Наукові конференції, Научные конференции » Питання сучасної науки і освіти (18-20.07.2013) » кандидат педагогічних наук, Краснощок І. П. РОЗВИТОК СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАНЯ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

кандидат педагогічних наук, Краснощок І. П. РОЗВИТОК СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАНЯ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Категорія: Питання сучасної науки і освіти (18-20.07.2013), Педагогіка

кандидат педагогічних наук, Краснощок Інна Петрівна

Кіровоградський державний педагогічний університет імені В.Винниченка

РОЗВИТОК СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАНЯ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Одним із принципів Болонського процесу є активна участь студентів в управлінні та у визначенні змісту і якості освіти. Зокрема у Декларації міністрів вищої освіти «На шляху до європейського простору вищої освіти» (2001) зазначено, що «залучення студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у створенні і формуванні Європейського простору вищої освіти потрібне і бажане», а в Декларації міністрів вищої освіти «Утворення європейського простору вищої освіти» (2003) наголошується, що «...студентство – повноправний партнер в управлінні вищою освітою. Міністри закликають студентство до активнішої участі в управлінні вищою освітою...». Значимість розвитку студентської ініціативи й активності в управлінні навчальним закладом зазначено й у Законі України «Про вищу освіту» та в «Положенні про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах».

На нашу думку, студентське самоврядування доцільно розглядати як процес реальної участі студентів в управлінні життєдіяльністю свого колективу, у взаємодії з усіма органами управління навчальним закладом; провідний фактор соціалізації, самоствердження, самореалізації студентської молоді, формування ініціативності, соціально-особистісної активності, лідерських якостей, організаторських умінь і соціальної відповідальності майбутніх фахівців; основу розвитку та поглиблення демократичних засад вузівського життя та підвищення ролі вищої школи як соціальної системи.

Також необхідно враховувати, що студентське самоврядування це – особлива форма ініціативної, самостійної громадсько-корисної діяльності студентів по плануванню, організації і аналізу життєдіяльності у ВНЗ спрямованої на вирішення важливих різноманітних питань соціального захисту студентської молоді, підтримку соціальних ініціатив студентів, створення сприятливих умов для спілкування, розвитку їх здібностей та реалізації особистісних, громадсько-корисних, культурно-освітніх цілей.

Відповідно, ми систему студентського самоврядування у навчальному закладі визначаємо як цілісний механізм, що дозволяє студентам брати участь в управлінні навчальним закладом і своєю життєдіяльністю в ньому через колегіальні взаємодіючі органи самоврядування – на всіх рівнях управління (група, факультет, навчальний заклад) в тому числі самоврядування в гуртожитках, а також громадських студентських організаціях за інтересами тощо.

В процесі дослідження ми визначили низку організаційно-педагогічних умов, необхідних для ефективного розвитку студентського самоврядування в умовах сучасного вищого навчального закладу:

- подолання формалізму в діяльності студентського самоврядування й педагогічному управлінні процесом його розвитку;

- надання студентському самоврядуванню реальних прав і обов’язків;

- залучення до органів самоврядування найавторитетніших лідерів громадської думки студентської спільноти;

- надання кваліфікованої, педагогічної допомоги органам самоврядування, навчання їх складної справи управління;

- розширення сфери діяльності студентського самоврядування і його органів з пошуком найдоцільнішої структури;

- систематичне звітування членів органів самоврядування перед колективом, що дає змогу здійснювати контроль за їхньою діяльністю, сприяє її поліпшенню, а також запобігає зловживанням становищем у колективі.

Проведений нами аналіз минулого і сучасного досвіду організації студентського самоврядування у ВНЗ, дозволив нам запропонувати систему принципів, опора на які дозволяє ефективно управляти цим процесом, сприяє активізації студентів у громадсько-корисній діяльності, підвищує ступінь їх участі в управлінні ВНЗ, рівень суб’єктивного задоволення від спільної діяльності, спілкування, взаємодії. До таких принципів ми відносимо: принцип співпраці (партнерство педагогів та студентів у визначені цілей, змісту діяльності, структури студентського самоврядування); принцип особистісно-орієнтованого підходу; принцип програмно-цільового підходу; принцип мотиваційного забезпечення участі студентів у студентському самоуправлінні; принцип професіоналізації діяльності студентського самоврядування; принцип системності та взаємозв’язку рівнів реалізації студентського самоврядування у ВНЗ; принцип диференціації.

