Наукові конференції, Научные конференции » Інновації та традиції в науковій думці 15-17.08.13 » Денисенко А. О. ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ В ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Денисенко А. О. ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ В ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Категорія: Інновації та традиції в науковій думці 15-17.08.13, Педагогіка

УДК 378.147:37.21(477)

 

Денисенко А. О.

ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ В ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Докторант кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету

імені Г.С. Сковороди

канд. пед. наук, доцент

 

У статті розглядаються питання організації культурно-дозвіллєвої діяльності студентської молоді. Схарактеризовано особливості формування педагогічної майстерності організаторів студентського дозвілля, що сприятиме глибшому проникненню в сутність організаційно-педагогічних засад дозвіллєвої діяльності студентства.

Ключові слова: організація дозвілля, культурно-дозвіллєва діяльність, відпочинок, розваги, педагогічна майстерність, професійна майстерність фахівця.

 

Денисенко А. О.

ПЕДАГОГИЧЕСКОЕ МАСТЕРСТВО В ОРГАНИЗАЦИИ КУЛЬТУРНО-ДОСУГОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ

Докторант кафедры истории педагогики и сравнительной педагогики

Харьковского национального педагогического университета

имени Г.С. Сковороды

 

В статье рассматриваются вопросы организации культурно-досуговой деятельности студенческой молодёжи. Охарактеризовано особенности формирования педагогического мастерства организаторов студенческого досуга, который содействует глубокому проникновению в суть педагогических принципов досуговой деятельности студенчества.

Ключевые слова: организация досуга, культурно-досуговая деятельность, отдых, развлечения, педагогическое мастерство, профессиональное мастерство специалиста.

 

 

Denysenko A. O.

PEDAGOGICAL SKILLS IN ORGANISING STUDENTS’ LEISURE ACTIVITIES

Person working for Doctor’s degree, The History of Pedagogy and Comparative Pedagogy Department, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University

 

The article deals with items concerning students’ leisure activity. The article describes developing pedagogical skills of students’ leisure organizers, which contributes to deep penetration into the essence of students’ leisure pedagogical principles.

Key words: leisure organization, leisure activities, rest, entertainment, pedagogical skills, professional skills of a specialist.

 

Провідним завданням, накресленим у Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, є концентрація сил і ресурсів на підготовці молодих фахівців – цілісних гармонійних особистостей. Вирішення цього завдання засобом виявлення конструктивного педагогічного досвіду організації дозвілля студентської молоді сприятиме підвищенню якості підготовки фахівців з вищою освітою, здатних творчо застосовувати в професійній діяльності новітні досягнення науково-технічного й культурного прогресу.

Аналіз матеріалів з указаної теми свідчить про те, що вивчення питань організації дозвілля студентської молоді перебуває в колі актуальних досліджень широкого загалу учених. Так, загальні проблеми організації дозвіллєвої діяльності висвітлено у низці праць В. Бочелюк, Н. Яременко, І. Петрової, В. Постового, Ю. Стрельцова.

Вивчення дозвіллєвої діяльності в її динамічному розвитку сприяє глибшому проникненню в сутність цього явища, допомагає розкрити події сучасності як закономірний результат еволюційного руху людського суспільства. Аналіз матеріалів дослідження доводить, що вивчення питань організації дозвілля студентів вищих педагогічних навчальних закладів не були предметом окремого цілісного дослідження.

Мета статті: вивчення особливостей формування педагогічної майстерності організаторів студентського дозвілля, що сприятиме глибшому проникненню в сутність організаційно-педагогічних засад дозвіллєвої діяльності студентства.

Роль і значення дозвілля в житті людини є значними і, безсумнівно, будуть зростати з підвищенням матеріального, економічного рівня її життя й суспільства в цілому. Звідси зрозумілий підвищений інтерес до одержання вищої професійної освіти, пов’язаної з культурно-дозвіллєвою діяльністю сучасної молоді.

