Наукові конференції, Научные конференции » Інновації та традиції в науковій думці 16-18.08.16 » Юрченко В. Я. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АРБІТРАЖНОГО КЕРУЮЧОГО

Юрченко В. Я. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АРБІТРАЖНОГО КЕРУЮЧОГО

Категорія: Інновації та традиції в науковій думці 16-18.08.16, Право

УДК: 346.13

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АРБІТРАЖНОГО КЕРУЮЧОГО

Юрченко В. Я.

ТОВ «Правничий Дім України», Україна, Київ

 

Визначено правовий статус арбітражного керуючого та види і межі його відповідальності за виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією та ліквідатора. Проведено аналіз порядку здійснення перевірки діяльності арбітражного керуючого Дисциплінарною комісією та виявлено способи і методи зловживання з боку відповідальних осіб Міністерства юстиції України з метою впливу на незалежність та неупередженість арбітражного керуючого.

Ключові слова: керуючий, банкрутство, відповідальність, регулювання, комісія.

 

Юрченко В.Я. Ответственность арбитражных управляющих/ ООО «Правовой Дом Украины, Украина, Киев

Определен правовой статус арбитражного управляющего и виды и границы его ответственности за выполнение полномочий распорядителя имущества, управляющего санацией и ликвидатора. Проведен анализ порядка осуществления проверки деятельности арбитражного управляющего Дисциплинарной комиссией и выявлены способы и методы злоупотребления со стороны ответственных лиц Министерства юстиции Украины с целью влияния на независимость и беспристрастность арбитражного управляющего.

Ключевые слова: управляющий, банкротство, ответственность, регулирование, комиссия.

Yurchenko V.Y. Responsibility arbitration manager/ LLC "Legal House of Ukraine", Ukraine, Kiev

Determined the legal status of trustee and the types and limits of responsibility for the performance of office manager, asset managers and liquidators. The analysis procedure of audit of trustee Disciplinary Commission and found ways and methods of abuse by responsible persons of the Ministry of Justice of Ukraine to affect the independence and impartiality of the arbitration manager .

Keywords: bankruptcy, insolvency , responsibility, regulation commission.

 

Вступ. Арбітражний керуючий є обов’язковим учасником провадження у більшості справ про банкрутство. Фактично арбітражний керуючий не призначається лише у випадку ст. 95 Закону, де обов’язки арбітражного керуючого можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії. Б.М. Грек справедливо звертає увагу на те, що саме від арбітражного керуючого, його кваліфікації, професіоналізму, сумлінності, людських та ділових якостей залежить подальша доля підприємства, трудового колективу, визначення шляхів виходу з кризових ситуацій [1, с. 240]. Проте, діяльність арбітражних керуючих часто не відповідає вимогам закону, що потребує належної кваліфікації.

Аналіз чинного законодавства України дозволяє дійти висновку про те, що відповідальність арбітражного керуючого включає:

- господарсько-правову відповідальність;

- цивільно-правову відповідальність;

- адміністративну відповідальність;

- кримінальну відповідальність.

Законом передбачено, що арбітражний керуючий – фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Частиною 2 ст. 4 Закону визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Пунктом «б» ч. 2 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено, що суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення також є особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках) [2].

Під час реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний додержуватися вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв) (ч. 4 ст. 98 Закону).

Порушення арбітражним керуючим вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а також виникнення конфлікту інтересів під час здійснення його повноважень є підставою для усунення його від виконання обов’язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство, про що господарський суд виносить ухвалу (ч. 4 ст. 98 Закону).

Недостатня законодавча урегульованість діяльності арбітражних керуючих та відсутність системного аналізу стану справ у цій сфері створюють умови для порушення законодавства та зловживань під час проведення процедур банкрутства, упередженості дій арбітражних керуючих на користь окремих кредиторів. Найбільшого поширення набули факти хабарництва, зловживання службовим становищем при проведенні оцінки майна, порушення порядку продажу майнових активів боржника [3, с.111].

Так, під час розгляду справи №21/434-Н, яка розглядалась Житомирським апеляційним господарським судом встановлено (постановою від 18.12.2008р.), що арбітражний керуючий у ліквідаційній процедурі реалізував фізичній особі – підприємцю недобудоване приміщення середньої школи, в той час як відповідно до вимог ст. 26 Закону даний об’єкт соціальної сфери мав бути переданий до комунальної власності територіальної громади [4].

