ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Аль-Хураші А. Б. ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНОЮ ЛОГІСТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

УДК 338.47

 

ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНОЮ ЛОГІСТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Аль-Хураші А. Б.

Інститут туризму Федерації профспілок України, Київ

 

У статті розглянуто переваги та недоліки окремих видів транспорту загального користування, а саме залізничного, автомобільного, водного, повітряного, морського. Зроблено огляд чинних нормативно-законодавчих документів України, які регулюють діяльність транспорту, як виду господарської діяльності. В тому числі Закони України «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про трубопровідний транспорт», Повітряний Кодекс, Кодекс торговельного мореплавства, Цивільний та господарський Кодекси, Правила ІНКОТЕРМС і т.п.

Ключові слова: логістика, транспорт загального користування, транспортна логістика, види транспорту, законодавчо-нормативна база, Правила ІНКОТЕРМС.

 

Аль-Хураші А. Б. Правовые основы управления транспортной логистическую деятельность / Институт туризма Федерации профсоюзов Украины, Украина, Киев

В статье рассмотрены преимущества и недостатки отдельных видов транспорта общего пользования, а именно железнодорожного, автомобильного, водного, воздушного, морского. Сделан обзор действующих нормативно-законодательных документов Украины, которые регулируют деятельность транспорта как вида хозяйственной деятельности. В том числе Законы Украины «О транспорте», «Об автомобильном транспорте», «О железнодорожном транспорте», «О трубопроводном транспорте», Воздушный Кодекс, Кодекс торгового мореплавания, Гражданский и хозяйственный кодексы, Правила ИНКОТЕРМС и т.п.

Ключевые слова: логистика, транспорт общего пользования, транспортная логистика, виды транспорта, законодательно-нормативная база, Правила ИНКОТЕРМС.

 

Al-Khurashi А. B. Legal bases of management of transport logistics activities / Institute of Tourism of the Federation of Trade Unions of Ukraine, Ukraine, Kyiv.

The article examines the advantages and disadvantages of certain types of public transport, such as rail, road, water, air, and sea. There was an overview of current regulatory and legislative documents of Ukraine, which govern the transport as a kind of economic activity, including the Law of Ukraine "On Transport", "On Automobile Transport", "On Railway Transport", "On Pipeline Transport" Air Code, the Code of Merchant Shipping, Civil and Commercial Code, Incoterms, etc.

Key words: logistics, public transport, transport logistics, transport modes, the legal and regulatory framework of Incoterms.

 

Вступ

Логістикою називають систему відносин з приводу оптимального переміщення матеріальних, інформаційних та фінансових потоків.

Отже, транспорт, як галузь матеріального виробництва, що здійснює перевезення людей та вантажів, є важливою складовою логістичної діяльності.

За призначенням виділяють дві основні групи транспорту [1, c. 108]:

1. Транспорт загального користування - галузь економіки, яка задовольняє потреби всіх інших галузей господарства і населення у перевезенні вантажів та пасажирів. Транспорт загального користування обслуговує сферу обігу і населення. Доволі часто його називають магістральним (магістраль - основна, головна лінія у системі, в даному випадку, в системі шляхів сполучення). Поняття транспорту загального користування охоплює залізничний транспорт, водний транспорт (морський і річковий), автомобільний, повітряний транспорт і транспорт трубопровідний.

2. Транспорт незагального користування – внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, які належать нетранспортним підприємствам, є складовою частиною виробничих систем і повинні бути органічно в них вписані. Відповідно, організація його роботи є одним із завдань організації логістики на підприємстві в цілому і здійснюється спільно з вирішенням завдань виробництва, закупівель і розподілу.

Головним нормативно-правовим документом транспортного права є Конституція України, яка закріплює основи державного і суспільного ладу, визначає права усіх суб’єктів права власності й господарювання [2].

Важливим документом транспортного права є цивільне законодавство України. Так, Цивільний кодекс України [3], розділ 64 «Перевезення» визначає загальні положення про перевезення (ст. 908), поняття договору (ст. 909, 910) та окремі аспекти перевезень; засади відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки (транспортних засобів) (ст. 1187, 1188), встановлює скорочені строки позовної давності за позовами, що випливають із відносин перевезення (ст. 258), вводить поняття «публічний договір» щодо послуг транспорту загального користування (ст. 633, 915), визначає особливості відповідальності на транспорті (ст. 921—926), врегульовує відносини зберігання (ст. 936, 956, 957, 972, 974, 977), відносини з транспортно-експедиційного обслуговування (розділ 65), відносини найму (оренди) транспортних засобів (ст. 798—805), зберігання автотранспортних засобів (ст. 977). Передбачається також відповідальність перевізників за невиконання зобов’язань, за витрату, нестачу і пошкодження вантажу чи багажу.

До джерел транспортного права також належать певні акти господарського законодавства України. Так, розділ 32 Господарського кодексу України регулює перевезення вантажів як господарську діяльність [4]. Цей кодекс визначає також основні засади господарсько-правової відповідальності, в тому числі на транспорті.

