Магістрант Смольницька М. С.,
канд. екон. наук, доц., Тарасова І. І.
Вінницький торговельно-економічний інститут
ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНИМ ДОХОДОМ ПІДПРИЄМСТВА
Анотація. У статті запропоновано структурно-логічну схему по управлінню операційним доходом, що включає фактори впливу на операційний дохід, управління ціновою політикою, а також політикою планування, напрями розподілу доходу.
Ключові слова: операційний дохід, етапи управління, стратегія управління, політика планування, цінова політика, внутрішні та зовнішні фактори.
THE MAIN FEATURES OF POLICY MANAGEMENT COMPANIES OPERATING REVENUES
Abstract. This article presents a structural and logical framework for operating income, including impacts on operating income, management of pricing and policy planning, direction distribution of income.
Keywords: operating income, stage management, management strategy, policy planning, pricing, internal and external factors.
У ринковій системі господарювання категорія доходів (прибутків) посідає одне з центральних місць. Одержання доходів є головною метою підприємницької діяльності, основним спонукальним мотивом будь-якого бізнесу. Закони ринкової економіки не дають змоги виробляти продукцію, реалізація якої завдає збитків. Ситуація, яка складається останнім часом у економіці, не є природною. Але не все в ній залежить лише від безпосередніх товаровиробників, але й від політики держави.
Постановка проблеми. Створення доходів є, безумовно, основним, ключовим питанням, проте як тільки у підприємства з'являються доходи, зокрема доходи від операційної діяльності, які займають найбільшу частку доходу, постає питання їх раціонального використання, розподілу, тобто управління ними. Економічно обґрунтоване вирішення цього питання має на меті максимальне задоволення інтересів держави, власників підприємства, найманих працівників. Саме тому наше дослідження є необхідним та актуальним.
Ціль статті. Розробка етапів управління операційним доходом та їх детальний опис та характеристики. Визначення основних елементів та особливостей політики управління операційним доходом.
Аналіз останніх досліджень. Дослідженню політики управління операційного доходу в цілому присвячена значна кількість праць як закордонних класиків, так і вітчизняних провідних науковців, зокрема: А. Файоль, І. С. Бланк, А. М. Поддєрьогін, В. Г. Андрійчук, Н. В. Кальмук, В. І. Блонська, Н. Б. Бідник, П. П. Адамович, С. В. Юшко, Є. Ю. Ткаченко, Д. Роденко, С. І. Надточій, Ю. В. Богатин, В. А. Швандар, В. В. Киселев, А. А. Дрофа, О. В. Лютая та інші.
Виклад основного матеріалу. А. М. Поддєрьогін зазначає, що у наш час 90—95 % загальних доходів підприємства, припадає на дохід від реалізації продукції, тобто операційний дохід. На багатьох підприємствах він є єдиним джерелом формування балансового прибутку. Тому управління формуванням операційного доходу підприємства розглядається як процес формування операційного прибутку, саме тому управління операційним доходом є першочерговим завданням [2].
В. Г. Андрійчук дає визначення загального доходу від операційної діяльності. Загальний дохід підприємства від операційної діяльності - це сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції та інших операційних доходів [4].
«Управляти - означає вести організацію до її мети, витягуючи максимальні можливості зі всіх наявних в її розпорядженні ресурсів», - так охарактеризував процес управління А. Файоль [19].
Н. В. Кальмук та В. І. Блонська визначать головною мету управління операційним доходом це забезпечення збільшення добробуту власників підприємств на цей момент і у перспективі. Ця мета повинна забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства. Виходячи з головної мети, система управління операційним доходом дає змогу вирішувати такі завдання:
- забезпечення максимізації розміру операційного доходу, що формується відповідно до ресурсного потенціалу підприємства;
- забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем операційного доходу і допустимим рівнем ризику;
- підвищення інвестиційної привабливості підприємства;
- підвищення рівня платоспроможності підприємства;
- забезпечення формування відповідного обсягу фінансових ресурсів за рахунок операційного доходу відповідно до завдань розвитку підприємства на майбутній період;
- забезпечення постійного зростання ринкової вартості підприємства;
- забезпечення впливу на трудову активність персоналу.
Для забезпечення чіткої дії механізму управління операційним доходом підприємства необхідно розробити стратегію управління операційним доходом [14, 15].
Н. Б. Бідник зазначає, що стратегія підприємства має розроблятися так, щоб плани були надто гнучкими і за необхідності можна було здійснювати модифікацію та переорієнтацію [3].
Стратегія збільшення операційного доходу підприємства - це систематичний план його оптимального використання в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток середовища та підприємництва, що охоплює формування місії, довготермінових цілей, а також шляхів і правил прийняття рішень для найефективнішого використання стратегічних ресурсів, переваг і можливостей за для майбутньої прибутковості [4].