Важливе значення у зв’язку з цим мають організаторські, творчі, цивільні та моральні якості фахівця – організатора дозвіллєвої діяльності. Професійна майстерність такого фахівця за своєю природою також унікальна. Вона визначається високим рівнем майстерності художнього й морального впливу на особистість, колектив, великі й малі групи людей в умовах дозвілля. Однак професійна майстерність не може бути сформована в процесі навчання, у студентській аудиторії, тут лише закладаються її основи [10, с. 262].

Професійна майстерність фахівця – організатора дозвіллєвої діяльності студентів – є сукупністю теоретичних знань і практичного досвіду, отриманого в результаті професійної, часом тривалої, діяльності.

Отже, проблеми формування засад професійної майстерності фахівця необхідно пов’язувати, з одного боку, з опануванням теоретичних знань, а з іншого – з оволодінням методами й прийомами, уміннями й навичками професійної діяльності. Синтез теоретичних професійних знань, практичних умінь і навичок у сукупності зі здібностями та якостями особистості є базовою основою професійної майстерності фахівця, необхідної для успішного вирішення різнопланових професійних завдань організації дозвіллєвої діяльності студентів.

Методичний аспект формування професійної майстерності фахівця – організатора дозвіллєвої діяльності – передбачає розвиток професійних якостей, мотивів діяльності, що, у свою чергу, обумовлене, по-перше, усвідомленням суспільної корисності й значущості своєї праці в організації вільного часу студентської молоді; по-друге, станом творчої задоволеності, радістю успіху й оцінки студентів; по-третє, психологічними властивостями фахівця: бажанням бути із студентами, вести їх за собою у творчому процесі дозвіллєвої діяльності [2, с. 109].

Метою професійної діяльності фахівців з організації дозвілля є формування духовно-моральних цінностей особистості, її емоціонально-естетичного, інтелектуального потенціалу, розвитку творчих здібностей в умовах дозвілля. Це визначає й вибір засобів, за допомогою яких фахівець залучає молодих людей до різних видів діяльності у сфері дозвілля.

Педагоги – організатори дозвілля студентів – повинні знати теоретичні основи дозвілля, методичні особливості створення дозвіллєвих програм та організації різних видів дозвіллєвої діяльності для різних вікових категорій людей, які послідовно розкривають соціально-педагогічну сутність дозвілля; основні соціальні інститути дозвіллєвої сфери; культурно-історичні витоки організації дозвілля в Україні; типи дозвіллєвих програм; специфіку, методику підготовки і проведення ігор, конкурсів, свят у дозвіллєвій програмі; технологію проведення вуличної ігротеки.

Організатор студентського дозвілля повинен знати:

• соціальну і культурну систему дозвілля, функції та принципи організації дозвілля, види, форми й зміст дозвіллєвої діяльності;

• методику підготовки і проведення ігор, конкурсів, свят як основних форм дозвілля зі студентською молоддю;

• технологію проведення вуличної ігротеки;

уміти:

• застосовувати знання з основ дозвіллєзнавства у педагогічній практиці;

• формувати у студентської молоді основи дозвіллєвої культури;

• доцільно організовувати ігрову та дозвіллєво-розважальну діяльність;

• творчо працювати з результатами практичного досвіду проведення дозвіллєвих заходів;

• розробляти план проведення різних форм дозвілля;

• здійснювати презентацію власних проектів дозвіллєвих програм у мас-медіа;

• критично оцінювати досвід та результати власної творчої діяльності [3, с. 121].

Швидко змінювана соціально-культурна ситуація, нові шляхи й пріоритети в суспільному розвитку змушують ВНЗ шукати нові методи навчання. Треба відзначити, що кожен вищий навчальний заклад, ураховуючи професійну спрямованість і культурну базу, має свої власні наукові й методичні знахідки, позитивний досвід, своє бачення перспектив щодо організації студентського дозвілля [1; 5; 7].

Серед численних функцій, які виконує організатор студентського дозвілля, особливе значення мають такі професійні вміння, як: організовувати творчі колективи та керувати їх діяльністю, планувати роботу з колективом, володіти культурою спілкування, розробляти сценарії свят, проводити різноманітні виховні заходи, гурткову роботу як в університеті, так і в регіоні [4, с. 45].

