Наукові конференції, Научные конференции » Інновації та традиції в науковій думці 15-17.08.13 » Ковбанюк М. І. ЗІСТАВНО-ТИПОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ У СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

Ковбанюк М. І. ЗІСТАВНО-ТИПОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ У СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

Категорія: Інновації та традиції в науковій думці 15-17.08.13, Філологічні науки

УДК: 81-115

Ковбанюк М. І.

ЗІСТАВНО-ТИПОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ У СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника

 

У статті розглянуто становлення зіставно-типологічного мовознавства. Окрему увагу приділено сучасному етапові розвитку зіставних досліджень.

Ключові слова: контрастивна лінгвістика, дослідження, зіставно-типологічне мовознавство.

 

Ковбанюк М. И.

СОПОСТАВИМО-ТИПОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ В СОВРЕМЕННОМ ЯЗЫКОЗНАНИЕ

Прикарпатский национальный университет имени В. Стефаныка. Украина.

В статье рассмотрено становление сопоставимо-типологического языкознания. Особое внимание уделено современному этапу развития сопоставимых исследований.

Ключевые слова: контрастивная лингвистика, исследование, сопоставимо-типологическое языкознание.

 

Kovbaniuk M. I.

CONTRASTIVE AND TYPOLOGICAL STUDIES IN MODERN LINGUISTICS

Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. Ukraine.

 

The article deals with the formation of contrastive typological linguistics. It draws special attention to the present stage of comparable studies development.

Key words: contrastive linguistics, research, comparable-typological linguistics.

 

Становлення порівняльно-історичного мовознавства, досвід викладання іноземних мов в навчальних закладах обумовили розвиток порівняльно-типологічного мовознавства на синхронному рівні. Задачі та цілі контрастивної лінгвістики були обґрунтовані у працях Ді П’єтро, Е. Бургшмидта, Д. Гетца, Г. Ніккеля, Р. Ладо, Ч. Фріза та ін. Основоположниками зіставно-типологічних досліджень на матеріалі французької мови вважаються Ж. Дюбуа, А. Етьєнн, Ф. Шлегель, Е. Сепіром, Ф. Фінком, Д. Грінбергом та ін. Однак, праці Ш. Баллі “Traité de stylistique française” та “Linguistique générale et linguistique française”, де автор проводить паралелі між французькою та німецькою мовами, спричинили подальший розвиток досліджень у яких зіставлялись граматичні та стилістичні системи різноманітних мов у порівнянні з французькою. Такими працями стали, праці Р. Штромеєра, В. Поллака, А. Мальблана (на матеріалі французької і німецької мов); праці Ж.-П. Віне, Ж. Дарбельне, Ж.-П. Трамбле (на матеріалі французької й англійської мов); Б. Кельського, С. Гнядека (на матеріалі французької і польської мов); Й. Заічек (на матеріалі французької і нідерландської мов); праці Л. В. Щерби, К. А. Ганшиної, М. Н. Петерсона, В. Г. Гака (на матеріалі французької і російської мов). Основи вітчизняної зіставної лінгвістики закладені такими вченими як: Е. Д. Поліванов, Ф. Ф. Фортунатов, Л. В. Щерба, І. І. Мещанінов, Ю. О. Жлуктенко, В. Д. Аракін, А. І. Смірницький, В. М. Ярцева та багатьма іншими. Серед сучасних представників контрастивної лінгвістики варто згадати І. В. Кононенко (праці на матеріалі української та польської мов), І. В. Корунця, Л. Г. Вербу, В. І. Карабана (праці на матеріалі української та англійської мов), О. Г. Тарасова (дослідження на матеріалі російської і французької мов). Систематично проводяться міжнародні та всеукраїнські наукові конференції з проблем типологічної лінгвістики. Різноманітність у термінологічних позначеннях, наприклад: «зіставне мовознавство», «порівняльне мовознавство», «контрастивна лінгвістика», «типологічна лінгвістика», «зіставно-типологічне мовознавство», «порівняльна типологія», «конфронтативна лінгвістика» тощо підтверджують гіпотезу, що ця галузь мовознавства і на сучасному етапі перебуває у процесі становлення та розвитку.

Варто зауважити, що у 80-ті та 90-ті мовознавці чітко розмежовували зіставну (контрастивну) лінгвістику та типологічну лінгвістику. В. Скалічка пояснювала, що типологія порівнює окремі компоненти системи, але вивчає їх у всіх мовах, в той час як зіставна лінгвістика порівнює тільки дві мови, але за всіма елементами системи [Скалічка 1989, с. 27-30]. Однак, таке тлумачення не прижилось у мовознавстві. В. Г. Гак розрізняє типологічне мовознавство як таке, що має за мету встановлення мовного типу для класифікації мов і дослідження мовного устрою, а зіставне мовознавство, на його думку, порівнює факти двох чи більше мов з метою встановлення спільних та відмінних рис [Гак 1989, с. 7−8]. Сформовано думку, що типологія більш абстрактна наука, в той час як зіставна лінгвістика більш конкретна. Однак, вони тісно взаємопов’язані, адже зіставна лінгвістика подає матеріал дослідження для типології, а типологія забезпечує засоби пояснення існуючих ізоморфних та аломорфних розбіжностей.

