Наукові конференції, Научные конференции » Інновації та традиції в науковій думці 15-17.08.13 » Нагорняк І. ІНСТИТУТ КОНТРАСИГНАТУРИ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ

Нагорняк І. ІНСТИТУТ КОНТРАСИГНАТУРИ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ

Категорія: Інновації та традиції в науковій думці 15-17.08.13, Право

Нагорняк Ірина, студентка 2 курсу

ІНСТИТУТ КОНТРАСИГНАТУРИ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ

Донецький національний університет, Україна, Донецьк

Зроблен аналіз законодавчої бази і практики функціонування контрасигнування у США, Франції, Молдові, Україні. Було виявлено основні причини неефективності контрасигнатури в Україні та запропоновано шляхи удосконалення та інституціоналізації процесу скріплення підписом представників уряду актів голови держави.

Ключові слова: інститут контрасигнатури, конституційне реформування в Україні, державне законодавство.

 

Нагорняк И.А.

ИНСТИТУТ КОНТРАСИГНАТУРЫ В УКРАИНЕ И ЗА РУБЕЖОМ

Донецкий национальный университет, Украина, Донецк

Представлен анализ законодательной базы и практики функционирования контрасигнации в США, Франции, Молдавии, Украины. Были выявлены основные причины неэффективности контрасигнатуры в Украине и предложены пути совершенствования и институционализации процесса скрепления подписью представителей правительства актов главы государства.

Ключевые слова: институт контрасигнатуры, конституционное реформирование в Украине, государственное законодательство.

 

Nagornyak Iryna

COUNTERSIGNATURE’S INSTITUTE IN UKRAINE AND ABROAD

Donetsk National University, Ukraine, Donetsk

The article presents the analysis of the legislation and practice of countersignature’s functioning in the United States, France, Moldova and Ukraine. The author found the main reasons of inefficiency of countersignature in Ukraine and proposed the ways of improvement and institutionalizing the process of signingacts of the state’s head by government representatives.

Keywords: countersignature’sinstitute, constitutional reform in Ukraine, national legislation.

 

Інститут контрасигнатури – ланка, яка поєднує політичну і правову сфери держави. Ще з ХVIII ст. скріплення підписом нормативно-правових актів було проявом взаємодії голови держави і голови уряду, за яким у Франції відповідальність за прийняте рішення ніс відповідний міністр, а не король. Саме така система сприяла підпорядкуванню уряду монарху, зняття з нього юридичної відповідальності, поліпшенню якості правозахисту громадян. В Україні не існує офіційного тлумачення терміну «контрасигнатура», бо він не вживається у чинному законодавстві. У Конституції України, в Законі України «Про Кабінет Міністрів» [2] та у Регламенті Кабінету Міністрів [4] йдеться лише про «скріплення підписом актів Президента».

Специфіка функціонування інституту контрасигнатури в нашій країні полягає в тому, що Президент не є головою виконавчої влади, не належить до жодної з гілок влади, має особливе місце, уособлює державу. Він має дуже широке коло повноважень і меншу кількість обов’язків.

Отже, сучасне місце Президента над усіма гілками державної влади тягне багато негативних наслідків. Серед них – неефективність інституту контрасигнатури. За таких умов існує нагальна проблема вивчення і вдосконалення політико-правових механізмів набуття чинності законодавчих актів України.

Спеціальних наукових дослідженнь у контексті інституціоналіації та вдосконалення політико-правових механізмів набуття чинності законодавчих актів в Україні дуже мало. Підставою для написання цього матеріалу для автора стали роботи О. Совгирі [1], Філіпової Н. [8], аналіз законодавчої бази і практики США, Франції, Молдови, України. Тому, метою автора було виявити основні причини неефективності контрасигнатури та запропонувани шляхи удосконалення та інституціоналізації процесу скріплення підписом представників уряду актів голови держави.

Категорія «контрасігнатура» трактується як порядок, при якому затверджені главою держави або парламентом закони підлягають обов'язковому посвідченню підписом прем'єр-міністра або уповноваженого міністра для надання цьому акту юридичної сили. Подібний порядок не є простим візуванням видаваного правового акта, а процедурою, яка передбачена конституціями ряду країн, здобуваючи таким чином правове значення. Підпис, поставлений повторно поряд з основним підписом, засвідчує його або підтверджує факт додатково заявлених у документі зобов'язань [1,c.66].

