ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА

ПУБЛИКАЦИЯ НАУЧНЫХ СТАТЕЙ

ПРОВЕДЕНИЕ МЕЖДУНАРОДНЫХ КОНФЕРЕНЦИЙ

СТАЖИРОВКИ ДЛЯ НАУЧНЫХ СОТРУДНИКОВ 

 

 ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

    

Издательство является членом

 CrossRef и Publishers International Linking Association

 (Международная ассоциация издательской

 цитируемости, PILA)


МЫ РАБОТАЕМ ДЛЯ ВАС С 2004 ГОДА!

 

ЕСЛИ ВЫ ЗАНИМАЕТЕСЬ НАУЧНОЙ РАБОТОЙ И ВАМ НЕОБХОДИМО:

- опубликовать научную статью;

- принять участие в научной конференции;

- пройти стажировку;

 - присвоить DOI Вашей научной работе

                            ЭТОТ САЙТ ДЛЯ ВАС.

.

 

 Опубликуйте статью 

в международных научных журналах

 

 

 

 

Станьте участником международных

научных  конференций в Европе и ОАЭ

 

111111111

 

Научная коференция в ОАЭ
Опубликовать статью и принять участие

 

 

Научная конференция Украина-Польша
Опубликовать статью и принять участие

кандидат наук з державного управління, Стельмащук Л. С.

УДК: 35.082.2

 

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ КЕРІВНИКА ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

кандидат наук з державного управління, Стельмащук Л. С.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна, Івано-Франківськ

 

Розкрито суть категорії “конкурентоспроможність” державного службовця на ринку праці. Наведено основні критерії, що характеризують рівень конкурентоспроможності керівника органу державної влади. Визначено чинники, які впливають на рівень конкурентоспроможності керівника органу державної влади. Проаналізовано нормативно-правову базу з питань організації державної служби, зокрема щодо вимог до осіб, які претендують на керівні посади в органах державної влади.

Ключові слова: державна служба, керівник органу державної влади, конкурентоспроможність керівника, критерії конкурентоспроможності керівника, ринок праці.

 

кандидат наук по государственному управлению, Стельмащук Л. С. Конкурентоспособность руководителя органа государственной власти / Ивано-Франковский национальный технический университет нефти и газа, Украина, Ивано-Франковск

Раскрыта суть категории “конкурентоспособность” государственного служащего на рынке труда. Приведены основные критерии, характеризующие уровень конкурентоспособности руководителя органа государственной власти. Определены факторы, влияющие на уровень конкурентоспособности руководителя органа государственной власти. Проанализированы нормативно-правовую базу по вопросам организации государственной службы, в частности относительно требований к лицам, которые претендуют на руководящие должности в органах государственной власти.

Ключевые слова: государственная служба, руководитель органа государственной власти, конкурентоспособность руководителя, критерии конкурентоспособности руководителя, рынок труда.

 

PhD in public administration, Stelmashchuk L. S. The competitiveness of the head of public authority, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ukraine, Ivano-Frankivsk

The essence of the category “competitiveness” of a public servant in the labor market was defined. The main criteria that characterize the competitiveness level of the head of public authority. Identified factors that affect the competitiveness level of the head of the public authority were given. The legal framework for the public service was analyzed. Particularly with regard to requirements for people who apply for senior positions in government.

Keywords: public service, head of public authority, the competitiveness of the head of public authority, the criteria of competitiveness of the head of public authority, the labor market.

 

Політична та соціально-економічна трансформація українського суспільства посилює вимоги до діяльності органів державного управління, вимагає підвищення ефективності та результативності діяльності державних службовців. При цьому, ефективність роботи будь-якої організації залежить не лише від якісно розроблених планів й організації роботи, а, перш за все, від самих людей, їх трудового потенціалу, працездатності, ініціативності та наполегливості в реалізації цих планів, ділової активності, прагнення до самовдосконалення. Особливу роль в даному випадку відводиться керівнику органу державної влади, особисті якості якого та його конкурентоспроможність ще більш посилюють, або навпаки погіршують ефективність діяльності відповідного органу державної влади.

Першочергово категорія “конкурентоспроможність” використовується в економіці, зокрема для характеристики розвитку держави на міжнародному рівні, окремих галузей чи підприємств. По суті, конкурентоспроможність – це здатність витримувати конкуренцію; сукупність певних критеріїв завдяки яким можна утримувати лідируючі позиції.

