ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Гончарук Н. Г. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ КРИЗОВОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ ПІДЛІТКАМИ, ЗАЛЕЖНО ВІД МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

УДК: 159.9.07

 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ КРИЗОВОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ ПІДЛІТКАМИ, ЗАЛЕЖНО ВІД МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Гончарук Н. Г.

Національний університет «Острозька академія», Україна, м. Острог

 

Стаття присвячена дослідженню актуальній на сьогодні проблемі - переживання кризової ситуації та її психологічних наслідків. Проаналізовано психологічну літературу та коротко подано теоретико-методологічні основи дослідження, розглянуто поняття «криза», «кризова ситуація», «кризовий стан», а також представлено результати емпіричного дослідження психологічних особливостей переживання підлітками кризової ситуації в Україні залежно від місця проживання.

Ключові слова: криза, кризова ситуація, кризовий стан, травматичний стрес, психотравмуюча ситуація, підліток.

 

Гончарук Н. Г. Особенности переживания кризисной ситуации в Украине и ее психологические последствия у подростков, в зависимости от места проживання / Национальный университет «Острожская академия», Украина, г. Острог.

Статья посвящена исследованию актуальной на сегодня проблеме переживания кризисной ситуации и ее психологических последствий. Проанализирована психологическая литература и коротко представлены теоретико-методологические основы исследования, рассмотрено понятие «кризис», «кризисная ситуация», «кризисное состояние», а также представлены результаты эмпирического исследования психологических особенностей переживания подростками кризисной ситуации в Украине в зависимости от места проживания.

Ключевые слова: кризис, кризисная ситуация, кризисное состояние, травматический стресс, психотравмирующая ситуация, подросток.

 Goncharuk N. The National University of Ostroh Academy, Ukraine, Ostrog. Features experiencing of a crisis in Ukraine and its psychological consequences in adolescents depending on the residence. The article is devoted to the urgent problem on today experiences of a crisis situation and its psychological effects. A psychological literature was analyzed and briefly presented the theoretical and methodological foundations of the study, examined the concept of "the crisis", situation of crisis", "condition of crisis". as well as the results of an empirical study of psychological features of teenagers experiencing a crisis in Ukraine, depending on the residence.

Key words: crisis, situation of crisis, condition of crisis, traumatic stress, psychotraumatic situation, teenager.

 

Вступ

Проблема вивчення, діагностики та корекції негативних психологічних наслідків, що виникають в результаті впливу стресогенних чинників, джерелами яких є різні травмуючі події (аварії, катастрофи, військові дії, насильство), відноситься до числа найбільш актуальних.

Усвідомлення необхідності проведення спеціальних програм і заходів психологічної реабілітації підлітків та молодих людей, які пережили психотравмуючі події в Україні, сьогодні стає нагальною необхідністю для різних громадських організацій, об'єднань людей, а також для багатьох регіональних владних структур.

В результаті кризової ситуації, що склалась в Україні та бойових дій в декількох регіонах країни, тисячі українських громадян, в числі яких велика кількість підлітків, отримали стресові переживання різного амплітудного значення.

Амплітудні значення стресових реакцій залежать від декількох факторів: індивідуальних особливостей переживання реакцій стресу та віддаленості особистості підлітка від епіцентру локалізації кризових явищ в країні. Такі психологічні реакції громадян є закономірні щодо ситуації, що склалася. Але відсутність систематичних знань та досвіду надання кваліфікованої допомоги, що була б ефективною в цій ситуації, потребує додаткового детального напрацювання.

