Наукові конференції, Научные конференции » Сучасна наука ХХІ століття (17-19.06.2013) » Ісар І. В., Тофан Ю. І., Гудима Р. Р. ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Ісар І. В., Тофан Ю. І., Гудима Р. Р. ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Категорія: Сучасна наука ХХІ століття (17-19.06.2013), Економіка

Ісар І. В., Тофан Ю. І.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м. Чернівці

Науковий керівник: Гудима Р. Р.

ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Світова економічна криза призвела до спаду виробництва, негативно вплинула на зайнятість населення, стрімко зросла кількість безробітних, посилилися диспропорції на ринку праці багатьох країн. Не дивлячись на позитивні результати економічних перетворень у більшості східноєвропейських країн спостерігається високий рівень безробіття, а також низька продуктивність праці. Структурні перетворення в економіці України, розвиток інтеграційних процесів змінили відносини зайнятості населення, інтенсифікували процес руху робочої сили, висвітлили нові актуальні проблеми на ринку праці. Тема є актуальною, оскільки ринок праці є одним iз найсуттєвіших і найдинамічніших ринків, система економічних механізмів, що забезпечує відтворення робочої сили і використання праці. Тому вирішення проблем ринку праці є пріоритетним питанням для сучасних науковців.

Останні дослідження ринку праці свідчать про щорічне зростання рівня працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян протягом останніх років, так в 2009 році було працевлаштовано 702,7 тис. осіб, в 2010 - 744,5 тис. осіб, а в 2011 - 762,7 тис. осіб [1].

Проте існує низка проблем, що супроводжують ринок праці, і які заважають нормальному соціально-економічного розвитку як всієї країни, так і її окремих регіонів.

Актуальними лишаються проблеми економічної активності населення, кількісно-якісного дисбалансу між пропозицією та потребою у робочій силі, низького кваліфікаційного рівня незайнятого та працюючого населення, а також проблеми зайнятості молоді та інвалідів. Ще однією характерною проблемою українського ринку праці є гендерна диференціація умов праці. Законодавство про працю в Україні забороняє використання праці жінок на важких і шкідливих роботах. Але варто зазначити, що у поліграфічній, медичній, легкій промисловості близько 70% зайнятих на шкідливих виробництвах – жінки [2].

Ринок праці України демонструє і деякі позитивні тенденції: зменшується кількість безробітних і збільшується попит на кваліфікованих працівників.

У 2012 році на ринку праці України за попитом і пропозицією роботи домінували Київ, міста-мільйонники та індустріальні регіони. На частку столиці припала більша частина вакансій - 58%. Регіональний розподіл вакансій був нерівномірним. Ще третина вакансій були розміщені в декількох ключових регіонах - Донецьку (7%), Дніпропетровську (6%), Харкові (5%), Одесі (4%), АР Крим та Львові (по 3%). На частку інших 19 регіонів України припало менше ніж 14% пропозицій роботи. Більше половини вакансій (54%) роботодавці розмістили в 5 топових галузях ринку праці: «Продажі» (18%), «IT-фахівці» (15%), «Маркетинг, Реклама, PR» (10% ), «Бухгалтерія, фінанси» (6%), «Банки, Інвестиції, Лізинг» (6%) [3].

Український ринок праці перенасичений одними спеціальностями і має значний дефіцит в фахівцями інших. Так, найбільші складнощі з працевлаштуванням в Україні мають випускники вузів з дипломами юристів, економістів і менеджерів, оскільки ринок праці перенасичений подібного роду фахівцями і бракує інженерів, хіміків, представників інших технічних спеціальностей. Типовим для ринку стала висока затребуваність фахівців в агросекторі (агроменеджерів) і кваліфікованих фахівців на виробництві, що спричинене розвитком агробізнесу в Україні.

Структура вакансій наочно демонструє загальносвітову тенденцію в економіці: роботодавці шукають тих, хто буде продавати. Майже у всіх професійних галузях продаж або принесення прибутку займають як мінімум третину вакансій, і менше значення надається виробничим сферам.

Ще однією з найважливіших проблем на ринку праці України є безробіття, що виступає наслідком незбалансованості пропонованої робочої сили із попитом на неї. Ця проблема гостро постала в Україні після невдалих спроб реалізувати економічні реформи. Найбільший рівень безробіття зареєстровано в 2000р. - 5,6%. З 2001 року спостерігається тенденція до зменшення безробіття, яка продовжується й до сьогодні (рис. 1.).

 

Повний варіант статті за посиланням Tezi-sar.doc [74,5 Kb] (cкачиваний: 1)

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^