Наукові конференції, Научные конференции » ПИТАННЯ СУЧАСНОЇ НАУКИ І ОСВІТИ (29-31.07.14) » Павлова А. А. ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК ЯК РЕПРЕЗЕНТАНТ ФУНКЦІЇ АДРЕСАТА

Павлова А. А. ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК ЯК РЕПРЕЗЕНТАНТ ФУНКЦІЇ АДРЕСАТА

Категорія: ПИТАННЯ СУЧАСНОЇ НАУКИ І ОСВІТИ (29-31.07.14), Філологічні науки

УДК 811.161.2’ 367

 

ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК ЯК РЕПРЕЗЕНТАНТ ФУНКЦІЇ АДРЕСАТА

Павлова А. А.

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, Україна, м.Глухів

 

У статті досліджено адресатні мінімальні семантико-синтаксичні одиниці у зв’язку з різними семантичними типами предикатів. Визначено й описано безприйменниковий знахідний відмінок та його прийменникові функціональні еквіваленти як факультативні засоби вираження адресатної синтаксеми в простому елементарному та ускладненому неелементарному реченні. З’ясовано лексичну наповненість адресатної синтаксеми, вираженої знахідним відмінком.

Ключові слова: синтаксема, адресат, предикат, відмінок, знахідний відмінок.

 

Павлова А.А. Винительный падеж как репрезентант функции адресата/

Глуховский национальный педагогический университет имени Александра Довженка, Украина, г.Глухов

В статье исследованы адресатные минимальные семантико-синтаксические единицы в связи с различными семантическими типами предикатов. Определены и описаны беспредложный винительный падеж и его предложные функциональные эквиваленты как факультативные средства выражения адресатной синтаксемы в простом элементарном и осложненном неэлементарном предложении. Выяснено лексическую наполненность адресатной синтаксемы, выраженной винительным падежом.

Ключевые слова: синтаксема, адресат, предикат, падеж, винительный падеж.

 

Pavlova A.A. Accusative as Representative of Function of the Addressee/

Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv national pedagogical university, Ukraine, Hlukhiv

In the article it was investigated addressee minimal semantic-syntactic units in connection with the different semantic types of predicates. It was defined and described non-prepositional accusative and prepositional one, its functional equivalents as optional means of expression of the addressee syntaxema in a simple elementary and complicated non-elementary sentence. It was found lexical filling of the addressee syntaxema expressed by the accusative.

Key words: syntaxema, addressee, predicate, case, accusative.

 

Вступ

Багатоаспектний аналіз мінімальних функціональних синтаксичних одиниць – синтаксем – є одним із актуальних завдань сучасного мовознавства. Викінчена синтаксична теорія потребує глибокого та ґрунтовного дослідження усіх типів семантико-синтаксичних одиниць, а не лише предиката та суб’єкта. Тому без усебічного вивчення адресатної синтаксеми, яка поряд з об’єктною формує семантико-синтаксичну структуру простого речення, неможливо пізнати природу речення.

Основним засобом вираження адресатної синтаксеми в сучасній українській літературній мові, на думку багатьох вчених (Й.Ф.Андерш, О.С.Мельничук, І.Р.Вихованець, М.Я.Плющ, О.К.Безпояско, М.В.Мірченко тощо), є безприйменниковий давальний відмінок, який у своїй найтиповішій функції характеризується диференційними семантико-синтаксичними ознаками субстанціальності, валентної пов’язаності з дієслівним предикатом дії, пасивності, фінальної спрямованості дії на предмет у її цільовому різновиді [5, с. 109 – 110].

Знахідний відмінок є морфологічним варіантом адресатної синтаксеми. Проте в українському мовознавстві немає спеціальної праці, присвяченої морфологічній репрезентації адресатної синтаксеми. Тому метою пропонованої статті є визначення й опис безприйменникового знахідного відмінка та його прийменникових функціональних еквівалентів як морфологічних варіантів адресатної мінімальної семантико-синтаксичної одиниці в елементарних та неелементарних простих реченнях сучасної української мови; з’ясування лексичної наповненості адресатної синтаксеми.