Застосування перелічених знань та вмінь на практиці можна відобразити на прикладі роботи педагога з творчим колективом. Специфіка цього виду професійної діяльності дозвіллєвої сфери виявляється в тому, що по-перше, вона має нерегламентований характер і, по-друге, засобами виховання молоді є мистецтво та художня творчість.

Особливостями організації конкретного виду художньо-творчої діяльності є характер написання сценарію свята, технологія проведення свята тощо, проведення репетицій, керівництво творчим колективом чи гуртком.

Крім основних професійних знань і вмінь організатор студентського дозвілля повинен знати основи різних видів мистецтв (музики, літератури, живопису, хореографії), знати закони психології творчості та виховання молодих людей у віці 18-24 років, методику проведення занять і репетицій як в індивідуальній, так і груповій формі.

Від загальної культури та знань організатора студентського дозвілля залежить рівень сформованості світогляду, свідомості моральних й естетичних принципів поведінки вихованців.

Організатор студентського дозвілля як керівник, режисер-постановник у художньо-творчій діяльності ставить за мету залучати молодь до творчої діяльності, мистецтва, створювати оптимальні умови для її духовного росту та реалізації творчих умінь, виступає організатором різноманітних свят.

Важливим також є визначення рис, притаманних організатору студентського дозвілля як творчому керівнику, і того, чим відрізняється його діяльність від інших педагогічних і творчих спеціальностей. Наприклад, відмінність полягає у відсутності офіційно закріпленої структури внутрішньої організації колективу та взаємостосунків між його членами. Творчий колектив організовується на добровільних засадах, в основі його створення лежать особистісні бажання, добровільність та потреба задоволення персональних інтересів. Дотримання й урахування принципів зацікавленості та демократичності посідають тут чи не найголовніше місце.

Другою важливою ознакою є те, що організатор, керівник, режисер-постановник організовує творчу аматорську діяльність, яка не регламентується трудовим чи якимось іншим законодавством. І, по-третє, основним предметом, навколо якого вибудовується художньо-творча діяльність, є мистецтво, художня творчість. В інших закладах та установах ці засоби використовуються частіше за все як допоміжні. У роботі ж організатора студентського дозвілля з творчим колективом вони є головним, домінуючим, адже творчість – діяльність, яка породжує якісно нове, неповторне, оригінальне, суспільно й історично унікальне. Творчість специфічна для людини, оскільки завжди передбачає творця – суб’єкта творчої діяльності.

Соціальна творчість визначається потребами суспільства, які, у свою чергу, зумовлюють стосунки людей у суспільстві, а також ставлення до навколишнього середовища. Соціальній творчості притаманне усвідомлення важливості своєї діяльності. Людина повинна розуміти мотиви, причини своєї соціальної творчості, координувати свої зусилля. Соціальна творчість задовольняє потреби суспільства тільки тоді, коли людина усвідомлює свою належність до цього суспільства, якщо соціальні проблеми хвилюють її, як власні. Ті, хто діє, розуміючи необхідність змін у житті суспільства, будуть сприяти лише позитивним зрушенням.

Слід виокремити основні завдання, які визначаються організатором студентського дозвілля у роботі з творчим колективом. До них належать: задоволення потреб кожного члена колективу; формування естетичних смаків і вподобань; створення умов для творчої самореалізації особистості [7, с. 124].

Виховний аспект у професійній діяльності організатора студентського дозвілля з учасниками колективу характеризується складністю, багатогранністю. Колектив – відносно компактна соціальна група, яка об’єднує людей, зайнятих розв’язанням конкретного суспільного завдання; створюється на спільності цілей, принципів співробітництва, поєднує інтереси індивіда й суспільства. Отже, робота із творчим колективом має свої специфічні особливості. Перша особливість виявляється в тому, що виховна діяльність організатора студентського дозвілля повинна бути свідомою та систематичною, з чітким визначенням мети, методів і прийомів. Друга особливість проявляється в тому, що організатор студентського дозвілля, на відміну від професійних і культурно-масових працівників, які працюють із професійними художніми колективами, сам створює колектив та організовує творчий процес. Третя особливість – виконавська майстерність учасників колективу. Слід зазначити, що рівень виконавських умінь окремих учасників і творчого колективу в цілому прагне досягнути високопрофесійного. І це схвально, але порівнювати, наприклад, виступи аматорських творчих колективів із професійними не треба, бо перед ними ставляться різні завдання та цілі.

