Наукові конференції, Научные конференции » ПИТАННЯ СУЧАСНОЇ НАУКИ І ОСВІТИ (29-31.07.14) » Гмиріна С. В. ВЛАСТИВОСТІ ЕСТРАДНОГО МИСТЕЦТВА, ЯК СКЛАДОВА КОНЦЕРТНОГО ВИСТУПУ СОЛІСТІВ-ВОКАЛІСТІВ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОГО НАВЧАННЯ

Гмиріна С. В. ВЛАСТИВОСТІ ЕСТРАДНОГО МИСТЕЦТВА, ЯК СКЛАДОВА КОНЦЕРТНОГО ВИСТУПУ СОЛІСТІВ-ВОКАЛІСТІВ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОГО НАВЧАННЯ

Категорія: ПИТАННЯ СУЧАСНОЇ НАУКИ І ОСВІТИ (29-31.07.14), Педагогіка

УДК 37.013:784.9

 

ВЛАСТИВОСТІ ЕСТРАДНОГО МИСТЕЦТВА, ЯК СКЛАДОВА КОНЦЕРТНОГО ВИСТУПУ СОЛІСТІВ-ВОКАЛІСТІВ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОГО НАВЧАННЯ

Гмиріна С. В.

Київський університет імені Бориса Грінченка, Україна, м. Київ

 

Знання студента соліста-вокаліста о властивостях естрадного мистецтва буде необхідною частиною в процесі фахового навчання і принесе багато професійної користі під час сценічного або концертного виступу. Концертний виступ студента соліста-вокаліста є підсумковою частиною у процесі фахового навчання.

Ключові слова: властивості естрадного мистецтва, естрада, концертний виступ, виконавець

 

Гмырина С. В. Свойства эстрадного искусства, как составляющая концертного выступления солистов-вокалистов в процессе специального обучения.

Киевский университет имени Бориса Гринченко, Украина, г. Киев.

Знания студентов солистов-вокалистов о свойствах эстрадного искусства будут необходимой частью в процессе специального обучения и принесёт много профессиональной пользы во время сценического или концертного выступления. Концертное выступление студента солиста-вокалиста является итоговой частью в процессе специального обучения.

Ключевые слова: свойства эстрадного искусства, эстрада, концертное выступление, исполнитель.

 

Gmyrina S. V. The properties of pop art, which are composes of concert performance as soloists in the process of studying.

Kiev University of Boris Grinchenko, Ukraine, Kiev.

The knowledges of students-soloists of the pop art properties will be a necessary part in the process of special education and bring a lot of professional favour during the stage or concert performance. Concert performance of the student soloist-vocalist is the final part in the special process.

Keywords: properties of pop art, pop music, live performance, artist.

 

Вступ.

Естрадний спів, що одержав у ХХ сторіччі повне право на існування у багатьох музичних культурах світу, займає певне місце й у вокальній культурі України. Музична естрада визначилася як окремий жанр у своєму вокальному й інструментальному різновидах, тому сьогодні виникає потреба в підготовці кваліфікованих кадрів. У деяких наших музичних вузах і середніх навчальних закладах відкрилася спеціалізація естрадний вокал, що вимагає й теоретичного й методичного забезпечення. Потреба в дослідженнях музикознавців-теоретиків проблем естрадної музики, аналізу її виконання не вимагає доказів. А робота педагогів, що готують естрадних співаків, потребує обміну досвідом, в узагальненні інформації.

Багато дослідників розглядали тему властивостей естрадного мистецтва та їх плив на якість естрадного номеру. В їх рахунку В. Вартапова, О. Вікторова, Ю. Дмитрієва, А. Доліво, Н. Завадської, Н. Зоркої, С. Клітіна, А. Коннікова, Е. Кузнєцова, Л. Мархасєва, І. Нєстьєва, Л. Нікітіної, І. Орлової, Є. Рибакової, Н. Саркітова, О. Уварової.

Але недостатня кількість літератури відповідного плану змусила нас звернутися до теми, яка змогла хоча б частково доповнити і задовольнити потреби солістів-вокалістів, артистів естради й педагогів, що готують їх у навчальних закладах.

