Наукові конференції, Научные конференции » Сучасний соціокультурний простір 2013 (18-20.09.13 » кандидат педагогічних наук, Довженко Т. О. ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ДІЯЛЬНОСТІ БАТЬКІВСЬКИХ КОМІТЕТІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ УКРАЇНИ

кандидат педагогічних наук, Довженко Т. О. ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ДІЯЛЬНОСТІ БАТЬКІВСЬКИХ КОМІТЕТІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ УКРАЇНИ

Категорія: Сучасний соціокультурний простір 2013 (18-20.09.13, Педагогіка

УДК 37.064.1 

 

ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ДІЯЛЬНОСТІ БАТЬКІВСЬКИХ КОМІТЕТІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ УКРАЇНИ

Довженко Тетяна Олексіївна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і методики професійної освіти, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Україна, Харків.

 

Анотація: У статті автор розкрив історію становлення батьківських комітетів у вітчизняному шкільництві на початку ХХ століття. Визначено, що головною метою діяльності батьківських комітетів була ревізійна функція. Серед інших завдань батьківські комітети виконували доручення з роз’яснення учням громадянських обов’язків, здійснювали моральне виховання дітей у позаурочний час. Перспективним напрямом уважаємо аналіз наслідків співпраці учителів і батьківських комітетів з вирішення освітніх завдань.

Ключові слова: батьківський комітет, учитель, виховання, учні, освіта.

 

ИСТОРИЧЕСКИЙ АСПЕКТ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ РОДИТЕЛЬСКИХ КОМИТЕТОВ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ШКОЛАХ УКРАИНЫ

Довженко Татьяна Алексеевна, Кандидат педагогических наук, доцент кафедры теории и методики профессионального образования/ Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды, Украина, Харьков.

В статье автор раскрыл историю становления родительских комитетов в общеобразовательных школах в начале ХХ века. Определено, что главной целью деятельности родительских комитетов была ревизионная функция. А также родительские комитеты выполняли поручения по разъяснению учащимся гражданских обязанностей, осуществляли нравственное воспитание детей во внеурочное время. Перспективным направлением считаем анализ последствий сотрудничества учителей и родительских комитетов по решению образовательных задач.

Ключевые слова: родительский комитет, учитель, воспитание, ученики, образование.

 

HISTORICAL ASPECT OF PARENTS’ COMMITTEES’ ACTIVITY IN SECONDARY SCHOOLS

Dovzhenko T. O. Candidate of Pedagogy, Assistant Professor of the Chair of Theory and Methods of Professional Education/ H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University

The author has revealed the history of parents’ committees’ formation in education of our country at the beginning of the XX century. It has been found out that the main purpose of parents’ committees’ activity was auditor’s function. Among other tasks of the committees were to follow the instructions of school authorities to explain civil duties to the students, to educate children morally during extracurricular activities. It is thought that the perspective tendency is to analyze the results of teachers and parents’ committees’ cooperation in solving educational tasks.

Key words: parents’ committee, teacher, education, students.

 

Постановка проблеми. Конституцією України, Концепцією виховання дітей і молоді в національній системі освіти, Законом України «Про захист суспільної моралі», Указом президента України «Про першочергові заходи щодо збагачення та розвитку культури і духовності українського суспільства», Національною стратегією розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки, програмними документами, прийнятими в контексті Болонського процесу, наголошено на доцільності творчого застосування педагогічно цінного досвіду спільної взаємодії усіх виховних і соціальних інституцій з метою гармонійного розвитку і виховання дітей та учнівської молоді в сучасній освітній практиці.

Аналіз досліджень і публікацій. Взаємозв'язок сім'ї і школи у вихованні дітей в конкретні історичні періоди досліджували В.Шинкаренко, А.Відченко; Т.Кравченко, формування у школярів загальнолюдських цінностей в умовах функціонування соціально-педагогічної системи "сім'я-школа-заклади культури" аналізувала Л.Бойко.

Формулювання цілей статті: розкрити історію становлення батьківських комітетів у вітчизняному шкільництві на початку ХХ століття.

Виклад основного матеріалу. У ситуації, коли вчитель повинен узгоджувати свої виховні впливи з батьками учнів, необхідний механізм взаємодії сім'ї й школи, зокрема, участі батьків у роботі освітнього закладу. Однак, у чіткій формі цей механізм став вироблятися лише в царювання Миколи II між 1900 і 1916 рр. й потім був повністю зруйнований після 1917 р. причиною руйнації, на наш погляд, стало те, що більшовики схилялися до крайньої освітньої політики, яка повністю виключала участь батьків у вихованні дітей.

