Наукові конференції, Научные конференции » СУЧАСНА НАУКА ХХІ СТОЛІТТЯ (19-21.06.2014) » Табачник І. Г. ФОРМУВАННЯ СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я ЮНАЦТВА В УМОВАХ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ

Табачник І. Г. ФОРМУВАННЯ СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я ЮНАЦТВА В УМОВАХ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ

Категорія: СУЧАСНА НАУКА ХХІ СТОЛІТТЯ (19-21.06.2014), Психологія

УДК 159.922.8:378

 

ФОРМУВАННЯ СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я ЮНАЦТВА В УМОВАХ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ

Табачник І. Г.

Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, м. Харків, Україна

 

У статті психологічний тренінг розглядається як метод активної психологічної корекції адиктивної поведінки підлітків та юнацтва. В умовах тренінгу підліткова та юнацька аудиторія здійснює пошук альтернативних (соціально-прийнятних) способів задоволення власних потреб і взаємодію з навколишніми. Саме рання профілактика адиктивної поведінки за допомогою тренінгової роботи може дати більш ефективний результат у формуванні ставлення до здоров’я юнацтва.

Ключові слова: психологічний тренінг, адиктивна поведінка, підлітки, юнацтво.

 

Табачник И. Г. Формирование отношения к здоровью юношества в условиях психологического тренинга/ Харьковский национальный педагогический университет им. Г. С. Сковороды, Харьков, Украина

В статье психологический тренинг рассматривается как метод активной психологической коррекции юношества с адиктивным поведением. В условиях тренинга юношеская аудитория осуществляет поиск альтернативных (социально-значимых) способов удовлетворения личных потребностей и взаимодействия с окружающими. Именно ранняя профилактика девиантного поведения с помощью тренинговой работы может быть эффективной у формировании отношения к здоровью юношества.

Ключевые слова: психологический тренинг, адиктивное поведение, подростки, юношество.

 

Tabachnik I. G. The formation of the attitude to the young people’s health in the conditions of the psycological training/ Kharkiv National Pedagogical University after G. S. Skovoroda, Kharkiv, Ukraine.

The paper psychological training is seen as a method of psychological treatment of active young people with addictive behavior . In the context of training youth audience is searching for alternative ( socially acceptable ) ways to meet their needs and interact with others. The early prevention, of deviant behavior may provide a more effective result in the formation of the attitude to the young people’s health.

Keywords: psychological training, deviant behavior, personal development, suggestive influence.

 

Постановка проблеми. Використання тренінгового методу дозволяє ефективно вирішувати завдання, пов'язані з формуванням ставлення до здоров’я, з розвитком навичок самоконтролю і самопізнання, активізацією творчого потенціалу, профілактики адиктивної поведінки. Зазначені аспекти актуальні саме в юнацькому віці. Психологічний тренінг як метод активної психологічної корекції розвивається динамічно і є одним з найбільш затребуваних видів психологічної роботи. Тренінги знаходять широке застосування при наданні психологічної допомоги, при організації роботи в молодіжних клубах, юнацьких оздоровчих таборах, при проведенні виховної роботи в умовах вищих навчальних закладів. Їх проведенням активно займаються практичні психологи, а також багато педагогів і соціальних працівників.

Тренінг дозволяє отримати досвід, з одного боку, у максимально сконцентрованому вигляді, а з іншого - в психологічно безпечних умовах, що полегшують його осмислення. Особливо в підлітковому та юнацькому віці загострена потреба у спілкуванні, а життєвого досвіду недостатньо, зате яскраво виражений потяг до його придбання. Тренінг, як метод, спрямований на те, щоб допомогти учасникам освоїти будь-яку діяльність за умови бажання це зробити. Тренінг як раз і дозволяє учасникам освоювати діяльність за допомогою безпосереднього зіткнення з нею в спеціально змодельованих ситуаціях [2].

Важливим напрямком застосування психологічного тренінгу може виступати профілактика та корекція адитивної поведінки підлітків, формування ставлення до здоров’я юнацтва. Різні види адиктивної поведінки осіб цих вікових категорій привертали увагу таких дослідників, як А. Є. Айвазова, Г. В. Залевський, М. М. Кононова, Ц. П. Короленко, А. В. Котляров, Н. Ю. Максимова, В. Д. Менделевич, О. О. Сасько, Н. В. Сергєєва, Г. В. Старшенбаум, А. Ф. Шайдуліна та ін. Питання профілактики наркотичної, алкогольної, комп’ютерної залежності розглядалися у дисертаційних дослідженнях О. О. Сасько, Н. В. Сергєєвої та ін. Нікотинова адикція, чинники її формування та можливості профілактики і корекції вивчалися у дослідженнях таких вітчизняних вчених, як О. В. Васійчук, О. Є. Габелкова, С. І. Гунько,

Г. Л. Завіша, О. Л. Луценко, О. І. Петрік, М. І. Савіна та ін.

