Наукові конференції, Научные конференции » Питання сучасної науки і освіти (18-20.07.2013) » Маляр Д. В. АБСУРДНІСТЬ НА РІВНІ МОВИ У П’ЄСАХ “ЧЕКАЮЧИ НА ҐОДО” СЕМЮЕЛЯ БЕККЕТА ТА “АВТОБУСНА ЗУПИНКА” ҐАО СІНЦЗЯНЯ

Маляр Д. В. АБСУРДНІСТЬ НА РІВНІ МОВИ У П’ЄСАХ “ЧЕКАЮЧИ НА ҐОДО” СЕМЮЕЛЯ БЕККЕТА ТА “АВТОБУСНА ЗУПИНКА” ҐАО СІНЦЗЯНЯ

Категорія: Питання сучасної науки і освіти (18-20.07.2013), Філологічні науки

Маляр Дарія Вячеславівна

КНУ імені Тараса Шевченка

 

АБСУРДНІСТЬ НА РІВНІ МОВИ У П’ЄСАХ “ЧЕКАЮЧИ НА ҐОДО” СЕМЮЕЛЯ БЕККЕТА ТА “АВТОБУСНА ЗУПИНКА” ҐАО СІНЦЗЯНЯ

 

Мовний рівень відіграє у п’єсах надзвичайно важливу роль, оскільки саме через нього реципієнт сприймає особливості кожного персонажа і ситуації, у якій вони перебувають. У п’єсах абсурду “Чекаючи на Годо” є характерні риси, що становлять інтерес для дослідження.

Особливу увагу варто приділити іменам персонажів у драмах. Ґао Сінцзянь, аби щонайкраще показати зріз китайського суспільства, взагалі позбавляє персонажів імен – вони для нього просто символи і стандартні силуети всім відомих амплуа: Мати, Дідусь, Людина в окулярах тощо. У п’єсі “Автобусна зупинка” лише Начальник Ма відзначений прізвищем, однак, це жодним чином не характерезує його додатково. Незважаючи на те, що Ма перекладається як “кінь” – це доволі розповсюджене китайське прізвище, що ще раз підкреслює пересічність кожного персонажа. Такий прийом використано для того, щоб читач зміг побачити у героях знайомих їм людей або навіть себе. Хоча у художньому творі реципієнти зазвичайно віднаходять спільні риси із представниками суспільства, у якому вони перебувають, все ж таки, яскраві персонажі так їми і залишаються. Зокрема, Катаріна із “Приборкання норовливої” Вільяма Шекспіра вбачається окремо існуючою людиною з власними особливостями та індивідуальними якостями. Персонажі Ґао Сінцзяня – це ще один із моментів для співтворчості з реципієнтом: абсолютно вільний простір для створення читачем тонкощів характеру, елементів зовнішності, поглиблення їх психологізму.

У “Чекаючи на Годо” найбільш цікавими з точки зору мовного рівня представляються імена наступних персонажів: Годо і Лаккі. Хоча п’єса була написана французькою, до цих імен можна провести смислові паралелі з англійської мови. Зокрема, у імені Годо (у оригіналі “Godot”) використано корінь “God”, що значить “Бог”. Окрім того, у творі наявні біблійні алюзії, що підтрерджує таку теорію. Беручи до уваги характер цього персонажа, можна зробити висновок, що автор дав йому таке ім’я невипадково. Також, неможливо не провести паралель між ім’ям Лаккі (як у оригінальному, так і у англійському варіанті пишеться “Lucky”) з англійським словом “lucky”, що означає “щасливий, удачлий; який приносить щастя”. Тут автор ніби вводить чергове дивовжне трагікомічне і абсурдне поєднання жахливої (на оцінку читача, але не на бачення самого персонажа) долі і сенсу, який закладено у його імені. Відсутність імені у Хлопчика лише підкреслює його безликість, адже він – посланець долі, який не потребує конкретного уособлення.

Окрім того, у мові драми “Чекаючи на Годо” Семюель Беккет вдається до активного використання пауз, які зазначені у окремих ремарках. Наприклад:

“Естрагон. Як скрутно нам буде. (Пауза). Ой леле, як скрутно нам буде, Діді! (Пауза). Кожен побачить дивні, невідомі краї. (Пауза). Зустріне добрих, привітних подорожніх. (Пауза)” [1, с. 347].

До того ж, більш короткі паузи і задумливість героїв позначені трьома крапками на письмі.

“Поццо. Колись... він був таким добрим... допомагав мені... розважав... так дотепно вмів... а тепер... без ножа...” [1, с. 362].