Скудар Г. М. стверджує, що конкурентоспроможність – це багатостороння економічна категорія, яка може розглядатися на рівні товару, товаровиробника, галузі, країни. В умовах відкритої економіки вона може визначатися як здатність країни чи фірми протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку та ринках інших країн [1, с. 31]. На думку Ярошенка С. П., конкурентоспроможність є самостійною системною категорією, яка відображає ступінь реалізації цілей підприємств у їх взаємодії з навколишнім середовищем [2, с. 33]. Конкурентоспроможність – це комплексна характеристика діяльності підприємств, яка базується на аналізі різних аспектів виробничо-господарської діяльності (виробничий потенціал, трудові ресурси, забезпеченість матеріалами, фінансові результати діяльності) і дозволяє визначити “сильні сторони” підприємств в конкурентній боротьбі, знайти способи досягнення переваг над конкурентами [3, с. 445]. Конкурентоспроможність – це здатність підприємств виробляти конкурентоспроможну продукцію, перевага одних підприємств над іншими, що працюють у даній галузі в країні та за її межами.

Конкурентоспроможність країни – це здатність економіки держави брати участь у міжнародній торгівлі, утримувати і розширювати певні сегменти на світових ринках, виробляти продукцію, відповідну світовим зразкам. Визначається техніко-економічним рівнем виробництва в країні, величиною витрат виробництва, якістю вироблених товарів, розвиненістю інфраструктури, наявністю абсолютних і відносних переваг. Водночас, конкурентоспроможність фірми, як і будь-якого підприємства – виробника, характеризує можливості та динаміку пристосування виробника до мінливих умов на ринку [4].

Сприяють розвитку конкурентоспроможності інноваційні процеси, які підтримуються державою, а також стандарти на готову продукцію. Стандарти регламентують діяльність підприємств, склад і якість продукції, отже, дозволяють виробникам показати відповідність їхньої продукції і процесів державним вимогам. Представлення звітів державним установам дозволяє вигідно висвітлити діяльність підприємства як перед державними установами, так і перед суспільством. Забезпеченість економіки власними природними ресурсами дозволяє виробникам одержати конкурентні переваги, що безумовно здійснюють внесок у формування конкурентоспроможності [5, с. 105]. Високий освітній рівень населення обумовлює адекватну оцінку діяльності підприємства та його вплив і внесок у розвиток суспільства. Високий культурний рівень суспільства сприятиме підвищенню конкурентоспроможності через формування обґрунтованих вимог, запитів до продукції та підприємства з боку споживачів на підставі реального стану економіки, соціально-економічних та екологічних сценаріїв розвитку суспільства.

Під конкурентоспроможністю робочої сили розуміють лише певну систему властивостей робочої сили, тобто її якість. Конкурентоспроможність – це сукупність якісних і вартісних характеристик робочої сили, що забезпечують задоволення конкретних потреб роботодавців, у тому числі державних підприємств, у працівниках певної кваліфікації (професії) [6, с. 124]. Розрізняють два підходи до розвитку конкурентоспроможності – традиційний (припускає розвиток персоналу в умовах чіткого розділення трудового процесу на окремі операції, функції або завдання) й інноваційний (обумовлений впливом на сучасне виробництво непередбачених обставин, які вимагають певної свободи дій персоналу для ухвалення рішення у виникаючій нестандартній ситуації).

В аспекті якості конкурентоспроможність включає такі складові, що характеризують сукупність споживчих властивостей робочої сили до ефективної праці: фах, стаж, вікові дані, володіння іноземними мовами тощо. В аспекті кількісних характеристик категорія «конкурентоспроможність працівника» може визначатися такими показниками, як продуктивність праці та ефективність праці, витрати робочого часу на виконання певних операцій (робіт), якість виробленої продукції, витрати сировини, палива [7, с. 116]. Конкурентоспроможність персоналу організації також визначається ступенем задоволеності працівника своєю працею. У тих хто не задоволений працею, якість її невисока, часті випадки порушення трудової дисципліни, відсутня достатня заінтересованість у подальшому професійному розвитку.

У той же час, категорія “конкурентоспроможність” практично не використовується у державному управлінні, зокрема для характеристики професійних кадрів, хоча опосередковано науковці згадують про неї, коли пишуть про підвищення професійної підготовки кадрів, особисті якості та вимоги до державних службовців. Не визначено чітко якими ж критеріями характеризується “конкурентоспроможність” керівника органу державної влади та які чинники можуть негативно на неї повпливати.

Особистими вимогами до всіх державних службовців є наявність таких рис, як принциповість, рішучість і вимогливість у дотриманні чинного законодавства щодо вирішення питань розбудови незалежної України; ініціативність, особиста ввічливість, тактовність та витримка. Керівник органу державної влади має чітко усвідомлювати свою відповідальність перед громадянами держави; у спілкуванні пам’ятати, що всі особи є різними й тому адекватно підходити до їх проблем; переконувати не тиском, а логічними аргументами, що дозволить швидше знайти спільну мову з оточуючими; перш ніж визначити певний шлях для подальшого вирішення проблеми – виявити декілька аргументів, що будуть підтверджувати теорію; не плутати факти і свої власні погляди на події, тобто не дозволяти власному ставленню до людини чи до ситуації впливати на рішення; спокійно сприймати протиріччя, що виникатимуть під час дискусії оскільки вони можуть навести на правильний шлях вирішення проблем [8, с. 246].

