Наукові конференції, Научные конференции » Сучасна наука ХХІ століття (17-19.06.2013) » Узікова О. В. ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ М. К. ЧЮРЛЬОНІСА

Узікова О. В. ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ М. К. ЧЮРЛЬОНІСА

Категорія: Сучасна наука ХХІ століття (17-19.06.2013), Мистецтво

Узікова О. В.

Здобувач Київського національного університету культури і мистецтв

ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ М. К. ЧЮРЛЬОНІСА

М.К. Чюрльоніс (1875 — 1911) — геніальний литовський композитор, художник, поет, письменник, філософ і культурний діяч. Його творчість відрізняється синтезом мистецтв. Як відмічає академік Л.В. Шапошникова, «У ньому жив синтез мистецтв і думки, що поєднав в єдине ціле музику, живопис, слово і глибоку філософію» [4, с. 184]. Потрібно відмітити, що Чюрльоніс був філософом «срібного» віку і його філософське світосприйняття відобразилося у художній творчості митця, яка належить до напрямку символізму і модерну. Чюрльоніс жив на рубежі ХІХ — ХХ ст., коли епоха «срібного» віку відрізнялась пошуками нових мистецьких форм, розмаїттям художніх течій та напрямків і філософським світобаченням. На зламі століть митці прагнули до об’єднання різноманітних видів мистецтв в одне цілісне явище. Поезія Чюрльоніса близька по духу філософським поезіям видатних російських митців-символістів: О. Скрябіну, К. Бальмонту та іншим.

У сучасну епоху ХХ ст. менш дослідженою залишається літературна творчість Чюрльоніса. Розглянемо літературну творчість Чюрльоніса як одну із граней синтетичної творчості яскравого митця.

Літературна творчість Чюрльоніса включає в себе ліричну поезію, віршовані поеми, казки-притчі, записи в альбомі, котрі можна віднести до жанру віршованої прози; ліричні фрагменти з його листів до дружини, рідних і друзів; рецензії і статті з мистецтвознавства.

Дослідники відмічають блискучий літературний талант Чюрльоніса і вивчають його літературні твори у контексті взаємодії з іншими видами мистецтв. На думку Ф. Розінера, поетичне «я» з таким «багатством виявилося у живописі і в музиці Чюрльоніса, що помітно відобразилося і в його літературній творчості» [2, с. 276].

Особливий інтерес дослідників творчості Чюрльоніса в Україні викликає на сьогоднішній день його поетична лірика, написана поетом-символістом. Розглянемо найбільш відому віршовану поему «Осінь», яку переклав з польскої на українську мову один із послідовників Чюрльоніса в Україні — Дмитро Чередніченко і опублікував свій переклад у книзі «Чюрльонісів шлях».

У поемі «Осінь» відображене образне мислення Чюрльоніса, яке виявилося у тонкому світі художніх мислеобразів та у відчутті любові до краси природи. Поема відрізняється музикальністю поетичного слова і різноманітною образною сферою. Чюрльоніс передав у цьому творі найпотаємніші та найсокровенніші переживання своєї душі. Настрій поеми сумний і ніжно-ліричний і сповнений щирості та любові. Можна порівняти «Осінь» Чюрльоніса з ліричною поезією І. Франка, а саме із «Зів’ялим листям». Ці твори схожі за лірично-сентиментальним характером і за розмаїттям образно-емоційних аналогій та мають спільну тематику.

Чюрльоніс висловлює свої почуття у слові завдяки образам-символам і поетичним метафорам. Образ осені у Чюрльоніса ніжно-щемливий, але прекрасний і неповторний. Поема відрізняється щирістю почуттів і душевною простотою.

Стосовно змісту поеми «Осінь» потрібно відмітити, що Чюрльоніс змальовує осінній сад, стежкою якого йде чоловік з мішком на плечах і з граблями у руках. Падає дощ і мандрівник стукає у двері домів, вікна яких забиті дошками і там ніхто не живе. Небо над садом сіре і таке сумне, «як тільки душа сумувати може» [3, с. 32]. Не дивлячись на те, що дощ перестав і виглянуло сонце, мандрівнику сумно, бо він не бачить шляху у майбутнє перед собою. У поемі показана туга мандрівника перед невідомим майбуттям. Дивлячись на напівголі, без листя, осінні дерева і на покинутий сад, головний герой розмірковує про те, що ж чекає його у майбутньому. Чюрльоніс передав у поемі глибину філософських роздумів. Це підтверджується тим, що мандрівнику здалося, що сад безкінечний і не має кінця цьому шляху. Чюрльоніс пише: « І здалося мені, що безмежний цей сад. Він тягнеться через всю землю й покинутий» [3, 33]. Тема Вічності Духу людини відображена Чюрльонісом в «Осені». В образі головного героя Чюрльоніс відобразив свої власні переживання і тривожні передчуття щодо майбутнього. Митець прозрів, що у майбутньому він не буде щасливим, про що він писав у своєму альбомі. Згодом так і сталося, тому що доля дала Чюрльонісу прожити всього 35-ть років і життя його трагічно закінчилося.

Літературне мислення дуже пов’язане з живописом і музикою Чюрльоніса. Як відмічає Ф. Розінер: «Поруч з його картинами, разом зі звучанням його музичних творів, образний зміст і сама тематика написаного ним у слові сприймається як вираження іншими, вербальними засобами все того ж міфо-поетичного світу, котрий представлений у музиці й у живописі Чюрльоніса» [2, с. 276].