Знахідний поряд із називним належить до центральних відмінків і має чітку синтаксичну спеціалізацію: він виражає семантико-синтаксичну функцію об’єкта дії, процесу та стану, а також формально-синтаксичну функцію придієслівного сильнокерованого другорядного члена речення. Рідше знахідний вживається у функції суб’єкта стану і лівобічного сильнокерованого другорядного члена речення [6, с. 67]. Проте знахідний відмінок широко вживається як репрезентант адресата, адже кожний відмінок має первинну і вторинну індивідуальну семантико-синтаксичну відмінкову функцію. Ці функції визначаються відповідно системою і контекстом [3, с. 47]. Якщо для знахідного відмінка вираження об’єкта є первинною семантико-синтаксичною функцією, то, виступаючи комбінаторним варіантом давального адресатного відмінка, він виконує вторинну функцію — вираження адресатної синтаксеми Як зауважує Є.Курилович, умови вживання акузатива у вторинній функції завжди можуть бути визначені. Умови ці — контекст і передусім — семантика дієслова, від якого залежить відмінкова форма [7, с. 184].

Безприйменниковий знахідний відмінок є відмінком виключно придієслівним. Він вступає в синтаксичну залежність від особової (чи родової) форми дієслова, інфінітива, дієприслівника і, зрідка, активного дієприкметника. І якщо на інші відмінки не впливає заміна дієслова віддієслівним іменником або прикметником, то знахідний відмінок у цьому випадку переходить у безприйменниковий родовий або прийменниковий знахідний.

Дієслівні предикати, які потребують адресатної синтаксеми, вираженої безприйменниковим та прийменниковим знахідним відмінком, утворюють велику групу. Це насамперед дієслова конкретної фізичної дії, які передбачають адресата фізичної дії: бавити, боронити, виручати, годувати, поїти, роздягати, стригти, ампутувати, виселяти, оперувати, піддобрювати, травмувати, покарати, полонити, замордовувати, відламати, відрубати тощо: Була мить — йому здавалося: вхопить сокиру з підпіччя і розвалить голову розпорядчикові, бо так ограбував хату, що дітей нагодувати нічим...(В. Барка); Я би його тим покарав за зарозумілість (О.Кобилянська). Адресат фізичної дії ─ це особа або предмет (персоніфікований), на користь або на шкоду якому відбувається фізична дія. Наявність і відсутність адресатної синтаксеми у цьому випадку випливає з контекстуального оточення, в якому актуалізується семантика відповідного предиката. Адресат дії може бути обов’язковим або факультативним. Лексичне наповнення адресатної синтаксеми — іменники, що позначають переважно назви істот.

Дієслова, які виражають позитивне або негативне ставлення до чогось, внутрішній стан і почуття, спрямованість інтересу до чогось, вимагають знахідного адресатного відмінка. Це такі предикати: бадьорити, бентежити, ганьбити, жаліти, засуджувати, зневажати, клясти, кривдити, критикувати, лаяти, любити, милувати, славити, соромити, тішити, хвалити, шанувати тощо: Багато односельчан шанувало його: добрий був чоловік; знавши рибальство гаразд, порадами служив і наділяв рибою (В.Барка); Уста, що і мене, і весь мій рід кляли (У.Самчук); Вона зупинилася саме на ньому, бо всі дуже хвалили його, але ж, справді, хто б зрозумів її Кармелюка тут? (О.Іваненко). Адресатні синтаксеми виражені переважно іменниками — назвами істот, але інколи у функції адресата виступають абстрактні поняття і неістоти. Префікси з-, за-, пере-, по-, роз- збільшують кількість дієслівних предикатів зі значенням ставлення, внутрішнього стану і почуття, спрямованості інтересу до чогось. Але це не змінює діапазон охоплення лексичного кола іменників: Ох, як глибоко зненавиділа я ту брудну долину, ту долину, в котру мусила про те все назад вертати! (О.Кобилянська).

Прийменникового морфологічного варіанту “в + знахідний” адресатної синтаксеми вимагають дієслівні предикати емоційно-оцінного ставлення до адресата закохуватися, вірити: Молоденькою студенткою вона закохалася в свого майбутнього чоловіка, який проводив у їхньому інституті якісь там збори (П.Загребельний); — Ти... віриш у... людину?! — раптом спитав майор усторч — хоч і тихо, але якось істерично й на «ти» (І.Багряний); Говорили про творчість, літературу, щастя жити й любити, вірити в світле майбутнє, творити і трудитись (М.Бажан).