При впроваджені та розвитку студентського самоврядування в умовах освітньо-виховного середовища вищого навчального закладу необхідно враховувати, що цей процес є багатоступеневим, що зумовлює потребу послідовної зміни цілей, змісту, форм педагогічної діяльності по управлінню даним процесом.

Проведене нами дослідження дозволило визначити наступні етапи становлення, розвитку та функціонування студентського самоврядування в умовах сучасного ВНЗ:

І етап – цільовий полягає в розробці загальної цільової програми (визначення перспектив) розвитку студентського самоврядування (на рівні групи, факультету, навчального закладу) за активної консультативної допомоги педагогів і з урахуванням пропозицій, ініціатив студентів.

Розпочинати необхідно із створення умов для прояву здібностей, інтересів кожного студента, що передбачає обов’язкове цілеспрямоване включення студентів (через педагогічну вимогу) до різних видів діяльності (спортивної, культурно-масової, волонтерської, самообслуговування, комунікативної тощо). На цьому етапі важливе значення мають діагностичні процедури, які дозволяють вивчити індивідуальні та загальні особливості студентського контингенту (інтереси, проблеми, потреби, здібності, пріоритети, досвід участі в діяльності по самоврядуванню тощо). Також важливо ознайомити студентів з традиціями, які склалися у ВНЗ; програмою перспективного розвитку закладу; з ресурсом який можуть використовувати студенти для задоволення своїх потреб, інтересів, здібностей. І саме головне не залишити поза увагою жодну студентську ініціативу.

Результатом даного етапу є визначення системи різних цільових програм розвитку студентського самоврядування відповідно до ініціатив, потреб, інтересів студентів та цілей, можливостей навчального закладу. Також на цьому етапі визначаються студенти-активісти, які володіють лідерськими здібностями та проявили себе в навчальній чи позааудиторній діяльності.

На ІІ етапі – мотиваційно-стимулюючому з урахуванням здібностей, інтересів, потреб студентів через підтримку та стимулювання творчої ініціативи майбутніх фахівців здійснюється формування мотивації участі студентів у громадсько-корисній, організаційній та управлінській діяльності.

В результаті у значної частини студентів має бути сформований інтерес до організації дозвілля, покращення побуту, вирішення питань соціального захисту на ініціативному рівні, а також виділитися та частина студентів, яка з готовністю поставиться до прийняття тих чи інших повноважень у самостійній організації позааудиторних заходів по реалізації визначених на першому етапі цільових програм.

ІІІ етап – формування структури органів студентського самоврядування та розподіл повноважень – полягає в організації демократичних процедур вибору реальних студентських лідерів. Лідерство в системі студентського самоврядування вирізняється багатством рольових позицій, зумовлених різноманітністю програм його реалізації та характеру повноважень.

Найважливіший результат даного етапу полягає в тому, що до органів студентського самоврядування демократичним шляхом обираються соціально активні студенти, які користуються повагою у своєму середовищі та мають відповідні здібності, уміння і почуття відповідальності за реалізацію конкретного напрямку громадсько-корисної діяльності та усвідомлюють цінність цієї діяльності для колективу та особистісної самореалізації.

ІV етап – діяльнісний – можна назвати основним, оскільки тут починається справжня «проба сил» у реалізації студентської ініціативи при виконанні визначених цільових програм. Діяльність студентів полягає в аналізі життєдіяльності навчального закладу взагалі і студентського колективу зокрема, конкретизації завдань, плануванні, проектуванні та використанні найбільш ефективних форм реалізації програм, в організації й проведенні колективних студентських справ.

Результатом етапу є зміцнення співпраці та взаємодії студентів й викладачів, студентів й адміністрації ВНЗ у реалізації особистих, громадсько-корисних, культурно-освітніх цілей; досягнення в особистісно-професійному розвитку кожного студента; розкриття здібностей студентів, підвищення їх соціальної активності, формування організаційних та управлінських умінь; підвищення рівня згуртованості студентського колективу.

V етап – оціночно-результативний – передбачає підведення підсумків відповідного періоду розвитку студентського самоврядування. На цьому етапі важливо скласти діагностичну карту, згідно з якою має бути оцінено вплив цільових програм, що реалізовуються, на згуртування колективу, задоволення потреб й інтересів студентів а також особистісно-індивідуальні досягнення кожного студента. Також важливо встановити моменти недосконалості, недоліки, які на новому етапі необхідно подолати. Колективно визначаються перспективи подальшого розвитку студентського самоврядування в навчальному закладі.

 

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^