На сучасному етапі становлення та розвитку типологічного мовознавства співіснують три основні напрями, по-перше, історичний напрям, на базі порівняльно-історичного мовознавства, що передбачає висвітлення історичних передумов розвитку та функціонування мов, по-друге, зіставно-синхронний напрям, в основі якого – зіставно-типологічне мовознавство, що обумовлене з’ясуванням універсальних, спільних та відмінних рис зіставлюваних мов, по-третє, контрастивний напрям, що має на меті обґрунтування окремішності кожної мови [Кононенко 2012, с. 15−16]. М. П. Кочерган пише, що ,,зіставне мовознавство вивчає дві чи кілька мов незалежно від їхньої спорідненості з метою виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх рівнях мовної структури (фонологічному, морфологічному, синтаксичному, лексико-семантичному)” [Кочерган 2006, с. 9].

Розвиток міжнародної співпраці, об’єднання європейських країн у єдиний Європейський Союз, створення спільного ринку й інтернаціоналізація промислових підприємств, мобільність населення і багатомовність спільнот в Європі обумовили різке підвищення до зіставно-синхронних досліджень сучасної компаративістики.

Зіставно-синхронне дослідження передбачає, з одного боку, вияв спільних та відмінних рис досліджуваних категорій, а з другого – дослідження не буде комплексним без звернення до порівняльно-історичних, діахронічних паралелей. Нині зіставно-синхронні дослідження все частіше репрезентовані зіставно-типологічним аналізом категорій споріднених чи неспоріднених мов з тотожним семантичним наповненням [Селиверстова 2004, с. 4]. Мета зіставно-типологічного аналізу передбачає з’ясувати чи повністю збігається план змісту і план вираження, чи присутні відмінності, чи входять в семантичне поле одні й ті ж засоби вираження, одиниці валентно-інтенційного складу, особливості стилістичного нашарування тощо [Кононенко 2012, с. 15].

Зіставно-типологічне дослідження граматичних систем, у нашому випадку категорій, передбачає, що зіставлювані мови в однаковій мірі виступають предметом дослідження, що повинне здійснюватись у межах єдиної граматичної теорії за допомогою конкретно визначених методів, прийомів і з використанням спільного термінологічного апарату [Хельбиг 1989, с. 313]. Типологічне дослідження мов буде достовірним за присутності спільних елементів, наприклад генетична чи функціональна спорідненість, чи спільний елемент мовних систем [Ярцева 1981, с. 9]. Одним з основних завдань зіставно-типологічного дослідження є встановлення спільних та відмінних рис, сходження та розходження у використанні мовних засобів різними мовами [Гак 1989 с. 9]. На думку Б. Потьє, сходження у мовах можна пояснити генетикою мови, однаковим етапом розвитку, довготривалим географічним контактом [Потьє 1989 с. 199]. Таким чином, ізоморфність українського дієприслівника та французького герундія можна аргументувати належністю української та французької мови до індоєвропейської мовної сім’ї, а розбіжності − входженням української мови до складу слов’янської групи східної підгрупи і французької – до романської групи галло-романської підгрупи.

Основним методом зіставно-типологічного мовознавства є порівняння. Однак, щодо цілі і об’єкта дослідження розрізняють три гілки мовознавства, де порівняння функціонує як основний метод: порівняльно-історичне мовознавство, що вивчає генетичну спорідненість мов у їх розвитку; ареальна лінгвістика, котра зосереджена на вторинну спорідненість мов, на мовні союзи, на спільність мовних явищ, незалежно від ступеня генетичної спорідненості мов; зіставне (контрастивне) мовознавство, що передбачає вивчення спільних та відмінних рис між мовами, незалежно від рівня їх генетичної спорідненості [Гак 1989, с. 7]. За В. Д. Аракіном існують три основні складові зіставного аналізу:1) системний підхід до опису подібностей та відмінностей; 2) опора на план змісту зіставлюваних явищ; 3) зважати на функціональні особливості зіставлюваних одиниць [Аракін 2005, с. 32-35; 61−67].

Нині зіставно-типологічне мовознавство має свою мету, предмет та методи дослідження. Осередками, де впроваджуються зіставно-типологічні дослідження виступають Інститут мовознавства імені О. О. Потебні, Київський національний лінгвістичний університет, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Донецький національний університет, Львівський національний університет імені І. Франка. Тут функціонують вчені спеціалізовані ради по захисту дисертацій та видаються періодичні збірники наукових праць за спеціальністю 10.02.17 – порівняльно-історичне і типологічне мовознавство.