Завдання вибору виду транспорту вирішується у взаємній ув'язці з іншими завданнями логістики, такими, як створення і підтримка оптимального рівня запасів, вибір виду упаковки та ін. Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретного перевезення, служить інформація про характерні особливості різних видів транспорту.

Серед актів транспортного законодавства важливим нормативним документом є Закон України «Про транспорт» [5], який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності, загальні для всіх видів транспорту в Україні.

Автомобільний транспорт має високу маневреність, регулярність поставок. За допомогою автомобільного транспорту вантаж може бути доставлений «від дверей до дверей» з необхідною ступенем терміновості [1, c. 109-110]. Основним недоліком автомобільного транспорту є порівняно висока собівартість перевезень, плата за які зазвичай стягується за максимальною вантажопідйомністю автомобіля. Також до недоліків цього виду транспорту відносять терміновість розвантаження, можливість розкрадання вантажу чи викрадення автотранспорту взагалі, порівняно малу вантажопідйомність. Важливим джерелом автотранспортного права є Закон України «Про автомобільний транспорт» [6], який визначає засади діяльності автотранспортних підприємств, порядок здійснення господарювання на автотранспорті, вимоги до перевізників, до договорів на перевезення тощо.

Залізничний транспорт добре пристосований для перевезення різних партій вантажів за будь-яких погодних умовах. Він забезпечує можливість доставки вантажу на великі відстані, регулярність перевезень. Тут можна ефективно організувати виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. Істотною перевагою залізничного транспорту є порівняно невисока собівартість перевезення вантажів. Проте даний вид транспорту має такий недоліки як великі затрати на будівництво залізниць. Джерелом регулювання залізничних перевезень в Україні є Закон України «Про залізничний транспорт» [7], який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Трубопровідний транспорт має високу швидкість доставки вантажів, проте його основним недоліком є обмеженість кон’юктури товарів, що можуть переправлятися. Діяльність цього виду транспорту регулює Закон України «Про трубопровідний транспорт» [8], який визначає правовий, економічний та організаційний порядок діяльності цього виду транспорту.

Повітряний транспорт має найбільшу швидкість доставки та можливість досягнення віддалених районів. До недоліків відносять високі вантажні тарифи і залежність від метеорологічних умов, яка знижує надійність дотримання графіка поставки. Регулювання повітряних перевезень здійснюється Повітряним кодексом України [9]. Він визначає правові засади діяльності користувачів повітряного транспорту України, державного регулювання діяльності цивільної авіації, господарської і комерційної діяльності авіації; встановлює авіаційні правила; визначає правові положення повітряних суден, аеродромів і аеропортів; нормує порядок сертифікації та допуску повітряних трас, польоти повітряних суден, повітряні перевезення, авіаційні роботи. Цей кодекс також передбачає відповідальність за порушення законодавства, що регулює використання повітряного простору України, відповідальність перевізника, замовника і пасажира за невиконання обов’язків і зобов’язань.

Водний транспорт представлений морськими та внутрішніми водними перевезеннями, які мають свої характерні відмінності.

Морський транспорт – це найбільший перевізник у міжнародних перевезеннях. Його переваги: низькі вантажні тарифи та висока провізна спроможність. До недоліків відносять його низьку швидкість, жорсткі вимоги до пакування та кріпленню вантажів, малу частоту відправок. Кодексом торговельного мореплавства України регулюються правові, економічні та соціальні засади діяльності морського транспорту [10]. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов’язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки й видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю та ін.

Внутрішній водний транспорт має низькі вантажні тарифи. Так, вважається, що при перевезенні вантажів вагою понад 100 тонн на відстань більше 250 км це самий дешевий вид транспорту [1, c. 110]. До недоліків внутрішнього водного транспорту, крім малої швидкості доставки, відносять також низьку доступність в географічному плані. Це обумовлено обмеженнями, які накладає конфігурація водних шляхів.

Регулювання в сфері транспортної логістики в Україні здійснює також Закон України «Про дорожній рух», який визначає правові та соціальні основи, регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов’язки і відповідальність суб’єктів — учасників дорожнього руху, органів державної виконавчої влади, об’єднань підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання.

Серед законів, які регулюють окремі аспекти транспортної діяльності доцільно виділити Закон України «Про Державну спеціальну службу транспорту» від 05.02.2004, № 1449-ІV і Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-ІV.

До окремої групи Законів України як джерел транспортного права належить законодавство інших галузей права, яке поряд з іншими питаннями регулює також транспортну діяльність.

Окрім законів, джерелами транспортного права є певні підзаконні нормативно-правові акти. Це — Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, документи Національного Банку України, Накази Міністерства інфраструктури України, керівників залізниць, портів та інші акти, прийняті на підставі та для виконання законів.