На основі праць В. І. Блонської та І. С Бланка ми пропонуємо структурно-логічну послідовність стратегії управління розподілом і використанням операційного доходу торговельного підприємства, яка розділина на етапи:
Перший етап - формування інформаційної бази для аналізу ефективності використання торговельного підприємства. На даному етапі проводиться реалізація інформаційної функції управління. Важливим є оцінка не лише даних облікової та звітно- статистичної інформації аналізованого підприємства, але збір необхідної нормативно-довідкової інформації, планової інформації, дані спеціальних обстежень, що стосується, наприклад, цінової політики інших підприємств.
Другий етап - ретроспективний аналіз використання операційного доходу торговельного підприємства включає дослідження обсягу і структури операційного доходу, що підлягав розподілу та використанню у попередніх періодах, порівняння показників використання з плановими показниками, дослідження впливу використання операційного доходу на основні об'ємні і якісні показники діяльності підприємства та приріст його ринкової вартості.
Третій етап - дослідження внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на ефективність використання операційного доходу підприємства. На цьому етапі важливим є побудова багатофакторної моделі, що враховуватиме комплекс внутрішніх та зовнішніх факторів. Внутрішні фактори, що впливають на операційний дохід зображені на табл. 1.1
Таблиця 1.1
Внутрішні фактори впливу на операційний дохід підприємства |
||
1 |
2 |
3 |
Виробниці |
Невиробниці |
|
Екстенсивні |
Інтенсивні |
Постачальницько-збутова діяльність |
Обсяг оборотних і необоротних активів |
Рівень фондовіддачі основних фондів |
Соціальні умови праці |
Обсяг власних і позикових фінансових ресурсів |
Рівень оборотності оборотних активів |
Облікова політика підприємства |
Час роботи устаткування |
Рівень продуктивності праці робітників |
Стадія життєвого циклу підприємства |
Чисельність персоналу |
Кваліфікація персоналу підприємства |
Фактори пов’язанні з порушенням господарської дисципліни, що до штрафів, економічних санкцій. |
Фонд робочого часу |
Застосування прогресивних видів сировини і матеріалів,впровадження нових технологій |
|
Ефективність використання фінансових ресурсів |
Джерело: розроблено автором на основі [6, 12]
Зовнішні фактори впливу на операційний дохід зображені на табл. 1.2
Таблиця 1.2
Зовнішні фактори впливу на операційний дохід підприємства |
|
1 |
2 |
Державні фактори |
Природні фактори |
Соціально-економічні умови |
Умови транспортування |
Рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків |
Природні умови |
Фінансово-кредитна політика держави |
Рівень насичення ринків товарами |
Фаза економічного циклу держави |
Ціни на виробничі та супутні товари |
Державне регулювання цін,тарифів |
Рівень конкуренції в галузі |
Рівень інфляції |
|
Податкова політика держави |
Джерело: розроблено автором на основі [6, 12]
Усі ці фактори мають великий вплив на розмір операційного доходу підприємства, незначний вплив хоча б одного з них може збільшити або зменшити показник операційного доходу.
І. С. Бланк визначає, що регулювання цінової політики є не тільки однією з головних складових системи управління операційними доходами підприємства, а й найважливішим механізмом, що забезпечує великі пріоритети його економічного розвитку. Вона суттєво впливає на обсяг операційної діяльності підприємства, формування його іміджу у споживачів продукції, рівень фінансового стану в цілому.
Факторами впливу на цінову політику є:
- рівень цін закупівлі товарів у постачальників;
- рівень цін реалізації закуплених товарів покупцям;
- обсяг товарообігу;
- рівень оподаткування валового операційного доходу
Під формуванням цінової політики підприємства розуміється обгрунтування системи диференційованих цін на реалізовану продукцію і розробка заходів щодо забезпечення оперативного їх коригування залежно від зміни ситуації на товарному ринку та умов здійснення операційної діяльності. Можливість здійснення підприємствами власної цінової політики [1]. Д. Роденко визначає вісім основних правил управління ціновою політикою:
- урівноважуючи попит і пропозицію, зосереджуйте свою увагу не на витратах, а на ціні;
- установлюючи ціну, виходьте не з величини витрат, а з потреби ринку;
- здійснюйте свої продажі не на всьому ринку, а в окремих його сегментах;
- приберігайте свої продукти й послуги для більш коштовних клієнтів;
- приймаючи рішення, ґрунтуйтеся не на своїх припущеннях і досвіді, а на вичерпній і точній інформації;
- незмінно визначайте споживчий цикл кожного з ваших продуктів;
- постійно відслідковуйте, чи всі можливості ви використовували для збільшення доходів [18].
Усі ці правила побудовані на керуванні ціновою політикою підприємства, сегментарному керуванні, диференціації клієнтів компанії, маркетингової стратегії, що знаходить своє відбиття в керуванні операційними доходами, маржинальному аналізі й, на наш погляд, є об’єктивними в сучасних умовах конкуренції й економічної нестабільності, а також вимагають розширення, обґрунтування й вироблення на їхній основі оптимального курсу дій підприємства щодо керування операційними доходами [8].
