ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

к. е. н., доцент Тарасова І. І., Путь Н. М. СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ПРИБУТОК»: ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМУВАННЯ

к. е. н., доцент Тарасова Ірина Ігорівна,

магістр, Путь Наталя Миколаївна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

 

СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ПРИБУТОК»: ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМУВАННЯ

 

В умовах динамічності економічної системи зростає роль прибутку у господарському процесі. Прибуток висвітлює різнобічні економічні взаємозв’язки у процесі відтворення та забезпечує соціальний розвиток підприємства.

Поняття прибутку є дискусійною категорією. Дослідження його сутності бере початок ще в Стародавньому Світі з появою перших державних утворень і становленням державних форм управління економікою.

Метою та завданням статті є дослідження історичного розвитку економічної сутності прибутку та узагальнення існуючих визначень даного поняття в сучасних умовах господарювання.

Вагомий внесок у дослідження економічної сутності прибутку, визначення джерел його походження зробили такі вчені-економісти, як А. Бабо, К. Маркс, Д. Рікардо, П. Самуельсон, А. Сміт, Й. Шумпетер та інші. В сучасних умовах даному питанню продовжує приділяти першочергову увагу значна частина вітчизняних та зарубіжних економістів.

Зокрема серед них можна виділити І.А. Бланка, Н.М. Бондара, О.О. Гетьмана, С.Ф. Покропивного, А.М. Поддєрьогіна, В.М. Шаповала, Є.В. Бавіна, Н.І. Гавловську, Я.В. Лебедзевич, Ю.Л. Субботович, Є.Ю. Ткаченко, О.Є. Ширягіна.

Сутності терміну «прибуток» приділялась увага вченими з різних століть та змінювалася протягом розвитку економічної теорії, та торговельних відносин.

Однією із перших спроб пояснити сутність поняття «прибуток» було здійснено у економічному трактаті «Гуань – Цзи», в VI – III ст. до н.е. у Китаї.

В даному трактаті під прибутком розуміли ту частину грошей (золота), яка утворюється внаслідок нерівноцінного обміну: “Золоту відводиться роль грошей (правда таких, що забезпечують обмін, від якого все ж “вигоди у одних” бувають “більші, ніж у інших”), а з другого – золото оголошується товаром, якщо ним вимірюються ресурси держави”.

У XIII-XIV ст. Ф. Аквінський в трактаті «Сума телології» засуджував торговельний прибуток і лихварський процент, які розглядалися як результат нечесного обміну і присвоєння чужої праці, тобто як гріх, що в свою чергу призводить до соціальної нерівності суспільства [1].

Еволюція поглядів на сутність прибутку починається з часів виникнення меркантилізму, представники якого вперше робили спробу пояснити природу прибутку в економічній теорії.

Найвидатнішим представником меркантилізму в Англіїї був Т. Мен. Джерелом прибутку меркантилісти вважали зовнішню торгівлю. Вони стверджували, що прибуток утворюється у сфері обігу, і визначали його як різницю між продажною і покупною вартістю товару.

Із виникненням класичної політичної школи, засновником якої був Уільям Петті виникає твердження про «виробниче» походження прибутку, джерелом якого є праця, виробництво, а не сфера обігу. У. Петті не досліджував прибуток як самостійну категорію, але пов’язував його з рентою, яка розглядалась у двох її проявах: рента з землі і рента з грошей (відсоток), що становили основну форму додаткового продукту [2].

Таким чином, У. Петті та його найближчі послідовники приходять до висновку, що дохід у вигляді ренти і відсотка виникає в результаті створення працею додаткового продукту.

Одним з найвидатніших представників класичної економічної теорії XVIIІ ст. є Адам Сміт. Розглядаючи теорію прибутку А. Сміта, варто підкреслити, що на відміну від меркантилістів, які вважали, що прибуток утворюється у сфері обігу і фізіократів, які пов’язували його із сільським господарством, А. Сміт пов’язував утворення прибутку від виробництва.

Мальтус Т. в XIX ст. фактично повторив Д. Рікардо у тлумаченні теорії про прибуток. Обидва автори уявляли собі прибуток як складову частину ціни. Причому, за визначення Т. Мальтуса, для його встановлення із ціни товару слід відняти витрати на працю і капітал [3].

Отже, Т. Мальтус помітив певні недоліки у тлумаченні прибутку класиками та зробив суттєві коригування, які ставлять в залежність прибуток і від інших витрат виробництва. Дане поняття прибутку є досить схожим та приближеним до того, яке використовується в сучасності [4].

У середині XIX ст. однобічність у підходах до проблеми, утворення прибутку, значною мірою подолана К. Марксом. Взявши за основу трудову теорію вартості, К. Маркс зробив загальнонауковий висновок, що прибуток є перетвореною формою додаткової вартості, яка створена додатковою працею найманих робітників [5].

У 1985 році французьким економістом А.Бабо у своїй праці «Прибуток» узагальнено існуючі погляди на зміст даної категорії. Він зазначає, що «прибуток являє собою різницю, відхилення, залишок» Дослідники одностайно розглядають прибуток як «щось», що міститься у виручці від продажу, Розбіжності, причому досить істотні, виникають при спробі встановити, з яких же компонентів складається це «щось». [6].

На сьогоднішній день прибуток від господарської діяльності також трактується більшістю економістів як перевищення доходів над витратами.

Так, С.Ф. Покропивний, Н.М. Бондар та Л.І. Шваб трактують прибуток як частину виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

О.О. Гетьман та В.М. Шаповал трактують прибуток як різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, робіт, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію цієї продукції» [7].

Дані трактування характеризують лише кількісний аспект прибутку, що має за основу співставлення доходів та витрат, проте при цьому ж недостатньо приділяється уваги його економічному змісту.

Прослідкувавши еволюцію поглядів науковців на визначення поняття «прибутку», неможна однозначно стверджувати, яка з наведених теорій є найбільш вірною, оскільки кожна з них пояснює певний важливий аспект даного питання, а узагальнення даних визначень становить сучасну теорію прибутку, яка досі залишається незавершеною та потребує подальших досліджень.

Література:

1. Юхименко П. І., Леоненко П.М. Історія економічних учень: навч. посібник / Юхименко П. І., Леоненко П.М – К. :Знання, 2008. – 639с.

2. Проскурін П. В. Історія економіки та економічних учень. Економічна історія індустріальної цивілізації: навчальний посібник / П. В. Проскурін. – К., 2008. – 400 с.

3. Кириленко В. В. Історія економічних вчень / Кириленко В. В., Стрішенець О. М., Фаріон М. М. – Видавництво «Економічна думка», 2007 [Електронний ресурс] – Режим доступу. – http://textbooks.net.ua/content/view/1319/19/

4. Кучер С. В. Еволюція поняття «прибуток» в загальній історії економічних учень / Кучер С. В. // Вісник ЖДТУ. – 2009. – № 4. – С. 76–78.

5. Семененко В. М. Економічна теорія. Політекономія: навч. посібник / Семененко В. М., Коваленко Д. І., Бугас В. В., Семененко О. В. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 360 с.

6. Бабо А. Прибыль / А. Бабо ; пер. с фр. Е.П. Островской; общ. ред. В.И. Кузнецова. – [4-е изд. испр.]. – М.: Издательская группа «Прогресс» «Универс», 1993. – 175 с.

7. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: навч. посібник / Гетьман О.О., Шаповал В.М. – К.: Центр учбової літератури, 2010. — 488 с.

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.