Найголовнішими в цьому питанні є проблеми методичної підготовленості організатора студентського дозвілля, оволодіння ним формами та прийомами передачі знань, навчання молоді конкретним навичкам і вмінням. Як показують досвід і практика, в одних випадках організатор студентського дозвілля може бути сильніше підготовленим як виконавець, в інших – як методист чи як педагог [11, с. 124]. Але володіння кожним з цих умінь відіграє важливу роль в організації творчої діяльності студентів.

Четверта особливість діяльності організатора студентського дозвілля обумовлюється тим, що заняття, репетиції, проведення свят повинні враховувати елемент відпочинку. Учасники творчого колективу не можуть займатись художньою творчістю стільки, скільки часу вони приділяють своїй основній діяльності – навчанню у ВНЗ. Тому на заняттях творчих колективів, на репетиціях так необхідно поєднувати виконавські виховні моменти з елементами розваг і відпочинку, щоб створена непримусова, довірлива, але цілеспрямована атмосфера творчого відпочинку, майже невимушено впливала на виховання особистості майбутнього вчителя та дозволяла під час дозвілля проявляти свої здібності, лідерські якості, фахову майстерність.

Перераховані вище особливості діяльності організатора студентського дозвілля визначають і специфіку його педагогічної, психологічної та професійної підготовки.

Організатор студентського дозвілля повинен мати ще й особливі здібності, а саме: психомоторні, музичні, вокальні, артистичні, художні, літературні. Професійна діяльність керівника творчого колективу вирізняється особливою складністю й багатогранністю. Вона важко піддається регламентації, визначенню єдиних структурних форм організації.

Одним з головних аспектів у діяльності організатора студентського дозвілля є розуміння ним самим важливості та необхідності постійного оволодіння спеціальними знаннями та навичками, розширення та збагачення свого педагогічного інструментарію.

Творчий і виховний процес буде ефективним у тому випадку, якщо він проводиться цілеспрямовано, планово і якщо він керований та контрольований. Організатор студентського дозвілля як керівник у процесі проведення знань, репетицій, виступів на святі тим самим забезпечує виконання своїх функцій перед колективом, установою, в якій він працює, і, врешті-решт, перед суспільством.

Керівник творчого колективу повинен постійно оволодівати спеціальними знаннями та навичками, збагачувати та вдосконалювати свою педагогічну техніку, прийоми впливу на особистість і колектив (наприклад, постановка голосу, мистецтво інтонування, погляду, рухів) [8].

Однією з важливих педагогічних характеристик керівника творчого колективу є здатність вибудовувати художньо-творчий процес із визначеною заздалегідь перспективною метою та основними завданнями. Для організатора студентського дозвілля в художньо-творчій діяльності важливо не тільки визначити мету виховання, а й віднайти адекватні форми та засоби для її досягнення. Справедливим у цьому напрямі уважаємо міркування видатного педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського: «Без наукового передбачення, без уміння закладати в людині сьогодні ті зерна, які зійдуть через десятиліття, виховання перетворилося б у примітивне наглядання, вихователь – у неграмотну няньку, педагогіка – у знахарство. Треба науково передбачати – у цьому суть культури педагогічного процесу» [12, с. 234].

Наступною педагогічно значимою рисою організатора студентського дозвілля як керівника творчого колективу є вміння аналізувати й ураховувати педагогічну ситуацію, запобігати виникненню конфліктних моментів у стосунках із колективом, створювати в ньому стійкий позитивний мікроклімат. Труднощі, які трапляються у практичній діяльності, досить часто обумовлюються дефіцитом часу. В умінні миттєво оцінити ситуацію, яка виникла, і полягає висока професійна майстерність педагога.

