Наукові конференції, Научные конференции » Питання сучасної науки і освіти (18-20.07.2013) » кандидат педагогічних наук, Довженко Т. О. ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ

кандидат педагогічних наук, Довженко Т. О. ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ

Категорія: Питання сучасної науки і освіти (18-20.07.2013), Педагогіка

кандидат педагогічних наук, доцент Довженко Тетяна Олексіївна

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

 

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ

 

Сім'я – це особливого роду колектив, що відіграє у вихованні основну, довготривалу і найважливішу роль. Як відомо, модель поведінки батьків стереотипно продовжується в поведінці їхніх дітей. У тривожних матерів часто зростають тривожні діти; честолюбні батьки нерідко так пригнічують своїх дітей, що це приводить до появи у них комплексу неповноцінності; нестриманий батько нерідко, сам того не відаючи, формує подібний тип поведінки у своїх дітей. У зв'язку з особливою виховною роллю сім'ї виникає потреба підготовки майбутніх учителів до організації батьківської педагогічної просвіти, що дозволить максимізувати позитивні і звести до мінімуму негативні впливи сім'ї на виховання дитини. В розробці стратегії виховання педагог – організатор може допомогти батькам визначитися з принциповими положеннями, внутрішньосімейними соціально-психологічними чинниками, що мають виховне значення.

Організатор батьківської просвіти має дати чітке аксіоматичне усвідомлення, що важливе у вихованні маленької людини – досягнення душевного єднання, етичний зв'язок батьків з дитиною.

В організації батьківської просвіти учителі спрямовують спілкування з батьками дітей на формування умінь:

- проводити спостереження за поведінкою дитини, як вона поводить себе в різних ситуаціях;

- чітке усвідомлення установок та ідеалів, від яких не відступатимуть батьки у своїй поведінці.

Найбільшою мірою шкодять дитині непослідовний, змішаний стиль виховання, неузгодженість і суперечливість виховних установок батьків, оскільки постійна непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу, породжуючи в неї підвищену тривожність.

Вивчення практики організації педагогічної просвіти батьків свідчить про те, що значною мірою на результат виховання мають принципові положення і характер відносин, яких дотримуються батьки як вихователі (авторитарні, демократичні, гуманістичні). Організатори батьківської просвіти мають змогу допомогти батькам дітей визначитися з такими принципами і характером та стилем відносин.

Як відомо, процес виховання не може бути стихійним. Чітке усвідомлення батьками цілей і бачення кінцевої мети виховання допоможе сформулювати їм свою позицію як вихователів і намітити стратегію виховання. Майбутні педагоги – організатори батьківської просвіти мають зосередити увагу на таких положеннях, які допоможуть батькам визначити власну стратегію виховання. Зокрема:

1. Чітке бачення кінцевої мети виховання, призначення батьків, роль у становленні особистості дитини. Узгодження рівня претензій батьків і бачення мети самовиховання самою дитиною.

2. Досвід саморегуляції і самокерування, що є основою батьківської відповідальності, коли дитину не карають за те, чого вона не знала. Відповідальність дітей за вчинки має базуватись на їхньому розумінні скоєного. Батьки мають прийняти, що перш, ніж чогось вимагати від дитини, треба впевнитись, що вона на це здатна.

4. Розвиток здібностей до педагогічних спостережень. Батьки мають навчитися відрізняти дитячу безпорадність і злісну непокору, (безпорадність базується на забудькуватості, виникає в результаті помилок і випадковостей. Злісна непокора є обдуманим актом, відмовою визнавати батьківську владу. Виявляється тільки тоді, коли дитина знає, чого хочуть від неї батьки і робить протилежне.

5. Формування досвіду проявляти любов, ніжність, довіру до дитини залежно від вікових потреб самої дитини. У стосунках з дітьми потрібно керуватись любов’ю.

7. Не принижувати гідність дитини фізичними покараннями, психологічним пресингом. Вони порушують її права як члена сім’ї і суспільства і свідчать про безсилля батьків як вихователів.

Порушення чи недотримання цих принципів, відсутність або недостатність культури у батьків призводить до непоправних наслідків і деформації самоусвідомлення особистості дитини.

Дотримання цих принципів допомагає створити атмосферу емоційної захищеності дитини в родині, привчити її поважати інших, зрозуміти батькам емоційні і фізичні особливості різних періодів дитинства і добирати засоби виховання до індивідуальних потреб дівчаток і хлопчиків. У цьому суть стратегії виховання дітей.

Загальна стратегія повинна виходити з гуманістичних уявлень про дитину як самоцінну особистість, яка має свою волю, характер і світосприймання. Досягнення поставленої виховної мети має спиратися на встановлення чітких правил, норм поведінки. Не допустиме приниження достоїнства дитини, постійне нею невдоволення. Відповідно до періодизації розвитку дитини в онтогенезі існує певна стратегія її виховання.

Отже, в основі організації батьківської педагогічної просвіти слід керуватися принципами гуманістичної особистісно орієнтованої педагогіки, сучасними технологіями емпатійних відносин, орієнтуватися на вироблення у батьків педагогічної культури.

Стратегія виховання логічно випливає з педагогічного мислення, яке базується на спеціальних знаннях і вміннях прогнозувати результати виховної діяльності.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^