ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

Бисага К. В. ПОЛІТИЧНО ЗНАЧУЩІ ОСОБИ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

УДК 351: 342.5

 

ПОЛІТИЧНО ЗНАЧУЩІ ОСОБИ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

Бисага К. В.

директор ТОВ «Страбіс ВЕБ» м. Київ

 

За останні чверть століття світ пережив не один скандал, пов'язаний з розкраданням державних коштів особами, які стоять при владі, і їх найближчим оточенням. У зв'язку з цим дії та операції публічних політиків потребують особливої уваги та відповідних заходів контролю з боку банківських структур і наглядових органів більшості країн світу. Стаття розглядає національні законодавчі акти превентивних заходів фінансового моніторингу стосовно публічних осіб у Великобританії, Швейцарії, Австрії, Канаді, Новій Зеландії.

Ключові слова: політично значущі особи, ідентифікація, моніторинг,ризик.

 

Бисага Е. В. Политически значимые лица: международный опыт / директор ООО «Страбис ВЭБ» г. Киев

За последние четверть века мир пережил не один скандал, связанный с расхищением государственных средств лицами, стоящими у власти, и их ближайшим окружением. В связи с этим действия и операции публичных политиков требуют особого внимания и соответствующих мер контроля со стороны банковских структур и надзорных органов большинства стран мира. Статья рассматривает национальные законодательные акты превентивных мер финансового мониторинга относительно публичных лиц в Великобритании, Швейцарии, Австрии, Канаде, Новой Зеландии.

Ключевые слова: политически значимые лица, идентификация, мониторинг, риск.

 

Bysaga K. V. Politically exposed persons: international experience / director of LLC «Strabis WEB» Kyiv

Over the past quarter century, the world has gone through many scandals involving the embezzlement of public funds by politically exposed persons and their immediate environment. In this regard, actions and operations of politically exposed persons need special attention and appropriate measures control of the banking institutions and supervisory bodies in most countries. The article examines national legislation of preventive measures in respect of the financial monitoring of public figures in Britain, Switzerland, Austria, Canada, New Zealand.

Key words: politically exposed persons, identification, monitoring, risk.

 

Вступ. Відмивання грошей є процесом, який дозволяє корупціонерам, узаконити свою незаконну діяльність. Коли гроші відмиваються – корупція полегшується, що дозволяє багатьом діючим стандартам бути підірваними. Тому ця проблематика постійно піднімається у міжнародних та державних органах й організаціях, і досить часто пов’язана з відомими особами.

У статті розглядається стан справ у сфері фінансового моніторингу за політично значущими особами (ПЕП) в країнах, які мають безпосереднє відношення до «відмивання» коштів українськими високо посадовцями: Великобританія, Швейцарія та Австрія. Разом з цим для порівняння коротко аналізується система роботи з ПЕПами у Канаді та Новій Зеландії.

Великобританія. У Великобританії термін (Politically Exposed Person, PEP) ПЕП визначається у ст. 14(5) Акту про запобігання відмивання коштів 2007 року. ПЕП визначається як іноземець, а саме:

«…(А) Особа, яка є або в будь-який час у попередньому році, була представником влади та мала владні повноваження –

І. у будь-якій державі, крім Сполученого Королівства;

II. в інститутах Співтовариства; або

III. Міжнародних органах, в тому числі особа, яка потрапляє в наступні категорії, перелічені у пункті 4 (1) (а) Параграфа 2; (Б) член сім'ї особи, згаданої у підпункті (а), у тому числі особи, яка потрапляє в категорії, перелічені у пункті 4 (1) (с) Параграфа 2; або (C) відомий близький соратник особи, зазначеної у підпункті (а), у тому числі особи, яка потрапляє в одну з категорій, перелічених у пункті 4 (1) (D) Параграфа 2.» [1]

Параграф 2 надає наступні роз'яснення: «Політично значущі особи (1) для цілей регулювання ст.14 (5):

(А) Фізичні особи, які є або виконували важливі державні функції, включаючи наступне:

І. глави держав, глави урядів, міністри та заступники або помічники міністрів;

II. члени парламентів;

III. члени верховних судів, конституційних судів або інших судових органів високого рівня, рішення яких зазвичай не підлягають подальшому оскарженню, окрім як за виняткових обставин;

IV. члени ревізійних органів або рад центральних банків;

V. посли, повірені у справах та високопоставлені офіцери у збройних силах; і

VI. члени адміністративних, управлінських або наглядових органів державних підприємств;

(Б) категорії, викладені в пунктах з (I) до (VI) підпункту (а) не включають середньої ланки або більш нижчих за рангом чиновників;

(С) до найближчих родичів відносяться: І. дружина; II. партнер; III. діти та їхні дружини або партнери; IV. батьки;

(Д) особи, відомі як соратники:

І. будь-які особи, які, як відомо, несуть солідарну бенефіціарну відповідальність власників юридичної особи, або мають будь-які інші близькі ділові відносини з особою, зазначеною у Законі 14 (5) (а); і

II. будь-яка особа, яка є єдиним бенефіциарним власником юридичної особи, яка, була створена на благо особи, згаданої у Законі 14 (5) (а).

(2) У пункті (II) (с), "партнер" означає особу, що розглядається національним законодавством як еквівалент чоловіка/жінки.» [1]

Нещодавно лунало багато новин щодо тверджень про корупцію відносно різних зарубіжних вищих урядових чиновників. У пресі висувалися також припущення, що Великобританія є популярним місцем для розміщення коштів, що були отримані шляхом корупційних діянь, які в подальшому будуть використовуватися для інвестицій у власність, як плата за навчання та інше. Щоб протистояти відмиванню цих коштів, відповідні особи зобов'язані проводити посилений нагляд щодо політично значущих осіб (ПЕП).