Особливої уваги потребує створення концепції надання допомоги саме підліткам, що переживають стресову реакцію, оскільки функціонування психіки та її зрілість в підлітковому віці кардинально відрізняється від такої в дорослому віці або від періоду дитинства. Підлітковий вік є найбільш вразливим щодо травмуючих стресових факторів. Це пов'язано з тим, що в цьому віці відбувається перебудова психологічних захисних механізмів, що впливають на мінімізацію негативних переживань: старі формації захисних механізмів, що характерні для дитячого віку вже втрачають свою актуальність, нові - ще не набули достатньої сили, щоб протидіяти стресогенним факторам. Виникнення стресових реакцій в підлітковому віці негативно впливає на всі сфери життєдіяльності особистості, на її розвиток, цілеспрямованість, соціальну, психологічну та фізичну активність. Тому поглиблене, детальне вивчення особливостей переживання підлітками кризових явищ є важливим.

Із ціллю більш повної і точної диференціації особливостей переживання підлітками кризової ситуації в Україні, були проаналізовані основні теорії, в яких описані «кризові стресові маркери» (соціологічна, психодинамічна, когнітивна, біхевіоральна, інтерперсональна та клініко-психопатологічна моделі). Виділені основні складові кризового стану стресу, а також їх особливості у підлітків.

Теоретико-методологічною основою дослідження є: цілісний підхід до вивчення людини (Б. Ананьев, 1980, 2001), культурно-історична концепція розвитку психіки (Л. Виготський, 1956, 1960, 1991), основні положення теорії психологічного захисту особистості в рамках психоаналізу (В. Каменська, 1993; Ж. Лапланш, 1996; З. Фрейд, 1997, 1998, 1999; А. Фрейд, 1965, 1993, 2000; Е. Фромм, 1990, 1998). Аналіз процесів соціальної адаптації базується на основі низки вітчизняних теорій, а саме: концепції діяльності (О. Леонтьєв, 1981, 1995; Д. Ельконін, 1971, 1995, 2004) та концепції спілкування (М. Лісіна, 1974, 1983; С. Мещерякова, 1974; А. Рузская, 1974), а також на психодинамічній теорії формування процесу адаптації (А. Адлер, 1998, 2000; Г. Гартман, 1958; М. Кляйн, 1981, 1997, 1998; З. Фрейд 1997,1998; та ін.). Проблема дослідження часової перспективи особистості розглядається наступними авторами: К. Левін, Є. Головаха, А. Кроник, К. Абульханова-Славська та інші.

Аналіз досліджень засвідчує, що основна увага в роботах приділяється стресовим впливам і проявам і меншою мірою - впливу такого фактору, як віддаленість місцеперебування індивіда від реальних подій, що провокують виникнення психологічних реакцій стресу у підлітковому віці.

Недостатній рівень вивчення цього аспекту, відсутність відповідних рекомендацій щодо алгоритму врахування цього фактора, який має істотний вплив, дає підстави для проведення дослідження у цьому напрямку.

«Стрес» та «криза» - терміни, що характеризують психічні емоційні стани особистості. Як криза, так і стрес є одним із типів критичної ситуації.

Критична ситуація в загалом повинна бути визначена як ситуація неможливості, тобто така ситуація, в якій суб'єкт зіштовхується з неможливістю реалізації внутрішніх необхідностей свого життя (мотивів, прагнень, цінностей та ін.) [1, с.165].

Ситуації, що відносяться до розряду критичних, в своїй основі можуть мати об'єктивний і суб'єктивний компоненти. Об'єктивний компонент представлений впливами зовнішнього, предметного і соціального світу, в той час як суб'єктивний полягає в сприйнятті і оцінці людиною ситуації як критичної. Виходячи з цього, критичну ситуацію можна охарактеризувати як соціальну ситуацію, динаміка якої розвивається за двома напрямками (А. Амбрумова) [2, с.56]:

а) особистісному, коли формується внутрішній конфлікт, обґрунтований характерологічними особливостями особистості і з'являється першим, незалежно від благополуччя в цей час зовнішньої ситуації; тільки потім внутрішня конфліктна напруженість психіки починає видозмінювати форми поведінки і спілкування людини, створюючи основи і причини для погіршення зовнішньої ситуації і перебудови її в конфліктну, аж до стресової;

б) ситуаційному, коли ціла низка несприятливих зовнішніх впливів, психотравмуючих стимулів падає на ґрунт, де не достатньо чітко працюють захисні механізми психіки та існує низька толерантність по відношенню до емоційних навантажень.