Подібні випадки мають класифікуватися господарським судом як неналежне виконання обов’язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з Законом. В таких випадках, суд може вирішити питання про усунення арбітражного керуючого, незалежно від позиції комітету кредиторів.

Господарський суд має оперативно реагувати на звернення учасників провадження у справі, що стосуються неправомірних дій арбітражного керуючого. Не можна вважати правильними дії господарського суду, який призначає особу арбітражним керуючим в нових справах про банкрутство у той час, коли щодо неї порушено кримінальну справу у зв’язку з неналежним виконанням обов’язків арбітражного керуючого в інших справах.

Арбітражні керуючі несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність.

Як зазначає Рябцева Я.Г. фундаментальними принципами діяльності арбітражного керуючого, мають бути порядність та об’єктивність, які зокрема передбачають:

- відкритість та правдивість у відносинах з судом та ознайомлення його з усіма існуючими фактами, оскільки враховуючи, що суд призначає арбітражного керуючого, зокрема і для здійснення ряду квазісудових функцій (таких, як визначення правомірності вимог кредиторів);

- свободу від будь-яких впливів, які можуть зашкодити об’єктивності позиції арбітражного керуючого (наприклад, у разі запрошення арбітражного керуючого у процедуру банкрутства заінтересованою особою) [5].

Щодо дисциплінарної відповідальності, то її здійснює державний орган з питань банкрутства в особі Дисциплінарної комісії, яка у разі виявлення порушень накладає на арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення у вигляді попередження або позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Контроль з боку державного органу з питань банкрутства здійснюється у вигляді планових та позапланових перевірок.

Планові перевірки здійснюються за певний період не частіше одного разу на два роки за місцезнаходженням державного органу з питань банкрутства або суб’єкта, щодо якого арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) здійснює свої повноваження, або у приміщенні, де знаходиться контора (офіс) арбітражного керуючого, з обов’язковим повідомленням арбітражного керуючого про час і місце проведення перевірки. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний надавати особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості, документи для огляду та їх копії для залучення до матеріалів перевірки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи.

Позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів [6].

Дана норма закону є недосконалою, оскільки дозволяє певним особам зловживати своїми правами та ускладнювати життя арбітражному керуючому, оскільки позапланова перевірка проводиться навіть у разі подачі скарги особою, яка не є учасником провадження у справі про банкрутство, і також, якщо така скарга була подана в момент коли арбітражний керуючий вже не виконував повноважень розпорядника майна, керуючого санацією чи ліквідатора на підприємстві.

Закон також дозволяє Дисциплінарній комісії приймати рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення проступку, тобто під виявленням проступку комісія розуміє проведення засідання з викликом арбітражного керуючого на так званий «килим», і лише після спілкування з останнім приймає рішення про виявлення чи відсутність проступку. З цього дня й починається перебіг двомісячного строку, на протязі якого арбітражний керуючий чекає «вердикту» дисциплінарної комісії. Що ж до так званої «позовної давності» проведення перевірки, то закон дозволяє її проводити не пізніше одного року з дня вчинення проступку. На нашу думку це є занадто тривалий проміжок часу і його необхідно скоротити, оскільки за цей період арбітражний керуючий вже може не виконувати повноваження розпорядника майна, керуючого санацією чи ліквідатора на підприємстві, підприємство може бути вже ліквідоване, а документи передані в архів, що в свою чергу не дасть можливості арбітражному керуючому надати вмотивовані пояснення по суті перевірки. Тому цей строк на думку автора необхідно зменшити до 3-6 місяців.

Дисциплінарна комісія утворюється наказом Мін’юсту в складі семи членів, троє з яких є посадовими особами Мін’юсту, а чотири особи з представників саморегулюючих організацій арбітражних керуючих [7].

Наказом Мін’юсту №1284/5 від 27.06.2013 року затверджено «Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) [8].

Даний порядок так би мовити доповнює статтю 106 Закону та розширює права Мін’юсту щодо перевірки діяльності арбітражних керуючих.

Порядком визначено етапи перевірки, які включають в себе:

- проведення перевірки та складення довідки про результати даної перевірки;

- надання арбітражним керуючим комісії заперечення щодо довідки та/або усунення виявлених порушень;

- складення акта з урахуванням наданих заперечень та/або усунутих арбітражним керуючим порушень.

