ротації чи у відпустці. По суті це перший в Україні цивільний медичний заклад, де створено та реалізовано систему комплексної медико-психологічної допомоги бійцям.

Психологічна допомога учасникам АТО починається із психодіагностики симптомів посттравматичного розладу, особливостей міжособистісних стосунків, рівня конфліктності, агресивності та мотиваційної спрямованості. Виявляється стан пацієнта на момент початку реабілітації, по завершенню якої проводиться повторене діагностування. На терапевтичному етапі психологом і психотерапевтом (за потребою і психіатром) проводиться корекційна робота у формі індивідуальних консультацій і групових, переважно арт-терапевтичних занять. Діє «Телефон довіри», до фахівців якого звертаються як учасники АТО, так і їхні родичі, чи просто пересічні громадяни, які відчувають надмірне психологічне напруження у зв’язку із подіями в нашій країні. У перспективі створення на базі госпіталю служби соціально-психологічної підтримки для членів сімей бійців АТО.

Слід зазначити, що працівники реабілітаційного центру вперше зіткнулися із повоєнною стресовою реакцією, а розповіді бійців про реалії нинішньої війни суттєво відрізняються від описаних у книжках часів Другої світової війни, відповідно існують певні складнощі у встановленні довірчого контакту фахівців із бійцями. Задля оптимізації взаємодії «фахівець (лікар, психолог, соціальний працівник) – учасник АТО» госпіталь активно співпрацює із Центром підготовки спеціалістів прикордонної служби, психологи якого мають досвід безпосередньої участі у бойових діях. Сприяє роботі Центру й співпраця з кафедрою психології Інституту пожежної безпеки (м. Черкаси), а науково-методичний супровід на волонтерських засадах здійснюється співробітниками Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (м. Київ).

Висновки. Попередній аналіз проведених реабілітаційних заходів у Центрі за період із жовтня 2014 р. по травень 2015 р. свідчить, що загалом після курсу реабілітації (який в середньому триває три тижні) у учасників АТО покращився психоемоційний стан, стан фізичного здоров'я, прояви ПТСР вдалося мінімізувати на початкових стадіях. Загалом протягом зазначеного періоду медико-психологічну допомогу в Центрі реабілітації отримали понад 250 учасників АТО. Звичайно, існує ймовірність появи симптомів ПТСР у більш віддаленому періоді, вірогідні й особистісні трансформації бійців, насамперед пов’язані із особливостями їх адаптації до умов мирного життя, тож психологічна реабілітація має посісти надзвичайно важливе місце в системі допомоги учасникам АТО, слід адаптовувати наявний зарубіжний досвід до реалій України та створювати власну систему комплексної допомоги учасникам бойових дій.

 

Література:

1. Классификация психических и поведенческих расстройств. Клинические описания и указания по диагностике / [ред. C. Ю. Циркин]. – К.: Факт, 1999. – 272 с.

2. Hofer H.-G. War, Trauma, and Medicine in Germany and Central Europe (1914-1939). / H.-G. Hofer, C.-R. Prüll, W. U. Eckart. – Freiburg: Centaurus 2011. – 203 р.

3. Horowitz M. J. A prediction of delayed stress response syndromes in Vietnam veterans / Horowitz M. J., Solomon G. F.// J of social issues: soldiers in …. and aftes Vietnam. - 1975. - Vol. 31, N. 4. - Pp. 67-80

4. Paul O. Da Costa's syndrome or neurocirculatory asthenia / O. Paul // British Heart Journal. - 1987. - Vol 58 (4). – Pp. 306–315.

References:

1. Klassyfykacyja psykhycheskykh y povedencheskykh rasstrojstv. Klynycheskye opysanyja y ukazanyja po dyaghnostyke / [red. C. Ju. Cyrkyn]. – K.: Fakt, 1999. – 272 s.

2. Hofer H.-G. War, Trauma, and Medicine in Germany and Central Europe (1914-1939). / H.-G. Hofer, C.-R. Prüll, W. U. Eckart. – Freiburg: Centaurus 2011. – 203 р.

3. Horowitz M. J. A prediction of delayed stress response syndromes in Vietnam veterans / Horowitz M. J., Solomon G. F.// J of social issues: soldiers in …. and aftes Vietnam. - 1975. - Vol. 31, N. 4. - Pp. 67-80

4. Paul O. Da Costa's syndrome or neurocirculatory asthenia / O. Paul // British Heart Journal. - 1987. - Vol 58 (4). – Pp. 306–315.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^