Що зобов’язані робити працівники банків Великобританії, якщо їх клієнт є ПЕПом? Необхідно: мати дозвіл старшого керівництва на встановлення ділових відносин з ПЕПом; вжити необхідних заходів для встановлення джерела багатства і джерела коштів, які беруть участь у ділових відносинах або у відповідній транзакції; проводити постійний посилений моніторинг ділових відносин.

Якщо транзакція є нормальною угодою, яка проводиться з особою, яка не є ПЕПом, то на основі регулярних та спеціальних питань банком визначається, яких заходів необхідно вжити для роботи з таким клієнтом – більш жорсткі, чи навпаки, більш м’які.

Електронні перевірки та інтернет-джерела часто надають додаткову інформацію про осіб, їх джерело збагачення поза політичною кар’єрою, їх посади та їх заробіток на даний час. Вони також можуть знайти які-небудь достовірні твердження або розслідування злочинної діяльності, які повинні братися до уваги при оцінці ризику. Юрисдикції, в яких ПЕПи визначено як особи з високим ризиком, проведення транзакції із незвичайного джерела або дивного типу угоди, що можуть нести високий ризик, - все це вимагає від банківських працівників необхідності задавати більше питань і отримувати більше документальних свідчень для того, щоб ретельно все перевірити.

Коли проводиться детальна перевірка та ідентифікація особи? Стаття 7 Акту про запобігання відмивання коштів 2007 року прописує наступні випадки: встановлення ділових відносин, проведення випадкових угод, існує підозра відмивання грошей або фінансування тероризму, є сумнів у достовірності документів, даних або інформації, отриманих раніше для цілей перевірки та ідентифікації. [1]

Різниця між разовими операціями і тривалими діловими відносинами є важливим критерієм для самої ідентифікації ПЕПа і зберігання записів про нього. Якщо з поведінки клієнта стає зрозумілим, що відносини з ним будуть мати довготривалий характер, то належна перевірка клієнта має бути більш глибокою, для того, щоб у подальшому уникнути пов’язаних з цим проблем.

Що таке належна ідентифікація клієнта для банків Великобританії?

Вона включає в себе:

• ідентифікацію клієнта та перевірку особистості на основі документів, даних або інформації, отриманої з надійного і незалежного джерела,

• виявлення реального (фактичного) власника, який по факту не є безпосереднім клієнтом, але банк зобов’язаний прийняти адекватні заходи, щоб перевірити його особу так, щоб банк знав, хто є фактичним власником. Це включає в себе розуміння того, хто є реальним власником юридичної особи, трасту та ін.,

• отримання інформації про цілі та характер ділових відносин.

Ідентифікація клієнта або бенефіціарного власника – вся ця інформація надається безпосередньо клієнтом, з яким банк має справу. Ідентичність фізичної особи включає в себе ряд аспектів, у тому числі їх ім'я, нинішніх та минулих адрес, дата народження, місце народження, зовнішні дані, зайнятість та фінансова історія, сімейний стан.

Свідоцтво ідентичності може включати в себе:

• документи, що засвідчують особу, такі як паспорти та водійське посвідчення,

• інші форми підтвердження, у тому числі гарантії від осіб, які вже раніше мали справу з цією особою і є жителями Великобританії.

Наступні джерела для перевірки / ідентифікації клієнтів у Великобританії:

• діючий паспорт,

• свідоцтво про народження,

• водійське посвідчення,

• посвідчення особи, видане виборчим бюро для Північної Ірландії,

• вид на проживання, виданий Міністерством внутрішніх справ,

• дозвіл / сертифікат на володіння зброєю,

• фотографічні реєстраційні картки для самозайнятих осіб та партнерства в будівельній галузі,

• податковий вексель / накладна,

• рахунок за комунальні послуги, або довідка з комунального підприємства, яка підтверджує розташування оплачуваних послуг на умовах попередньої оплати,

• чек або електронний переказ, який звертається на рахунок та ім'я клієнта за допомогою кредитної або фінансової організації,

• ощадна книжка, що містить поточну адресу,

• запис в місцевому або національному телефонному довіднику, який підтверджує ім'я та адресу,

• підтвердження від виборців, що людина з таким ім'ям живе за цією адресою,

• іпотечна заява від визнаного кредитора,

• лист повіреного, що підтверджує факт недавньої покупки будинку або земельної ділянки, підтвердження реєстру адреси,

• договір про оренду від міської ради,

• страховий сертифікат на будинок чи авто,

• заява від члена фірми або іншої особи в регульованому секторі, якому відомий клієнт протягом декількох років, та може посвідчити особу клієнта.

У випадку, якщо банк має справу з нерезидентами і у нього є побоювання, що документ, що засвідчує особу, можливо, не є справжнім, банк повинен зв'язатися із відповідним посольством або консульством.

Клієнт, що не може бути фізично представлений перед особою яка здійснює моніторинг для подальшої співпраці з ним, може бути представлений через свого агента. Той факт, що банк не має змоги бачити свого клієнта фізично вимагає посиленого контролю та перевірки усіх необхідних документів. Банки повинні враховувати ризики, пов'язані з агентом і клієнтом, оцінити, наскільки достатніми є стандартні заходи перевірки (ідентифікації), чи задовольняють банк наявні ризики для прийняття рішення, чи потрібно застосовувати додаткові заходи для належної ідентифікації особи. [2]

Як банки Великобританії визначають ПЕПів? Практика роботи свідчить, що банки приділяють увагу насамперед інформації, яка знаходиться у їхньому власному розпорядженні, або є публічно відомою. Для оцінки ризиків роботи з ПЕП-особою аналізується існуюча клієнтська база, беруться до уваги загальні тенденції власної банківської клієнтської бази, наявність у ній в даний час ПЕП-клієнтів. Якщо ризик, встановлений банком щодо ПЕП-клієнтів є низький, то банк просто запитує у клієнта, чи потрапляє він в якусь із категорій ПЕП. Там, де вони кажуть «НІ», і якщо у банка немає певних підозр, то банк допускає, що особа не є ПЕПом.