Професійна діяльність організатора студентського дозвілля ґрунтується на його постійному прагненні до більш поглибленого пізнання учасників, виявлення їх психологічних, професійних, вікових, соціальних особливостей. Це пізнання повинно відбуватися в динаміці, у розвитку, бо кожний день, кожна репетиція, кожне свято збагачують учасників, змінюють їх внутрішній світ. Педагог повинен чітко виявляти духовні інтереси та можливості (творчі, виконавські, психологічні) кожного учасника, його морально-естетичний потенціал, слабкі та сильні сторони [9].

Слід також зазначити, що вивчення педагогом вихованців повинно бути цілеспрямованим і систематичним. Воно здійснюється з метою вдосконалення всіх сторін діяльності творчого колективу та досягнення максимального ефекту. Неоціненними ці знання стануть і в організації професійної підготовки молоді.

Діяльність організатора студентського дозвілля ґрунтується на реалізації певної програми психологічного розвитку його учасників. Тут важливу роль відіграють зовнішні психологічні фактори: настрій учасників, їхня налаштованість на творчість, емоційний стан. Уміння організатора студентського дозвілля створити в колективі відповідний морально-психологічний мікроклімат, самому бути в емоційно-психологічному відношенні зразком для наслідування (бадьорий настрій, оптимізм, життєрадісність) є чи не найголовнішими його якостями.

Варто сказати, що окремі психологічні властивості та якості, які є спільними для всіх керівників, мають загальні механізми дії в умовах адміністративної діяльності. До таких рис відносяться: стійкість нервової системи, здатність до довготривалої роботи, сильна воля, твердість, сміливість і рішучість у своїх діях; адекватна реакція на зовнішні впливи, уміння приймати правильні рішення в умовах дефіциту часу, стресових ситуаціях; витримка, терплячість; оптимізм, наполегливість, ініціативність, цілеспрямованість.

Відома в науці загальна технологія стилю керівної діяльності (авторитарний, ліберальний, демократичний) певною мірою стосується і організатора студентського дозвілля як керівника творчого колективу. Досвід і практика доводять, що найбільш оптимальним для організатора студентського дозвілля в роботі з творчим колективом за своїми якостями є демократичний тип керівництва.

Керівник творчого колективу керує художньо-творчим процесом, виконавською діяльністю, процесом створення витворів мистецтва та реалізацією педагогічної програми, тобто вихованням учасників. Це означає, що, крім наявності загальних рис керівника, йому необхідні специфічні психологічні якості творця, організатора мистецтва – артистизм, сценічність, здатність до перетворення (емпатія), уява, творче мислення.

Артистизм і сценічність організатора студентського дозвілля дають можливість надавати своїм діям, словам у процесі роботи високохудожньої змістовності; не хвилюватись на сцені, упевнено почувати себе на людях, зосереджувати їх увагу на собі як на творці.

Здатності до емпатії останнім часом у науковій літературі приділяється велика увага. Емпатія – це здатність педагога ідентифікувати себе з іншою особою, стати на її позицію, розділити її інтереси, радощі, розчарування, побачити її очима наявні проблеми. Емпатія – це здатність розуміти внутрішній світ іншої людини [6].

Уява, творче мислення, емпатія допомагають організатору студентського дозвілля краще розуміти учасників свого колективу: що їх хвилює, що вони відчувають у кожній конкретній ситуації, наскільки їх інтереси збігаються з вирішуваними завданнями. А це, у свою чергу, веде до взаєморозуміння. Взаєморозуміння – спосіб стосунків між людьми, соціальними групами, колективами, організаціями та країнами, коли осмислюється й ураховується точка зору чи позиція сторін, які спілкуються. Об’єктивно основою взаєморозуміння є спільність інтересів, близьких чи віддалених цілей, поглядів, а також взаємна поступливість певними інтересами. Воно досягається обміном думками та цінностями, вивченням реальної суті справи та нагромадженого досвіду [9].

