Наукові конференції, Научные конференции » Сучасна наука ХХІ століття (17-19.06.2013) » Кубявка Л. Б. ПРОЕКТНЕ САМОФІНАНСУВАННЯ В МУЛЬТИПРОЕКТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Кубявка Л. Б. ПРОЕКТНЕ САМОФІНАНСУВАННЯ В МУЛЬТИПРОЕКТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Категорія: Сучасна наука ХХІ століття (17-19.06.2013), Технічні науки

магістр технічних наук, Кубявка Л. Б.

Комунальне підприємство водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради, м. Звенигородка

ПРОЕКТНЕ САМОФІНАНСУВАННЯ В МУЛЬТИПРОЕКТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

У структурі найважливіших життєзабезпечуючих галузей комунальної сфери особливе місце займає водопровідно-каналізаційне господарство (ВКГ). Послугами з водопостачання охоплена переважаюча більшість населення та підприємств України: це 100 % міст та 91 % селищ міського типу. Каналізаційними системами забезпечено 94 % міст та 57 % селищ міського типу. Кризова економічна ситуація в країні погіршила фінансовий стан галузі, викликала загострення давно назрілих технічних проблем, пов'язаних з фізичним зносом мереж і устаткування, аварійністю, а отже - із зниженням якості поданої споживачам води та рівня очищення стоків, надійності водопостачання та водовідведення, з порушенням санітарних і екологічних норм, подорожчанням експлуатації і, як наслідок, зростанням тарифів. Значна частина обладнання водоканалів вже потребує не ремонту, а термінової заміни, оскільки минув, або невдовзі має закінчитися допустимий термін його експлуатації. Внаслідок тривалого недоінвестування і недосконалої тарифної політики підприємства ВКГ, особливо у великих містах України, потребують проведення масштабної модернізації. [ 5 ]

За попередніми оцінками модернізація основних виробництв водоканалів України вимагає значних коштів. Разом з тим, відмовитись від їх технічного оновлення немає ніякої можливості, оскільки повсякчасні ремонти та усунення наслідків аварій на застарілому обладнанні водоканалів врешті-решт висмокчуть з підприємств ВКГ, а фактично з кишень споживачів - платників податків, такі кошти, яких вистачило б на повну модернізацію виробництва. В результаті, водоканали залишаться зі зношеним, ще гіршим обладнанням, ніж було до того, а при цьому витрати на його експлуатацію продовжуватимуть неухильно зростати. Після ж здійснення модернізації та розрахунку з боргами, навпаки, експлуатаційні витрати будуть меншими, що зможе навіть поставити на порядок денний питання про зниження тарифів.

В умовах обмеженого рівня інвестицій всі проекти суцільної модернізації основних підприємств ВКГ обов’язково повинні розглядатися як єдиний мультипроект, складові якого (фактично самостійні проекти) повинні мати пріоритети, задані за певними критеріями. Мультипроект – це комплексний проект, який складається з декількох моно проектів, що вимагає багато проектного управління. Крім того, при цьому можуть бути враховані питання виробничої необхідності виконання окремих проектів. [ 1 ]

Аналіз наукових джерел та практики виконання проектів модернізації дає підстави стверджувати, що залишається невирішеною в повній мірі проблема одержання додаткових коштів завдяки існуванню в інвестиційних проектах модернізації внутрішніх резервів, які виявляють себе завдяки оптимальній організації здійснення мультипроектів та управління процесом модернізації. Зауважимо, що мова йде не про розв’язання технічних проблем, а про питання оптимальної організації виробництва. [ 3 ]

Саме тому актуальними є проблеми розробки на сучасній науковій базі теоретико-методологічних основ організації оптимального здійснення та управління інвестиційними мультипроектами модернізації, мінімізації суми позикових коштів, розширення переліків проектів, не виходячи за межі інвестиційних портфелів підприємств, аналізу можливостей зниження тарифів на послуги, що надаються. Ці проблеми набувають масової актуальності для більшості середніх та великих підприємств України, які здійснюють модернізацію. Серед таких, підприємства комунального сектору, зокрема водопровідно-каналізаційного господарства, складають специфічну групу. [ 2 ]

Одразу зауважимо, що, враховуючи низьку платоспроможність населення зараз водоканали не в змозі одержати для розв’язання завдань модернізації кошти за рахунок значного збільшення тарифу. Тому поряд з традиційними джерелами покриття відсутніх на здійснення проектів грошей (такими, як кредити, ґранти, бюджетне фінансування та ін.) слід звернути також увагу на кошти, що вивільнюватимуться після виконання кожного з проектів модернізації за рахунок зниження собівартості послуг, що надаватимуться водоканалами з використанням вже оновленого обладнання, при незмінних тарифах. Ці кошти можуть бути реінвестовані у наступні проекти модернізації, або використані на повернення банківських кредитів та оплату користування ними. Крім того, підвищення тарифів, хоча й не бажане зараз, все ж може розглядатися як інвестування споживачами проектів модернізації водоканалів, якщо споживач при цьому матиме конкретну вигоду у вигляді, наприклад, зниження тарифів у майбутньому. [ 6 ]