Таблиця 1.3
Етапи цінової політики |
|
1етап |
Вибір визначальних цілей формування цінової політики; |
2 етап |
Оцінка сформованого рівня цін на продукцію; |
3 етап |
Оцінка потенціалу та особливостей товарного ринку; |
4 етап |
Диференціація ланцюгів цінової політики в розрізі конкретних видів продукції з урахуванням можливостей ринку та рівня операційних витрат; |
5 етап |
Вибір моделі розрахунку рівня цін на окремі види продукції; |
6 етап |
Формування конкретного рівня цін на окремі види продукції; |
7 етап |
Формування механізму своєчасного коригування рівня ціни. |
Джерело: розроблено автором на основі [1, 17]
Четвертий етап - це визначення напрямів розподілу операційного доходу у поточному період з врахуванням стратегічних та тактичних цілей торговельного підприємства. Цей етап включає управління операційними витратами, операційними активами, операційним персоналом, а також визначення суми податкових платежів та суми прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. П. П. Адамович вказує можливі напрями розподілу операційного доходу торговельного підприємства та шляхами покращення цільової структури використання операційного доходу:
- визначення пріоритетного напрямку використання операційного доходу - капіталізації коштів в операційні активи, що спричинить до подальшого розвитку підприємства та покращення фінансових результатів від діяльності підприємства;
- оптимізація розміру коштів, спрямованих на фонд споживання, зокрема грошових коштів, спрямованих на матеріальне заохочення працівників, що сприятиме підвищенню продуктивності праці і як наслідок розміру операційного доходу у майбутніх періодах, а також соціального розвитку підприємства;
- розрахунок оптимального розміру резервного фонду та скерування коштів на забезпечення його збільшення;
- оптимізація коштів, що спрямовуються на сплату податкових платежів від операційного доходу та в інші цільові фонди з іншою метою;
- проведення економічної роботи щодо аналізу динаміки отриманого операційного доходу у базовому періоді, виявлення резервів, що сприятимуть максимізації операційного доходу, а також планування формування, розподілу та використання операційного доходу на наступні періоди [16].
П’ятий етап - розробка системи управлінських рішень по забезпеченню повного та ефективного використання операційного доходу. Він передбачає визначення конкретних напрямків та управлінських рішень щодо ефективності використання операційного доходу підприємства з визначенням кошторису та відповідних центрів відповідальності. Ці рішення зосередженні на управлінні операційними ризиками, що пов’язані з дією внутрішніх та зовнішніх чинників та плануванні операційного доходу.
У системі управління операційними доходами підприємства їх плануванню належить центральне місце. Воно підпорядковано головній меті політики управління прибутком підприємства і забезпечується комплексом заходів щодо проведення розрахунків окремих видів операційних доходів на майбутній період. Планування операційного доходу включає визначення суми доходу, вивчення активності рику, визначення на які товари є попит, кон’юктура ринку та прогнозування кон’юктури ринку. Вірний прогноз дає змогу визначити, на який товар буду попит, скільки потрібно такого товару і чи це в загалі принесе дохід.
Далі на табл. 1.4 вказані етапи політики планування.
Таблиця 1.4
Етапи політики планування операційного доходу
1 |
2 |
1 |
Визначається цільова сума операційного доходу підприємства, величина якого залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства на майбутнє, та їх вирішення; |
2 |
Вивчається активність ринку та розробляється стратегія товарообігу, який реально відповідає попиту населення на товар; |
3 |
Аналізується кон'юнктура ринку та розробляється асортиментна політика підприємства, яка повинна відповідати товарно-груповій структурі, бути оптимальною і потрібною споживачу;
|
4 |
Прогнозування кон’юктури ринку та обґрунтування цінової політики, тобто визначається оптимальна ціна товару, при якій досягається оптимальний товарообіг та максимальний операційний дохід ; |
5 |
Здійснюється формування ресурсної політики, тобто залучення товарів для реалізації, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності з найменшими затратами; |
6 |
Відбувається вирішення завдань, пов’язаних з управлінням операційними доходами; |
7 |
Відбувається вирішення завдань, пов’язаних із валовими витратами, які повинні бути мінімальними; |
8 |
Можливий обсяг отриманого операційного доходу порівнюють з його цільовим розміром - якщо можливий дохід більший або рівний цільовому, то така стратегія приймається до виконання; |
9 |
Контроль за ходом реалізації плану |
Джерело: розроблено автором на основі [1, 17]
Шостий етап - забезпечення контролю за виконанням управлінських рішень щодо розподілу та використання операційного доходу торговельного підприємства. Контроль - це процес, що забезпечує досягнення цілей підприємства. Заходи контролю повинні мати системний характер, а процес контролю складатися з установки стандартів, зміни фактично досягнутих результатів і проведення коректувань в тому випадку, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від встановлених стандартів.
Повний варіант статті за посиланням