 

Література:

1. Аракин В. Д. Сравнительная типология английского и русского языков / Владимир Дмитриевич Аракин. – М. : ФИЗМАТЛИТ, 2005. – 232 с.

2. Гак В. Г. О контрастивной лингвистике / Владимир Григорьевич Гак // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. XXV. − Контрастивная лингвистика. – М., 1989. – С. 5−17.

3. Гак В. Г. Сравнительная типология французского и русского языков / Владимир Григорьевич Гак. – М. : Просвещение, 1983. – 287 с.

4. Кононенко І. В. Українська та польська мови: контрастивне дослідження : [монография] / Ірина Віталіївна Кононенко. – Варшава : В-тво Варшавського у-ту, 2012. – 804 с.

5. Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. – К. : ВЦ “Академія”, 2006. – 424 с.

6. Потье Б. Типология / Б. Потье ; [пер. с. франц. С. Л. Сахно] // Новое в зарубежной лингвистике. – М. : Прогресс, 1989. – Вып. XXV. – Контрастивная лингвистика. – С. 187-204.

7. Селиверстова О. Н. Контрастивная синтаксическая семантика: Опыт описания / О. Н. Селиверстова. – М. : Наука, 2004. – 150 с.

8. Скаличка В. Типология и сопоставительная лингвистика / В. Скаличка ; [пер. с. чешского Н. Н. Попова] // Новое в зарубежной лингвистике. – М. : Прогресс, 1989. – Вып. XXV. – Контрастивная лингвистика. – С. 27-31.

9. Хельбиг Г. Язикознание – сопоставление – преподавание иностранных языков / Г. Хельбиг ; [пер. с. немец. Н. В. Васильевой] // Новое в зарубежной лингвистике. – М. : Прогресс, 1989. – Вып. XXV. – Контрастивная лингвистика. – С. 307-326.

10. Ярцева В. Н.Контрастивная грамматика / Виктория Николаевна Ярцева. – М. : Изд-во «Наука», 1981. – 110 с.

 

References:

1. Arakyn V. D. Sravnytel'naya typolohyya anhlyyskoho y russkoho yazыkov / Vladymyr Dmytryevych Arakyn. – M. : FYZMATLYT, 2005. – 232 s.

2. Hak V. H. O kontrastyvnoy lynhvystyke / Vladymyr Hryhor'evych Hak // Novoe v zarubezhnoy lynhvystyke. – №. XXV. − Kontrastyvnaya lynhvystyka. – M., 1989. – S. 5−17.

3. Hak V. H. Sravnytel'naya typolohyya frantsuzskoho y russkoho yazыkov / Vladymyr Hryhor'evych Hak. – M. : Prosveshchenye, 1983. – 287 s.

4. Kononenko I. V. Ukrayins'ka ta pol's'ka movy: kontrastyvne doslidzhennya : [monohrafyya] / Iryna Vitaliyivna Kononenko. – Varshava : V-tvo Varshavs'koho u-tu, 2012. – 804 s.

5. Kocherhan M. P. Osnovy zistavnoho movoznavstva : [pidruchnyk] / Mykhaylo Petrovych Kocherhan. – K. : VTs “Akademiya”, 2006. – 424 s.

6. Pot'e B. Typolohyya / B. Pot'e ; [per. s. frants. S. L. Sakhno] // Novoe v zarubezhnoy lynhvystyke. – M. : Prohress, 1989. – Vыp. XXV. – Kontrastyvnaya lynhvystyka. – S. 187-204.

7. Selyverstova O. N. Kontrastyvnaya syntaksycheskaya semantyka: Opыt opysanyya / O. N. Selyverstova. – M. : Nauka, 2004. – 150 s.

8. Skalychka V. Typolohyya y sopostavytel'naya lynhvystyka / V. Skalychka ; [per. s. cheshskoho N. N. Popova] // Novoe v zarubezhnoy lynhvystyke. – M. : Prohress, 1989. – Vыp. XXV. – Kontrastyvnaya lynhvystyka. – S. 27-31.

9. Khel'byh H. Yazykoznanye – sopostavlenye – prepodavanye ynostrannыkh yazыkov / H. Khel'byh ; [per. s. nemets. N. V. Vasyl'evoy] // Novoe v zarubezhnoy lynhvystyke. – M. : Prohress, 1989. – Vыp. XXV. – Kontrastyvnaya lynhvystyka. – S. 307-326.

10. Yartseva V. N.Kontrastyvnaya hrammatyka / Vyktoryya Nykolaevna Yartseva. – M. : Yzd-vo «Nauka», 1981. – 110 s.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^