При підготовці солістів-вокалістів в процесі фахового навчання основною частиною є концертні виступи студентів на сцені. Цей момент потребує багато часу підготовки студента у класі сольного співу. Працюючи над вокально-технічними складностями, формуванням звуку, постановкою співочого дихання, фразуванням, імпровізацією, літературнім текстом і художнім образом, студент повинен пам`ятати о властивостях естрадного мистецтва: зближення з публікою, відкритість, відвертість, довірливість, демократичність, лаконізм, соціальна мобільність, помітність, незвичайність, різноманітність, яскравість і оригінальність, універсалізм, святковість.

Естрадному мистецтву властиве зближення з публікою, що народжує особливі взаємини в системі «виконавець-слухач». Під час виступу естрадного артиста глядачі-слухачі перетворюються в активних партнерів. Це викликає відповідну реакцію – вигуки, підспівування, танцювальні рухи й т.п. У свою чергу, естрадний виконавець і собі дозволяє значно більше, ніж це передбачає, скажемо, естетикою академічного концертного й театрального виконавства. Естрадний актор займає стосовно публіки позицію максимальної довірливості, відвертості, відкритості. Неважко простежити присутність цих якостей на всіх етапах розвитку мистецтва естради від прадавніх свят, ходів і карнавалів, скомороства, ярмаркових вистав до сучасних естрадних концертів і спектаклів.

Таким чином, естраді властива відкритість акторського мистецтва, принципів зовнішнього оформлення, способів спілкування з публікою. Ця якість обґрунтовує широту його образів – вони можуть бути як гумористичними, так і драматичними. До естрадних жанрів навіть ставляться деякі музично-поетичні твори так званої любовної лірики. Більша частина українських пісень, російських міських романсів, творів французьких шансоньє, неаполітанських пісень пов'язана з ліричними переживаннями й містить досить драматичні ситуації нерозділеної або збіглої любові, розлуки й інших подібних колізій. Любовна лірика, що виконується на естраді, припускає дуже більший ступінь довіри автора-артиста до публіки, дозволяючи виникнути свого роду сповіді, коли людині необхідно комусь близькому повідати про щось досить інтимному – про своє щастя або про свої прикрості. Це говорить про високий ступінь емоційного впливу таких творів на слухача. Леонід Утьосов називаючи спів Жозефіни Беккер і Моріса Шевальє «довірчим», уважав, що довірчість органічна, навіть просто необхідна естраді [4].

Відвертість, довірливість, закладені в художньому образі твори, втілюються виконавцями в прийомі прямого відкритого спілкування й взаємодії із глядачами. Відкритість може ухвалювати форми реального діалогу виконавця із залом, що вимагає відповідних словесних реплік, що ритмічно звучать у лад з музикою оплесків, запрошення окремих глядачів на естраду для участі в ході номера. Зв'язок між підмостками й залом для глядачів підкреслює особливу демократичність естрадного мистецтва.

Для того щоб глядачеві захотілося вступити в подібну взаємодію, виконавець повинен бути професіоналом, що володіє комплексом необхідних якостей і цікавою особистістю. Професіоналізм естрадного актора не ховається за матеріалом який демонструється, не зливається з ним непомітно. Створення образа відбувається відкритим прийомом, на очах глядачів. Ю. Дмитрієв назвав цю якість «відкритістю майстерності» [1, c.59]. Воно бере свій початок з давно складеної системи взаємин демократичної, народної аудиторії з виконавцями. В основі прийому «відкритості майстерності» лежить принцип особливих взаємин глядача й артиста.

Цей прийом почали використовувати свідомо, задовольняючи потребу глядача бачити усі подробиці виступу, навіть технологію створення характерів діючих осіб. Таке бажання в глядачів ґрунтувалося на довірі до артиста, який знає й може багато що, чого не знає й не може зробити публіка, але разом з тим у соціальному змісті артист близький аудиторії.

Оперний співак не може відійти від авторського тексту, хоча він зможе по-своєму витлумачувати його. Виконавський внесок, який звичайно називають інтерпретація, вона формується під час попередньої роботи над художнім образом і в рамках репетиційної роботи.

На естраді ж можлива імпровізація, що народжується безпосередньо під час виконання. Можна сказати, що протягом усієї історії розвитку естрадного мистецтва, йому була властива перевага виконавської імпровізаційності. Блазні, клоуни завжди будували свої виступи з урахуванням поведінки й настрою навколишньої публіки. Згадаємо, наприклад, діалоги блазнів із придворними в комедіях Шекспіра, відомі з виступів у комедіях «дель арт».