Отже, можна виділити дві групи критичних ситуацій:

• детерміновані зовнішніми умовами;

• детерміновані характером сприйняття, а також індивідуально-типологічними особливостями людини.

Концепція криз з'явилася і розвивалася в США. Вона стверджувала, що ризик виникнення психічних порушень досягає найвищої точки і матеріалізується у визначеній кризовій ситуації.

У роботах вітчизняних фахівців поняття кризи відносно наближається до поняття «стан, що передує захворюванню» [3, с. 31]. Знання ознак, характерних для такого стану, дозволяє виділити серед підлітків групу ризику, вжити профілактичні заходи, необхідні для попередження психічних захворювань і можливих суїцидів.

Поняття «криза» (від грец. Krisis - рішення, поворотний пункт, результат) - розуміється як переломний момент, важкий перехідний стан, загострення, небезпечний, нестійкий стан [4, с.86].

Необхідною умовою виникнення кризи є значні емоційні навантаження, блокування найважливіших потреб індивіда та його специфічна особистісна реакція на це.

Криза - стан людини, який виникає у процесі блокування її цілеспрямованої життєдіяльності в певний момент розвитку. Зазвичай, людина в своєму розпорядженні має соціальні та особистісні ресурси, що дозволяють впоратися з ситуацією, але якщо їх недостатньо, то можуть виникнути кризовий стан, дезадаптація поведінки і, як крайня її форма, - суїцидальна поведінка [5, с.2].

Гордон В. Олпорт визначає кризу як ситуацію емоційного і розумового стресу, яка вимагає значної зміни уявлень про світ і про себе за короткий проміжок часу. Найчастіше подібний перегляд уявлень тягне за собою зміни в структурі особистості. Ці зміни можуть носити як позитивний, так і негативний характер. За визначенням, особистість, яка перебуває в кризі, не може залишатися незмінною; іншими словами, їй не вдається осмислити свій актуальний психотравмуючий досвід, оперуючи знайомими, шаблонними категоріями або використовувати прості звичні моделі пристосування. Криза може спричинити зростання і дозрівання особистості. Розглядаючи кризу, можна виділити дві сторони: небезпеку для особистісного росту і потенціал особистісного зростання.

Кризовою називають ситуацію, коли людина стикається з перешкодою в реалізації важливих життєвих цілей і не може впоратися з цією ситуацією за допомогою звичних засобів. Виділяються два типи кризових ситуацій: обумовлені змінами в природному життєвому циклі або травмуючими подіями життя [4, с. 87].

Як правило, розрізняють внутрішню і зовнішню кризи. До внутрішніх можна віднести кризи зміни (природні, викликані розвитком) і кризи, пов'язані з внутрішніми конфліктами. Зовнішні кризи, пов'язані з дефіцитом оточення (фізична і емоційна депривація) і травматичними подіями [6, с.7].

Внаслідок впливу актуальної соціально-політичної ситуації в країні, кризу, яку переживають підлітки, доцільно розглядати як зовнішню.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, під кризовою ситуацією розуміється загроза тілесної цілісності або життя, зміни в сімейній організації або статусі, зміна ролі індивідуума в групі людей, загроза нації та культурі. Кризова ситуація викликає різні психоемоційні реакції (кризові стани) (ВООЗ, 1994).

Кризовий стан - це психічний (психологічний) стан людини, яка раптово пережила суб'єктивно значущу, важко переносиму психічну травму (внаслідок різкої зміни способу життя, внутрішньо-особистісної картини світу) або перебуває під загрозою виникнення психотравмуючої ситуації [2, с. 46]. Кризовий стан розвивається під впливом внутрішніх процесів. Зовнішні події можуть бути пусковим механізмом кризового стану.

Під кризовим станом ми маємо на увазі пролонговану у часі особистісну кризу.