Якщо ж банк вбачає високий ризик того, що буде співпрацювати з ПЕПом як з клієнтом або у нього є підозри, що він буде мати справу з такою особою, банк розглядає питання про проведення у тій чи іншій формі електронного контролю. У деяких випадках простий веб-пошук буде достатній, або банк може вирішити, що більш доцільно буде провести електронні перевірки через відповідні міжнародні бази електронної перевірки. Варто зауважити, що кількість ПЕПів в таких базах даних постійно змінюється, а тому електронна перевірка не дає 100 відсотків упевненості, що банк діє з ПЕПом чи ні.

Глобальний список ПЕПів включає в себе профілі політично значущих осіб, а також членів їх сімей та близьких соратників. Великі штрафи були накладені на фінансові установи Великобританії, які провели операції з ПЕПами без дотримання належних процедур по роботі з такими клієнтами і не проводили відповідної ідентифікації.

Як правило, процедура ідентифікації є доволі простою і означає, що банківський працівник ставить питання своєму клієнтові про джерело його багатства, джерела надходження коштів, які будуть використовуватися при певній транзакції. Коли ж банку відомо, що особа є ПЕПом, то її офіційна заробітна платня, а також інші джерела збагачення часто є у відкритому доступі у реєстрах. Крім того, банк намагається переконатись, що кошти, які надійдуть на рахунок клієнта будуть легальними, тобто надійдуть з відомих банку джерел збагачення.

Правило 7 (3) Акту про запобігання відмивання коштів 2007 року передбачає, що банки повинні:

• визначити необхідний обсяг ймовірного ризику залежно від типу клієнта, ділових відносин, продукту або операції;

• бути в змозі продемонструвати своєму наглядового органу, що він вжив відповідних заходів у зв'язку з ймовірними ризиками відмивання коштів та фінансування тероризму.

Банк не може уникнути проведення ідентифікації клієнта, але він може використовувати ризик-орієнтований підхід для визначення ступеня та якості інформації, та розробити необхідні кроки, які необхідно буде зробити для задоволення вимог щодо боротьби з відмиванням коштів.

Перевірка, як правило, проводиться на основі документів, даних та інформації, які приходять з надійного і незалежного джерела. Це означає, що є кілька способів, якими банки підтверджують особу клієнта, в тому числі: отримання або перегляд оригінальних документів; проведення електронної перевірки; отримання інформації від інших осіб; незалежне джерело.

При роботі з джерелами інформації банки дотримуються таких правил: не ігнорувати очевидні підробки в документах; прогнозувати наслідки ризику щодо конкретного власника і бути готовими до того, що інформація, яку надав клієнт, не є 100% правдивою, і що він вам дійсне каже правду.

Електронна перевірка клієнта дає змогу знизити ймовірний ризик. Але при виборі електронного провайдера та користування його послугами для електронної перевірки банки користуються виключно послугами фірм які:

• мають свідоцтво про реєстрацію, з офісом, уповноважені зберігати персональні дані;

• можуть зв'язати минулі та поточні дії клієнта з використанням цілого ряду позитивних інформаційних джерел;

• мають доступ до джерел з негативною інформацією, таких як бази даних за фактами шахрайства, ідентичності та померлих;

• мають прозорі процеси, що дозволяють банкам знати, що перевірки проводяться, і що банки отримують результати таких перевірок та впевнені в отриманій інформації про клієнта;

• дозволяють зберігати інформацію, яка використовується для перевірки.

При використанні електронної перевірки, банки не зобов'язані отримувати згоду від свого клієнта, але клієнти повинні бути проінформовані, що ця перевірка буде проходити. [3]

Положення 9 вимагає від банків, щоб вони належно встановили особу клієнта (бенефіціарного власника) перш ніж будуть встановлені ділові відносини. Правило 11 передбачає, що, якщо банк не в змозі завершити ідентифікацію, він не можете: здійснювати операції з Клієнтом або для Клієнта через банківський рахунок; встановити ділові відносини. Банк також повинен: припинити будь-які існуючі бізнес-відносини; розглянути якнайшвидше питання про внесення розкриття особи.

Докази ідентичності не потрібні, якщо угода одноразова і включає в себе менше, ніж € 15 000, або якщо дві або більше взаємопов'язаних операцій включають в себе менше ніж € 15 000 в цілому. Це виключення не застосовується, якщо є будь-які підозри у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму.

Положення 8 вимагає, щоб банки вели постійний моніторинг ділових відносин на основі ризик-орієнтованого підходу. Постійний моніторинг визначається як:

• ретельний аналіз угод, укладених в рамках відносин, для того, щоб гарантувати, що транзакція проведена з відома банку і відповідно до відома клієнта, їх бізнесу і ризиків;

• збереження документів, даних або інформації, отриманих для ідентифікації. Банки також повинні зберігати особисті дані клієнтів відповідно до Акту про захист персональних даних.

Банки не зобов'язані: проводити весь процес ідентифікації клієнта повторно через кожні кілька років; проводити вибіркові перевірки файлів; призупинити або припинити ділові відносини до тих пір, поки не будуть оновлені дані, інформація або документи, якщо банк як і раніше виконує свої зобов’язання перед клієнтом, адже банк знає хто його клієнт; проте банк зобов’язаний тримати під контролем будь-яке прохання для подальшої перевірки.