Адресатна синтаксема у формі знахідного відмінка з прийменником про вживається при дієслівних предикатах із значенням “піклуватися” (піклуватися, турбуватися, клопотатися, дбати тощо): — Не сховаю від тебе правди, Рюрику. Ненавиджу тебе! Але — зараз мушу дбати про тебе (Р.Іванченко). Правобічну валентну позицію адресата наповнюють переважно іменники на позначення істот та неістот, конкретних явищ і предметів.

Дієслівні предикати емоційно-психічного стану типу хвилюватися, непокоїтися, уболівати, клопотатися, радіти, нервуватися, тішитися, турбуватися валентно сполучаються з облігаторним адресатом у прийменниковій морфологічній формі “за + знахідний”: За здоров'я вона його найбільше непокоїться, хай би без апаратів отут повніше надихався чистого степового повітря (О.Гончар).

Дієслівні предикати на позначення внутрішнього стану та почуття гніватися, сердитися, сваритися, скаржитися, ображатися, зазіхати, надіятися тощо — вимагають знахідного адресатного з прийменником на: Забився, як вовченя, в куток на останню парту, мовби й на Марисю Павлівну сердився за те, що вона заступилась за нього (О.Гончар); Проте нерозумно було б ображатися на неї (Р.Андріяшик). У ролі адресатів — назви осіб.

Конструкцію “на + знахідний” вимагають також прикметникові або дієприкметникові предикати стану, які семантично і словотворчо пов’язані з дієсловами емоційно-психічного процесу: злий, розгніваний, сердитий, ображений, нагніваний, насуплений та ін.: Він майже сердитий на сина, що той нагадав йому таку неприємну річ (У.Самчук); Була вражена до глибини душі, неспокійна, невдоволена, а на Оксану розгнівана (О.Кобилянська). Лексичне наповнення адресатної синтаксеми — іменник, який називає здебільшого особу або інший предмет, щодо яких виявляється позначена прикметником ознака.

У присубстантивній позиції, де опорне слово виражене іменником надія, адресатна синтаксема функціонує у конструкції “на + знахідний”: І не суши собі голову надіями на Кепрілі, та й не тішся тим, що Тугай-бея забрав до себе Азраїл (Р.Іваничук).

Знахідного адресатного відмінка вимагають також дієслова на позначення фізіологічної дії, які, на думку О.Г.Межова, перебувають на периферії предикатів дії. До предикатів дії дає право їх зарахувати валентний потенціал: крім лівобічної суб’єктної позиції, вони відкривають дві правобічні — облігаторну об’єктну та факультативну інструментальну. Проте послаблена динамічність таких дієслів та послаблена “активність” суб’єкта при них зумовлюють розміщення їх на периферії предикатів дії та зближення з предикатами процесу [8, с.145 — 146]. Периферійність предикатів фізіологічної дії зумовлено тим, що суб’єкт виступає не активним виконавцем дії, спрямованої на адресата, а пасивним споглядачем іншої особи. Отже, адресат фізіологічної дії — це особа або предмет, який сприймається органами чуття іншої особи. Адресатів фізіологічної дії вимагають предикати, семантика яких указує не на фізіологічні процеси людини, а на дію сприймання самого адресата: стерегти, слухати, прослуховувати, нюхати, недочувати, чути, дочувати, бачити, відчувати, помічати, обдивлятися, обслідувати, пильнувати, помічати тощо, напр.: Ще два дні перед тим він поглядав на небо, нюхав повітря, дослухався, як йому крутить у нозі… (І.Багряний); Хлібороби, сполохом зібрані в сільраду недільного дня, слухають промовця, як ніколи в селі Кленоточі (В.Барка).

Адресати фізіологічної дії виражені іменниками, які означають істоту, конкретний неживий предмет або абстрактне поняття. На лексичний діапазон залежного іменника не впливає префіксація дієслів. Найширше використання мають префікси ви-, об-, пере-, по-, про-, роз-: Він по-панібратськи підмигнув Феліксові, який окислився від того підмигування… (П.Загребельний); Нехай колись невідома мені добра людина, чернець чи синкелл, який побачить ці знаки, у молитвах до Бога згадає згаданих (В.Єшкілєв, О.Гуцуляк).