У Типовому профілі професійної компетентності посади керівника апарату зазначено, що вимогами до рівня професійної компетентності особи є: освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст (магістр); повна вища освіта; стаж роботи – не менше 7 років (для підгруп І-2, І-3, І-4, ІІ-1, ІІ-2) та не менше 5 років (для підгруп ІІ-3, ІІ-4), досвід роботи на керівних посадах або на посадах державної служби груп І, ІІ або на відповідних посадах в органах місцевого самоврядування не менше 5 років (для груп І-2, І-3, І-4, ІІ-1, ІІ-2) і не менше 3 років (для підгруп ІІ-3, ІІ-4); перелік знань, необхідних для виконання посадових обов’язків (Конституція України, законодавство України у сфері державного управління, трудове та бюджетне законодавство, державна мова, знання комп’ютерної техніки та програмного забезпечення, системи державних органів та органів місцевого самоврядування, основи економіки, аналізу державної політики, соціально-економічного прогнозування та планування, основні соціально-економічні функції і механізми формування заробітної плати, основні характеристики ринків праці та методи регулювання зайнятості, основи психології та сучасні методи управління персоналом [9].

У проекті Закону України “Про державну службу” (2015 р.) визначено, що основними вимогами до керівників органів державної влади є:

- володіння державною мовою та вища освіта не нижча магістра – для посад категорій “А” і “Б” (ст. 19);

- для посад категорії “А” – загальний стаж роботи не менш як сім років; досвід роботи на посадах державної служби категорій “А” чи “Б” або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або управлінській досвід у відповідній галузі не менш як п’ять років; володіння іноземною мовою, яка є офіційною мовою Ради Європи;

- для посад категорії “Б” у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті – досвід роботи на посадах державної служби категорій “Б” чи “В” або досвід роботи в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше трьох років;

- для посад категорії “Б” в державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва або Севастополя, та його апараті – досвід роботи на посадах державної служби категорій “Б” чи “В” або досвід роботи в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років; для посад категорії “Б” в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у підпунктах 2 і 3 цієї частини, – досвід роботи на посадах державної служби категорій “Б” чи “В” або досвід роботи в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше одного року (ст. 20) [10].

Водночас, основними чинниками, які впливають на конкурентоспроможність керівника органу державної влади можна визначити рівень заробітної плати (якщо оплата не відповідає рівню компетентності керівника, він буде несумлінно виконувати свої повноваження, його конкурентоспроможність просто знижуватиметься); мобільність і гнучкість робочого часу, соціальні гарантії з боку держави; можливість кар’єрного зростання; клімат у колективі, який безпосередньо залежить від керівника.

Висновки. Отже, конкурентоспроможність керівника органу державної влади – це його здатність ефективно, швидко та якісно реалізовувати свої повноваження, водночас це сукупність тих особистих якостей, які дають йому можливість протистояти конкуренції з боку інших державних службовців, що орендують на його посаду. Категорія “конкурентоспроможність” практично не вживається у державному управлінні, однак опосередковано про неї йде мова. Основними критеріями, що визначають конкурентоспроможність керівника органу державної влади є наявність вищої освіти (декількох вищих освіт) – як мінімум ступінь магістра; знання державної мови та іноземних мов; стажування в Україні та закордоном; великий трудовий стаж з роботою на різних посадах та в різних органах державної влади; наявність лідерських якостей; спроможність керівника швидко вирішувати конфлікти у колективі, або інші питання. У чинному Законі України “Про державну службу” (1993 р.) вимоги до керівників не визначені. Є лише загальні вимоги до державних службовців, зазначені їх права та обов’язки.

 

Література:

1. Скударь Г. М. Управление конкурентоспособностью крупного АО: проблемы и решения / Г. М. Скударь. – К. : Наукова думка, 1999. – 496 с.

2. Ярошенко С. П. Принципи конкурентноздатності сфери матеріального виробництва / С. П.Ярошенко // Регіональні перспективи : наук. зб. – 1998. – № 1(2). – С. 37–39.

3. Морохова В. О. Конкурентоспроможність: аналіз теоретичних підходів до визначення поняття / В. О. Морохова, О. О. Нужний // Економічні науки. Cер. : Облік і фінанси. – 2012. – Вип. 9(2). – С. 443–451.

4. Транченко О. М. Конкурентоспроможність суб’єктів підприємницької діяльності: сутність, методи та критерії оцінки / О. М. Транченко // Облік і фінанси : зб. наук. пр. – 2013. – № 3. – С. 143–148.