В Україні контрасигнатура представлена у формі від змішаної контрасигнатури голови держави до політичної контрасигнатури. Акти голови держави контрасигнують як прем’єр-міністр, так і галузевий міністр «відповідальний за акт та його виконання» (ст.106 Конституції України) [3,c.35]. Процедурні аспекти контрасигнування визначені Законом України «Про Кабінет Міністрів України» [2,c.2],. Згідно із частиною 3 статті 25, Прем’єр–міністр та міністр зобов’язані скріпити своїми підписами відповідний акт Президента у п’ятиденний строк з дня надходження акта для скріплення. Існуюче формулювання Закону через обов’язок контрасигнування акту не відповідає статті 106 Основного Закону [3,c.35], де контрасигнування визначене як повноваження, а не як обов’язок. Крім того, формулювання даного повноваження як виключно обов’язку ставить під сумнів значення та доцільність здійснення контрасигнування.

Принцип контрасігіляціі закріплений в конституціях США, ФРН 1949 р., Японії 1946 р., Франції 1958 р. та ін. Згідно із Конституцією Франції, акти, які видає Президент у здійсненні повноважень, виходячих зі статей 14, 15, 52,за винятком вказаних у статтях 8,11,12,16,18,54,56,61, контрасигнуються Прем’єр-міністром і у випадку необхідності - відповідальними міністрами (стаття 19 Конституції Франції) [5, c.110]. Тобто, підпис відповідальних міністрів не є обов’язковим. Найважливіші декрети прем'єр-міністра Франції у свою чергу повинні мати підписи галузевих міністрів як вираження їхньої згоди з даними декретом.

Контрасигнатура закріплена у Конституції США у 1787 році, підпис міністру на акті, вихідний від голови держави, означає, що міністр приймає на себе юридичну та політичну відповідальність за цей акт (Розділ 2 стаття 1) [6,c.15]. Згідно із Розділом 7 Конституції США 1787р. кожен законопроект, прийнятий Палатою представників і Сенатом, перш ніж стати законом, представляється Президенту Сполучених Штатів. Якщо він схвалює законопроект, то підписує його; якщо не схвалює, то повертає його зі своїми запереченнями в ту палату, звідки виходить законопроект. Така палата заносить повністю заперечення Президента в свій журнал і приступає до повторного розгляду законопроекту. Якщо після цього розгляду законопроект буде прийнятий двома третинами голосів палати, він направляється разом із запереченнями Президента в іншу палату, яка також розглядає його повторно. І якщо вона схвалить законопроект двома третинами голосів, то він стає законом [6,c.20].

Прообразом для Конституції Республіка Молдови 1994 р. у значній мірі послужила Конституція Французької Республіки 1958 р. Політична обмежена контрасигнатура актів голови держави, адміністративна необмежена контра сигнатура актів уряду в Молдові. Прем’єр-міністр контрасигнує укази Президента Республіки, які видаються при здійсненні 4 повноважень. Постанови та ордонанси Уряду контрасигнує компетентний міністр (ч.4 ст. 102 Конституції Республіки Молдови). Згідно з рішенням Конституційного Суду Республіки відсутність контрасигнації означає недійсність акту (п.1 Постановчої частини). Конституція Молдови передбачає тільки солідарну відповідальність Уряду перед Парламентом; його основний склад формується на основі інвеститури, але допускається призначення та звільнення від посади окремих членів Уряду Президентом за пропозицією прем’єра-міністра (ч. 6 ст. 98 Конституції Республіки Молдова) [7,c.11], тобто незалежно від Парламенту. Сукупність цих ознак дає можливість говорити про адміністративний тип контрасигнатури актів Уряду. Таким чином, згідно з Конституцією Республіки Молдови, уряд приймає постанови, ордонанси і розпорядження, які підписуються Прем'єр-міністром і контрасігнуются міністрами, в обов'язки яких входить їх виконання.