Отже, недостатньо дослідженими залишаються можливості зміни ставлення до здоров’я на сучасному етапі та корекції адитивної поведінки підлітків та юнаків засобами психологічного тренінгу.

Аналіз досліджень та публікацій. Термін «тренінг» (від англ. train.) має ряд значень: навчання, виховання, тренування. Наукове визначення тренінгу також характеризується подібною багатозначністю. Так Л. О. Петровська розглядає соціально-психологічний тренінг як засіб впливу, спрямований на розвиток знань, соціальних установок, вмінь і досвіду в галузі міжособистісного спілкування, засіб розвитку компетентності у спілкуванні, засіб психологічного впливу [8]. На думку О. Г. Мілашиної, соціально-психологічний тренінг − це область практичної психології, орієнтована на використання активних методів групової психологічної роботи с метою розвитку компетентності у спілкування [7].

Метод тренінгу активно застосовується в профілактичній роботі з дітьми, підлітками, юнацькою аудиторією. Досвід його використання відображено у працях Ю. Н. Ємельянова, В. П. Захарова, Г. А. Ковальова, Л. А. Петровської, Т. С. Яценко, В. М. Федорчук та ін. Проблема організації соціально-психологічних тренінгів з юнацькою аудиторією відноситься до розряду найбільш актуальних і практично значущих. На думку В. В. Зарецького, В. К. Рябцева, В. В. Ряшина, людина засвоює інформацію швидше, якщо навчання проходить інтерактивно, коли вона має можливість одночасно з отриманням інформації обговорювати незрозумілі моменти, задавати запитання, закріплювати отримані знання, формувати навички конструктивної поведінки.

За даними проведених досліджень найбільш ефективною формою спілкування з підлітками та юнаками є діалог, в процесі якого йде спільний пошук істини. Саме на забезпечення ефективного діалогу практичного психолога, педагога, соціального працівника з юнаками, що характеризуються адиктивною поведінкою, спрямоване застосування тренінгу. Для створення плану і програми такого тренінгу можуть бути використані деякі теоретичні та методологічні підходи І. Головченко, О. Лідерса, А. Алексюка, Ю. Бабанського, І. Лернера.

О. Є. Блінова вважає, що створення рефлексивного середовища можливе завдяки: моделюванню проблемно-конфліктних ситуацій; утворенню настановлення на кооперування, а не на конкуренцію; встановленню відносин доступності власного досвіду для кожного з учасників і відкритості досвіду інших для себе [3]. Враховуючи, що тренінгові методи успішно використовують в психотерапії, консультуванні, психокорекції й навчанні, цілі тренінгу можуть бути різноманітними, охоплювати різні процеси, що відбуваються у групі впродовж тренінгу та після його завершення.

К. Рудестам виділяє наступні переваги групової форми роботи:

1) група є мікрокосмом або суспільством в мініатюрі, досвід участі в групах допомагає у вирішенні проблем у сфері міжособистісних стосунків і може переноситись за межі групи у зовнішній світ; 2) у групі її учасники мають можливість отримати зворотній зв'язок і підтримку від інших учасників, що мають подібні проблеми або досвід, а присутність рівноправних партнерів, а не лише тренера, створює атмосферу комфорту; 3) у групі її членам можна бути не лише учасником подій, але й спостерігачем, що дозволяє ідентифікувати себе з іншими (активними) учасниками і використовувати результати своїх спостережень при оцінці власних емоцій та вчинків; 4) група може сприяти особистісному зростанню її членів, бо кожна спроба саморозкриття або самозміни члена групи викликає схвальну реакцію з боку інших її учасників [10].

Результатом тренінгової роботи можна вважати ту впевнену поведінку, яка не обмежує права партнерів по спілкуванню й спрямована на врахування учасниками бажань і відчуттів один одного. У ході тренінгу підкріплюється не досягнення кінцевої мети, а впевнена участь у ситуації, здатність до успішного спілкування в будь-який час і з будь-яким соціальним партнером. Саме на це й спрямовані позитивні настанови, що створюються у кожного з учасників тренінгу [4].