У випадку виявлення під час проведення перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки виносить припис про недопущення повторних порушень та/або розпорядження про усунення виявлених порушень.

Арбітражний керуючий зобов’язаний до закінчення строку, зазначеного в розпорядженні, усунути виявлені порушення та надати інформацію про це разом з відповідними документами до органу контролю, який виніс розпорядження.

У разі якщо подані документи підтверджують виконання розпорядження, орган контролю складає висновок про виконання розпорядження, який долучається до акта перевірки.

У разі якщо подані документи не підтверджують виконання розпорядження або арбітражний керуючий не подав до органу контролю документи, що підтверджують виконання розпорядження, орган контролю для перевірки виконання розпорядження призначає позапланову перевірку.

За результатами складеного акту орган контролю вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін’юсту щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є:

- встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей;

- вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому;

- невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю;

- відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки;

- грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута);

- встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади;

- винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Планові перевірки проводяться не частіше ніж один раз на два роки, позапланові – за кожним зверненням скаржника.

Дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є:

- попередження;

- позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у разі: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки.

На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Тобто, після винесення одного попередження арбітражний керуючий ризикує на другий раз втратити свідоцтво, проте як показує практика є випадки коли у арбітражного керуючого є три попередження але Дисциплінарною комісією не приймається рішення про позбавлення керуючого свідоцтва.

Висновки. При виконанні своїх обов’язків арбітражний керуючий повинен дотримуватись норм цивільного, господарського, адміністративного та кримінального права.

Порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражного керуючого має ряд недоліків, які дають можливість додаткового впливу на арбітражного керуючого, а саме: проведення перевірки за заявою особи, яка не є учасником у жодній зі справ про банкрутство, в яких виконував обов’язки арбітражний керуючий; проведення перевірки щодо виконання арбітражним керуючим своїх обов’язків на підприємствах, на яких останній вже не виконує свої функції; відсутність відповідальності як у територіальних органів так і Дисциплінарної комісії за прийняті рішення, які були скасовані в судовому порядку.

 

Література:

1. Грек Б.М. Банкрутство. Цивільний та кримінально-правовий аспекти: монографія / Б.М. Грек. К.:Прецедент, 2006. – 303 с.

2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» від 14.05.2013 № 224-VII внесено зміни до Закону.

3. Кузьменко О., Безрутченко С. Аналіз проблем правозастосовної діяльності у сфері фіктивного і прихованого банкрутства // Право України. – 2009. -№3. – С.109-113.

4. Постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 р. у справі №21/434-Н.

5. Рябцева Я.Г., Правовий статус арбітражного керуючого, Дисертація, 2006р.

6. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 18.01.2013р. (зі змінами та доповненнями).

7. Наказ Міністерства юстиції України від 13 травня 2015 року № 139/7 «Про утворення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)»: http://old.minjust.gov.ua/43345

8. Наказ Міністерства юстиції України №1284/5 від 27.06.2013 року «Про затвердження Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

 

References:

1. Greek B.M. Bankruptcy. Civil and criminal aspects : Monograph / BN Greek. K : precedent , 2006. - 303 p.

2. Law of Ukraine "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine regarding the implementation of the state anti-corruption policy " of 14.05.2013 number 224 -VII amendments to the law .

3. Alexander Kuzmenko, Bezrutchenko C. Analysis of enforcement problems in a fictitious bankruptcy and hidden // Law of Ukraine. - 2009. -№3. - S.109-113 .

4. Resolution of Zhytomyr Economic Court of Appeal on 18.12.2008 . In the case №21 / 434- H.

5. Riabtseva JG, legal status of the arbitration manager, Thesis, 2006.

6. Law of Ukraine "On Restoring Debtor's Solvency or Declaring it Bankrupt" in the wording of 18.01.2013r. (As amended).

7. Order of the Ministry of Justice of Ukraine on May 13, 2015 № 139/7 «On establishment of the Disciplinary Commission of Arbitration Managers (Asset managers and liquidators)»: http://old.minjust.gov.ua/43345

8. Order of the Ministry of Justice of Ukraine №1284 / 5 dated 27.06.2013 "On Approval of the Procedure for monitoring the activities of arbitration managers (Asset managers and liquidators).

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^