Наявність такої протяжності мови створює відповідну атмосферу перебування героїв – їх меланхолічно-байдужий настрій, і загальної фрустрації, у якій перебувають персонажі.

Ґао Сінцзянь паузи майже не використовує (за виключенням умовного діалогу між Дівчиною та Людиною в окулярах), однак і характер п’єси “Автобусна зупинка” зовсім інший – від початку він спокійний з легким відтінком рутинності, а потім переходить до яскраво забарвленого, навіть істеричного. Для вираження цього автор вдається до великої кількості знаків оклику і ремарок “голосно” (про гучність голосу героїв):

“Начальник Ма. Іду! Я повинен потрапити до міста, і там подам на їхню автобусну компанію у суд! <…> Так мучити пасажирів! Вони ж повинні сумлінно виконувати свої обов’язки! Я піду до суду і подам скаргу, і нехай вони відшкодовують збиток, що був завданий віку і здоров’ю пасажирів!”

Для ще більшого підкреслення такого стану Ґао Сінцзянь використовує особливий прийом рольового багатоголосся. Сам автор характеризує його як одночасне звучання мовних партій багатьох героїв. Такий прийом має музичну природу, що підкреслює певну традиційність п’єси авангардистського письменника, оскільки класична китайська драма була вокальною з аріями у основі як сольними, так і хоральними. Це відображено не лише у постійному вклинюванні реплік одних героїв у фрази інших, а й відображено у ремарках, які схожі на примітки до музичних лібрето:

“(Далі діалоги ведуться між трьома групами дійових осіб. Вони майже завжди починаються одночасно і взаємно перетинаються. Одночасно почавшись, діалог кожної групи, як і монолог, може звучати чи голосно, чи тихо, іноді виділяється одна група, іноді інша)”.

Додаткову специфіку п’єсі “Автобусна зупинка” надають повторювані Людиною в окулярах фрази англійською мовою. Тими словами, що він говорить на початку можна навіть охарактеризувати деяких героїв п’єси. Зокрема, “Book, pig, desk, dog” ([3]), де “book” (у перекладі з англійської “книга”) – це Людина в окулярах (через його підготовку до іспитів), “pig” (“свиня”) – це Начальник Ма (відповідно до його ставлення до інших персонажів), “desk” (“дошка”) – Дідусь (адже основна мета його життя – це гра в шахи, а саме, участь у турнірі) або Майстер (основна його діяльність – різблення по дереву), а “dog”(“собака”) – це Відчайдух.

Надалі його мовлення переходить на рівень абсурдності: воно не виражає жодного сенсу, адже відображається як зліплені до купи слова:

“Rainisn’tsnowandsnowisn’train” [3].

Тут окрім наявних, з логічної точки зору, слів: “rain” (“дощ”), “isn’t” (“не є”), “snow” (“сніг”), можна виокремити й інші, зокрема: “now” (“зараз”) і “train” (“потяг”), де під “зараз” може розумітися життя людини в даний момент, а “потяг” як і автобус, на який чекають персонажі, може означати їх долю.

Варто зазначити, що обидва автори використовують кліше. Семюель Беккет вдається до традиційних вигуків із мюзік-холу. Однак, у Ґао Сінцзяня увесь дискурс вказує на свою стандартність, адже персонажі говорять абсолютно передбачувані речі як для своїх типажів. Найяскравішим прикладом є повторювання фрази: “І це називається обслуговування населення”. І хоча говорить це Начальник Ма, вкласти ці слова можна в уста будь-якому персонажу, який стикається із невідповідним до його мірок сервісом.

Наостанок варто зазначити, що загальний настрій п’єс і мотив очікування заявлено вже у назвах п’єс. “Чекаючи ...” і “... зупинка” як бездіяльний період буття, який ніяк не може закінчитися.

Література:

1. Беккет Семюель Чекаючи на Годо / Семюель Беккет; [пер. з франц. В. Дібров] // Французька п'єса ХХ століття: Збірник. – К., 1993. – С. 341 – 407

2. Эсслин М. Сэмюэль Беккет. В поисках себя / Мартин Эсслин // Эсслин М. Театр абсурда/ Пер. с англ. Г. Коваленко. - СПб.: Балтийские сезоны, 2010. – С. 31-94.

3. Gao Xingjian Chezhan (Ґао Сінцзянь Автобусна зупинка) [Електронний ресурс] / Gao Xingjian – 1982. – Режим доступу до книги: www.whitecollar.net/wenxueshijie

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^