Комплексні програми корекції адиктивної поведінки, представлені у дослідженнях різних авторів, сприяють підвищенню рівня психічного розвитку підлітків та юнаків, особливо у сфері індивідуальних якостей, однак здебільшого мають суттєвий недолік – вони застосовуються на тій стадії, коли юнак вже не приховує асоціальної спрямованості своєї поведінки – паління, вживання алкогольних напоїв, наркотиків тощо. Ми ж уважаємо, що рання профілактика, тобто попередження адиктивної поведінки може дати набагато більш ефективний результат.

Мета даної статті полягає у визначенні шляхів і методів формування ставлення до здоров’я та профілактики й корекції адиктивної поведінки підлітків та юнаків.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні до критеріїв здоров’я відносять позитивне самопочуття, стійку, динамічну рівновагу, структурну цілісність, функціональність, адаптивність, продуктивність та ресурсність людини. Отже, здоров’я можна розглядати з різних точок зору, оскільки воно є тією віссю, на яку нанизуються різні концепції. Здоров’я можна вивчати з позиції активності, здатності до адаптації й компенсації, з точки зору репродуктивної функції тощо. Узагальненим та загальноприйнятим є визначення ВООЗ: здоров’я – це відсутність психічних та фізичних дефектів, а також повне фізичне, душевне й соціальне благополуччя. Однак актуальною стає думка В. А. Ананьєва, що здоров’я – це процес максимальної природної тривалості життя при високій його якості, оптимальній працездатності та соціальній активності. Саме до формування відповідального ставлення до здоров’я необхідно спонукати сучасну молодь. Психологам-практикам необхідно мати дієві методи впливу на адиктивну поведінку юнацтва. Під адиктивною поведінкою розумівся один із типів девіантної поведінки. Даний термін вказує на те, що мова йде не про хворобу, а лише порушення поведінки, для якого притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни психічного стану завдяки прийому різноманітних психоактивних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій. В основу розробки програми «Тренінг модифікації поведінки. Моє ставлення до здоров’я» було покладено розуміння психологічного тренінгу як засобу перепрограмування моделі управління поведінкою та діяльністю, що вже існує в людини, в даному випадку у підлітків та людей юнацького віку; як активного навчання за допомогою придбання й осмислювання життєвого досвіду, модельованого в міжособистісній взаємодії [1; 4]. Базовою характеристикою адиктивної поведінки особистості може бути негативна пристрасть, що передує формуванню залежності [6; 9; 11; 12]. Різні види залежностей є виявленням регресивних і дезадаптивних форм поведінки, яка пов’язана з утратою суб’єктом власної тотожності, ригідністю, стереотипністю мислення, дій, відсутністю креативності та нерозвинутістю соціально-перцептивного інтелекту [5].

Метою тренінгу для юнаків «Тренінг модифікації поведінки. Моє ставлення до здоров’я» є озброєння підлітків та юнаків альтернативними (соціально-прийнятними) засобами задоволення власних потреб і взаємодії з навколишніми.

У ході тренінгу вирішуються наступні задачі: усвідомлення власних потреб; врегулювання негативних емоцій і навчання прийомам регулювання свого емоційного стану; формування адекватної відношення до стану свого здоров’я; навчання способам цілеспрямованої поведінки, внутрішнього самоконтролю і стримування негативних імпульсів потягу до тютюну, алкоголю, наркотиків тощо; формування позитивної моральної позиції, життєвих перспектив і планування майбутнього.

Основні завдання ведучого в роботі з підлітками та юнацтвом такі: спонукання до прояву ставлень, емоційних реакцій, до їх обговорення, аналізу, а також розбору запропонованих тем; створення в групі умов для повного розкриття перед учасниками своїх проблем і емоцій в атмосфері взаємного прийняття, безпеки, підтримки і захисту; розробка і підтримка в групі певних норм, прояв гнучкості у виборі директивних або недирективних технік впливу.

Засоби впливу, використовувані ведучим можна умовно розділити на два види: вербальні та невербальні. До вербальним належать такі засоби впливу:

1. Структурування ходу занять. Маються на увазі всі висловлювання, які визначають хід заняття. Наприклад, «тема сьогоднішньої нашої розмови така». Висловлювання повинні бути спрямовані на обмеження непродуктивною активності групи.

2. Збір інформації.

3. Переконання, які здійснюються безпосередньо або опосередковано.

4. Надання інформації.

5. Постановка завдань, які повинні виконувати юнаки.

До невербальних засобів належать: міміка, жестикуляція, інтонація, проксеміка.

