Наукові конференції, Научные конференции » Сучасна наука ХХІ століття (17-19.06.2013) » Корольова Ю. І., Погоріла О. С., к. е. н., Погоріла І. І. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ

Корольова Ю. І., Погоріла О. С., к. е. н., Погоріла І. І. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ

Категорія: Сучасна наука ХХІ століття (17-19.06.2013), Економіка

Корольова Ю. І., Погоріла О. С.

студентки фінансово-економічного факультету

Буковинського державного фінансово-економічного університету

Науковий керівник: к. е. н., Погоріла І. І.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ

На теперішній час соціальний захист населення України розглядається в контексті розвитку ринкових відносин, глобалізації економічного та громадського життя, коли нові реалії суспільства замінюють старі та спрацьовані. Особливістю цього періоду є відставання розвитку нормативної бази та стандартів правового регулювання від повсякденних потреб суспільства. Це відставання найбільш помітне у порівнянні із соціальними стандартами Європейських країн. Саме тому соціальна політика повинна бути визначальним напрямом внутрішньої політики держави, а її розвиток – забезпечувати високий рівень захисту прав людини, створювати передумови для розширеного відтворення людиною своєї діяльності, а також суспільної системи в цілому.

Сучасний стан розвитку України супроводжується появою гострих соціально-економічних проблем, які спричиняють серйозні зміни якості життя населення, що виявляється у скрутному економічному становищі населення країни, погіршенні фізичного здоров’я, скороченні середньої тривалості життя, збільшенні диференціації доходів різних груп населення, погіршенні соціальної захищеності, соціального забезпечення, зниженні реальної заробітної плати, середньої пенсії, розвитку небезпечної ситуації у галузях соціальної сфери тощо.

Німеччина є демократичною і соціальною державою. Мета соціальної політики держави – врахування індивідуальних правових можливостей здобутих в результаті власної праці, а не всезагальне забезпечення та обслуговування громадянина. Хоча понад 30 відсотків в сукупному суспільному продукті складають соціальні послуги, їх отримують тільки ті, які цього потребують. Таким чином весь світ визнає ефективність соціальної системи Німеччини [2, 31].

Згідно з Конституцією України наша держава також є демократичною, соціальною та правовою державою, проте ефективність соціальної політики та рівень життя населення є вкрай низькими. Дії органів законодавчої та виконавчої влади бувають нескоординованими та непослідовними. Рішення парламенту можуть бути спрямовані на забезпечення соціальних гарантій, однак без визначення достатніх джерел фінансування прийнятих програм. Кабінет Міністрів України у своїх постановах звужує дію законів шляхом зменшення розмірів страхових виплат. Тобто, система соціального захисту є дуже неефективною, що призводить до поглиблення диференціації доходів, погіршення рівня життя населення [1].

Порядок соціального страхування у Німеччині регулюється Соціальним кодексом та окремими законами, більшість яких спрямована на соціальний захист окремих груп населення (наприклад, закон щодо соціального захисту художників). В Україні ж соціальне страхування регулюється низкою законів, які висвітлюють питання щодо окремих видів соціального страхування.

Щодо внесків на соціальне страхування, то в Німеччині чітко визначено відсотки, які сплачують роботодавці та наймані працівники по кожному виду соціального страхування [3]. В Україні на даний момент роботодавці та наймані працівники сплачують внески до Пенсійного фонду, а вже потім основна сума розподіляється за окремими видами страхування.

Стосовно пенсійного страхування, то в Німеччині, так як і в Україні, основний тягар внесків до Пенсійного фонду сплачують роботодавці [3]. В той же час слід врахувати те, що в Україні високий рівень тінізації економіки, велика кількість працездатного населення працює за кордоном, існує явище прихованого безробіття, а частина осіб працездатного віку займаються індивідуальною трудовою діяльністю без офіційної реєстрації, що зменшує загальну суму внесків і суттєво ускладнює можливість нормального функціонування системи соціального страхування [1].

В Україні розмір пенсій становить 45-50% від заробітної плати. В Німеччині цей показник трохи вищий – 50-60%, проте, якщо брати до уваги розміри заробітної плати в Німеччині та Україні, то зрозуміло, що в нашій країні пенсії є набагато нижчими. Також слід відмітити, що розмір пенсій в Німеччині є одним з найвищих в Європі.

Слід також відмітити, що в Німеччині пенсійне страхування додатково включає в себе проведення дій, які необхідні для уникнення дострокового виходу на пенсію і направлені на збереження, покращення і відновлення працездатності, а також сприяння професійному розвитку і професійній перекваліфікації, а в Україні велика кількість людей виходять на пенсію достроково, що збільшує тягар на працюючих [3].