Аналізуючи праці в галузі психології криз Л. Виготського, К. Абульханової-Славської, А. Баканової, Ф. Василюка, А. Моховикова, Л. Пергаменщика, Л. Шнейдер та ін., можна зробити висновок про те, що кризові ситуації найчастіше викликають зміни в системі ціннісних орієнтацій, життєвого сенсу, а також про те, що криза трансформує функцію, оскільки вона ставить людину, суспільство перед необхідністю пошуку, набуття нових, відповідних ситуації, способів взаємодії з соціальним оточенням, світом.

Затяжна, хронічна криза несе в собі загрозу соціальної дезадаптації, суїциду, нервово-психічного або психосоматичного страждання. Хронізація кризи притаманна людям з вираженою акцентуацією характеру, таким, що мають незрілий світогляд («світ прекрасний» - «світ жахливий»), односпрямованість життєвих установок. Найбільш незахищеними, щодо хронізації кризи є діти та підлітки. Саме вони потребують першочергової допомоги в період переживання кризи, яка розглядається не тільки як важкий і відповідальний період життя, але як глухий кут, що робить подальше життя безглуздим [2].

В контексті теми, що розглядається в цій статті, серед досліджуваних груп підлітків, найбільш поширеною та значущою кризою є травматична криза.

Травматичні кризи виникають в результаті раптового короткочасного або тривалого впливу подій, що виходять за рамки нормального людського досвіду, до яких людина, як правило, не готова.

Травматичні кризи викликаються екстремальними ситуаціями, що призводять до серйозних негативних наслідків, тобто ситуаціями загрози втрати здоров'я або життя. Подібні події, незалежно від їх результатів, істотно порушують базове відчуття безпеки людини. Кризи цього типу можуть виявлятися у формі гострої стресової реакції на непередбачене нещастя, трагічну втрату або непоправну шкоду і можуть призводити до розвитку хворобливих станів - травматичного і посттравматичного стресу, інших невротичних і психічних розладів.

Травматичні кризи, як гострі, так і хронічні, виражено впливають на розвиток підлітка, залишаючи глибокий слід в його самості, в разі неадекватної і несвоєчасної допомоги оточення.

Підліток особливо потребує захисту і розуміння дорослих. Також він потребує доступного пояснення небезпеки зовнішнього світу і вибудовування стратегій реагування. Підлітки включені в життя дорослих набагато глибше, ніж ми можемо собі уявити, ми не можемо ізолювати їх від того, що відбувається, навіть якщо нам дуже хочеться.

В ситуації нинішньої кризи перше, чого потребують діти - це можливість висловлювати свої почуття, можливість батьків та вчителів їх почути і дати простір для вираження.

І теоретики, і практики вважають, що в ситуації кризи при спробі оволодіння стресовим станом, людина переживає певний вид фізичного та психологічного перенавантаження. Емоційна напруга і стреси можуть приводити або до оволодіння новою ситуацією, або до зриву і погіршення виконання життєвих функцій. Хоча, деякі ситуації можуть бути стресовими для всіх людей, вони виявляються кризами для тих, хто особливо чутливий, в силу особистісних особливостей.

Кожна людина має свій власний поріг чутливості до стресу – той рівень напруженості, при якому ефективність діяльності підвищується (настає еустрес), а також критичний поріг виснаження, коли ефективність діяльності знижується (настає дистрес). Важливим фактором, який визначає рівень стресостійкості є вік людини. Так, люди, які переживають певні вікові кризи є, зазвичай, більш сприйнятливими до стресу. І, зокрема, досить низький поріг стресостійкості спостерігається у підлітків.

Стрес, який переживають підлітки в актуальній соціально-політичній ситуації в країні, є безперечно травматичним. Отже, доцільно розглянути поняття «травматичний стрес».

Травматичний стрес - особлива форма загальної стресової реакції. Коли стрес перевантажує психологічні, фізіологічні, адаптаційні можливості людини і руйнує захист, він стає травматичним, тобто викликає психологічну тривогу. Далеко не кожна подія здатна викликати травматичний стрес [7, с.46].