У практичній роботі організатора студентського дозвілля особливе місце посідають довірливі контакти з учасниками як на заняттях, репетиціях, так і на вечорах відпочинку, спортивних змаганнях. У цих природних умовах, пізнаючи інтереси, внутрішній світ, психологічні особливості учасників, спосіб їхнього життя, педагог, з одного боку, глибше розуміє їх, а з іншого – оцінює себе, аналізує свої вчинки, методи та прийоми впливу.

Не претендуючи на вичерпність і безапеляційність висвітлених положень, які стосуються професійної майстерності організатора студентського дозвілля – керівника творчого колективу, підкреслимо, що під час підготовки майбутніх фахівців особливу увагу слід приділяти специфіці їх діяльності в дозвіллєвій сфері, а також формуванню в них специфічних умінь і навичок, які сприятимуть здійсненню художньо-творчого процесу на високому професійному рівні та творчому вихованню молодого покоління.

І тому, щоб досягти позитивних результатів у підготовці фахівців у сфері дозвілля, необхідно керуватися не застиглими прийомами й методами навчання, а спиратися на методичні засади навчання професійної майстерності. Вони полягають у наступному: навчання професійної майстерності фахівця дозвіллєвої діяльності спрямоване на підготовку педагогів, організаторів виховної роботи з молоддю різного віку в їх вільний час; основи професійної майстерності фахівця дозвіллєвої діяльності закладаються в процесі як організаторсько-утворюючої, так і художньо-творчої діяльності; процес навчання професійної майстерності у ВНЗ забезпечується колективною працею викладачів і практиків; основою формування професійної майстерності є взаємозалежні сталі, планомірні відносини у системі «викладач – студент» [5, с. 67].

Методичні засади формування професійної майстерності фахівця дозвіллєвої діяльності також включають постановку й обґрунтування мети виховання, виходячи з тієї чи іншої моделі фахівця й спеціалізації, виявлення необхідного взаємозв’язку теоретичної та спеціальної підготовки в умовах конкретної діяльності, визначення ролі, корисності навчальних дисциплін у процесі виховання, налагодження міжпредметних зв’язків.

В основі професійної майстерності повинні лежати такі методичні принципи: логічна наступність і послідовність у вивченні як окремих дисциплін, так і їх циклів, що складають основу професійної майстерності; профілювання загальнонаукових дисциплін на конкретні спеціальності; визначення оптимального співвідношення різних видів занять із загальнонаукових спеціальних дисциплін, дисциплін спеціалізацій; оптимальне співвідношення обов’язкових дисциплін і факультативів, час для самостійної роботи студентів і індивідуальних занять з викладачем [2, с. 86 ].

Висновки. Таким чином, основу навчання професійної майстерності фахівців дозвіллєвої діяльності складають два найважливіших методичних положення: по-перше, воля творчості педагога й студента; по-друге, відтворення культурних норм і цінностей. Обидва ці положення гармонійно сполучають у цій моделі навчання професійної майстерності фахівця дозвіллєвої діяльності й залишають простір для її подальшого розвитку.

Ця стаття не вичерпує усі аспекти заявленої проблеми. Подальшого аналізу і ґрунтовного дослідження потребують питання вивчення і творчого використання педагогічно цінного досвіду відомих організаторів студентського дозвілля в українських ВНЗ.

 

Література:

1. Антология исследований культуры : Интерпретации культуры / Под ред. С.Я. Левит. – СПб. : Университетская книга, 1997. – Т.1. – 712 с.

2. Бакланова Н.К. Профессиональное мастерство специалиста культуры : Учебное пособие / Н.К. Бакланова. – М., 2003. – C. 109.

3. Белоконь В.И. Культурно-досуговая деятельность / В.И. Белоконь. – Мелитополь, 2002. – C. 120-123.

4. Бочелюк В.Й. Дозвіллєзнавство: навч. посіб. / В.Й. Бочелюк, В.В. Бочелюк. – К.: Центр навч. літератури, 2006. – 208 с.