До джерел транспортного права належать також міжнародні договори, які укладаються між Україною й іншими країнами з приводу забезпечення міждержавної транспортної діяльності, а також договори між транспортними підприємствами і організаціями України і зарубіжних країн. Це можуть бути як договори, що укладені спеціально для врегулювання правовідносин у галузі транспортної діяльності, так і інші договори, у яких визначаються основні засади правового регулювання цієї сфери. Наприклад, договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною і Румунією від 2.06.1997р. і т.п.

До джерел транспортного права, які стосуються договорів перевезення, але не суперечать чинному законодавству України можна віднести Принципи УНІДРУА 1994 року, Правила ІНКОТЕРМС-2010. Так, наприклад, Правила ІНКОТЕРМ [11] – це міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) у галузі міжнародної торгівлі. Умови Інкотермс є стандартизованими, вони регулюють питання пов’язані з доставкою товарів від продавця до покупця, в т.ч. власне перевезення, відповідальність за експортно-імпортне очищення товарів; за сплату доставки, митного оформлення, страхування ризиків на шляху транспортування товарів залежно від означених стандартних умов поставки.

Висновки:

Логістика як галузь бізнесу займається переміщенням та зберіганням матеріальних, інформаційних та фінансових потоків. Тому головна умова ефективності її здійснення – це єдність техніки, технології, економіки та планування цих потоків. При виборі того чи іншого транспортного засобу необхідно не лише враховувати його переваги та недоліки (з точки зору ефективності виконання поставлених завдань), але й керуватися нормативно-правовою базою, яка регулює діяльність певного виду транспорту.

 

Література:

1. Гаджинский, А. М. Логистика: учебн. / А. М. Гаджинский. — 20-е изд. — М.: Издательство: «Дашков и К°», 2012. — 484 с.

2. Конституція. України, прийнята 28 червня 1996 р. (поточна редакція від 15.05.2014, / № 254к/96-ВР). // Верховна Рада України – [Режим доступу] - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV із змінами та доповненнями (зі змінами від 01.01.2013 №1878-17, 5042-17 та від 24.07.2014), // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №40-44. // Верховна Рада України – [Режим доступу] - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV із змінами та доповненнями від 01.01.2013 №5042-17 та від 24.07.2014 // Відомості Верховної Ради України. - 2003, №18 – 22. // Верховна Рада України - [Режим доступу] - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

5. Закон України «Про транспорт» № 232/94-ВР від 10.11.1994 (зі змінами і доповн. від 26.04.2014) // Верховна Рада України – [Режим доступу] - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/232/94-вр.

6. Закон України «Про автомобільний транспорт» №№:273/96-ВР від 04.07.1996 (зі змінами і доповн.) // Верховна Рада України – [Режим доступу] - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2344-14.

7. Закон України «Про залізничний транспорт» №40 від 04.07.96 (зі змінами і доповн.) // Верховна Рада України – [Режим доступу] - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/273/96-вр.

8. Закон України «Про трубопровідний транспорт» № 192/96-ВР від 15.05.1996 (зі змінами та доповн. від 07.11.2012) // Верховна Рада України – [Режим доступу] - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/192/96-вр

9. Повітряний кодекс України від 19.05.2011 № 3393-VI (зі змінами і доповн. від 11.08.2013) // Верховна Рада України – [Режим доступу] - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3393-17.

10. Кодекс торговельного мореплавства України № 176/95-ВР від 23.05.1995 (поточна редакція від 11.08.2013). // Верховна Рада України – [Режим доступу] - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/176/95-вр

11. Сайт Інкотермс в Україні. Інкотермс-2010. Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі // Міжнародна торгова палата. – [Режим доступу] - http://www.incoterms.zed.ua

 

References:

1. Gadzhinskij, A. M. (2012), Logistika [Logistics], 20nd ed., Izdatel'stvo: «Dashkov i K°», Moscow, The Russian Federation.

2. The Verkhovna Rada of Ukraine (1996), "The Constitution of Ukraine", available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр (Accessed 26 July 2014).

3. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), "Civil code", available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (Accessed 25 July 2014).

4. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), "Commercial Code", available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15 (Accessed 25 July 2014).

5. The Verkhovna Rada of Ukraine (1994), The Law of Ukraine "Transportation", available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/232/94-вр (Accessed 5 July 2014).

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (2001), The Law of Ukraine "Automobile Transport", available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2344-14 (Accessed 7 July 2014).

7. The Verkhovna Rada of Ukraine (1996), The Law of Ukraine "On the rail", available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/273/96-вр (Accessed 27 July 2014)

8. The Verkhovna Rada of Ukraine (1996), The Law of Ukraine "Pipeline transport" available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/192/96-вр (Accessed 28 July 2014)

9. The Verkhovna Rada of Ukraine (2011), "Air Code", available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 (Accessed 25 July 2014)

10. The Verkhovna Rada of Ukraine (1995), "Code of commercial navigation", available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/176/95-вр (Accessed 28 July 2014)

11. International Chamber of Commerce (2010) “Incoterms in Ukraine. Incoterms-2010”, available at: http://www.incoterms.zed.ua (Accessed 28 July 2014).

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.