З вище зазначеного постає проблема розробки теоретичних та методологічних засад пошуку організаційних методів оптимізації процесу виконання проектів модернізації підприємств ВКГ. ЇЇ розв’язання дозволяє вирішувати завдання, що мають велику практичну цінність:

- Мінімізація позикових коштів на здійснення мультипроекту модернізації

- Впровадження проектів модернізації, загальна вартість яких перевищує інвестиційний портфель організації, або ж розширення переліку проектів, які можна здійснити, не виходячи за межі існуючого інвестиційного портфелю

- Зниження тарифів на послуги водоканалу в результаті здійснення модернізації виробництва.

Всі поставлені завдання можна виконати, якщо до розв’язання проблеми підійти з позицій розгляду процесів модернізації підприємств ВКГ як мультипроектів, та побудови, розрахунку і аналізу моделі організації виробничого процесу з позицій управління проектами. [ 4 ]

В умовах важкої фінансової ситуації можливості обмежених інвестицій не дозволяють водоканалам повністю реалізувати всі бажані проекти. У таких випадках слід керуватися так званими “припустимими“ сценаріями, фокусуючи увагу на підтримці існуючого рівня надання послуг та здійснюючи лише необхідні удосконалення за рахунок капіталовкладень у першочергові проекти модернізації. З одного боку, це проекти з коротким періодом окупності, що обумовлено необхідністю економії коштів на експлуатацію й обслуговування, а з іншого, проекти, впровадження яких дасть найбільший ефект у скороченні експлуатаційних витрат після їх завершення, що, в свою чергу, в майбутньому даватиме можливість вкладання значно більших коштів у наступні проекти модернізації за рахунок одержуваної економії. [ 5 ]

Виходячи з аналізу досвіду виконання проектів модернізації у галузі водопостачання та каналізації в інших країнах, рекомендовано до початку визначення оптимальної черговості проектів здійснити їх добір. Мета добору полягає у вилученні на початковому етапі не важливих проектів та у спробі повторно сформулювати деякі з них після більш ретельного розгляду. Для здійснення вказаного добору були сформульовані наведені нижче рекомендації:

- Після повторного поглибленого аналізу проекти, що не мають стосунку до завдань модернізації слід перенести до інших відповідних програм розвитку.

- З переліку вилучаються проекти, що не задовольняють умовам “припустимого” сценарію розвитку підприємств, а також так звані пізньотермінові проекти, що плануються до здійснення після закінчення терміну дії плану розвитку.

- Після ретельного, детального і критичного аналізу деякі з проектів слід заново сформулювати, об'єднати з іншими відповідними проектами, або відповідно виправити.

- Допускається також доповнення переліку новими проектами, якщо в цьому виникне необхідність. [ 6 ]

Отже, у зв’язку з аварійним станом обладнання підприємств ВКГ, що викликає стале зростання вартості наданих споживачам послуг, в даній статті зроблено висновки щодо необхідності термінового і комплексного оновлення основного виробництва підприємств галузі шляхом здійснення дорогих мультипроектів модернізації. При цьому неприпустимим є як недостатнє, так і надлишкове фінансування модернізації. Недостатнє фінансування капітальних вкладень означає неминучі надлишкові поточні витрати споживачів на експлуатацію, ремонт і ліквідацію наслідків аварій, а надлишкове – вказує на неефективність вкладень і перенесення їх вартості на споживачів.

Література:

1. Словник-довідник з питань управління проектами / Бушуєв С.Д., Українська асоціація управління проектами. – К.: Видавничий дім „Ділова Україна”, 2001. – 640 с.

2. Остапчук М.В., Рибак А.І. Система технологій (за видами діяльності): Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, – 2003. – 888 с.

3. Мазур И.И., Шапиро В.Д., Ольдерогге Н. Г. Управление проектами: Учеб. пособие для вузов / Мазур И.И., Шапиро В.Д., Ольдерогге Н.Г.; Под общ. ред. И.И. Мазура. – М.: ЗАО „Издательство „Экономика”, 2001. – 574 с.

4. Клиффорд Ф. Грей, Эрик У. Ларсон Управление проектами: Практическое руководство: Пер. с англ. – М.: Издательство „Дело и сервис”, 2003. – 528 с.

5. Рибак А.І. Управління проектної діяльності на державному рівні // Управління проектами та розвиток виробництва: Збірник наукових праць. – Луганськ, 2004. – № 3.– С. 22–33.

6. Усатенко І.Г., Рибак А.І. Використання інструментів управління проектами для моніторингу процедури банкрутства // Управління проектами та розвиток виробництва: Збірник наукових праць. – Луганськ, 2004. – № 3. – С. 105–110.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^