Такий механізм взаємодії на початку ХХ століття отримав назву батьківських гуртків. Гуртки виконували переважно ревізорські функції. Наведемо на підтвердження свідчення В. Розанова: «Зловживання, звичайно, є, але вони очевидно тануть, їм зовсім нема чим стало дихати в нових вільних умовах школи; і ніщо так енергійно й остаточно не виведе зловживання лінню й безталанням, відсталістю й бездушшям, як ці, слава Богові, батьківські гуртки, що скрізь розлилися» [2].

Дослідженням установлено, що батьківські гуртки не мали юридичних прав, були дорадчими органами, але моральний вплив їх був значний, зокрема в оцінці особистісних якостей учителів-вихователів. П. Ігнатьєв підкреслював, що для поліпшення шкільної освіти, зближення з життям, подолання бюрократії, рутини й схоластики й ефективного функціонування системи виховання, потрібні державно-громадське керування освітньою установою, активна участь, що припускає насамперед, учителів і батьків, активно працюючих незалежних шкільних рад і батьківських комітетів. При цьому постановка батьківських комітетів була більш складною справою.

Проведене дослідження засвідчило, що нестача підготовки в батьків для виконання таких обов'язків могла вести до небажаних наслідків у роботі комітетів, але з іншого боку – саме батьки є найбільш зацікавлений в освіті і духовно-моральному вихованні своїх дітей. Тому постійний контакт між педагогічними радами й батьками міг привести до того, щоб зробити перші живими органами й не дати вчителям підкоритися мертвим формулам педагогічної теорії. Таке співробітництво буде мати розвиваючий ефект і на самих батьків, нестаток у якому важко було переоцінити саме в Російській імперії.

Саме на розв'язання цих завдань був спрямований проект статуту батьківських організацій, розроблений Особливою нарадою під керівництвом П. Ігнатьєва на початку 1915 р. проект опублікований окремою главою в підготовлених Міністерством народної освіти «Матеріалах з реформи середньої школи» [1]. Батьківські організації (збори батьків, батьківський комітет) одержали чіткий правовий статус, симетричний статусу педагогічної ради, розширена компетенція батьківських організацій, включивши «усі питання навчально-виховного характеру», закріплена процедура виборів у керівні органи, представництво батьків у Господарському комітеті, Піклувальній і педагогічній радах. Наводимо приклад документа по виданню «Матеріали з реформи середньої школи» без дотримання старої орфографії:

1) Мета батьківських організацій полягає в сприянні школі в навчально-виховній справі й у піклуванні про нужденних учнів.

2) При кожному середньому навчальному закладі, чоловічому або жіночому, щорічно утворюються батьківські організації: загальні збори батьків, збори батьків по кожному класу окремо й батьківський комітет.

3) На початку навчального року, не пізніше 15 вересня, начальник (начальниця або Голова педагогічної ради) навчального закладу запрошує повістками батьків учнів на загальні збори для виборів у батьківський комітет: голови, двох його товаришів і від кожного класу (основного й паралельного) не більше трьох членів і до них двох кандидатів [4].

Батьківські комітети, дотримуючись урядових розпоряджень, могли влаштовувати з відома начальника (начальниці або голови педагогічної ради) навчального закладу для учнів виховні лекції, читання, екскурсії, шкільні дачі, організовувати педагогічну допомогу тощо [4].

Варто наголосити на тому, що необхідність установлення належних взаємин сім'ї й школи випливає із самої суті навчально-виховної справи: завдання навчання, розвитку і виховання дітей не можуть бути здійснені без близького знайомства із середовищем, у якому живуть учні, і без підтримки й сприяння з боку сім'ї. Сім'я, сприяючи школі в навчально-виховній справі, зверне особливу увагу на розвиток в учнів релігійного почуття, любові до Батьківщини, забезпечить збереження навчальної дисципліни. У цих питаннях школа бідує не стільки в ініціативі з боку сім'ї, скільки в авторитетній підтримці й глибокому співчутливому відношенні до важливої справи виховання.

Вивчення матеріалів з обраної теми довело, що сім'я зобов'язана була стежити, щоб порядок і зміст шкільного навчання не був протилежний духовному налаштуванню дитину, підтримувати благочестивий настрій, продовжуючи благотворно впливати на її душу, оточуючи дитину церковним середовищем. Рекомендувалося схвалювати її не тільки за успішне навчання, але, в першу чергу, за ґречність, підтримуючи переконання, що головне для християнина – це Богоугодне життя.