На думку українського поета Д. Чередніченка, Чюрльоніс був «поетом у всіх виявах, тому й синтезував своєю особистістю, своєю творчістю і музику, й живопис, і поезію. Він промовляв як поет і своїми полотнами, й сонатами, й літературними творами, навіть дослідженнями» [3, с. 6].

Деякі літературні ідеї Чюрльоніса перегукуються з його картинами або з музикою. Так, наприклад, поетична поема «Море» може бути своєрідним коментарем до його симфонічної поеми «Море». Також образ моря у Чюрльоніса відображений у циклі картин «Соната моря». Таким чином одну і ту ж саму ідею Чюрльоніс відображає у різноманітних проявах різними засобами виразності.

Розглянемо відому поему «Море». Потрібно відмітити, що тема моря у Чюрльоніса була однією з найулюбленіших. Чюрльоніс часто перебував на березі моря і любувався його неповторною красою, що відобразилось в музиці, у живописі та у літературі. Також залишилася не втіленою ідея Чюрльоніса створити оперу про морську царівну «Юрате – королева Балтики», лібрето до якої писала кохана дружина Чюрльоніса — Софія. Закохані серця прагнули створити цю оперу разом, чого на жаль не сталося.

У віршованій поемі «Море» відображена філософська тема Вічності Буття. Образ моря відрізняється безмежністю простору і контрастними настроями морської стихії: від спокою до хвилювання і гніву. Сам Чюрльоніс стосовно образу моря писав: «Могутнє море. Велике, безмежне, безмірне. Ціле небо обіймають своєю синню твої хвилі, а ти, повне величі, дихаєш тихо й спокійно, бо знаєш, що не має краю твоїй могутності, твоїй величі, твоє буття безкінечне» [3, с. 36]. Чюрльоніс образно називає море вічним королем хвиль-велетнів. Також морські хвилі митець порівнює зі стадом вівців, які жене вітер. Образи простору, хвиль, вітру, морської піни гармонійно поєднуються в єдиній живописно-музичній симфонії. Дослідники зазначають, що романтичне світовідчуття митця сприяло осмисленню природи рідного краю, яка для Чюрльоніса була символом великого нескінченного буття і краси.

Листи Чюрльоніса до коханої дружини, рідних і друзів дослідники називають листами-поемами. У них відображене неповторне відчуття краси, передане гарною і витонченою, поетичною мовою Чюрльоніса. Витончене відчуття краси є лейтмотивом всієї літературної творчості Чюрльоніса. Безмежну любов до всього сущого виявив Чюрльоніс у своїй тендітній і вишуканій літературній творчості. Відчуття любові у Чюрльоніса було надзвичайно великим і неосяжним. Свідченням цього є приклад з поезій митця, у якому подана характеристика сокровенного почуття. Чюрльоніс пише: «ЛЮБОВ — це міцні білі крила. ЛЮБОВ — це давній сосновий бір у спеку, це відпочинок у ньому, де заколисують шумом сосни. ЛЮБОВ — це дорога до сонця, вимощена гострими діамантами, по яких маєш іти босий» [3, с. 50]. Також яскравим прикладом щирих і глибоких почуттів є літературні «Листи до Девдорашка», які митець писав у 1906 році в Істебному (підавстрійське Прикарпаття).

Статті Чюрльоніса з мистецтвознавства характеризують красу як основу народної та професійної творчості. Дослідниця Г.І. Бальчюнене відмічає: «у цілому ряді статей по образотворчому мистецтву Чюрльоніс стверджує, що народу завжди було притаманне глибоке природнє відчуття краси» [1, с.13].

Чюрльоніс вважав, що народне мистецтво є гордістю будь-якого народу. На думку митця, народному мистецтву притаманна чиста, своєрідна і виключно національна краса.

Потрібно відмітити, що багатогранною творчістю Чюрльоніса захоплюються сучасні митці України. «Чюрльоніс близький українцям і як митець, і як охорончий духовного коду нації. Україна шанує литовського класика, проникає в таємниці його багатогранного світу, дошукується його ще не відкритих сторінок. Поети, художники і композитори присвячують йому свої твори, актори читають його українською» [3, с. 7]. Таким чином, зростає інтерес до литовського митця в Україні. Творчість Чюрльоніса потрібна митцям України для збагачення мистецького досвіду. Вона завжди була і буде актуальною у всьому світі.

Підсумовуючи все вище сказане, потрібно зробити висновки, що головними і характерними особливостями літературної творчості Чюрльоніса є:

1. Неповторний, оригінальний стиль викладення думки.

2. Образність мислення.

3. Відображення сокровенних переживань внутрішнього світу митця.

4. Філософська концепція літературного мистецтва.

5. Музичність і барвистість поетичної мови.

Таким чином, літературна творчість Чюрльоніса є величезним вкладом у світове художнє мистецтво.

Література:

1. Бальчюнене Г.И./Г.И. Бальчюнене. М.К. Чюрленис // М.: «Знание», 1975. —31с.

2. РозинерФ./ Ф. Розинер. Искусство Чюрлениса // М.: «Терра», 1993. — 408 с.

3. Чередніченко Д.С./ Д.С. Чередніченко «Чюрльонісів шлях». Київ, 1996. — 104 c.

4. Шапошникова Л.В./Л.В. Шапошникова «Тернистый путь красоты». Часть ІІ «На берегах иных миров» // М.: МЦР, Мастер-банк, 2001. — 335с.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^