В. Ромек, В. Конторович виділяють чотири характеристики події, яка здатна викликати травматичний стрес [8, с. 48] :

1. Подія усвідомлюється, тобто людина знає, що з нею відбулося і через що у неї погіршився психологічний стан.

2. Цей стан зумовлено зовнішніми причинами.

3. Пережите руйнує звичний спосіб життя.

4. Подія викликає жах і відчуття безпорадності, безсилля щось зробити.

Руйнівна дія війни, пережитої катастрофи, терористичного акту продовжує вплив на все життя, позбавляючи надзвичайно важливих, почуттів безпеки та самоконтролю, що визначають поведінку людини. Це викликає сильну, часом, непереносну напругу. І якщо ця напруга не знімається, то цілісності психіки загрожує реальна небезпека. У загальних рисах це і є той шлях, яким іде розвиток посттравматичного стресового стану.

Останнє десятиліття проблема вивчення темпоральних аспектів екстремальних подій стала викликати інтерес у дослідників як у галузі екстремального стресу [9; 10; 11], так і галузі вивчення особистості і мотивації [12; 13].

При вивченні переживань критичних ситуацій, аналізуючи генетичну, просторову, інформаційно-когнітивну їх складові, виділяється часова парадигма, суть якої полягає в тому, що при хронологічній закінченості критичної ситуації вона, тим не менш, продовжує існувати в психіці людини у вигляді деякої частини суб'єктивного досвіду, здатного змінювати її ставлення до теперішнього, майбутнього і минулого. Вона психологічно продовжує існувати у внутрішньому світі людини у вигляді переживання. Актуальний момент припускає присутність минулого як суб'єктивного досвіду людини (або будь-якої його частини) і майбутнього - життєві плани, цілі та перспективи людини. В актуальному моменті відбувається сприйняття, оцінка і переробка інформації, злиття минулого і майбутнього суб'єкта. Складові психологічного часу здатні детермінувати особистісний розвиток індивіда, визначати його поведінку в різних життєвих ситуаціях, в тому числі і критичних [1, с. 132].

Зміни часової перспективи, при переживанні критичних ситуацій, впливають на концепцію власного майбутнього суб'єкта [14, с. 62].

Поширеними на сьогодні стають твердження про те, що одним із психологічних наслідків травматичних криз є «порушення часової перспективи особистості», «крах життєвих планів» та «дезорієнтація суб'єкта в часі» [12, с. 192]. Вказується, що темпоральні характеристики граничних, екстремальних «модусів існування» включають в себе феномени «обриву тимчасової перспективи», її «звуження» або «життя у відсутності майбутнього з відмовою від його планування» [13, с. 234].

Часова перспектива розглядається як складна рухлива і змінна структура, представлена на декількох рівнях усвідомлення; як форма психологічної регуляції поведінки людини. Її структура залежить від рівня розвитку особистості та обраної нею стратегії самореалізації, пов'язаної або з задоволенням дефіцітарних потреб середовища життєдіяльності і зниженням напруги, або з активністю, саморозвитком і реалізацією людиною своїх здібностей у середовищі життєдіяльності (А. Ангьял, К. Гольдштейн, А. Маслоу, К. Роджерс та ін.).

Існує залежність між рівнем посттравматичного зростання, часовою перспективою і силою первісного травматичного впливу. Збалансована часова перспектива пов'язана з базисними смисловими орієнтаціями, що виражаються в посттравматичному зростанні, і може бути інтерпретована як робота особистості щодо процесу зв'язування життєвого досвіду [15, с. 17; 16, с.90].

Збалансована часова перспектива - така часова перспектива, де поєднуються всі три її спрямованості: на минуле (позитивне), сьогодення (гедоністське) і майбутнє.