Ведучий групи зобов’язаний: мати чітке уявлення про тип створюваної групи, її цілі і завдання; володіти діагностичними засобами відбору підлітків у групи; інформувати учасників групи про основоположні правила, якими повинна керуватися група у своїй діяльності; уникати таких форм роботи в групі, для виконання яких в учасників недостатньо підготовки та досвіду; дати зрозуміти на самому початку роботи, на чому буде концентруватися увага групи.

Комплексний підхід з урахуванням фундаментальних психологічних і педагогічних положень дозволяє використати можливості сполученого педагогічного і психологічного впливу на особистість підлітків та юнаків з метою психопрофілактики й корекції девіантних форм поведінки, розвитку в них життєво важливих якостей, оптимізації емоційно-вольової сфери.

Техніки, використані у тренінгу, в основному спрямовані на навчання використанню прямого відмовлення від небажаної адиктивної поведінки; навчання оцінці соціальних ситуацій; підкріплення гальмування адиктивних стереотипів поведінки; непідкріплення адиктивної поведінки і формування більш адаптивних поведінкових патернів; посилення і розширення продуктивних поведінкових реакцій; мінімізацію тривожності.

У програмі тренінгу застосована модель покрокової зміни адиктивної поведінки та зміна ставлення до свого здоров’я. Формами соціально-психологічної допомоги в роботі з юнацтвом є профілактика й корекція когнітивних розладів із використанням вправ та ігор, що засновані на сполученні когнітивних і сугестивних компонентів, корекція емоційно-особистісних порушень тощо.

Психолого-педагогічні засоби профілактики й корекції адиктивної поведінки дають особливий ефект, якщо застосовуються у формі сполученого сугестивного та когнітивного впливу. Такий вплив може застосовуватися як у вигляді прямого навіювання, так і вправ, ігор з елементами навіювання й когнітивних дій, а також традиційних засобів виховання, адекватних віку учасників, з корекційними вправами, що відповідають індивідуально-типовим особливостям цієї вікової групи.

Передбачається, що принцип індивідуального підходу в роботі з юнаками й підлітками, що характеризуються різними формами девіантної поведінки, може бути реалізований, якщо враховувати особливості психодинамічних властивостей індивіда, які багато в чому генетично визначають формування темпераменту й характеру. Достатньо ефективними, на наш погляд, можуть бути й засоби сугестивного впливу, що використовують елементи класичної педагогіки. Особливо підлітковий вік характеризується високим сприйняттям навіювання. Цей факт робить підлітковий вік більш сприятливим для проведення сугестивного впливу або окремих сугестивних елементів.

Висновки: Соціальне здоров’я відображується в таких характеристиках: адекватне сприйняття соціальної дійсності, інтерес до довкілля, адаптація до фізичного й суспільного середовища, культура споживання, альтруїзм, емпатія, відповідальність перед іншими, демократизм у поведінці.

Проявами порушень соціального здоров’я є: по-перше − девіантна поведінка, що характеризується непередбачуваними діями особистості, які відхиляються від суспільноприйнятих норм, а також по-друге − адиктивна поведінка, що характеризується узалежненням особистості від потреби реалізувати певну діяльність, прагненням до відходу від реальності через уживання певних речовин або постійною фіксацією на певних видах діяльності.

Дефекти соціалізації на стадії підліткового та юнацького віку призводять до несприятливого (аномального) формування особистості. Це проявляється, зокрема, у виникненні негативних психологічних новоутворень, адиктивних проявів у поведінці, відсутності чи втраті психосоціальної ідентичності, деформованих потребах і, як результат, появі залежності від тютюну, алкоголю, наркотиків тощо.

Слід зазначити, що ставлення до здоров’я осіб з адиктивною поведінкою залишається практично невивченим у психологічній науці, що, зокрема, стосується і адиктивної поведінки у юнацькому середовищі. Разом з тим, дослідники наголошують, що розвиток адикцій відбувається під впливом безлічі різноманітних чинників. Зокрема до психологічних чинників належать незрілість особистої ідентифікації, слабка або недостатня здатність до внутрішнього діалогу, низьке долання психологічних стресів і обмеженість саморегуляції поведінки, висока потреба в зміні станів свідомості як засіб вирішення внутрішніх конфліктів. Формування позитивного ставлення до здоров’я є одним з найбільш важливих психологічних утворень і вагомих чинників, що детермінують процес саморегуляції поведінки юнацтва.

Головна мета нашого наукового дослідження полягала у створенні психологічної тренінгової програми для підлітків і юнаків, яка являє собою психологічний тренінг інтегративного типу з елементами різних психотерапевтичних технік.