Постійний моніторинг, як правило, проводиться спеціальними працівниками і включає в себе прискіпливий моніторинг у підозрілих обставинах, які можуть вказувати на відмивання грошей, фінансування тероризму, або надання неправдивих матеріалів в процесі ідентифікації особи.

Для того, щоб інформація яка ідентифікує клієнта залишалася актуальною, особа, яка відповідає за роботу з таким клієнтом, повинна оновлювати інформацію у випадках:

• при прийнятті нових інструкцій (вказівок) від клієнта, особливо, якщо мав місце розрив ділових відносин більше трьох років;

• коли банк отримує інформацію про зміну в деталях, що так чи інакше впливають на ідентифікацію особи. [3]

Слід зауважити, що окрім вимог законодавства, кожна компанія має розробити свої власні оцінки щодо перевірки своїх клієнтів та необхідності такої перевірки, оцінки можливих ризиків при роботі з різними типами клієнтів та вести облік матеріалів щодо кожного клієнта.

Проте слід враховувати, що ризики корупції та відмивання грошей, пов'язаними з громадськими органами та їх внутрішньою юрисдикцією, при проведенні належної перевірки та постійного моніторингу передбачає повну ідентифікацію особи, що співпрацює з організацією.

Такі норми мають бути враховані у питанні формування кошторису установ, пов’язаних з державою або посадовими особами у певній юрисдикції, а також при ситуації, коли особу просять здійснити певний перерахунок коштів.

Якщо гроші надходять з державного облікового рахунку, відповідальна особа повинна розглянути для яких цілей використовуються ці кошти, і чи можна їх вважати дійсними державними витратами. Наприклад, може бути малоймовірним, що губернатор штату з однієї африканської країни, який заробляє £ 12000 на рік, і не має жодних інших бізнес-інтересів в змозі купити особняк в Челсі, або, щоб Міністерство оборони придбало дорогі костюми. Саме тому, політично значущі особи перебувають у Великобританії у центрі посиленої уваги та контролю по боротьбі з відмиванням грошей.

Тим не менше, недавні публікації ФСА (орган фінансових послуг) і Світового банку, не кажучи вже про повторні повідомлення в пресі про те, як активи повалених диктаторів були розташовані у Великобританії, свідчать про те, що політично значущі особи непогано себе почувають і використовують англійські фірми для своїх справ.

Обачність повинна бути там, де є високий ризик відмивання грошей. Група з розробки фінансових заходів і Міністерство фінансів Великобританії регулярно надають звітність про незадовільний контроль за відмиванням грошей в зарубіжних юрисдикціях. Тому англійські банки беруть на себе посилену належну перевірку і посилений постійний моніторинг, діючи по відношенню до операцій за участю таких юрисдикцій. [3]

Прикладом такої політики банків до політично значущих осіб Великобританії можуть слугувати зміни у процедурі ідентифікації клієнтів групи HSBC. Банк серед своїх клієнтів мав багато депутатів парламенту Великобританії (МР), тому попросив їх надати додаткову особисту інформацію, так як вони є «політично значущими» клієнтами. Цікавим є те, що на своєму веб-сайті Міністерство доходів та митниці зазначає, що «політики Англії не є політично значущими особами.» Так чому ж англійські депутати розглядаються банком HSBC як ПЕПи? HSBC захистив своє рішення вийти за рамки букви закону. Про це говориться в листі до депутата парламенту, який був дуже роздратований запитом банку щодо надання ним певної інформації, що в той час, як правила вимагають проводити додаткові перевірки щодо відмивання грошей для небританських ПЕПів, «ми застосували ці правила для всіх філіалів групи HSBC, включаючи ПЕПів Англії, а також іноземних ПЕПів». Це була спроба переконати депутата, що «конфіденційна інформація», яка запитувалася, була «сильно захищена системою з обмеженим доступом». HSBC зауважив, що він не обговорюватиме публічно справу депутата і не буде коментувати типи запитуваної інформації, а також того, що може статися, у випадку ненадання ним такої інформації. У своїй заяві HSBC наголосив, що він «надійно» працює у напрямку боротьби з відмиванням грошей і має свою власну політику щодо ПЕПів ще з 2000 року. «Наша політика заснована на положеннях кожної країни, де ми працюємо, на основі міжнародних рекомендацій та галузевого досвіду. Ми застосували кращі практики послідовно, в рамках всієї Групи HSBC, не роблячи ніякої відмінності між вітчизняними та іноземними ПЕПами. Такий підхід підтримується рекомендаціями ФАТФ, опублікованими в лютому 2012 року, в яких йдеться, що «у зв'язку із зростанням побоювань, важливо, щоб вимоги до ПЕП були розширені, щоб покрити і внутрішніх ПЕПів».[4]

ФСА вважає, що встановлені HSBC такі жорсткі правила існують, щоб запобігти банкам брати гроші від злочинців, зарубіжних диктаторів тощо. Останнім часом ФСA різко виступає щодо цього питання, і як результат, було накладено великі штрафи на банки, чиї системи анти-відмивання грошей не відповідають потрібному рівню, наприклад, коли вони не в змозі здійснювати належну перевірку своїх ПЕП-клієнтів. 23 березня 2012 року державна фінансова агенція Великобританії наклала штраф у розмірі 8,75 млн. фунтів стерлінгів на банк Coutts&Co через серію порушень, до якої увійшли нездатність зібрати достатню кількість інформації, щоб «встановити джерело багатства і джерела коштів ймовірного ПЕПа та інших клієнтів з високим ступенем ризику».