Дієслова зорового сприймання групи “дивитися” (дивитися, задивлятися, глянути, блимати, зиркати, витріщатися, позирати, поглядати) вимагають прийменникового знахідного “на + знахідний”. Хоча дієслівні предикати становлять дуже замкнену групу, ці словосполучення належать до найбільш продуктивних: Він зрозумів: це вона дивилася на нього потайними очима, вона не давала спати (Ю.Мушкетик); На добру здобич од козакування незабаром почали дивитися ласо прикордонні старости й давай одбирати в козаків чималу половину найдорожчих набутків (А.Кащенко). Префіксоване дієслово дивитися сполучається із ширшим колом іменників, ніж це ж дієслово без префікса (до-, об-, пере-, про-, роз- ) [4, с. 16]: Сірий обдивився світ маленькими, круглими і напрочуд чіпкими оченятами (В.Шевчук); Поки підходила до папи, могла роздивитися його трон (П.Загребельний). Залежний іменник вказує на назви осіб і конкретних предметів.

При дієслівних префіксальних предикатах на позначення процесу чуттєвого сприйняття на зразок вдивлятися, вслухатися, вглядатися (структурною особливістю дієслів цієї групи є наявність префікса в–) морфологічним варіантом облігаторної адресатної синтаксеми може виступати знахідний відмінок з прийменником в (інколи з прийменником на): Спершу схопився за фото і довго в нього вдивлявся (Ю.Покальчук); Власне, спершу добре вслухався в клекіт і почув зудар двох мов, лайку на двох мовах, шалені вигуки двох рас (І.Багряний). Залежні іменники належать до різних лексичних груп, лексично не обмежені.

Дієслова-предикати мовлення вимагають безприйменникового та прийменникового знахідного адресатного: кричати, гримати, гаркати, намовляти, шипіти тощо: Ти знов за своє,— гримає на Тоню батько, підійшовши до них уже з ґирлиґою (О.Гончар); Приходять злі душі та намовляють вас до непослуху (У.Самчук). Семантика предиката зумовлює лексичне наповнення адресатної синтаксеми іменниками різних лексичних груп.

В українській мові нерідко трапляються випадки, коли члени речення в знахідному відмінку перебувають у подвійних синтаксичних зв’язках з іншими членами речення. У безособових реченнях адресатні відношення переплітаються із суб’єктними. Знахідний відмінок репрезентує складну субстанціальну синтаксему, яка об’єднує в собі суб’єктне і адресатне значення й утворюється внаслідок злиття в одну конструкцію двох елементарних речень. У семантичному плані дієслова-предикати є сигніфікаторами поведінки суб’єкта, оскільки формують особливий клас номінацій внутрішнього стану особи [2, с. 20], напр.: непокоїти, цікавити, хвилювати, радувати, мучити, засмутити, тривожити, турбувати, веселити, принижувати тощо: — Ліні хвилюватись нема чого, в неї ставка,— кидає Єгипта, що вже рихтує свого скрепера в дорогу (О.Гончар); — Не велено тривожити господиню (П.Загребельний). Семантика дієслів передбачає наявність при них обов’язкового залежного компонента, що характеризується повною нейтральністю щодо створення ситуації, у якій він перебуває. Дієслово-предикат своєю валентністю вимагає субстанціальну синтаксему, яка поєднує семантичні особливості суб’єкта і адресата. Очевидно, що лексичне наповнення цієї синтаксеми одноманітне — іменники на позначення назв істот.

Іноді до граматичного складу речення входить займенник, який виконує функцію підмета, “від чого синтаксична безособовість ліквідується, структурно речення перетворюється на двоскладне, не зазнаючи при цьому семантичної видозміни, бо слово щось у такій мірі неозначене, загальне, що не вносить ніякого конкретного значення суб’єкта” [2, с. 21]: Саме це й тривожило жениха (О.Гончар); Щось стривожило його в Міщиловій настирливості (П.Загребельний).

Висновок

Морфологічним варіантом адресатної синтаксеми є безприйменниковий та прийменниковий знахідний відмінок, який має типові відмінкові семантико-синтаксичні і формально-синтаксичні ознаки: субстанціальність, валентний зв’язок із предикатом, пасивність, фінальну спрямованість дії, процесу чи стану, формально-синтаксичну ознаку центральності. Адресатність знахідного відмінка зумовлює спрямованість дії на адресата та наявність у нього певного стану. У своїй вторинній функції знахідний відмінок репрезентує адресатну субстанціональну синтаксему в простому елементарному та неелементарному реченні, де адресат ускладнений суб’єктним значенням.