Подальша робота у цьому руслі передбачає розширення арсеналу методів практичної психології, що дозволить через усвідомлення підлітками та юнацтвом власних можливостей подолати передумови й негативні прояви, які сприяють формуванню та фіксації адиктивної поведінки.

 

Література:

1. Анн Л. Ф. Психологический тренинг с подростками.- СПб.: Питер, 2007. — 271 с.

2. Бабайцева В. Ю. Личностно-ориентированный тренинг в процессе подготовки будущих учителей к воспитательной работе с трудными детьми / В. Ю. Бабайцева; под ред. П. И. Пидкасистого. - М.: Российское педагогическое агентство, 1997. - 55 с.

3. Блинова О. Є. Формування відкритості до спілкування у майбутнього вчителя : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Блинова Олена Євгенівна. – К., 2000. – 192 с.

4. Грецов А. Г. Тренинг общения для подростков / А. Г. Грецов. - СПб.: Питер, 2007. - 160 с.

5. Кононова М. М. Глибинні детермінанти психічної дезадаптації суб’єкта: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / М. М. Кононова. – Івано-Франківськ, 2009. – 20 с.

6. Личко А. Е. Подростковая наркология / А. Е. Личко, В. С. Битенский. – Л.: Медицина, 1991. – 304 с.

7. Милашина О. Г. Социально-психологический тренинг как средство коррекции тревожности студентов вузов: дис. … канд. психол. наук : 19.00.01 / Милашина Ольга Георгиевна. - Новосибирск, 2010. - 265с.

8. Петровская Л. А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга / Л. А. Петровская. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - 168 с.

9. Сасько О. О. Психолого-педагогічні умови розвитку соціального інтелекту у студентів, схильних до адиктивної поведінки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / О. О. Сасько. – Х., 2010. – 20 с.

10. Сергєєва Н. В. Соціально-педагогічні умови профілактики комп’ютерної адикції підлітків : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / Н. В. Сергєєва. – К., 2010. – 20 с.

 

References:

1. Ann L.F. Psykholohycheskyy trenynh s podrostkamy.- SPb.: Pyter, 2007. - 271s.

2. Babaytseva V.Yu. Lychnostno-oryentyrovanny trenynh v protsesse podhotovky budushchykh uchyteley k vospytatel'noy rabote s trudnymy det'my / V. Yu. Babaytseva; pod red. P. Y. Pydkasystoho. - M.: Rossyyskoe pedahohycheskoe ahent•stvo, 1997. - 55 s.

3. Blynova O. Ye. Formuvannya vidkrytosti do spilkuvannya u maybutn'oho vchytelya : dys. … kand. psykhol. nauk : 19.00.07 / Blynova Olena Yevhenivna. – K., 2000. – 192 s.

4. Hretsov A. H. Trenynh obshchenyya dlya podrostkov / A. H. Hretsov. - SPb.: Pyter, 2007. - 160 s.

5. Kononova M. M. Hlybynni determinanty psykhichnoyi dezadaptatsiyi sub"yekta: avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. psykhol. nauk: spets. 19.00.07 «Pedahohichna ta vikova psykholohiya» / M. M. Kononova. – Ivano-Frankivs'k, 2009. – 20 s.

6. Lychko A. E. Podrostkovaya narkolohyya / A. E. Lychko, V. S. Bytenskyy. – L.: Medytsyna, 1991. – 304 s.

7. Mylashyna O. H. Sotsyal'no-psykholohycheskyy trenynh kak sredstvo korrektsyy trevozhnosty studentov vuzov: dys. … kand. psykhol. nauk : 19.00.01 / Mylashyna Ol'ha Heorhyevna. - Novosybyrsk, 2010. - 265s.

8. Petrovskaya L. A. Teoretycheskye y metodycheskye problemy sotsyal'no-psykholohycheskoho trenynha / L. A. Petrovskaya. - M.: Yzd-vo Mosk. un-ta, 1982. - 168 s.

9. Sas'ko O.O. Psykholoho-pedahohichni umovy rozvytku sotsial'noho intelektu u studentiv, skhyl'nykh do adyktyvnoyi povedinky: avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. psykhol. nauk: spets. 19.00.07 «Pedahohichna ta vikova psykholohiya» / O. O. Sas'ko. – Kh., 2010. – 20 s.

10. Serhyeyeva N. V. Sotsial'no-pedahohichni umovy profilaktyky komp"yuternoyi adyktsiyi pidlitkiv: avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. ped. nauk: spets. 13.00.05 «Sotsial'na pedahohika» / N. V. Serhyeyeva. – K., 2010. – 20 s.

 

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^