Таким чином, при наявності обов’язковості інституту контрасигнатури, останній стає недоцільним у функціонуванні, бо скріплення підписом буде лише виконанням свого обов’язку міністром, але не буде спрямованим на вдосконалення законодавства, покращенню життя, правозахисту громадян, функціонуванню державного апарату.

Отже, підводячи підсумки, автор встановив, що, перш за все, необхідно усунути головну причину неефективності інституту контрасигнатури –трансформувати місце Президента України з «четвертої гілки влади» на голову виконавчої влади на законодавчому рівні, обмежити коло повноважень встановити правові санкції за невиконання обов’язків перед державою та її громадянами.

За умов інституціоналізації контрасигнатури в Україні, його законодавче врегулювання потребує вдосконалення [8,c.18], а саме:

• встановити контрасигнування як повноваження, а не як обов’язок;

• чітко сформулювати перелік актів, які повинні бути скріплені підписом;

• уточнити правові наслідки відмови Прем’єра-міністра скріпити підписом відповідні акти;

• покращити якість процесуальних норм.

 

Література:

1. Совгиря О. Інститут контрасигнування актів глави держави в Україні: правова природа та проблеми законодавчого регулювання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ : Київський університет, 2010 - №85. – С.66-69.

2. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 07.10.2010р. //Відомості Верховної Ради. – 2011. – №9. – Ст.58.

3. Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

4. Про внесення змін до Регламенту Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 р. №712 //Урядовий кур’єр. – 2009. – 15 липня.

5. Конституція Франції // Маклаков В.В. Конституції закордонних держав: Навчальний посібник.– М.:БЕК, 2000. – 659 с. – С. 110-142.

6. Конституція США // Маклаков В.В. Конституції закордонних держав: Навчальний посібник.– М.:БЕК, 2000. – 659 с. – С.15-30.

7. Конституція Республіки Молдова від 29 липня 1994р. // Monitorul Oficial Nr. – 1994. - № 311496 - Ст.143.

8. Филиппова Н.А. Институт контрасигнатуры в контексте принципов ответственного и представительного правления // Конституционное и муниципальное право. – Екатеринбург : УрО РАН, 2007. – № 11. – С. 18 - 23.

 

References:

1. Sovgirya O. Institut kontrasignuvannyaaltivglavi derzhavi vUkraini: pravova priroda ta problem zakonodavchogo regulyuvannya // Visnik Kiyivs’kogo nacional’nogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka. Yuridichni nauki / Kiyivs’kiiy nacional’niiy universitet imeni Tarasa Shevchenka. – Kiiv : Kiyivs’kiiyuniversitet, 2010 - №85. – S.66-69.

2. Pro Kabinet Ministriv Ukraini: Zakon Ukrainivid 07.10.2010r. //Vidomosti Verhovnoi Radi. – 2011. – №9. – St.58.

3. Konstituciya Ukraini: Prinyatana Vsessii Verhovnoyi Radi Ukraini 28 chervnya 1996 r. // Vidomosti Verhovnoi Radi. – 1996. – № 30. – St. 141.

4. Pro vnesennya zmin do Reglamentu Kabinetu Ministriv Ukraini: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainivid 08 lipnya 2009 r. №712 //Uryadoviiy kur’er. – 2009. – 15 lipnya.

5. Konstituciya Francii //MaklakovV.V. Konstitucii zakordonnih derzhav: Navchal’niiyposibnik.– M.: BEK, 2000. – 659 s. –S. 110-142.

6. Konstituciya SSHA //MaklakovV.V. Konstitucii zakordonnih derzhav: Navchal’niiyposibnik.– М.: БЕК, 2000. – 659 s. –S.15-30.

7. Konstituciya Respubliki Moldova vid 29 lipnya 1994r. // Monitorul Oficial Nr. – 1994. - № 311496 - St.143.

8. FilippovaN.A. Institut kontasignaturi v kontekste principov otvetstvennogo i predstavitel’nogo pravleniya // Konstitucionnoe i municipal’noe pravo. – Ekaterinburg : Uro RAN, 2007. – № 11. – S. 18 - 23.

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^