ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Дикан О. В. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ

УДК 811.161.2’27

 

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ

Дикан О. В., ст. викладач

Івано-Франківський національний медичний університет, Україна, Івано-Франківськ

 

Стаття присвячена теоретичному дослідженню соціолінгвістичного поняття «мовна політика». Автор розкриває суть вказаного поняття, його характерні риси та особливості. У статті подано ґрунтовний аналіз існуючих концепцій мовної політики у багатонаціональних державах. Актуальність вказаного дослідження зумовлена соціальними процесами, які характерні для початку ХХІ століття, зокрема зростанням національної самосвідомості, прагненням відродити національні мови.

Ключові слова: мовна політика, мова, соціум, етнос.

 

Дикан О. В. К Теоретические аспекты языковой политики/ Ивано-Франковский национальный медицинский университет, Украина, Ивано-Франковск.

Статья посвящена теоретическому исследованию социолингвистического понятия «языковая политика». Автор раскрывает суть указанного понятия, его характерные черты и особенности. В статье представлен анализ существующих концепций языковой политики в многонациональных государствах. Актуальность указанного исследования обусловлена социальными процессами, характерными для начала ХХІ века, в частности, ростом национального самосознания, стремлением возродить национальные языки.

Ключевые слова: языковая политика, язык, социум, этнос.

 

Dykan O. W. Theoretical aspects of language policy/ Ivano-Frankivsk National Medical University, Ukraine, Ivano-Frankivsk.

This article is devoted to the theoretical study of sociolinguistic concept of "language policy". The author reveals the essence of the given concept, its characteristics and features.This article presents a detailed analysis of existing concepts of language policy in multinational states. The relevance of this research is caused by social processes that are characteristic of this stage, in particular the growth of national consciousness, the desire to revive the national language.

Keywords: language policy, language, socium, ethnos.

 

Вступ

Суспільно-політичне життя початку ХХІ століття характеризуються двома протилежними тенденціями: активною глобалізацією мовно-культурної сфери з одного боку, та зростанням етнічної самосвідомості, прагненням реанімувати етнічні мови і культури – з другого. Лінгвістика останніх років, спрямована на розв’язання практичних потреб суспільства, великого значення надає розробці кола проблем, пов’язаних з цими процесами, відповідно, актуальним об’єктом вивчення продовжує залишатися поняття мовної політики, яка є одним із найважливіших екстралінгвальних факторів, що здійснює вплив на мовний розвиток. Вагомий внесок у розробку зазначеної лінгвістичної проблеми зробили Л. Т. Масенко, О. О. Тараненко, Б. М. Ажнюк, Ю. Д. Дешерієв, В. О. Аврорін, В. М. Алпатов, Л. Б. Нікольський, Р. Белл, Дж. Фішман, П. Нельде.

Певний час ключовим теоретичним аспектом опрацювання питання мовної політики були пошуки підґрунтя можливості здійснення мовної політики та визначення меж її впливу на мовний розвиток. Так, Ф. де Сосюр взагалі заперечував можливість здійснення мовної політики [3]. В. О. Аврорін вирішальним фактором, що дозволяє здійснювати свідоме втручання у мовні процеси, вважає наявність у розвитку мов «двох пов’язаних, але досить самостійних граней: розвитку структури і розвитку суспільних функцій мови» [2, c.74]. Подібне пояснення знаходимо і в Л. Б. Нікольського: «Можливість проведення мовної політики зумовлена наявністю в її об’єкті – мові, по-перше, підсистем, сприйнятливих до позамовних впливів, і, по-друге, залежністю суспільних функцій мови від екстралінгвістичних факторів» [2, с.124]. Таким чином, потенційність здійснення мовної політики ґрунтується на інтегрованості суспільних функцій у мову. Однак Л. Б. Нікольський все ж вважає, що можливості мовної політики в плані впливу на внутрішню структуру мови дуже обмежені, хоча і постійно збільшуються, відповідно до ступеня розвитку суспільства, розповсюдження освіти, удосконалення засобів масової комунікації, особливо телебачення і радіо [ 2, с.124].

Мовна політика – це не просто сукупність заходів, спрямованих на певний мовний розвиток, це ще й частина національної політики певної держави, і ключовим все ж таки у цьому понятті є слово «політика», тому для об’єктивного вивчення мовної політики будь-якої держави вихідним повинно бути вивчення «політичної ситуації» в країні, регіоні чи іншому адміністративно-політичному утворенні. Мовна політика значною мірою залежить від базових принципів функціонування держави: політичних, економічних, національних, культурних, інтелектуальних цінностей, ідеології. Як частина державної політики, мовна політика має свою структуру, в якій можна виділити: 1) суб’єкти політики (державна влада, організоване соціальне утворення, наприклад, партія, громадські організації, видатний громадський, політичний діяч; 2) завдання (наприклад, здобуття чи утримання влади, проведення діяльності (економічної, культурно-освітньої, інколи ідеологічної чи релігійної) в інтересах певного соціального утворення; 3) методи реалізації (наприклад, співпраця, відкритий чи прихований конфлікт, демократичний чи автократичний шлях); а окрім того, залежно від концепції, – до завдань мовної політики зараховують ще й вирішення різних проблем зовнішнього контексту.