У ході дослідження встановлено, що на I Всеросійському (і єдиному) з'їзді по сімейному вихованню в 1912 р. обговорювалися питання допомоги сім'ї у вихованні дітей. На з'їзді пропонувалися різні форми роботи для надання педагогічної допомоги сім'ї: створення курсів для матерів, проведення публічних лекцій, організацію батьківських клубів. Прихильником останніх був К. Вентцель. Він уважав, що клуби полегшать «добір однаково налаштованих людей для вирішеня нагальних проблем виховання» [3]. Усередині клубів пропонувалося організувати допомогу батькам у вихованні дітей. В 1905 р. почали виникати такі клуби, що мали назву «сімейні групи» (проіснували до 1912 р.) [5].

Мета сімейних груп-клубів передбачала виховання громадянських якостей у дітей, вплив їх один на одного, підготовка їх у навчальні заклади. Батьки об’єднувалися в групи з різних причин, наприклад, для подолання самотності дитини, небажання віддавати її в дитячий садок, відсутності поблизу навчального закладу тощо. Вік дітей у групах – від 4 до 10 років. По оцінці тогочасників, діти охоче відвідували ці групи, батьки давали позитивні відгуки про діяльність сімейних груп, заняття з дітьми проводилися 5–6 раз на тиждень від 2-х до 4 год. З дітьми вивчали грамоту, арифметику, природознавство, мистецтво, для батьків проводили Фребелевські заняття, викладався Закон Божий, основи гігієни. У той же час відзначалися деякі правові проблеми функціонування сімейних груп: нелегальне існування, труднощі із приміщенням. На з'їзді високо оцінювалася діяльність сімейних груп, які сприяли формуванню громадянських якостей в дітей, розкриттю їхньої індивідуальності [5].

Серед діючих у досліджуваний період педагогічних товариств та об'єднань слід відзначити Київське товариство їм. К.Д.Ушинського, яке було створено 15 квітня 1907 р. після клопотань Київському, Подільському та Волинському генерал-губернатору від професорів університету св. Володимира Т. Флоринського,С. Голубєва, Ю. Кулаковського, професора Київської Духовної семінарії О. Булгакова, викладача Духовної семінарії М. Гневушева про дозвіл на створення цієї організації [3].

У Статуті товариства було визначено мету його діяльності: сприяти розповсюдженню та закріпленню в суспільстві та школі педагогічних ідей у дусі християнської моралі і патріотизму, встановленню більш тісного зв'язку та спілкування між родиною та школою, надання моральної підтримки будь-якій діяльності в галузі освіти [3].

Висновки і перспективи подальшої розробки проблеми. Наявний історичний матеріал, широка джерельна база дозволили зробити комплексний аналіз історії становлення батьківських комітетів в загальних школах України на початку ХХ століття. Визначено, що головною метою діяльності бфтьківських комітетів була ревізійна функція. Серед інших завдань батьківські комітети виконували доручення з роз’яснення учням громадянських обов’язків, здійснювали моральне виховання дітей у позаурочний час.

Перспективним напрямом уважаємо аналіз наслідків співпраці учителів і батьківських комітетів з вирішення освітніх завдань.

Література:

1. Материалы по реформе средней школы. – Петроград : Сенатская тип., 1915. – С. 431–438.

2. Розанов В. В. Сумерки просвещения / В. В. Розанов / Сост. В. Н. Щербаков. – М. : Педагогика, 1990. – 624 с.

3. Столетие Киевской первой гимназии – К. : типография С. В. Кульженко, 1911. – Т. 1–3.

4. ЦДІАК, ф. 707, оп. 85, спр. 137, арк. 2-6.

5. ЦДІАК, ф. 707, оп. 158, спр. 84а, 1 ч., 216 арк.

 

References:

1. Materiali po reforme sredney hkoly. – Petrograd: Senatska tip., 1915. – C.431–438.

2. Rozanov B.B. Symerki prosvehenia / B.B. Rozanov / Sost. B.N. Herbakov.– M.: Pedagogika, 1990.– 624 c.

3. Stoletie Kievskoy pervoy gimnazii – K.: tipografia S.B. Kylgenko, 1911. – T. 1–3.

4. CDIAK, f.707, op.85, spr.137, ark.2-6.

5. CDIAK, f.707, op.158, spr. 84a, 1h., 216 ark.

 

 

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.

Добавление комментария

Имя:*
E-Mail:
Коментар:
Введите код: *

Карта сайту

^