Щодо системи медичного страхування, то вона теж не однорідна і складається з 5 основних елементів. Перший компонент - стаціонарне медичне обслуговування. Другий елемент – амбулаторне обслуговування, третій – виготовлення медикаментів. Ціна медикаментів складає третину від ринкової ціни. Вони продаються лише за рецептами, що створює можливість контролювати якість ліків. Оплата за ліки здійснюється через лікарняні каси, а їх повну ціна покриває медичне страхування. Четвертий елемент – фінансування програм для тих осіб, які не можуть особисто брати участі в програмах обов’язкового медичного страхування. П’ятий – медичне обслуговування на підприємствах, що складає 4,3% всіх видатків на охорону здоров’я [2, 34].

В Україні на даний момент існує лише система добровільного медичного страхування та проект закону «Про загальнообов’язкове державне медичне страхування». Проблемою також є низький рівень медичного обслуговування, недостатній контроль за якістю медикаментів а також відсутність можливості отримати медичну допомогу в невеликих населених пунктах [1].

Страхування від нещасних випадків в Німеччині, як і в Україні, є обов'язковим для найманих робітників. Загалом цей вид страхування в обох країнах є дуже схожим і суттєвих відмінностей немає. Як в Україні так і в Німеччині розробляються заходи щодо попередження нещасних випадків на виробництві, здійснюються виплати потерпілим, оплачуються їх медичні послуги. Також в Німеччині передбачені виплати на перекваліфікацію потерпілого [2, 38].

Щодо страхування на випадок безробіття, то тут існують як схожі так і відмінні риси. Однією з відмінних рис є те, що найманий працівник, який звільнився за власним бажанням, має право на допомогу по безробіттю з дня звернення до відповідних служб, а в Україні він має право на допомогу лише з 90 дня безробіття. Також однією з відмінних рис є термін, протягом якого особа має право отримувати допомогу по безробіттю. В Україні цей термін складає 360 днів протягом двох років, а в Німеччині – 12 місяців.

Суттєвою відмінністю є те, що в Німеччині безробітній, який не знайшов роботи протягом 12 місяців, потрапляє під дію закону про соціальне забезпечення. Цим законом передбачено забезпечення громадян Німеччини та громадян інших держав коштами на житло, на прожиття та на особливі умови життя людям похилого віку, інвалідам, хворим [2, 37]. В Україні, на нашу думку, ще не створено достатніх умов для впровадження подібних законів, оскільки система соціального страхування, як і економіка країни загалом, є ще недостатньо розвиненими. Тому в нашій країні багато людей живе за межею бідності і при погіршенні економічної ситуації в світі чи в країні ця проблема постає ще більш гостро.

Отже, між системою соціального страхування України та Німеччини існують суттєві відмінності. Очевидним є те, що в Україні порівняно погано розвинені майже всі види соціального страхування, недостатньою є законодавча база, а дії органів влади часто недостатньо злагоджені. Також великим мінусом національної системи соціального страхування є такі негативні тенденції як тінізація економіки, виїзд людей за кордон та інші проблеми соціально-економічної сфери, які стали вже постійними для нашої держави. Для покращення ситуації необхідними є, перш за все, зміни в свідомості людей, підвищення довіри до економіки, створення законодавчої бази, що відповідає всім вимогам суспільства, проте процес змін є дуже тривалим і вимагає акумуляції зусиль всіх верств населення для покращення добробуту нації загалом. Також для покращення соціального страхування в Україні слід враховувати міжнародний досвід. Насамперед слід ввести загальнообов’язкове державне медичне страхування, адже відсутність цього виду страхування є суттєвим мінусом. В перспективі можливе введення ще одного виду страхування для забезпечення безробітних, що не знайшли роботи протягом визначеного періоду, людей без постійного місця проживання та інших категорій людей, у яких відсутні доходи та які потребують засобів для існування.

Література:

1. Гончарова Л.В. Проблеми та перспективи соціального забезпечення в Україні. – [Електронний ресурс] / Л.В. Гончарова. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vsunu/2012_14_1/ Goncharova.pdf

2. Григораш Г.В. Системи соціального страхування зарубіжних країн навч. посіб. / Г.В. Григораш В.Я. Олійник І.Т. Субачов. – К: Центр учбової літератури, 2008. – 144 с.

3. Пенсійна система Німеччини. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/Germany.pdf

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^