Наукові конференції, Научные конференции » Питання сучасної науки і освіти (18-20.07.2013) » к. е. н., Коваль Л. М. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕФОРМ В ПОЛЬЩІ: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

к. е. н., Коваль Л. М. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕФОРМ В ПОЛЬЩІ: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Категорія: Питання сучасної науки і освіти (18-20.07.2013), Економіка

к. е. н., доц., Коваль Людмила Миколаївна,

Хмельницький кооперативний торговельно-економічний університет

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕФОРМ В ПОЛЬЩІ: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Україна – одна з найбільших країн Європи, має вигідне природно-кліматичне розташування і наділена потужним земельно-ресурсним потенціалом. Земельний фонд держави займає близько 6% території Європи і становить 60,35 млн. га. У його структурі переважають найбільш родючі в світі ґрунти чорноземного типу – на частку яких припадає 60% площі орних земель, а це становить 7% світових запасів [1]. Та, незважаючи на могутній потенціал, Україна не може забезпечити навіть власних потреб у продовольстві, а по багатьох товарних групах стає імпортозалежною державою. Зазначене дає підстави стверджувати, що земельна реформа в Україні була розпочата спонтанно, сама стратегія реформування ще до її реалізації демонструвала неможливість забезпечення високоефективного, землекористування. Складається думка, що основним принципом, яким керувалася держава при виборі напрямів реформування, став принцип пріоритетності приватної власності над державною.

Виникає необхідність переосмислення державної політики і внесення радикальних змін у стратегію управління. При цьому варто було б звернутися до позитивного світового досвіду. Особливо актуальним для України є досвід сусідньої з нами Польщі, яка досить легко і без особливих втрат подолала усі труднощі перехідного періоду.

В дореформений період сільське господарство Польщі не відрізнялося високою соціально-економічною ефективністю, оскільки формувалося з численної кількості дрібних власників і слаборозвиненого кооперативного сектора. У 1992 р. у власності кооперативів перебувало 3,5% земель, у розпорядженні дрібних ферм було 76,5% земельного фонду і 17% належало державі [2]. На приватному секторі працювало 94% зайнятих аграрної сфери, тут було зосереджено 85% виробничих фондів, створювалося 90% валового виробництва галузі [3, с. 22]. З 90-х років минулого століття розпочалася нова стадія аграрних зрушень, що супроводжувалася значними змінами у структурі землеволодіння. Приватизації підлягало 4,5 млн. га земель [4, с. 271]. Процес структурних зрушень здійснювався через спеціальну створену установу – Агенцію аграрної нерухомості [5, с. 247]. В результаті трансформації до 2000 р. 92% земель опинилися у приватній власності [6, с. 19], а до 2007 р. їх частка збільшилася до 96% [4, с. 271].

Реструктуризація і приватизація в Польщі здійснювалася двома шляхами – шляхом реформування держгоспів і шляхом укрупнення дрібних приватних господарств. У 1998 р. було прийнято закон, котрий дозволив продаж сільськогосподарських угідь та запровадив механізм їх реалізації на конкурсній основі, що забезпечило створення висококонкурентного ринку землі. Зазначене сприяло укрупненню і відповідному зростанню ефективності фермерських господарств. На сьогоднішній день більша частина сільськогосподарських земель розподілилася між 3 млн. господарств середньою площею в 7 га. [4, с. 271].

Для зміцнення конкурентних позицій своїх аграріїв на світових продовольчих ринках Уряд Польщі вжив цілу систему заходів підтримки галузі. Така підтримка здійснювалася шляхом субсидування ефективних виробників, фінансового заохочення молоді до роботи в аграрному секторі економіки [7, с. 207]. При цьому земельне законодавство цієї країни побудовано так, що підприємці не мали змоги зловживати цією допомогою. Запроваджені заходи забезпечили стрімкий розвиток аграрного сектора польської економіки, процвітання села як соціально-економічного осередку. Сьогодні Польща перебуває у п’ятірці лідерів Європи по виробництву морожених фруктів, соків, цукру, консервів, молока, м’яса [8, с. 78]. Успіх трансформаційних процесів в аграрній сфері польської економіки завдячує передусім виваженій державній політиці. Вважаємо, що цей досвід є особливо актуальним і корисним для України.

Література:

1. Драбовський А.Г. Сільськогосподарська кооперація як чинник відродження аграрного сектора вітчизняної економіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vlca_Ekon/2011_38/16.pdf.

2. Antony Leopold. Warunķi I przesłanki przekształceń rolnictwa polskiego / Antony Leopold // Transformacja rolnictwa Polskiego w perspektywie integracji ze wspolnotami Europejskimi. Pod redakcja Antoniego Marszalka.  Łódź: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego.  1993. – c..52-68.

3. Сільськогосподарські землі у країнах Європи: досвід користування та реформ // Матеріали круглого столу «Стан і стратегія земельної політики в Україні» 21 травня 2009 року. – К., 2009. – С. 20-25.

4. Семеряк Ю.А. Особливості реформування земельних відносин у країнах Центрально-Східної Європи / Ю.А. Семеряк // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.1. – С. 269-274.

5. Мартин А.Г. Державне регулювання ринку земель як передумова сталого розвитку сільських територій / А.Г. Мартин // Науковий вісник НУБіП України. Серія: Економіка, аграрний менеджмент, бізнес.- Вип. 163. Ч.2. – С. 245-251.

6. Шульга О. Формування ринку землі сільськогосподарського призначення в Україні / О. Шульга // Вісник КНЕУ. – 2012. – №1. – С. 13-23.

7. Стрільчук Д.Р. Трансформація аграрної політики Польщі напередодні її вступу до Європейського Союзу / Д.Р. Стрільчук // Науковий Вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2008. – С. 205-209.

8. Політика європейської інтеграції: навч. пос. / під ред.. В.Г. Воронкової. – К., 2007. – 512 с.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^