Перевірка показала, що банк Coutts&Co не виявив серед своїх клієнтів 233 політичних діячів, серед яких 45 були прямими ПЕПами, а решта — через наявні близькі родинні зв’язки чи тісне співробітництво з такими особами.

Банкіри Coutts&Co не з’ясовували, звідки у клієнта-ПЕПа виникло право власності чи контролю над його компаніями, а також не цікавилися джерелом доходу таких компаній. В окремих випадках банк недостатньо опитав клієнта, чому останній використовує досить складну структуру власності чи контролю над юридичною особою. Зокрема, в трьох випадках клієнт необґрунтовано використав акції на пред’явника, що дає змогу приховати справжнього вигодоодержувача. У шести випадках банк вказав, що джерелом коштів на рахунку клієнта є продаж права власності чи майна. Проте банк не зібрав достатньої інформації про легітимне походження цього права власності на майно чи частку в корпоративній структурі.

Публічне штрафування банку Coutts&Co є прецедентом накладення в Британії санкцій на фінансову установу за порушення стандартів ФАТФ у вимозі ідентифікувати політичних діячів серед своїх клієнтів та пересвідчитися в легітимності джерела їх доходів. Цій події передував розширений огляд у 2011 році державною фінансовою агенцією Британії фінансового сектору щодо того, чи достатньо механізмів застосовують британські банки, аби уникнути корумпованого капіталу. Як результат, було виявлено притаманні сектору систематичні порушення:

— майже три чверті з 27 британських банків, яких відвідав регулятор, не виконували вимоги ідентифікувати легітимне джерело доходів, котрі належать вищим іноземним політичним діячам;

— третина банків радо погодилися б обслуговувати клієнтів з дуже високим рівнем ризику щодо відмивання грошей, якби ризик покарання залишався низьким.

Ще влітку 2011 року, після першого розширеного огляду, державна фінансова агенція обіцяла офіційно перевірити п’ять банків Британії. Санкції, накладені на Сoutts&Co, стали першою ластівкою результату таких перевірок і, швидше за все, не останньою.

Потрібно звернути увагу на важливу роль правового прецеденту в праві Британії та США, котрі належать до англо-американської системи прецидентного права. Якщо судовий чи правоохоронний орган у Британії приймає певне публічне рішення, то воно визначає подальші тенденції у регульованих цим рішенням відносинах. Якщо державна фінансова агенція Британії наклала штрафні санкції на банк за недотримання вимог ідентифікувати ПЕПів та їх статки, то ми маємо справу не з унікальним поодиноким випадком, а з наявним системним підходом уряду Британії до іноземного корумпованого капіталу в фінансовій системі країни. Якщо британський суд вирішив конфіскувати формально легітимно набуту нерухомість сина іноземного диктатора через те, що майно придбане за відмиті гроші з державного бюджету іншої країни, то варто очікувати на цілу серію подібних судових справ. [5]

У березні 2014 року Уряд Великобританії, виконуючи рішення Євросоюзу про санкції, заморозив активи 18 українських високо посадовців. «Санкції означають, що будь-які активи цих громадян, розміщені на території Великобританії, будуть заморожені, що дасть можливість провести необхідні кримінальні розслідування (…) Ті активи, які будуть визнані корупційними, можуть в кінцевому рахунку бути повернуті в Україну», - заявили в МЗС Великобританії.

Британські експерти надають відповідну правову допомогу уряду України щодо розкриття активів, які можуть бути сховані у складних структурах компаній Великобританії.

25 червня 2014 року владою Великобританії опубліковано законопроект, у якому внесено пропозиції щодо створення реєстру бенефіціарних власників, а також про нові вимоги до менеджменту (The Small Business, Enterprise and Employment Bill).

Законопроект повинен врегулювати порядок збору, зберігання та використання даних про осіб, які контролюють компанії, що зареєстровані в самій Великобританії. Реєстр має містити наступну інформацію про бенефіціарних власників компаній: ПІБ, зареєстровану адресу, національність, дату народження, країну проживання та адресу фактичного мешкання Передбачається, що реєстр буде вести реєстратор британських компаній (Companies House). Публічно доступними будуть імена бенефіціарів, але не їх адреси і дати народження. Компанії зобов’язані будуть подавати інформацію в реєстр про своїх бенефіціарних власників на етапі реєстрації. Без надання такої інформації реєстрація компанії здійснюватися не буде. Потім компанії повинні будуть підтверджувати цю інформацію мінімум один раз в 12 місяців (при подачі щорічного звіту), а при зміні бенефіціара подавати відповідну інформацію в реєстр. Великобританія розраховує стати першою з країн Євросоюзу, які створять реєстр бенефіціарних власників компаній. Планується, що в загальному доступі буде або вся інформація про власників, які є у реєстрі, або тільки їх імена. Отже, Великобританія робить ще один вагомий крок у розширенні інструментарію боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом. [6]

Швейцарія. Поняття «політично значуща особа» (Politically Exposed Person, PEP) закріплено у швейцарському законодавстві і використовується у якості критерію для оцінки ризику, який можуть представляти для банку клієнти, які посідають у своїй країні високі державні посади.