 

Література:

1. Безпояско О.К. Граматика української мови. Морфологія / О.К.Безпояско, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – 336 с.

2. Безпояско О.К. Іменні граматичні категорії (функціональний аналіз) [Текст] : [монографія] / О.К. Безпояско. – К. : Наук. думка, 1991. – 172 с.

3. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксична класифікація відмінків української мови / І.Р.Вихованець // Мовознавство. – 1988. — № 2. – С.44-51.

4. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові / І.Р.Вихованець. – К. : Наук. думка, 1971. – 120 с.

5. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови / І.Р.Вихованець. – К. : Наук. думка, 1987. – 232 с.

6. Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська – К. : Унів. вид-во „Пульсари”, 2004. – 398 с.

7. Курилович Е. Проблема классификации падежей / Е.Курилович // Курилович Е. Очерки по лингвистике. Сб.статей / Под общ.ред. В.А.Звегинцева. – М. : Изд-во иностр. лит., 1962. – С.175-203.

8. Межов О. Субстанціальна синтаксема у функції суб’єкта дії / О.Г.Межов // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Філологічні науки. – 2000. – №6. – С.143 – 148.

9. Межов О.Г. Об’єктна мінімальна семантико-синтаксична одиниця у формі знахідного відмінка [Електронний ресурс] / О.Г.Межов // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. – 2011. – № 1. – С. 90-94. – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua /portal/ natural/ nvvnu/ filolog_mov/2011_1/R1/Mezhov.pdf

 

References:

1. Bezpoyasko O.K. Hramatyka ukrayins'koyi movy. Morfolohiya / O.K.Bezpoyasko, K.H. Horodens'ka, V.M. Rusanivs'kyy. – K. : Lybid', 1993. – 336 s.

2. Bezpoyasko O.K. Imenni hramatychni katehoriyi (funktsional'nyy analiz) [Tekst] : [monohrafiya] / O.K. Bezpoyasko. – K. : Nauk. dumka, 1991. – 172 s.

3. Vykhovanets' I.R. Semantyko-syntaksychna klasyfikatsiya vidminkiv ukrayins'koyi movy / I.R.Vykhovanets' // Movoznavstvo. – 1988. — # 2. – S.44-51.

4. Vykhovanets' I.R. Syntaksys znakhidnoho vidminka v suchasniy ukrayins'kiy literaturniy movi / I.R.Vykhovanets'. – K. : Nauk. dumka, 1971. – 120 s.

5. Vykhovanets' I.R. Systema vidminkiv ukrayins'koyi movy / I.R.Vykhovanets'. – K. : Nauk. dumka, 1987. – 232 s.

6. Vykhovanets' I.R. Teoretychna morfolohiya ukrayins'koyi movy: Akadem. hramatyka ukr. movy / I.R.Vykhovanets', K.H.Horodens'ka – K. : Univ. vyd-vo „Pul'sary”, 2004. – 398 s.

7. Kurylovych E. Problema klassyfykatsyy padezhey / E.Kurylovych // Kurylovych E. Ocherky po lynhvystyke. Sb.statey / Pod obshch.red. V.A.Zvehyntseva. – M. : Yzd-vo ynostr. lyt., 1962. – S.175-203.

8. Mezhov O. Substantsial'na syntaksema u funktsiyi sub"yekta diyi / O.H.Mezhov // Naukovyy visnyk Volyns'koho derzhavnoho universytetu im. Lesi Ukrayinky. Filolohichni nauky. – 2000. – #6. – S.143 – 148.

9. Mezhov O.H. Ob"yektna minimal'na semantyko-syntaksychna odynytsya u formi znakhidnoho vidminka [Elektronnyy resurs] / O.H.Mezhov // Naukovyy visnyk Volyns'koho natsional'noho universytetu imeni Lesi Ukrayinky. Filolohichni nauky. – 2011. – # 1. – S. 90-94. – Rezhym dostupu do zhurn. : http://www.nbuv.gov.ua /portal/ natural/ nvvnu/ filolog_mov/2011_1/R1/Mezhov.pdf

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^