Нинішні естрадні конферансьє вміють зімпровізувати, із честю вийти з будь-якої скрутної ситуації, відгукнутися на «злість дня». Такими якостями володіли й володіють такі конферансьє, як М. Балієв, М. Гаркаві, Л. Шімелов, С. Дитяєв, Б. Брунов і ін. Імпровізаційність часто виступає як реакція виконавця на конкретну обстановку – приміщення для виступу, складу аудиторії, суспільного настрою, що панує навколо, і т.п. «Імпровізація обов'язкова, – стверджує Алла Пугачова, – без неї не може бути мови про естрадне виконання. Те, що ви називали закінченістю, - це постійна канва, але імпровізація присутня. «Арлєкіно» я не можу проспівати двічі однаково, не говорячи вже про те, що співай у різній обстановці. Сцена вимагає більших фарб, і якщо на сцені я багато сміюся в програші, те перед телекамерою я тільки посміхнуся, там цього досить» [5, c.53].

Разом з тим, ще одна властивість естради – лаконізм. Воно поширюється буквально на всі сторони естрадного мистецтва. Лаконічні й авторські твори, і акторські засоби його втілення, і компоненти зовнішнього оформлення естрадного номера, і умови демонстрації. Лаконізм і концентрація виразних засобів на естраді сьогодні повністю відповідає духу, темпам і ритмам часу. У книзі «Мистецтво й ми» автор справедливо відзначає: «Філософи, що займаються теорією наукового дослідження, останнім часом часто говорять про «ємності знання» - про вміння коротко й точно сказати багато про що. Ще більш важлива ця ємність інформації для мистецтва! Справжній твір мистецтва нагадує пружину, що надмірно стиснута…» [3, c.17].

Про той же досить давно говорив В. Е. Мейерхольд, відчуваючи вже тоді появу зміни ритмів життя. Його слова, природно, можуть і повинні бути віднесені не тільки до театру, але й до всіх суміжних видів мистецтва. «Ми прагнемо до стислості й поглибленості, до ясності й здоровішому екстракту, - великі відкриття й усілякі перевороти в житті духу й техніки нашого часу знову прискорили темп світового пульсу. Нам бракує часу. Тому у всьому ми прагнемо стислості й точності. Сміливою противагою декадентству, ознаками якого є розпливчастість, ми ставимо стислість, глибину і яскравість» [2,c.79].

Естраді властиво оперативно відгукуватися на «гарячі» теми дня, формувати й зміцнювати позитивний емоційний тонус публіки. У минулому, соціально гострі ситуації стимулювали поява нових творів, які відгукувалися на злободенні проблеми, у свою чергу, служили джерелом сили й революційного підйому.

Багато значних віх у суспільному житті викликають широкий резонанс в естрадному мистецтві Є випадки, що поети й композитори-співаки писали свої твори, які гідно висвітлювали ці суспільні події. Тому найважливішою якістю естрадного мистецтва стала соціальна мобільність.

Відомо, що, поряд з гострою соціальною спрямованістю, естрада розвивалася як мистецтво святкового дозвілля. У зв'язку із цим необхідно підкреслити тяжіння естрадних жанрів до яскравості, незвичайності, різноманітності. Такі намагання артистів відповідають насамперед бажанням людини наситити своє святкове дозвілля, свій відпочинок новими враженнями, художніми відкриттями, позитивними емоціями. Адже саме цими якостями й відрізняється свято від будня. Крім того, яскравість і оригінальність завжди привертають увагу аудиторії до кожного твору, оскільки естрадна програма, навіть невелика по тривалості, обов'язково містить у собі момент змагання між номерами.

Артисту будь-якого номеру доводиться відстоювати своє право на позитивне відношення з боку глядачів. Тому для естради, як і для циркового мистецтва, характерне поняття «трюку», яке має на увазі крім технічної ускладненості й ефективності номера, оригінальність у його рішенні й несподіваний поворот у розвитку.

Таким чином, публіка естрадного концерту або спектаклю чекає від кожного номера, від кожного епізоду обов'язково якоїсь новизни, несподіваного повороту в сюжеті, у виконавських прийомах. Виявляючись перед публікою, настроєної на святкове видовище, актор-соліст, природно, повинен, задовольняючи її бажання, розкрити всі свої індивідуальні можливості, виявити себе «майстром на всі руки», виявити деякою мірою універсалізм.