У 2000 році Федеральна банківська комісія Швейцарії опублікувала звіт, у якому були підведені підсумки справи нігерійського генерала Сані Абача і його наближених. У звіті поіменно були названі банки, які не змогли розглядіти сумнівних обставин або, якщо і запідозрили щось, не прийняли правильних рішень. Здається, що уроки з цієї історії вже вивчені, хоча покарання банків, що провинились, обмежилось публічним розголосом їх імен. [7]

У відповідь на події в Тунісі, Єгипті та Лівії Федеральна служба по нагляду за фінансовими ринками Швейцарії (колишня Банківська комісія) опублікувала звіт від 11 березня 2011 р., у якому пообіцяла знайти винуватих у порушені правил перевірки ПЕП-клієнтів згідно швейцарському законодавству. На сьогодні діють дві постанови (від 18.12.2002 та від 08.12.2010) «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму». У них дається достатньо широке визначення політично значущої особи і встановлюється здійснення додаткових контролюючих заходів відносно таких клієнтів, які підвищують ризики для кредитних організацій.

Отже, політично значущими є особи, які займають важливі державні посади за межами Швейцарії: глави держав; члени урядів; політичні діячі вищих рангів; високі державні службовці в адміністрації, юстиції, армії; партійні керівники; вищі керівники державних підприємств національного значення; персони, які пов’язані з раніше названими особами родинними зв’язками, особистими та діловими відносинами.

Кінцеве рішення, відкривати чи не відкривати рахунок політично значущій особі, у швейцарському банку входить до обов’язків керівництва самого високого рівня і воно зобов’язано кожного року переглядати питання про наявність рахунку. Банкірам слід проявляти особливу увагу при відкритті рахунка ПЕП-клієнтам. Якщо надані ними пояснення викликають підозру, то, за законом, банкір зобов’язаний повідомити про них у Бюро комунікацій федеральної поліції. Він може стати винуватим у відмиванні коштів, якщо бездіє у ситуації, де повинен активно здійснювати контроль. Такі приклади є. Зокрема, осінню 2010 року Верховний федеральний суд Швейцарії визнав винуватим банкіра великої кредитної організації на основі злочинної бездіяльності: йому, за законом, необхідно було провести додатковий контроль політично значущої особи-клієнта банку. [8]

У кінці 2014 року Швейцарська федеральна рада видала розпорядження про блокування банківських рахунків, які належать двадцяти українським політикам (пізніше аналогічні заходи прийняв Євросоюз). Основи для блокування рахунків політиків встановлені Федеральним законом Швейцарії «Про повернення коштів, добутих політично значущими особами злочинним шляхом». Цей акт носить ім’я «законна Дювальє», гаїтянського лідера, рахунки якого були заморожені в 2002 році терміном на 25 років. Санкції, які торкнулись зараз українських політиків, раніше застосовувалися до лідерів багатьох диктаторських режимів. Це президент Конго Сесе Секо Мобуто, філіппінський лідер Фердинанд Маркос, нігерійський лідер Сані Абача, мексиканський президент Карлос Салінас, глава Лівії Мауммар Каддафі, єгипетський президент Хосні Мубарак та сірійський президент Башар Асад. Подібні заходи у недалекому минулому застосовувались до колишнього прем’єр-міністра України Павла Лазаренка та Юлії Тимошенко, які були звинувачені у шахрайстві через компанію «Єдині енергосистеми України». Як результат, Лазаренко провів в американській тюрмі 8 років за звинуваченням у відмиванні коштів. Ряд його активів осіли в Швейцарії і до цих пір заморожені за рішенням американського суду.

Починаючи з 2008 року, у зв’язку з посиленням боротьби з легалізацією злочинних доходів офіційно відкрити рахунок у швейцарському банку, будучи політично значущою особою, практично неможливо. Свою відмову клієнту банк обґрунтовувати не зобов’язаний. У зв’язку з цим політично значущі особи вимушені користуватися послугами третіх осіб та проводити операції через трастові структури. Але навіть якщо політику вдалось це зробити, банк має право призупинити операції у будь-який момент без пояснення причин і запросити додаткові документи, які проливають світло на походження коштів і законність транзакції. Як правило, служба безпеки банку спробує визначити корисність фінансової операції та зрозуміти, чи має вона в принципі відношення до діяльності клієнта.

За швейцарськими законами для зупинення операцій по рахунках банку достатньо тільки підозри, що гроші отримані незаконним способом, тобто розмір офіційних доходів політика не відповідає розміру його грошових коштів. При цьому, якщо ситуація в країні, де політик займає посаду, нестабільна, операції по рахунках будуть заморожені.

Повідомлення у засобах масової інформації є достатньою підставою для банку, щоб повідомити про свої підозри в наглядові органи. Банк також може заблокувати рахунки, якщо в процесі роботи про клієнта поступила нова інформація, яка не була надана на момент відкриття рахунку і яка протирічить правилам банку. Слід зауважити, що для блокування рахунків громадян, які не займаються політикою, зокрема бізнесменів, підстави повинні бути набагато серйознішими – звернення правоохоронних органів, кримінальне розслідування.

Ініціювати блокування рахунків може Швейцарська національна рада (вищий орган виконавчої влади країни), правоохоронні органи або офіційна влада країни, громадянство якої має власник рахунків. У розпорядженні національної ради перераховуються особи, які потрапили під санкції, а також перелік заборонених транзакцій – розпорядження фінансовими активами, цінними паперами, закладними розпорядженнями, нерухомістю, цінностями та предметами мистецтва.

Банки Швейцарії не мають права повідомляти клієнту про підозрілу транзакцію. Інакше вони ризикують стати співучасником злочину. Єдиний, кого банк зобов’язаний повідомити – регулюючі органи. У подальшому банк може просто зупинити всі операції до з’ясування обставин або скерувати кошти назад їх відправнику. У випадку, якщо банк порушить заборону на проведення транзакцій, на нього накладається штраф у розмірі, що в 10 разів перевищує розмір суми, яка викликала підозру.