Підлітковий вік - період, коли час все більшою мірою включається в самосвідомість особистості дитини, що виражається у збільшенні представленості у свідомості майбутнього, розвитку Я-концепції, орієнтованої не тільки на Я-реальне, але й на Я-ідеальне (або Я в майбутньому). Як зазначає Є. Головаха, чим більш ясним і продуманим буде образ майбутнього у свідомості підлітків, тим більш визначено і відповідально вони можуть приймати рішення в сьогоденні. Як відзначають В. Мухіна, А. Личко, С. Приходнюк, С. Духновський, відсутність цілісного ставлення до часу власного життя, розмитість і невизначеність часової перспективи, недостатність усвідомлення зв'язку майбутніх подій з минулим і сьогоденням, призводить до виникнення феномена тимчасової некомпетентності. Даний феномен негативно позначається на ступені адаптованості особистості до життя в соціумі.

Високий ступінь нестабільності та невизначеності життя, неясність перспектив, матеріальні труднощі ведуть до того, що підлітки з великою тривогою і побоюванням дивляться у завтрашній день, не хочуть або не можуть самостійно вирішити, чого вони прагнуть отримати від життя.

Найбільш «травмонебезпечними» є ситуації, які несуть в собі загрозу людському існуванню. Спустошення, яке приносить людині серйозна травма, не обмежується лише окремими індивідами, а може також руйнувати соціальну структуру і порядок, як, наприклад, це відбувається під час війни. Обезголовлення соціальної структури і недоліки правління роблять значний вплив на психологічний стан дорослих, що може призвести до втрати підлітками почуття базової безпеки. Також важливим для розуміння підліткових реакцій на складні соціальні ситуації (заворушення, війни тощо) є той факт, що підлітки більшою мірою реагують на стан батьків та інших дорослих, ніж на об'єктивні чинники ситуації (якщо дорослі знаходяться поруч і в ситуації немає безпосередньої загрози життю дитини) [6, с.21].

Процес проживання підлітком кризової ситуації неоднорідний, стан підлітка постійно змінюється. Спочатку відбувається первинне зростання психоемоційного напруження, підліток шукає спосіб вирішення ситуації, перебуваючи при цьому в межах нормальної адаптації. Початок кризи у підлітка супроводжується підйомом негативних емоцій, які він «виплескує» на оточуючих. Найчастіше це викликає в оточення негативну реакцію, призводить до сварок, бійок, агресивної поведінки тощо.

Якщо пошуки виходу з ситуації виявляються безрезультатними, то відбувається подальше зростання напруги, що посилює негативні реакції: злість, гнів, агресію тощо.

У випадку, якщо ступінь напруги такий, що вимагає від підлітка мобілізації всіх його зовнішніх і внутрішніх сил, то можна спостерігати перші ознаки порушення адаптації.

Якщо все виявляється марно, настає стадія, що характеризується почуттям безпорадності, безнадійності, і відчаю, особливою зміною поведінки, що в кінцевому підсумку може призвести до інтелектуальної та емоційної дезорганізації особистості дитини, порушення її розвитку, психосоматичних захворювань. Саме на останній фазі найбільш вірогідні девіантні форми виходу з кризи (наприклад, фізична агресія і аутоагресія навіть до суїциду), апатія і припинення опору, психози, важкі психосоматичні захворювання тощо.

На травматичний стрес діти і підлітки менш схильні реагувати через ПТСР і більше - через широке розмаїття дисоціативних розладів, а саме [6, с.21]: дисоціативні розлади, надмірна пильність, соматоформні розлади, панічні реакції, фобії, реактивні розлади, вживання алкоголю і наркотиків, агресивна чи антисоціальна поведінка, депресія, почуття провини.

Виділимо індикатори психологічного стану підлітків - очевидців травмуючих подій: почуття незахищеності і безпорадності; тривога за майбутнє, очікування «поганого», страх змін; сором, низька самооцінка і почуття провини; гнів, агресивність; відчуження та ізольованість від навколишньої фізичної і соціальної дійсності; невиплакане горе; травматичні ігри і повторювані дії; деформація картини світу; проблеми уваги, пам'яті, навчання; різноманітні страхи; травматичні сновидіння і порушення сну.