5. Воловик А.Ф., Воловик В.А. Педагогика досуга / А.Ф. Воловик, В.А. Воловик. – М.: Московский психолого-социальный институт, издательство «Флинта», 1998. – 240 с.

6. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

7. Дюмазедьє Ж. Планирование досуга и культурное развитие / Ж. Дюмазедьє // Образование взрослых и досуг в современной Европе. – Прага: Обрис, 1966. – C. 89.

8. Кірсанов В.В. До визначення предмета рекреації в контексті педагогічних проблем дозвілля / В.В. Кірсанов // Вісник Книжкової палати. – 2004. – № 9. – С. 28-31.

9. Кірсанов В.В. Психолого-педагогічна діагностика: підручник / В.В. Кірсанов. – К.: Альтерпрес, 2002. – 512 с.

10. Педагогічна майстерність: підручник / [І. А. Зязюн, І. Ф. Кривоніс та ін. ; За ред. І.А. Зязюна]. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К. : Вища школа, 2004. – 422 с.

11. Рыданова И.И. Основы педагогики общения / И. И. Рыданова. – Минск, 1998. – 310 с.

12. Сухомлинський В.О. Вибрані твори : В 5-ти т. / В.О. Сухомлинський. – К. : Радянська освіта, 1986. – Т.5. – 639 с.

 

References:

1. Antolohyja yssledovanyj kulʹturы : Ynterpretacyy kulʹturы / Pod red. S.Ja. Levyt. – SPb. : Unyversytetskaja knyha, 1997. – T.1. – 712 s.

2. Baklanova N.K. Professyonalʹnoe masterstvo specyalysta kulʹturы : Učebnoe posobye / N.K. Baklanova. – M., 2003. – C. 109.

3. Belokonʹ V.Y. Kulʹturno-dosuhovaja dejatelʹnostʹ / V.Y. Belokonʹ. – Melytopolʹ, 2002. – C. 120-123.

4. Bočeljuk V.J. Dozvilljeznavstvo: navč. posib. / V.J. Bočeljuk, V.V. Bočeljuk. – K.: Centr navč. literatury, 2006. – 208 s.

5. Volovyk A.F., Volovyk V.A. Pedahohyka dosuha / A.F. Volovyk, V.A. Volovyk. – M.: Moskovskyj psyxoloho-socyalʹnыj ynstytut, yzdatelʹstvo «Flynta», 1998. – 240 s.

6. Hončarenko S.U. Ukrajinsʹkyj pedahohičnyj slovnyk / S.U. Hončarenko – K.: Lybidʹ, 1997. – 376 s.

7. Djumazedʹje Ž. Planyrovanye dosuha y kulʹturnoe razvytye / Ž. Djumazedʹje // Obrazovanye vzroslыx y dosuh v sovremennoj Evrope. – Praha: Obrys, 1966. – C. 89.

8. Kirsanov V.V. Do vyznačennja predmeta rekreaciji v konteksti pedahohičnyx problem dozvillja / V.V. Kirsanov // Visnyk Knyžkovoji palaty. – 2004. – # 9. – S. 28-31.

9. Kirsanov V.V. Psyxoloho-pedahohična diahnostyka: pidručnyk / V.V. Kirsanov. – K.: Alʹterpres, 2002. – 512 s.

10. Pedahohična majsternistʹ: pidručnyk / [I. A. Zjazjun, I. F. Kryvonis ta in. ; Za red. I.A. Zjazjuna]. – 2-he vyd., dopov. i pererobl. – K. : Vyšča škola, 2004. – 422 s.

11. Rыdanova Y.Y. Osnovы pedahohyky obščenyja / Y. Y. Rыdanova. – Mynsk, 1998. – 310 s.

12. Suxomlynsʹkyj V.O. Vybrani tvory : V 5-ty t. / V.O. Suxomlynsʹkyj. – K. : Radjansʹka osvita, 1986. – T.5. – 639 s.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^