Власник рахунків позбавляється можливості використовувати кошти на протязі обумовленого у розпорядженні строку, який може бути продовжений. Проте, у виняткових випадках (наприклад, недостатність коштів у клієнта для підтримання життя) рішення може бути пом’якшено на основі індивідуальної заяви.

Клієнт має право оскаржити розпорядження про замороження рахунків у суді. Але відстояти своє право користуватися грошима до завершення розслідування він може тільки у тому випадку, якщо у роботі банку були допущені серйозні процесуальні порушення і порушені швейцарські закони. Але, зазвичай, Федеральний кримінальний суд Швейцарії практично ніколи не переглядає рішення Федеральної ради стосовно підозрілих збережень політиків. Якщо у результаті розслідування буде доказано, що кошти отримані злочинним шляхом, швейцарські банки за законом зобов’язані перерахувати їх в бюджет країни, де вони були отримані. Рішення про конфіскацію коштів приймається Адміністративним судом Швейцарії за зверненням Міністерства фінансів. [9]

У 2014 році в Швейцарії у рамках більш широкого комплексу заходів по боротьбі з відмиванням коштів прийнято закон, який спрямований на посилення контролю над 65 спортивними організаціями, які базуються у країні, в тому числі ФІФА і Міжнародним олімпійським комітетом. В Законі говориться, зокрема, що Голова ФІФА Сепп Блаттер та інші керівники спортивних організацій, як, наприклад, голова МОК Томас Бах, повинні розглядатися у якості «політично значущих осіб».

Розширена редакція закону, який базується на рекомендаціях FATF, стала відомою у Швейцарії під назвою «закону ФІФА». До цього часу міжнародні спортивні організації у Швейцарії управлялись як громадські організації, яким належали податкові пільги, а швейцарські закони проти корупції на них не розповсюджувалися. Новий закон дасть можливість швейцарській владі проводити набагато жорсткіший контроль стосовно фінансової діяльності спортивних організацій та їх керівників.

Таким чином, діючі в Швейцарії «антивідмивочні» процедури роблять банківську систему країни однією із «закритих зон» у світі для незаконного відмивання та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.

Австрія. Всі фізичні та юридичні особи, які мають бізнес відносини на території Австрії, та здійснюють певну фінансову активність, яка відповідно до рекомендацій ФАТФ підпадає під категорію тих, що здійснюються за допомогою фінансових установ, підпадають під значний контроль з боку держави.

Після прийняття Третьої Директиви ЄС, багато змін було внесено до австрійської правової бази, а саме щодо питання ідентифікації клієнта, визначення бенефіціарного власника та ідентифікації та моніторингу за політично значущими особами (ПЕП) та транскордонних кореспондентських банків.

Після запровадження цих змін, спостерігалась позитивна тенденція як у великих, так і малих фінансових установах щодо підтримання заходів боротьби з відмиванням коштів та фінансування тероризму. Тим не менше, ефективна реалізація низки нових положень, які набули чинності з 1 січня 2008 року, не можуть бути повністю встановлені.

Крім того законодавство Австрії передбачає посилення належної перевірки конкретних ризиків, виділених ФАТФ, зокрема, випадків коли операції проводяться «не лицем до лиця», на основі транскордонних кореспондентських банків та у випадку роботи з особами, що підпадають під категорію ПЕП.

Тим не менше, характер і масштаби заходів з контролю не визначені, але, швидше за все, підпадають під сферу дії ризик-підходу, і, таким чином, залишаються на розсуд фінансових установ. Більше того, фінансові установи повинні збирати інформацію та оцінювати підстави та мету кожної угоди з якою вони мають справу, та робити висновки по кожній угоді письмово. [10]

В Австрії існує не один, а декілька законів, що прописують норми боротьби з відмиванням коштів і, як результат, процеси нагляду та роботи з ПЕП. Такими законами є: Закон юристів (Rechtsanwaltsordnung); Закон про банки (Bankwesengesetz), який є ключовим для банківських установ у питанні ідентифікації своїх клієнтів як ПЕП; Закон про торгівлю (Gewerbeordnung); Закон страхового нагляду (Versicherungsaufsichtsgesetz); Закон про азартні ігри (Glücksspielgesetz); Закон про біржі (Börsegesetz - BörseG); Закон про цінні папери нагляду (Wertpapieraufsichtsgesetz - WAG 2007); Закон про електронні платежі (E-Geldgesetz - E-GeldG 2010); Закон про кримінальну розвідку (Bundeskriminalamt-Gesetz - ВКА-G). Крім того, законодавство Австрії прописує випадки, коли на юристів покладаються обов’язки проводити перевірку клієнтів.

Належна ідентифікація клієнтів має проводитися у наступних випадках: створення ділових відносин; у разі будь-якої угоди вартістю більше ніж EUR 15000; де кожен знає, підозрює або має законні підстави припускати, що певна угода служить відмиванню грошей або фінансуванню тероризму; там, де є сумніви щодо автентичності або правильності отриманих ідентифікаційних даних.

Отже, кожен клієнт повинен бути по можливості ідентифікований або визначений як бенефіціарний власник. Така ідентифікація проводиться на основі документів, що посвідчують особу, а у випадку юридичних осіб – на основі даних, документів або інформації, отриманих з надійних та незалежних джерел. Якщо клієнт не може фізично бути присутнім, повинні бути прийняті додаткові переконливі і достатні заходи для ідентифікації такого клієнта.

По-друге, адвокат далі зобов'язаний отримати інформацію на основі ризиків щодо цілі і характеру ділових відносин і проводити постійний моніторинг ділових відносин, включаючи ретельний аналіз угод, укладених в рамках таких відносин.

По-третє, адвокат повинен перевірити, чи є особа політично значущою особою. У разі, якщо особа є ПЕП, заходи належної перевірки посилюються.