Суперечністю відзначається розуміння об’єкта мовної політики, який часто трактують як мову [2]. На нашу думку, об’єктом цієї політики виступає не стільки сама мова, скільки групи її актуальних чи потенційних носіїв, а, отже, реалізація мовної політики тісно пов’язана з суб’єктивними факторами і має часом непередбачувані наслідки. Щодо засобів здійснення мовної політики, то держава як інститут влади має великі можливості впливу на мовну ситуацію через політичні, адміністративні, фінансово-економічні, ідеологічні важелі. Найбільш дієвими інструментами мовної політики є адміністративна сфера, система освіти, засоби масової інформації. Іншими словами, суть мовної політики полягає у впливі на мовну ситуацію, спрямуванні її розвитку у певному бажаному напрямі, де вектор реальних змін повинен наближати ситуацію до деякої ідеальної картинки національного майбутнього. Таким чином, мовна політика є однією з форм політики національної і спрямована на регуляцію етногрупових відносин, на впорядкованість цих відносин відповідно до обраних політичних цілей і цінностей за допомогою конкретних практичних заходів.

Мовна політика здатна або закріплювати привілеї пануючої мови, або сприяти зняттю міжнаціональної напруги шляхом підтримки мов національних меншин.

Особливого значення питання мовної політики набуває в державах із неоднорідним національним складом. Основним постулатом конкретних програм мовної політики більшості поліетнічних держав є зміна чи збереження традиційно складеного функціонального розподілу мов. У цілому можна виділити два можливі шляхи розв’язання мовних питань. У радянській соціолінгвістиці домінувала концепція, згідно з якою народи багатонаціональної держави в майбутньому неминуче прийдуть до ситуації, коли всі національні мови замінить єдина мова, більшість заходів радянського уряду у сфері мови були підпорядковані цій меті. Протилежною до створення одномовності в багатонаціональній державі існує концепція будівництва національних держав за національним принципом. На сьогоднішньому етапі розвитку світової мовної ситуації спостерігається домінування останньої тенденції, спрямованої на збереження національної і мовної самобутності етносів. Зазначимо однак, що ціннісні установки та інтенції різних мовних груп настільки різноманітні і багатоаспектні, що єдина мовна політика не в змозі відповідати прагненням всіх мовних груп і меншин однією і тією ж мірою. Тому справедливою є думка бельгійського мовознавця П. Нельде: «Нові концепції повинні відповідати потребам груп, які піддаються дискримінації і тиску. Позитивним прикладом є європейська політика, яка діє на основі принципу доповнюваності, у відповідності з яким рішення приймаються на можливо базовому рівні – переважно на рівні самих етномовних спільнот, до того ж збалансована соціолінгвістична підтримка груп, які знаходяться в несприятливому становищі, сприяє виживанню самих малочисельних спільнот» [2, с. 19].

Конкретизуючи основне завдання мовної політики будь-якої поліетнічної держави, можна визначити його як вибір державної чи офіційної мови, а також мови міжетнічного спілкування. Вирішення питання про статус мов етнічних меншин у більшості країн мають велику кількість варіантів і залежать від моделі мовної політики самої держави: 1) статус офіційної чи державної наданий усім мовам етнічних груп (наприклад, в Бельгії, Швейцарії); 2) в якості офіційної можуть висуватися одна з мов етнічних меншин й одна із світових мов (наприклад, в Новій Зеландії мова маорі є офіційною поряд з англійською мовою); 3) офіційний статус для мов деяких етнічних меншин допускається тільки на регіональному рівні (наприклад, в Гані, Нігерії, Ірані); 4) офіційний статус мовам етнічних меншин не надається ні на національному, ні на регіональному рівнях, але їх застосування гарантовано конституцією, законом чи договором (Алжир, Іран, Марокко); 5) незважаючи на відсутність статусу офіційної мови, деякі етнічні меншини отримали право використовувати рідну мову в суді і в інших сферах суспільного життя (наприклад, Індії, Росії).

Висновки

Таким чином, мовна політика, будучи наділеної суттєвим етнополітичним виміром, є одним з найважливіших понять сучасної соціолінгвістики, оскільки повинна вирішувати безліч практичних завдань: забезпечення інтеграції етносу, стабільності у державі, солідарності населення та збереження малих народів.

 

Література:

1. Атлас языков мира. Происхождение и развитие языков во всем мире: пер. с англ. / Консультанты: Б. Комри [и др.]. – М. : Лик пресс, 1998. – 224 с.

2.Вопросы развития литературных языков народов СССР: материалы «Всесоюзной конференции, посвященной закономерностям развития литературных языков народов СССР в советскую эпоху» (Алма-Ата, 20 - 24 ноября 1962 г.). – Алма-Ата, 1964. – 275с.

3. Соссюр Ф. Курс загальної лінгвістики / Ф. Соссюр. – К.: Основи, 1998. –

324 с.

4.Язык и общество: сб. статей / [отв. ред. Ф.П.Филин.] – М.: Наука, 1968. –

256 с.

 

References:

1. Atlas yazykov myra. Proyskhozhdenye y razvytye yazykov vo vsem myre: per. s anhl. / Konsul'tanty: B. Komry [y dr.]. – M. : Lyk press, 1998. – 224 s.

2.Voprosы razvytyya lyteraturnykh yazykov narodov SSSR: materyaly «Vsesoyuznoy konferentsyy, posvyashchennoy zakonomernostyam razvytyya lyteraturnykh yazykov narodov SSSR v sovetskuyu epokhu» (Alma-Ata, 20 - 24 noyabrya 1962 h.). – Alma-Ata, 1964. – 275s.

3. Sossyur F. Kurs zahal'noyi linhvistyky / F. Sossyur. – K.: Osnovy, 1998. – 324 s.

4.Yazyk y obshchestvo: sb. statey / [otv. red. F.P.Fylyn.] – M.: Nauka, 1968. – 256 s.

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.