Кожний виконавець прагне безперестану обновляти свій репертуар, знаходити свіжий поворот у рішенні нового номера, застосовуючи оригінальну систему спілкування з публікою, винаходячи дотепний початок, кульмінацію й фінал виступу. Часте відновлення естрадних жанрів відбувається за рахунок створення несподіваного акторського образу, несподіваного характеру виконавця.

Дуже важливим є відчуття святковості, яке часто створюється за рахунок зовнішньої сторони видовища. Подібні прийоми, що найчастіше зустрічаються в ревю-спектаклях мюзик-холу: гра світла, зміна мальовничих задників, зміна на очах глядачів форми сценічного майданчика викликають у присутніх радісний підйом, гарний настрій. Створенню святкового настрою на сцені також сприяють всілякі вияви комедійності, що йдуть від карнавалів і народних гулянь.

Працюючи над концертним номером в класі або на сцені під час репетицій, викладач з сольного співу та студент все детально розглядають

властивості естрадного мистецтва, розуміючи те, що зближення з публікою, відкритість, відвертість, довірливість, демократичність, лаконізм, соціальна мобільність, помітність, незвичайність, різноманітність, яскравість і оригінальність, універсалізм, святковість повинні стати обов`язковою складовою при виступі студента соліста-вокаліста на концерті.

Висновки:

1. Естрадному мистецтву властиве зближення з публікою, що народжує особливі взаємини в системі «виконавець-слухач». Естрадний актор займає стосовно публіки позицію максимальної довірливості, відвертості, відкритості. Естраді властива відкритість акторського мистецтва, принципів зовнішнього оформлення, способів спілкування з публікою.

2. Відвертість, довірливість, закладені в художньому образі твори, втілюються виконавцями в прийомі прямого відкритого спілкування й взаємодії із глядачами.

3. Виконавський внесок, який звичайно називають інтерпретація, формується під час попередньої роботи над художнім образом і в рамках репетиційної роботи.

4. Лаконізм - вміння коротко й точно сказати багато про що в одному естрадному творі, є ще одною властивістю естрадного мистецтва.

5. Найважливіша якість естрадного мистецтва - соціальна мобільність, яка має вплив на розвиток соліста-вокаліста шляхом швидкого реагування у соціальному просторі концертною діяльністю на те але інші дії у нашому суспільстві.

6. Зміна репетиційних буднів та створення студентом солістом-вокалістом святкового настрою на сцені є основним завданням під час виступу.

 

Література:

1. Дмитриев Ю. А. Искусство советской эстрады / Ю. А. Дмитриев. – М.: Молод. гвардия, 1962. – 234 с.

2. Мейерхольд В. Э. Статьи, письма, речи. Беседы: в 2ч. Ч.1. 1891 – 1917 / В. Э. Мейерхольд; сост., ред. и коммент. А. В. Февральского; общ. ред., втуп.ст. Б. И. Ростоцкого. – М.: Искусство, 1968. – 647 с.

3. Никитина Л.Д. Советская музика. История и современность / Л. Д. Никитина. – М.: Музыка, 1991. – 325 с.

4. Утёсов Л. С песней по жизни / Л. Утёсов. – М.: Искусство, 1961. – 95 с.

5. Ханок Э. Пугачёвщина: Алла «в законе волны» и окружении звёзд: По страницам летописи советской и постсоветской эстрады / Э. Ханок. – К.: Молодь. 1998. – 230 с.

 

References:

1. Dmitriev Yu. A. Iskusstvo sovetskoy estradyi / Yu. A. Dmitriev. – M.: Molod. gvardiya, 1962. – 234 s.

2. Meyerhold V. E. Stati, pisma, rechi. Besedyi: v 2ch. Ch.1. 1891 – 1917 / V. E. Meyerhold; sost., red. i komment. A. V. Fevralskogo; obsch. red., vtup.st. B. I. Rostotskogo. – M.: Iskusstvo, 1968. – 647 s.

3. Nikitina L.D. Sovetskaya muzika. Istoriya i sovremennost / L. D. Nikitina. – M.: Muzyika, 1991. – 325 s.

4. Utyosov L. S pesney po zhizni / L. Utyosov. – M.: Iskusstvo, 1961. – 95 s.

5. Hanok E. PugachYovschina: Alla «v zakone volnyi» i okruzhenii zvYozd: Po stranitsam letopisi sovetskoy i postsovetskoy estradyi / E. Hanok. – K.: Molod. 1998. – 230 s.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^