Крім того, адвокати повинні зберігати ідентифікаційні документи та інші записи та копії перевірок, отримувати інформацію про мету і вид ділових відносин і контролювати ділові відносини і оновлювати відповідну інформацію.

На додаток до обов'язкових перевірок та моніторингу зобов'язань, описаному вище, адвокат повинен застосовувати посилені і належні заходи обачності в особливо складних і незвичайних операціях і в ситуаціях, які, за своєю природою, можуть являти собою більш високий ризик відмивання грошей або бути джерелом фінансуванням тероризму.

Зокрема підозру можуть викликати наступні випадки:

• далекі міжнародні трансакції, коли клієнт вимагає виняткової і незвичайної анонімності, якщо клієнт / представник / фактичний власник не проживає або перебуває в країні, що піддаються ризику, та / або схильних до корупції;

• і коли ПЕП бере участь в якості клієнта / представника / вигодонабувача.

Якщо клієнт не може фізично бути присутнім, працівник банку повинен вжити додаткових переконливих і адекватних заходів для ідентифікації такого клієнта, і упевнитися, що клієнт здійснює оплату рахунку або перший внесок через банківський рахунок, відкритий на ім'я клієнта за допомогою кредитної установою.

Де це можливо, засвідчення особи як бенефіціарного власника повинні бути перевірені шляхом прийняття ризику на основі адекватних заходів. Відповідальний працівник має знати того, хто є фактичним власником, в тому числі, що стосується юридичних осіб, трастів, має бути розуміння хто є власником або хто його контролює. Повинен бути забезпечений безперервний моніторинг за джерелами засобів, що використовуються під час певної угоди.

В Австрії, країни з підвищеним ризиком з погляду відмивання грошей і фінансування тероризму, перераховані у спеціальному списку, який визначається Австрійським органом регулювання фінансового ринку.

У разі будь-якого ризику, працівник повинен перевірити, чи є особа (потенційний клієнт або клієнт) політично значущою особою, що походить з інших держав-членів ЄС або інших держав, які не входять в ЄС. Створення ділових відносин у такому разі потребує попередньої згоди від особи, яка займає керівну посаду або іншої уповноваженої особи. Крім того, обов’язково вживаються адекватні заходи з перевірки джерел коштів, що використовуються в угоді або в рамках ділових відносин і з урахуванням бізнес-відносин з підвищеним моніторингом.

Подібна практика роботи застосовується і у сусідній до Австрії країні – Німеччині. Там при здійсненні фінансового моніторингу фінансові установи повинні ідентифікувати клієнтів, що проводять операції на суму понад 15 тисяч євро. Ідентифікація не проводиться, якщо контрагентами є фінансові чи кредитні установи або якщо співробітники (власники) підприємства регулярно вносять чи знімають готівку з рахунка. Заходи не застосовуються також, якщо клієнта особисто знає ідентифікуючий працівник. Щодо відповідальності за недотримання законодавства стосовно легалізації найсуворіше покарання – позбавлення волі терміном до 10 років. Але покарання можливо уникнути, якщо людина добровільно повідомляє про скоєний злочин.

Відповідно до законодавства Австрії ПЕПи визначаються як фізичні особи, які займають або займали (не пізніше одного року) важливі державні посади в іншій країні, крім Австрії, та їх близькі родичі або особи, які тісно пов'язані з ними. Важливими публічними особами вважаються наступні особи, що виконують публічні функції в інших країнах:

• глави держав, глави урядів, міністри, заступники міністрів і державні секретарі;

• члени парламенту;

• члени верховних судів, конституційних судів або інших судових установ високого рівня (суди останньої інстанції);

• члени судової палати або члени керівних органів центральних банків;

• посли, повірені у справах або високопоставлені військові посадові осіб;

• члени керівних рад та наглядових рад підприємств державного сектора.

Вищевказані пункти застосовуються також до позицій на рівні Європейського союзу і позицій з міжнародними організаціями. [11]

Австрія для українських олігархів стала гостинною країною завдяки банківській таємниці. Впевненість у тому, що можна розраховувати на банківську таємницю, зробила Відень привілейованим напрямком для багатьох вихідців з колишнього Радянського Союзу. Саме тому, 21 січня 2014 року українське представництво НВО PEP Watch (Центр протидії корупції) звернулося до австрійської влади зі спостереження за фінансовими ринками з проханням про проведення розслідування операцій з відмивання грошей, здійснюваних в інтересах Януковича і його близьких родичів та соратників

Підстав для такого звернення до офіційних органів влади Австрії з кожним днем стає більше. Широкого розголосу та політичного резонансу набула справа братів Андрія та Сергія Клюєвих. За повідомленням «Української правди», яка отримала відповідні документи, заповнюючи документи, які підтверджують, що брати Клюєви є кінцевими бенефіціарами австрійської CEE Immobilien Development AG, вони порушили банківські закони Австрії. У формулярі, який Клюєви подали до австрійського VorArlberg Landes- und Hypothekenbank AG, вони як кінцеві бенефіціари компанії CEE Immobilien Development AG (перейменована в CEE Clean Economic Energy AG - компанія володіє парком сонячних електростанцій Клюєвих в Україні) на питання, чи є вони «politisch exponierte Personen» (РЕР) обидва відповіли – «ні», порушивши австрійське законодавство, бо на момент укладення формуляру – 22/02/2010 – вони обоє були народними депутатами України. У австрійському банку підтвердили достовірність документів, у яких брати Клюєви надали недостовірну інформацію. [12]

Обидва Клюєва на той час працювали народними депутатами, вони мали відповісти «так» на питання, чи є вони

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.