Дані дослідження

Експериментальне дослідження проводилося на базі національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» м. Києва впродовж 2015 року. Під час дослідження було обстежено 40 підлітків, що звернулись за допомогою до Центру медико-психологічної та соціально-реабілітаційної допомоги та знаходились на стаціонарному лікуванні у профільних відділеннях НДСЛ «ОХМАТДИТ». Серед них: 19 підлітків, що проживають в місті Києві та його передмістях, а також 21 підліток, що на момент дослідження прибули до стаціонару із Донецької та Луганської областей, які входять до зони епіцентру локалізації бойових дій, що склалися в результаті кризової ситуації в Україні. Середній вік обстежуваних склав 15,4 роки (14-16 років).

В ході дослідження був сформований неексперементальний план та проведене емпіричне дослідження, - а саме, психологічне вимірювання з використанням апробованих та валідних тестів і шкал.

Головним чином, дослідження побудоване на гіпотезі, яка полягає в тому що психологічні наслідки та реакція підлітків на кризову подію в країні різняться в залежності від фактору віддаленості перебування підлітка від епіцентру подій. Була висунута гіпотеза, що підлітки із зони епіцентру бойових дій мають чітко виражену реакцію на кризову ситуацію у формі травматичного стресу, натомість, підлітки, що знаходились на певній віддаленості від епіцентру подій, не мають гострих реакцій на ситуацію, а лише деякі елементи переживання стресової реакції у помірно вираженій формі.

Серед досліджуваних було сформовано дві експериментальні групи, за принципом територіальної віддаленості від епіцентру бойових дій:

Група А: підлітки, що проживають в місті Києві та його передмістях (19 осіб);

Група Б: підлітки, що на момент дослідження прибули до стаціонару із Донецької та Луганської областей, які входять до зони епіцентру локалізації бойових дій, що склалися в результаті кризової ситуації в Україні (21 особа).

Формування груп із досліджуваних підлітків аргументоване необхідністю використання методу математичної статистики для підтвердження або спростування висунутої гіпотези.

Емпіричний метод тестування, що використовувався в дослідженні, побудований на основі психометричної шкали Лікерта (Лайкерта). Вибір методик, що використовувалися у дослідженні, визначався, виходячи з таких критеріїв:

- валідність методики і її адаптованість до умов нашого дослідження;

- простота в реалізації й оцінці результатів;

- можливість використання методик у практичній діяльності психолога.

Експериментальне дослідження проводилось у формі індивідуальних занять, що відповідало вимогам чистоти експерименту.

Для проведення експерименту та реєстрації отриманих даних була використана спеціальна форма фіксації результатів психодіагностичного обстеження - бланк індивідуального обстеження. Дана форма призначена для індивідуального обліку результатів по окремим методикам, що складають процедуру обстеження. До індивідуального бланку обстеження входять 3 психодіагностичні методики:

1. Шкала реактивної та особистісної тривожності (STAI). Розробка: C.D. Spielberger, R.L. Gorsuch, R.E. Lushene, USA. Адаптація: Ю.Л. Ханін.

2. Шкала психологічного стресу PSM-25 Автори: Лемур-Тесье-Філліон (Lemyr-Tessier-Fillion),переклад та адаптація Н.Є.Водопьянової.

3. Опитувальник часової перспективи Ф. Зімбардо (Zimbardo Time Perspective Inventory, ZTPI). Адаптація: А. Сирцова.

У вибраних методиках використані закриті диференційовані відповіді на пункти опитувальників.

Обробка експериментально отриманих даних здійснювалася за допомогою комп’ютерної програми Statistica.

Кожен підліток з обох сформованих експериментальних груп був продіагностований за 8 показниками, що входять до трьох опитувальників (табл. 1).

 

Повний текст статты за посиланням Stattya_Goncharuk.doc

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.