5. Артеменко В. О. Структура чинників впливу на конкурентоспроможність підприємств АПК / В. О. Артеменко, С. І. Мельник // Управління проектами та розвиток виробництва: зб. наук. пр. – Луганськ: вид-во СНУ ім. В.Даля, 2010. – № 4(36). – С. 104–110.

6. Ситник Н. І. Управління персоналом: навч. посіб. / Н. І. Ситник. – К. : Фірма «Інкос», 2009. – 472 с.

7. Міщук В. В. Забезпечення конкурентоспроможності персоналу як визначальний фактор його ефективного управління / В. В. Міщук, Н. П. Базалійська // Структурні трансформації національних економік в глобальному вимірі : матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Миколаїв, 30 квітня 2015 р.). – Миколаїв : МНУ імені В.О. Сухомлинського, 2015. – С. 115–118.

8. Стельмащук Л. С. Яким має бути сучасний державний службовець? / Л. С. Стельмащук // Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Львів, 22 жовтня 2010 р. – С. 244–247.

9. Про затвердження Типового профілю професійної компетентності посади керівника апарату та мінімальних вимог до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття цієї посади: Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 16.05.2012 р. № 91 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/z0872-12

10. Про державну службу : Проект Закону України від 30.03.2015 р. № 2490 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=54571

 

References:

1. Skudarj Gh. M. Upravlenye konkurentosposobnostjju krupnogho AO: problemы y reshenyja / Gh. M. Skudarj. – K. : Naukova dumka, 1999. – 496 s.

2. Jaroshenko S. P. Pryncypy konkurentnozdatnosti sfery materialjnogho vyrobnyctva / S. P.Jaroshenko // Reghionaljni perspektyvy : nauk. zb. – 1998. – № 1(2). – S. 37–39.

3. Morokhova V. O. Konkurentospromozhnistj: analiz teoretychnykh pidkhodiv do vyznachennja ponjattja / V. O. Morokhova, O. O. Nuzhnyj // Ekonomichni nauky. Cer. : Oblik i finansy. – 2012. – Vyp. 9(2). – S. 443–451.

4. Tranchenko O. M. Konkurentospromozhnistj sub'jektiv pidpryjemnycjkoji dijaljnosti: sutnistj, metody ta kryteriji ocinky / O. M. Tranchenko // Oblik i finansy : zb. nauk. pr. – 2013. – № 3. – S. 143–148.

5. Artemenko V. O. Struktura chynnykiv vplyvu na konkurentospromozhnistj pidpryjemstv APK / V. O. Artemenko, S. I. Meljnyk // Upravlinnja proektamy ta rozvytok vyrobnyctva: zb. nauk. pr. – Lughansjk: vyd-vo SNU im. V.Dalja, 2010. – № 4(36). – S. 104–110.

6. Sytnyk N. I. Upravlinnja personalom: navch. posib. / N. I. Sytnyk. – K. : Firma «Inkos», 2009. – 472 s.

7. Mishhuk V. V. Zabezpechennja konkurentospromozhnosti personalu jak vyznachaljnyj faktor jogho efektyvnogho upravlinnja / V. V. Mishhuk, N. P. Bazalijsjka // Strukturni transformaciji nacionaljnykh ekonomik v ghlobaljnomu vymiri : materialy III Mizhnarodnoji naukovo-praktychnoji konferenciji (m. Mykolajiv, 30 kvitnja 2015 r.). – Mykolajiv : MNU imeni V.O. Sukhomlynsjkogho, 2015. – S. 115–118.

8. Steljmashhuk L. S. Jakym maje buty suchasnyj derzhavnyj sluzhbovecj? / L. S. Steljmashhuk // Reformuvannja systemy derzhavnogho upravlinnja ta derzhavnoji sluzhby: teorija i praktyka : materialy nauk.-prakt. konf. za mizhnar. uchastju, Ljviv, 22 zhovtnja 2010 r. – S. 244–247.

9. Pro zatverdzhennja Typovogho profilju profesijnoji kompetentnosti posady kerivnyka aparatu ta minimaljnykh vymogh do rivnja profesijnoji kompetentnosti osib, jaki pretendujutj na zajnjattja cijeji posady: Nakaz Nacionaljnogho aghentstva Ukrajiny z pytanj derzhavnoji sluzhby vid 16.05.2012 r. № 91 [Elektronnyj resurs]. – Rezhym dostupu: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/z0872-12

10. Pro derzhavnu sluzhbu : Proekt Zakonu Ukrajiny vid 30.03.2015 r. № 2490 [Elektronnyj resurs]. – Rezhym dostupu: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=54571

Поиск по сайту

Please publish modules in offcanvas position.